Рішення № 87510627, 04.02.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/11707/18За позовом Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Акціонерне товариство "Виробниче об`єднання "Конті"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Карго Транс Лайн»

про стягнення 464 366,01 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Ясир С.А.

від відповідача: Авраменко Д.О.

від третьої особи-1 : не з`явився

від третьої особи-2 : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Східно-Українська компанія "Золотий Лев" товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 464 366,01 грн, з яких: 453 460, 59 грн суму страхового відшкодування, 5 985,68 грн пені та 4 919,74 грн трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 від 28.02.2017, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/11707/18 (суддя Борисенко І.І.) позов задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Карго транс Лайн». Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 910/11707/18 рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2019 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 910/11707/18 скасовано та справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування, разом з тим судами попередніх інстанцій не надано аналізу нормам п. 11.7 договору страхування, не обґрунтовано наявність підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням франшизи та не досліджено і сам розмір франшизи, що вплинуло і на встановлення розміру пені та 3% річних, а тому висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 453 460,59 грн суми страхового відшкодування, 5 985,68 грн пені, 4 919,74 грн 3 % річних були передчасними.

08.10.2019 матеріали справи №910/11707/18 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 справу №910/11707/18 прийнято до свого провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2019.

04.11.2019 через діловодство Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивача, у задоволені позову просив відмовити. В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначив, що документи, надані позивачем не можуть слугувати достатніми доказами для задоволення матеріально-правової вимоги останнього. Також відповідач просив суд витребувати у третьої особи-1 оригінали платіжних доручень та виписки з банківських рахунків, які підтверджують факт оплати ПрАТ "Виробниче об`єднання "Конті" вказаного у видатковій накладній № 1077 від 10.11.2017 року та видатковій накладній № 1076 від 10.11.2017.

У підготовче засідання 06.11.2019 з`явились представники позивача та відповідача, третя особа-1 та третя особа-2 у підготовче засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку із наданням часу для ознайомлення з відзивом відповідача на позовну заяву. Суд, розглянувши клопотання представника позивача, врахувавши позицію представника відповідача, вирішив відкласти підготовче засідання на 20.11.2019.

20.11.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позов просив задовольнити в повному обсязі.

У підготовче засідання 20.11.2019 з`явились представники позивача та відповідача, третя особа-1 та третя особа-2 у підготовче засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. У зв`язку з тим, що представник позивача подав відповідь на відзив в день засідання, суд вирішив відкласти підготовче засідання та встановити строк відповідачу для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, підготовче засідання відкласти на 10.12.2019.

Засідання призначене на 10.12.2019 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 підготовче засідання призначено на 15.01.2020.

10.01.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю останнього в іншому судовому процесі.

У підготовче засідання 15.01.2020 з`явився представник позивача, представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1, 2 у судове засідання 15.01.2020 не з`явились, повідомлені були належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020, враховуючи, що строк підготовчого провадження закінчився, з метою дотримання судом строку, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів, а також те, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та позивачем було заявлено про надання суду всіх наявних у нього доказів і пояснень по справі, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Треті особи у судове засідання 04.02.2020 не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином ухвалою суду, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка третіх осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.02.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.02.2017 між відповідачем (надалі - страховик) та позивачем (надалі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 (далі - договір страхування).

Відповідно до п. 3.1. договору страхування (загальні умови страхування) передбачено, що цей договір є письмовою угодою між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страховик зобов`язується сплатити страхові платежі (премію) у розмірі та у строки, зазначені в ОУС цього договору, і виконувати інші умови договору.

Розділом І договору страхування (Особливих умов страхування) до страхових ризиків з відповідальності експедитора за надання послуг по перевезенню/експедирування вантажів та відповідальності автомобільного перевізника віднесені: відповідальність за майно, відповідальність по відношенню витрат тощо.

Розділом ІІ договору страхування (Особливих умов страхування) (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку встановлена в розмірі 62 500,00 USD; загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по договору в цілому встановлена в розмірі 100 000,00 USD.

Розділом VІ договору страхування (Особливих умов страхування) визначений розмір страхової премії 77 000,00 грн, які страхувальник зобов`язався сплатити єдиним платежем у строк до 01.03.2017.

Позивач здійснив вказаний платіж у розмірі 77 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.03.2017 №1203

Період відповідальності за договором страхування: з 00:00 год. 01.03.2017 по 24:00 год. 28.02.2018.

Відповідно до п. 3.2. договору страхування (загальні умови страхування) передбачено, що предметом цього договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечить законодавству України, і разом з додатками (далі по тексту - правила або правила страхування) та на підставі заяви на страхування.

15.11.2017 позивач повідомив відповідача про страховий випадок, а саме про викрадення вантажу під час перевезення за маршрутом Київ-Дніпро вартістю 453 460,59 грн.

Відповідачем щодо вказаного страхового випадку розпочато справу №171116.05, в межах якої неодноразово запитувалися у позивача додаткові документи та пояснення вантажу; позивачем своєчасно та в повному обсязі надавалася відповіді та необхідні запити страховика.

Листом від 30/03-1 від 30.03.2018 позивач надав додаткові запитувані пояснення та документи на адресу відповідача. Вказаний лист відповідач отримав 05.04.2018.

Згідно п. 11.3. договору страхування після одержання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний:

11.3.2. після одержання всіх необхідних документів по події, що має ознаки страхового випадку, протягом десяти робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування;

11.3.3. якщо було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у письмовій формі повідомити про це страхувальнику з обґрунтуванням причин відмови протягом п`яти робочих днів з моменту прийняття такого рішення;

11.3.4. виплатити страхове відшкодування протягом 5 (п`яти) робочих днів після ухвалення рішення по виплату.

За твердженням позивача, враховуючи те, що відповідач 05.04.2018 отримав від позивача всі необхідні документи для розгляду справи №171116.05 щодо страхового випадку від 15.11.2017 з викрадення вантажу підчас перевезення за маршрутом Київ-Дніпро. То у строк до 12.04.2018 відповідач був зобов`язаний прийняти одне з таких рішень: рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування. При цьому, у разі прийняття рішення у строк до 19.04.2018 включно, а у разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування - у строк до 19.04.2018 дати письмову аргументовану відмову у виплаті відшкодування.

Проте, позивач одержав від відповідача лист за вих. №2754-31 від 19.04.2018, яким повідомив «… в даний час не може прийняти рішення про сплату страхового відшкодування по даному випадку зникнення вантажу…». Згідно цього ж листа за вих. №2754-31 від 19.04.2018 вбачається, що Приватним акціонерним товариством «СК «ПЗУ Україна» не прийнято рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування Компанії «Золотий Лев».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору страхування позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з п. 1 статті 352 Господарського кодексу України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності до ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (ст. 980 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2015 між позивачем (експедитор) та Акціонерне товариство «Виробниче об`єднання «Конті» (третя особа 1, клієнт) укладено договір транспортного експедирування №0270/9/15 від 01.09.2015 (далі - договір експедирування).

Відповідно до п. 1.1. договір експедирування експедитор зобов`язаний на свій ризик забезпечити виконати самостійно перевезення вантажу або з допомогою залучених осіб експедирування вантажу автомобільним транспортом по території України та/або міжнародних автомобільних перевезень за її межі, а також надати інші послуги обговорені даним договором або додатковими угодами до нього, пов`язані з перевезенням/експедирування вантажу, а клієнт зобов`язується оплатити прийняті послуги експедитора.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб`єкти господарювання.

Згідно з п. 2.1. договору експедирування умовами страхування вантажу передбаченими по домовленості сторін, що відображається в заявці. Дані умови не розповсюджуються на види обов`язкового страхування відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.2.2. договору експедирування передбачено, що на певний період надання послуг сторони підписують генеральну заявку, форма якої зазначена в Додатку №1 до даного договору, в якому передбачено маршрути перевезення, вартість, а також гарантована кількість рейсів, які повинен виконати експедитор в зазначений період, при умові, що клієнтом буде подано відповідна заявка на кожен рейс. Генеральна заявка оформлюється письмово і може бути підписана сторонами по електронній пошті (у відсканованому вигляді) або по факсимільному зв`язку. Оформлення і підписання таким чином генеральної заявки має юридичну силу.

Згідно з п. 2.4. договору експедирування навантаження і розвантаження вантажу забезпечується клієнтом. Проте може виконуватись і експедитором договореної сторони, зазначеної в заявці. В будь-якому випадку, експедитор забезпечує присутність своїх уповноважених осіб при навантажені вантажу в місці навантаження і розвантаження в місці призначення.

Вантаж вважається прийнятим до перевезення експедитором з моменту підписання уповноваженим представником експедитора товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної CMR. При перевезені кондитерських виробів експедитор несе відповідальність за фактичний асортимент в ящиках (місцях). Не перевіряє термін придатності вантажу (п. 2.7. договору експедирування).

В межах укладеного договору транспортного експедирування №0270/9/15 від 01.09.2015 та згідно заявки на перевезення вантажу 09.11.2017 позивач зобов`язався організувати та здійснити перевезення вантажу АТ «ВО «Конті» на умовах, визначених в заявці.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань позивач (замовник) уклав договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №10111701Д від 10.11.2017 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Карго Транс Лайн» (надалі третя особа 2, перевізник).

Відповідно до п. 1.1. договору перевезення замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки вантажів (надалі «вантаж») автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника (надалі - «заявка-договір»). Маршрут найменування вантажу. Кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюється в заявках-договорах, які додаються до договору, і є невід`ємною його частиною.

Судом встановлено, що на виконання умов договору перевезення вантажу, позивач надав третій особі 2 заяву-договір №18146 від 10.11.2017 на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

З вищезазначеної заявки вбачається, що маршрут перевезення вантажу з м. Києва до м. Дніпра, дата завантаження - 10.11.2017, дата доставки вантажу - 11.11.2017, найменування вантажу - ТНП, автомобіль - Рено магнум НОМЕР_1, водій - ОСОБА_1 .

15.11.2017 було виявлено, що вантаж не прибув до місця призначення та не був переданий вантажоодержувачу, а також був відсутній телефонний зв`язок з компанією-перевізником та водієм, що свідчило про викрадення вантажу.

В той же день (15.11.2017) позивач в особі уповноваженого представника Денисової Л.І. заявив про правопорушення, що має ознаки злочину за ст. 190 Кримінального кодексу України, до правоохоронних органів.

Суду доведено, що на даний час порушено кримінальне провадження №12017040660002408 за ч.3 ст. 190 Кримінального кодексу України. Слідство триває.

В той же день (15.11.2017) позивач в особі уповноваженого представника Денисової Л.І. заявив до відповідача про страховий випадок згідно умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора №312.9941110091.0086 від 28.02.2017. Страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у порядку та строки, передбачені договором страхування. Позивачем надано страховику всі необхідні та додаткові затребувальні документи та пояснення щодо цього страхового випадку.

Щодо перевезення вантажу були оформлені всі необхідні товарно-супровідні документи, а саме: товарно-транспортна накладна №ТН003280 від 10.11.2017, видаткова накладна №1077 від 10.11.2017, видаткова накладна №1076 від 10.11.2017, та передані водію для супроводження вантажу.

Згідно з п.п. 2.1.7 п. 2.1. договору страхування передбачено, що правомочним одержувачем є фізична або юридична особа, яка зафіксована в дорожньо-транспортній накладній як вантажоодержувач, і володіє правом власності та вантаж або уповноважена належним чином Іною юридичною особою або фізичною особою на одержання вантажу.

В товарно транспортній накладній зазначено №ТН003280 від 10.11.2017 вантажоодержувачем вказано власник вантажу - ПАТ «ВО «Конті», на отримання вантажу в місці розвантаження від імені якого уповноважений Брагін А. С. згідно довіреності. Відсутність підпису Брагіна А.С. у товарно-транспортній накладній №1076 від 10.11.2017, свідчить про те, що вантаж не був доставлений до місця розвантаження та не був переданий правомочному одержувачу, оскільки вантаж було викрадено на маршруті перевезення і до місця призначення він не доїхав.

В той же час підпис водія ОСОБА_1 - як представника перевізника/експедитора - в товарно-транспортній накладній №ТН003280 від 10.11.2017 свідчить про прийняття вантажу виключно для перевезення, та не може розцінюватися як видача вантажу неправомочному одержувачу.

Позивач отримав від третьої особи 1 претензію від 17.11.2017 вих. №995/11/350 на суму 728 858,12 грн компенсації збитків за втрачений вантаж. Такий розмір збитків обумовлений умовами договору транспортного експедирування №0270/9/Є15 від 01.09.2015 (діє з урахуванням додаткової угоди №2 від 001.09.2016).

Позивач направила відповідь на вказану претензію, якою просила переглянути третю особу 1 порядок розрахунку збитків та зменшити такий розмір у відповідності до чинного законодавства.

В результаті цього, третя особа 1 направила на адресу позивача лист за вих. №174/11 від 23.03.2018 року, яким повідомила, що розглянувши відповідь експедитора на претензію клієнта та зменшує розмір заявлених до відшкодування збитків та зобов`язує позивача сплатити збитки в розмірі 453 460,59 грн. згідно товаросупровідних документів.

Суду також доведено, що позивач двічі направляв претензію перевізнику - третій особі 2 про відшкодування збитків за втрачений вантаж згідно договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 10111701Д від 10.11.2017. Проте перевізник відмовився приймати кур`єрське та поштове відправлення з такою претензією.

Матеріали справи свідчать, що позивач повністю виконало всі умови договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 312.994110091.0086 від 28.02.2017 надало всі необхідні та запитувані додатково документи і пояснення щодо страхового випадку та всебічно сприяла розслідуванню страховиком обставин події.

Проте у вказані строки відповідач не надав позивачеві рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування та не здійснив виплату страхового відшкодування, чим порушив умови Договору страхування та положення чинного законодавства України.

Частино 1 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, що передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В силу ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 11.3 договору добровільного страхування відповідальності експедитора № 312.994110091.0086 від 28.02.2017 після одержання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку відповідач (страховик) був зобов`язаний:

пп. 11.3.1. розслідувати обставини події і визначити розмір страхового відшкодування у рої івлності з положеннями п. 10 договору;

п.п 11.3.2. після одержання всіх необхідних документів по події, що має ознаки страхового випадку, протягом десяти робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування;

п.п.11.3.3. якщо було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у письмовій формі повідомити про це страхувальнику з обґрунтуванням причин відмови протягом п`яти робочих днів з моменту прийняття такого рішення.

Договором добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 від 28.02.2017 страхова сума по кожному страховому випадку встановлена в розмірі 62 500,00 USD, що еквівалентно 1 742 827,50 грн згідно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (100 доларів США = 2 788,5240 грн), встановлених Національним Банком України на 28.08.2018 (на день складання та підписання даної позовної заяви).

Прямий збиток, якого зазнав страхувальник (Компанія «Золотий Лев») становить 453 460,59 грн, що дорівнює вартості втраченого (викраденого) вантажу, підтверджується належними товаросупровідними документами та претензією власника вантажу (АТ «ВО «Конті»).

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в даній справі в постанові від 11.09.2019 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, зокрема, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086, нормативно та документально є доведеними, відповідачем не спростовані.

Разом з тим, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано аналізу нормам п. 11.7 договору страхування, не обґрунтовано наявність підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням франшизи та не досліджено і сам розмір франшизи, що вплинуло і на встановлення розміру пені та 3% річних.

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч. 1 ст. 316 ГПК України).

Так, відповідно до п. 11.7 договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми (ліміту відповідальності) та з урахуванням ліміту відшкодування, з вирахуванням франшизи, передбаченої договором.

Розділом 3 договору страхування загальний розмір франшизи передбачений у сумі 1 000 USD, спеціальний - 15%, але не менше USD 1 500 і не більше USD 3 500 (у зв`язку з крадіжкою).

Отже позивач мав здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі 385 441, 50 грн (453 460, 59 грн - 15% (68 019, 09 грн).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що згідно положень п. 11.3. договору страхування відповідач повинен був сплатити позивачу страхову виплату у строк до 19.04.2018 року включно. Проте станом на час розгляду справи не здійснив таку виплату, чим допустив прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 385 441, 50 грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5 955,68 грн пені за період 19.04.2018 по 23.08.2018, кількість днів - 132.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.2.3. договору страхування страховик зобов`язаний виплачувати страхове відшкодування в порядку і в строки, встановлені цим договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пеню у розмірі 0,01% від суми за кожен день простроченні, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, таким чином судом здійснено власний розрахунок за період 19.04.2018 по 23.08.2018 кількість днів становить 127 та пеня - 4 895, 11 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на наявність прострочення грошового зобов`язання, позивач також нарахував відповідачу борг з урахуванням три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4919,74 грн за період 19.04.2018 по 23.08.2018, кількість днів - 132, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок також виконано невірно, таким чином судом здійснено власний розрахунок за період 19.04.2018 по 23.08.2018 кількість днів становить 127, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 4919,74 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача та користь позивача 385 441, 50 грн страхового відшкодування, 4 895, 11 грн пені та 4 023, 38 грн 3% річних.

Судовий збір у розмірі 5 915, 41 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових стрільців, 40, ідентифікаційний код 20782312) на користь Східно-Української компанії "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю (49130, місто Дніпро, вулиця Березинська, 80, ідентифікаційний код 20205260) 385 441 (триста вісімдесят п`ять тисяч чотириста сорок одну) грн 50 коп. страхового відшкодування, 4 895 (чотири тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 11 коп. пені, 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн 38 коп. 3% річних та 5 915 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 41 коп. судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.02.2020.

Суддя Я.А.Карабань