Рішення № 87511033, 10.02.2020, Оболонський районний суд міста Києва

10.02.2020 Справа № 756/14539/18

Справа пр. №2/756/720/20

ун. №756/14539/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Голосов С.С .,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської місцевої прокуратури №5, Першої київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_3 (до зміни імені - ОСОБА_3 ) звернулась до суду з позовом до відповідачів Київської місцевої прокуратури №3, Київської місцевої прокуратури №5, Першої київської державної нотаріальної контори, Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 02 листопада 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на цю квартиру шляхом приватизації набули ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, а позивач є єдиним спадкоємцем другої черги за законом після смерті брата.

Проте державний нотаріус Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевська Н.В. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , обґрунтовуючи відмову наявністю арешту, накладеного на цей об`єкт нерухомості Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272.

Оскільки наявність арешту, накладеного на квартиру АДРЕСА_1 , унеможливлює оформлення позивачем права власності на спадкове майно, ОСОБА_3 просила суд зняти арешт, накладений на зазначену квартиру.

До закінчення підготовчого провадження позивач подала уточнену позовну заяву, в якій змінила коло відповідачів, пред`явивши позовні вимоги до Київської місцевої прокуратури №5, Першої київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в м. Києві та просила суд зняти арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 Першою київською державною нотаріальною конторою на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272.

Відповідач Київська місцева прокуратура №5 подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому зазначила, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження її позовних вимог.

Відповідачі Перша київська державна нотаріальна контора та Головне територіальне управління юстиції в м. Києві відзиви на позовну заяву ОСОБА_3 не подали.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Київської місцевої прокуратури №5 у судовому засіданні просив суд вирішити спір на розсуд суду.

Представники відповідачів Першої київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в м. Києві у судове засідання не з`явилися, відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви, в яких просили суд розглянути справу за відсутності їх представників.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача Київської місцевої прокуратури №5, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

Ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

На підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ОСОБА_3 та її брат ОСОБА_5 12 червня 2002 року набули шляхом приватизації право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Кожному з співвласників належить 1/2 частина указаної квартири (а. с. 146, 148).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21 березня 2014 року (а. с. 140).

Ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 заповіту не склав, а тому спадкування після його смерті здійснювалось за законом.

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_3 є сестрою ОСОБА_5 , а тому вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті брата (а. с. 144).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За положеннями ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 шляхом подання державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України (а. с. 140).

Інших спадкоємців за законом другої чи вищої черги, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 , немає (у матеріалах спадкової справи №447/2014, заведеної Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою до майна померлого ОСОБА_5 , відсутні докази на підтвердження того, що спадкодавець є батьком малолітнього ОСОБА_6 ) (а. с. 139-162).

03 травня 2015 року ОСОБА_3 звернулася до державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевської Н.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Однак нотаріусом відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про прийняття спадщини у зв`язку з тим, що на квартиру АДРЕСА_1 , 02 листопада 2004 року накладено арешт на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272 та постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 22 січня 2007 року (а. с. 13).

У подальшому постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21 березня 2016 року у справі №756/2766/16-к арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 постановою слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 22 січня 2007 року було знято (а. с. 17).

ОСОБА_3 позбавлена можливості оформити в порядку спадкування право власності на спадкове майно, оскільки арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272, не знято.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Нормою ч. 1 ст. 321 ЦК України гарантовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 391 ЦК України закріплено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ураховуючи наведене, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зважаючи на те, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладався на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272 з метою захисту прав тоді ще неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , ураховуючи те, що на сьогодні наявність цього арешту унеможливлює отримання ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 , знявши арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Київської місцевої прокуратури №5, Першої київської державної нотаріальної контори, Головного територіального управління юстиції в м. Києві про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт, накладений 02 листопада 2004 року на квартиру АДРЕСА_1 на підставі листа прокурора Мінського району м. Києва від 21 березня 2000 року №272 (обтяження зареєстроване 02 листопада 2004 року Першою київською державною нотаріальною конторою за №1431508).

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Андрейчук

Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2020 року