Постанова № 8751459, 13.11.2009, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-2862/09/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2009 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кузьменко Л.В.,

при секретарі - Малинівському А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" <Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Житомирі <Текст >

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ в м.Житомирі про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.04.2009 р. за №0002522301/3 та за №0002532301/3. В обгрунтування позову посилається на те, що після проведення відповідачем планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р. та складання акту №5613/23-1/30266593/0110 від 06.10.2008 р., позивачем отримано податкові повідомлення - рішення від 20.10.2008 року за №0002522301/0 та за №0002532301/0 про донарахування підприємству податку на прибуток та визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте скарги товариства ДПІ в м.Житомирі та ДПА в Житомирській області залишено без задоволення. За результатами розгляду скарг платника відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.04.2009 р. за №0002522301/3 про донарахування податку на прибуток в сумі 304278 грн. та податкове повідомлення - рішення від 17.04.2009 р. за №0002532301/3 про визначення позивачу податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 243885 грн.

Позивач не погоджується з порушеннями, вказаними в акті перевірки, вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки суперечливими та такими, що відповідають фактичними обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Предствник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка Колесник К.М., дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ДПІ в м.Житомирі в період з 26.08.2008 р. по 29.09.2008 р. проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецресурси" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 30.06.08 р., про що складено акт від 06.10.2008 р. за № 5613/23-1/30266593/0110.

На підставі вказаного акта податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 20.10.2008 р. за №0002522301/0 про донарахування товариству податкового зобов"язання з податку на прибуток (з врахуванням фінансових санкцій) в сумі 304802 грн. та №0002532301/0 про визначення позивачу податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 243885 грн.

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями - рішення та оскаржив їх до ДПА в Житомирській області та до ДПА України, проте скарги задоволені не були.

Зі змісту акта перевірки слідує, що підприємством порушено п.5.1, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємство завищило валові витрати у 2-4 кварталі 2007 року на суму витрат з оренди приміщення у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на загальну суму 812963 грн.

З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до договорів оренди №3 від 01.12.2005 р. та за №3 від 27.02.2007 р. позивач орендує у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" приміщення площею 577,5 кв.м. за адресою М.Київ, вул.Шота Руставелі, 39-41 на 10-му поверсі кімнати №1008, 1010, весь 14-й поверх, на 15-му поверсі кімнати №№ 1509,1511 для використання відповідно до статутної діяльності, а також складське приміщення площею 9,4 кв.м., яке розташоване на 17-му поверсі адмінбудинку (к.1701). Вказане офісне приміщення підприємство впродовж чотирьох років використовує для розміщення офісу представницько-аналітичного відділу позивача.

З акту (стор.9) слідує, що перевіряючим надавались в ході проведення перевірки акт прийому - передачі приміщення та акти виконаних робіт, які підтверджують понесені підприємством витрати за вказаними договорами.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто підставою для невключення до складу валових витрат певних сум є повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних чи інших документів, що робить неможливим віднести до валових витрат суми, не підтверджені документально. Отже, підприємство формувало валові витрати що стосується договору оренди виключно на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати. Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто, валові витрати у платника податку на прибуток виникають з настанням будь-якої з подій, визначених у п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, саме первинні документи і є підтвердженням понесення валових витрат платником. Крім того Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв"язку здійснених ним витрат саме у зв"язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Доказів щодо того, що послуги з оренди приміщення не використовувались в межах господарської діяльності підприємства відповідачем суду не надано.

Таким чином висновок ДПІ в м. Житомирі щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат витрат з оренди приміщення, як таких, що не підтверджені відповідними розрахунковими документами, суд вважає помилковим, а відтак податкове повідомлення - рішення від 17.04.2009 р. за №0002522301/3 про донарахування товариству податкового зобов"язання з податку на прибуток підлягає скасуванню.

Актом перевірки (стор. 17) зафіксовано порушення позивачемп.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: ТОВ "Агроспецресурси" завищило податковий кредит на 162590 грн. в з"язку з відображенням у складі податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого з придбання послуг, що не використовувались в межах господарської діяльності платника, у зв"язку з чим податковим органом прийнято рішення від 17.04.2009 р. за №0002532301/3 про донарахування товариству податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 243885 грн. (з врахуванням суми штрафної санкції).

З висновком податкового органу суд не погоджується виходячи з такого.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що фактів використання послуг, придбаних позивачем за договором оренди не в оподатковуваних операціях або не в межах господарської діяльності податковим органом у акті перевірки не зафіксовано.

Відповідно до п.п.7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв"язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону).

При цьому підпунктом 7.5.1 п.7.5 цієї ж статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі №168/97 - ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Таким чином, оскільки здійснені підприємством витрати на оренду приміщення безпосередньо пов"язані з його господарською діяльністю, то відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні послуг, відносяться до складу валових витрат. Податкові накладні підприємством оформлено належним чином, тому позивач має право на податковий кредит.

А відтак податкове повідомлення-рішення від 17.04.2009 р. за №0002532301/3 про донарахування товариству податкового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 243885 грн. (з врахуванням суми штрафної санкції) підлягає скасуванню.

Керуючись Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 86, 158-162 КАС України, суд-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Житомирі від 17.04.2009 року за № 0002522301/3 та за №2532301/3.

Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 листопада 2009 року.

Головуючий суддя:                                                                                Л.В. Кузьменко