Рішення № 87511360, 30.01.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2020 Справа № 914/2199/19

Господарський суд Львівської області в складі судді Гоменюк З.П., при секретарі Зусько І.С. розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова», Волинська обл., Горохівський район, с.Ватин

до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України», Львівська обл., Радехівський район, с.Сабанівка

про стягнення 350445,08 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» про стягнення 350445,08 грн.

21.01.2020 р. представником позивача було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про понесені судові витрати (вх.№3413/20), в якому позивач просив суд у випадку задоволення позову стягнути з відповідача 10135 грн витрат на професійну правову допомогу.

Ухвалою від 22.01.2020 р. призначено судове засідання для розгляду питання про витрати на професійну правничу допомогу на 30.01.2020 р.

27.01.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшло уточнення до клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про понесені судові витрати (вх.№4372/20). В даному уточненні позивач просив суд у зв`язку з доданням до клопотання про відшкодування судових витрат непідписаного з боку адвоката додатку до договору, прийняти та приєднати до матеріалів справи оригінал вищевказаного додатку, а також платіжне доручення з відміткою банку про проведення платежу і доказ направлення клопотання з додатками для відповідача.

Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, суд призначив судове засідання для вирішення питання про можливість прийняття додаткового рішення у справі та викликав учасників справи в судове засідання, надіславши їм відповідну ухвалу суду.

Учасники справи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на те, що відповідно до ч.4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України, неявка таких осіб не є перешкодою для вирішення питання, враховуючи закінчення законодавчо встановленого процесуального строку розгляду, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в частині, яка стосується вирішення поданого клопотання, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.10.2019 р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» про стягнення 350445,08 грн.

В позовній заяві позивач зазначав, що очікує понести судові витрати лише у вигляді судового збору, а у випадку виникнення додаткових витрат, які він не міг передбачити, розрахунок витрат буде наданий згідно вимог ГПК України.

В судовому засіданні 05.12.2019 р. суду було подано ордер №1002380 від 25.11.2019 р. на надання адвокатом Смиком А.Є. правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» у Господарському суді Львівської області у справі №914/2199/19, виданий адвокатом, що здійснює правову діяльність індивідуально, на підставі договору про надання правової допомоги №25/11/2019 від 25.11.2019 р.

Представник ТзОВ «Волинь Нова» адвокат Смик А.Є. також був присутній в судовому засіданні 23.12.2019 р.

До початку судового засідання 21.01.2020 р. представник позивача подав клопотання (вх.№3413/20), в якому просив суд долучити до матеріалів справи з метою відшкодування понесених судових витрат копію договору про надання правової допомоги, додаток до договору про надання правової допомоги та копію платіжного доручення, а також зазначив, що позивач поніс судові витрати на професійну правову допомогу на загальну суму 10135 грн, і просив у випадку задоволення позову стягнути зазначені витрати з відповідача.

Відповідно до п.1.1. договору про надання правової допомоги №25/11/2019 від 25.11.2019 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» (клієнтом) та адвокатом Смиком Андрієм Євгеновичем (адвокатом) адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво клієнта (його працівників) або надати інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Згідно з п.3.1. договору, цей договір набрав чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.п.4.1.- 4.3. договору, гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. За правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. Фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката.

17.01.2020 р. сторонами підписано додаток №1 до договору про надання правової допомоги №25/11/2019 від 25.11.2019 р., який відповідно до п.1 додатку визначає умови надання та оплати правової допомоги у спорі про стягнення з ДП «ДГ «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААНУ»» на користь клієнта заборгованості за договором купівлі-продажу.

Як вказано в п.2 додатку, сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта, адвокат надає наступні види правничої допомоги з наступним визначенням розміру гонорару (винагороди), в розрахунку 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (1013,50 гривень за 1 годину роботи адвоката). Також в п.2 додатку наведено види робіт, їх тривалість, ставку і суму (аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції - 4 години, 1013,50 грн, 4054 грн; представництво інтересів у господарському суді - 6 годин, 1013,50 грн, 6081 грн) та загальну суму робіт - 10135 грн.

Згідно з п.2.1. додатку, сторони за цим договором домовились, що вартість послуг, гонорар адвоката за договором про надання правової допомоги становить 10135 грн.

Відповідно до п.3, додатково до гонорару клієнт, за повідомленням адвоката, оплачує останньому додаткові витрати необхідні для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення експертиз та оплату вартості висновків фахівців, поштові видатки тощо).

Як передбачено п.4 додатку, оплата послуг адвоката та додаткових витрат здійснюється клієнтом протягом 3 днів з моменту надання йому рахунку.

Пунктом 5 додатку визначено, що правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Платіжним дорученням №V2657 від 17.01.2020 р. ТзОВ «Волинь Нова» сплатило Смику А.Є. 10135 грн з призначенням платежу «оплата за надання послуг правової допомоги зг. з дог. №25/11/19 від 25.11.2019 р. Без ПДВ».

Рішенням суду від 21.01.2020 р. позов було задоволено та стягнено з Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» 236708,34 грн основного боргу, 71012,51 грн штрафу, 42724,23 грн пені та 5256,68 грн судового збору.

При прийнятті додаткового рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст.129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, докази на підтвердження розміру судових витрат були подані позивачем до початку судового засідання, в якому суд ухвалив рішення по суті спору, тобто з дотриманням вимог щодо строку їх подання.

Частиною першою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві позивач, зазначаючи про очікування понести судові витрати лише у вигляді судового збору, зробив вказівку на те, що у випадку виникнення додаткових витрат, які він не міг передбачити, розрахунок витрат буде наданий згідно вимог ГПК України.

Відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Крім того, правова конструкція норми ч.2 ст.124 ГПК України свідчить про те, що відмова у відшкодуванні відповідних судових витрат у випадку неподання стороною попереднього розрахунку їхньої суми є правом суду, а не його обов`язком, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 12.12.2019 р. у справі №922/1897/18 та від 24.12.2019 р. у справі №909/359/19.

Суд вважає, що позивач, заявляючи під час розгляду справи про розмір витрат на професійну правничу допомогу, не порушив процесуального законодавства та діяв відповідно до встановленого ним у попередньому (орієнтовному) розрахунку порядку, надавши розрахунок витрат, які виникли після пред`явлення ним позову, і які він, ймовірно, не міг передбачити, адже договір про надання правової допомоги було укладено вже після подання позовної заяви, в якій зазначався попередній розрахунок.

Таким чином, в даному випадку саме лиш незазначення суми витрат на правову допомогу в попередньому (орієнтовному) розрахунку при поданні позовної заяви не може призвести до відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 р. у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 р. у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019р. у справі №5023/5587/12).

Договором про надання правової допомоги та додатком до нього ТзОВ «Волинь Нова» та адвокат Смик А.Є. узгодили розмір гонорару адвоката (1013,50 гривень за 1 годину роботи адвоката).

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме вищезгадані умови договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

На підставі та на виконання договору про надання правової допомоги від 25.11.2019 р. сторони договору 17.01.2020 р. склали додаток до договору, яким визначили умови надання та оплати правової допомоги.

При цьому в додатку до договору сторони зазначили, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги та скріплення його печатками (за наявності).

Виходячи зі змісту додатку до договору та поданих документів, суд вважає, що за своєю суттю даний додаток до договору може розцінюватись одночасно як додаткова угода (частина договору) щодо умов надання та оплати правової допомоги, так і як акт приймання-передачі вже наданої правової допомоги у випадку, якщо сторонами не складався такий акт в формі окремого документа, оскільки додаток містить інформацію, яка зазвичай вказується в актах приймання-передачі, та відповідає порядку його затвердження сторонами.

Підтвердженням вказаного слугує те, що в додатку до договору сторони детально зазначили види послуг, кількість годин та вартість кожної з послуг; додаток підписаний сторонами та скріплений печаткою ТзОВ «Волинь Нова»; з матеріалів справи дійсно вбачається факт надання адвокатом Смиком А.Є. певної правової допомоги товариству. Тобто додаток до договору може вважатись таким, що стосується опису вже наданих, а не лише обумовлених до надання, послуг адвоката, та використовуватись судом для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, а отже, у зв`язку з відсутністю клопотання відповідача про зменшення розміру витрат, не вправі зробити це і у даній справі.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила та не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На переконання суду, не всі витрати на професійну правничу допомогу, розподілити які просить заявник, є пов`язаними з розглядом справи.

Так, в додатку до договору до видів робіт віднесено представництво інтересів в господарському суді (яке дійсно відбувалось, зокрема шляхом подання адвокатом клопотань та його участі в судових засіданнях 05.12.2019 р. і 23.12.2019 р.), а також аналіз фактичних обставин справи, збір доказів та узгодження правової позиції.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 р. у справі №923/726/18).

Разом з тим суд з`ясував, що всі докази у справі були подані позивачем разом з позовною заявою, яка була підписана і надіслана суду за місяць до укладення договору з адвокатом, а після вступу у справу адвоката жодних доказів (крім доказів на підтвердження витрат на його правовому допомогу) подано не було. Також незрозумілим є включення до числа виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) узгодження правової позиції з клієнтом, оскільки правова позиція у справі була вичерпно викладена в позовній заяві, адвокат дотримувався її, не змінював і не доповнював в ході розгляду справи.

Так як аналіз фактичних обставин справи, який дійсно міг здійснюватись адвокатом після укладення договору, віднесено в додатку до одного виду робіт разом зі збором доказів та узгодженням правової позиції, які, про що йшлося вище, не виконувались в межах даної справи, суд позбавлений можливості самостійно виокремити кількість часу, яка була витрачена адвокатом на такий аналіз, а тому вважає за необхідне здійснювати розподіл витрат без врахування вартості визначеного сторонами виду робіт щодо аналізу фактичних обставин справи, збору доказів та узгодження правової позиції в цілому, тобто вирахувавши з заявленої до стягнення з відповідача суми вартість такого виду робіт - 4054 грн.

Таким чином, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу у даній справі вважає за необхідне відступити від загального правила розподілу витрат на підставі п.1 ч.5 ст.129 ГПК України у зв`язку з непов`язаністю частини витрат з розглядом справи.

Проаналізувавши положення інших пунктів частини 5, частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу, суд не встановив інших підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат.

Зокрема, розмір витрат на правову допомогу в частині відшкодування гонорару адвоката за представництво інтересів в суді (6081 грн) є обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, оскільки становить лише приблизно 2% від ціни первісного позову, а справа, враховуючи значну суму заборгованості, заявлену до стягнення та стягнену з відповідача, мала велике значення для сторін. При цьому, поведінка сторін під час розгляду справи була однаково добросовісною, а про здійснення сторонами дій щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи суду невідомо.

Суд вважає, що позивач в належному порядку обгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та подав відповідні докази, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу, проте у зв`язку з тим, що частина витрат, заявлених до відшкодування, не є пов`язаною з розглядом даної справи, суд відмовляє ТзОВ «Волинь Нова» як стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині 4054грн, стягуючи при цьому на її користь 6081 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно, пунктом другим частини п`ятої статті 238 ГПК України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч.3 ст.233 ГПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Частиною першою статті 244 ГПК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення: 1) якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) якщо суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, з врахуванням всього викладеного, вимоги поданого клопотання підлягають частковому задоволенню, а додаткове рішення - ухваленню.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236, 244, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» задоволити частково.

2. Прийняти докази про понесені судові витрати.

3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України», Львівська область, Радехівський район, с.Собанівка, вул.Широка, 1А (ідентифікаційний код 20760248) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова», Волинська область, Горохівський район, с.Ватин (ідентифікаційний код 05531943) 6081 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні решти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини додаткового рішення підписано 30.01.2020 р. Повне додаткове рішення складено 10.02.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.