Рішення № 87510312, 29.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/107/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2020 Справа № 908/2562/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за первісним позовом Акціонерного товариства Дніпроазот (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, б. 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 69-А)

про зобов`язання поставити товар та стягнення коштів

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, б. 69-А)

до відповідача Акціонерного товариства Дніпроазот (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, б. 1)

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від АТ «Дніпроазот»: Бондаренко Н.С., довіреність б/н від 03.01.2020;

від ТОВ «МІК»: Кузнєцов І.С., довіреність б/н від 03.01.2020.

СУТЬ СПОРУ:

17.09.2019 до Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Акціонерне товариство «Дніпроазот» з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», в якому просить: зобов`язати відповідача виконати свої зобов`язання щодо поставки товару на суму 83 628,75 грн; стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення зобов`язань за договором поставки №768546 від 29.01.2016 у розмірі 94 442,55 грн.

17.09.2019 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2562/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 20.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2562/19, присвоєно справі номер провадження № 35/107/19, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.10.2019 р. о/об 15 год. 00 хв.

11.10.2019 на адресу Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства «Дніпроазот», в якій позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 3594,60 грн, суму 3% річних від простроченої суми в розмірі 1008,00 грн за порушення строків оплати поставленого товару за видатковою накладного №РН-03/06/04 від 06.03.2018.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.10.2019, зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 16.10.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до сумісного розгляду з первісним позовом у справі №908/2562/19. Суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 16.10.2019.

Ухвалою від 16.10.2019 відкладено підготовче засідання на 21.11.2019 о 11 год. 30 хв.

У зв`язку з перебуванням судді Топчій О.А. з 20.11.2019 по 29.11.2019 на лікарняному, судове засідання, призначене на 21.11.2019 о 11 год. 30 хв. не відбулося. На адресу сторін направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи та перенесення судового засідання на 10.12.2019 о/об 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 02.12.2019 підготовче судове засідання призначено на 10.12.2019 о/об 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 10.12.2019 продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 15.01.2020.

Ухвалою суду від 15.01.2020 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні 29.01.2020.

В обґрунтування вимог за первісним позовом позивач посилається на порушення відповідачем строків поставки продукції за специфікаціями:

- №3 від 11.01.2017 (заявка направлена 30.03.2017, строк поставки - до 21.04.2017, фактично поставлено продукцію 04.04.2017 на суму 18 520,30 грн та 06.06.2017 на суму 40 770,78 грн), не поставлено товар на суму 39 476,75 грн;

- №6 (заявка направлена 29.08.2017, строк поставки - до 18.09.2017, фактично поставлено продукцію 30.10.2017 на суму 2 225,99 грн та 06.12.2017 на суму 6 720,00 грн), не поставлено товар на суму 532,00 грн;

- №8 від 07.08.2017 (заявка направлена 26.09.2017, строк поставки - до 16.10.2017, фактично поставлено продукцію 30.10.2017 на суму 68 218,66 грн, 03.11.2017 на суму 142,80 грн);

- №9 від 22.01.2018 (заявка направлена 27.02.2018, строк поставки - по 14.03.2018 на суму 43 620,00 грн, фактично поставлено продукцію на суму 38 445,00 грн), не поставлено продукцію на суму 5 175,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків поставки позивачем на підставі п. 6.11. та 6.8. договору нараховано штраф та пеню.

Крім того, податкові зобов`язання з ПДВ у зв`язку з реалізацією продукції, передбаченої видатковою накладною №РН-03/06/04 від 06.03.2018 виникли у відповідача 06.03.2018 і відповідно до п. 9.10 договору останнім днем реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних було 08.03.2018., натомість відповідачем реєстрація здійснена 15.03.2018 у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню у розмірі 261,72 грн та штраф у розмірі 8 724,00 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що за умовами п. 3.3. договору письмові заявки покупця на поставку продукції направляються постачальнику поштою, а також додатково факсимільним зв`язком чи в електронному виді за e-mail: perezaradna@mik.zp.ua, постачальник зобов`язаний надати письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на поставку продукції.

Позивачем за первісним позовом не надано доказів направлення постачальнику ТОВ «МІК» у визначений договором спосіб письмових заявок на поставку продукції, що в свою чергу нівелює момент настання перебігу 20-денного строку поставки.

Крім того, у запереченні на відповідь на відзив ТОВ «МІК» зазначає, що посилання АТ «Дніпроазот» на порушення відповідачем строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних безпідставне, оскільки за приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Податкова накладна №30601 від 06.03.2018 була складена за результатами операції з поставки товару одразу 06.03.2018 і у встановлений п. 201.10 ст. 201 ПК України строк була подана на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, а доставлена контрагенту АТ «Дніпроазот» ця податкова накладна була 07.03.2018, що підтверджується повідомленням про доставку документа адресату.

Просить відмовити в задоволенні первісного позову.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 24.10.2019, позивач за первісним позовом просить зобов`язати ТОВ «МІК» виконати свої зобов`язання щодо поставки на користь АТ «Дніпроазот» продукції, передбаченої специфікацією №9 на суму 5 175,00 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача штрафна санкції у загальному розмірі 73 394,58 грн.

При цьому суд звертає увагу, що заяв про збільшення/зменшення/уточнення позовних вимог від позивача за первісним позовом не надходило.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «МІК» посилається на те, що за видатковою накладною №РН-03/06/04 від 06.03.2018 покупцеві поставлено товар на суму 38 445,00 грн, відповідачем за зустрічним позовом товар прийнятий, що підтверджується актом приймання-передачі від 09.03.2018. у відповідності до п. 2.4. договору оплата мала бути здійснена до 08.05.2018, натомість кошти сплачені 25.03.2019. Враховуючи прострочення відповідачем за зустрічним позовом виконання свого зобов`язання щодо оплати поставлено товару позивачем нараховано 3 594,60 грн інфляційних втрат за період квітень 2018 року - лютий 2019 року та 1 008,00 грн 3% річних за період з 10.05.2018 по 24.03.2019 (при цьому в позові помилково зазначено період прострочення з 10.09.2018 по 24.03.2019, натомість розрахунок виконано за період з 10.05.2018 по 24.03.2019).

В судовому засіданні 29.01.2020 позивач за зустрічним позовом підтримав вимоги в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до умов п. 2.4. договору обов`язок оплатити поставлений товар виникає у покупця з моменту отримання всіх документів, які підлягаю переданню покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. В порушення п. 9.15 договору постачальником не передано покупцеві належним чином засвідчені копії документів щодо постачальника (установчі документи, ліцензії, дозволи тощо). Враховуючи, що відповідні документи постачальником покупцеві надані не були, відтак у покупця не виник обов`язок оплатити поставлену продукцію та, як наслідок, інфляційні втрати та відсотки річні позивачем за зустрічним позовом нараховані безпідставно.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу «Акорд».

В судому засіданні 29.01.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

29.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Дніпроазот» (правонаступником якого є АТ «Дніпроазот») - покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» - постачальник укладено договір поставки №768546, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору постачальник разом з продукцією передає покупцеві наступний комплект документації на продукцію: видаткову накладну на продукцію, акт приймання-передачі продукції, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну за формою №1-ТН, яка наведена у додатку №7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника та сертифікат відповідності, виданий уповноваженим органом сертифікації України, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28.

За умовами п. 2.4. договору покупець зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію протягом 60 календарних днів від дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. З метою своєчасної оплати поставленої продукції покупець зобов`язаний протягом 7 календарних днів від дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції ініціювати здійснення платежу (гарантованого платежу) на користь постачальника для повної оплати вартості прийнятої продукції

Відповідно до п. 3.2. договору поставка продукції за цим договором здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок покупця…

Письмові заявки покупця на поставку продукції направляються постачальнику поштою, а також додатково факсимільним зв`язком чи в електронному виді за e-mail: perezaradna@mik.zp.ua. Постачальник зобов`язаний надати письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на поставку продукції (п. 3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони узгодили, що постачальник зобов`язаний своєчасно (у встановлений відповідною специфікацією на поставку продукції або у письмовій заявці покупця строк) поставити покупцю продукцію (її партію) згідно з письмовою заявкою покупця…

Відповідно до специфікації №3 від 11.01.2017 переданню покупцеві підлягає продукція на загальну суму 98 763,87 грн. Пунктом 9 специфікації встановлено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 20 календарних днів від дати направлення покупцем постачальнику письмової заявки про необхідність поставки продукції.

Відповідно до специфікації №6 від 11.07.2017 переданню покупцеві підлягає продукція на загальну суму 9 478,00 грн. Пунктом 9 специфікації встановлено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 20 календарних днів від дати направлення покупцем постачальнику письмової заявки про необхідність поставки продукції.

Відповідно до специфікації №8 переданню покупцеві підлягає продукція на загальну суму 68 366,20 грн. Пунктом 9 специфікації встановлено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 20 календарних днів від дати направлення покупцем постачальнику письмової заявки про необхідність поставки продукції.

Відповідно до специфікації №9 від 22.01.2019 переданню покупцеві підлягає продукція на загальну суму 43 620,00 грн. Пунктом 5 специфікації встановлено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 15 календарних днів від дати направлення покупцем постачальнику письмової заявки про необхідність поставки продукції.

З матеріалів справи вбачається, що:

- За видатковою накладною №РН-04/03/04 від 03.04.2017 передано товар на суму 18 520,30 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі ТМЦ від 04.04.2017.

- За видатковою накладною №РН-06/06/01 від 06.06.2017 передано товар на суму 40 195,80 грн. Сторонами підписано акт прийому-передачі ТМЦ від 06.06.2017.

- За видатковою накладною №РН-06/06/02 від 06.06.2017 передано товар на суму 574,98 грн. Сторонами підписано акт прийому-передачі ТМЦ від 06.06.2017.

- За видатковою накладною №РН-10/27/04 від 27.10.2017 передано товар на суму 66 218,66 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі ТМЦ від 27.10.2017.

- За видатковою накладною №РН-10/27/03 від 27.10.2017 передано товар на суму 2 225,99 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі ТМЦ від 30.10.2017.

- За видатковою накладною №РН-11/02/02 від 02.11.2017 поставлено товар на суму 142,80 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі ТМЦ від 03.11.2017.

- За видатковою накладною №РН-12/06/01 від 06.12.2017 поставлено товар на суму 6 720,00 грн. Сторонами підписано акт прийому-передачі ТМЦ від 06.12.2017.

- За видатковою накладною №РН-03/06/04 від 06.03.2018 передано товар на суму 38 445,00 грн. Сторонами підписано акт приймання-передачі ТМЦ від 09.03.2018.

Посилаючись на порушення постачальником строків поставки продукції та на поставку продукції не в повному обсязі, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача пеню та штраф, передбачені п. 6.8. договору, а також зобов`язати відповідача за первісним позовом виконати свої зобов`язання щодо поставки продукції на суму 83 628,75 грн.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Дніпроазот» про стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару та поставку товару не в повному обсязі задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.8. договору встановлено, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строків поставки продукції більше ніж на 15 календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

Як вже зазначалося, умовами договору та специфікацій до договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 20 (15 за специфікацією №9) календарних днів від дати направлення покупцем постачальнику письмової заявки про необхідність поставки продукції.

АТ «Дніпроазот» в обґрунтування прострочення відповідачем строку поставки товару посилається на те, що останньому надсилалися заявки про необхідність поставки товару: №03-01си від 30.03.2017; №03-01сн від 29.08.2017; №014-ЗСН від 29.09.2017; №03-01сц від 25.10.2017; №03-01сн від 27.11.2017; №014-3/сн від 27.02.2018.

За умовами п. 3.3. договору, письмові заявки покупця на поставку продукції направляються постачальнику поштою, а також додатково факсимільним зв`язком чи в електронному виді за e-mail: perezaradna@mik.zp.ua. Постачальник зобов`язаний надати письмове підтвердження про отримання ним від покупця письмової заявки на поставку продукції.

Крім того, позивач посилається на направлення на адресу відповідача вимоги про поставку продукції №702/01-6 від 04.04.2019, відповідно до якої просить поставити на адресу АТ «Дніпроазот» передбачену позицією 2 специфікації №9 продукцію на суму 5 175,00 грн.

На підтвердження направлення зазначеної вимоги відповідачеві позивачем надано повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 04.04.2019.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення умов договору та зазначених приписів норм законодавства позивачем за первісним позовом не надано належних доказів на підтвердження направлення на поштову та електронну адреси відповідача за первісним позовом заявок про необхідність поставлення продукції, як не надано і доказів отримання постачальником зазначених заявок.

Крім того, надані позивачем повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек від 04.04.2019 не є належними доказами направлення відповідачеві вимоги про поставку продукції №702/01-6 від 04.04.2019, оскільки із зазначених документів без надання опису вкладення в рекомендоване відправлення неможливо ідентифікувати який саме документ надіслано відповідачеві.

Оскільки докази направлення заявок про необхідність поставки продукції відсутні, відтак і встановлений договором 20-денний строк виконання зобов`язання щодо поставки товару не настав та, як наслідок, відсутні підстави для застосування до відповідача за первісним позовом заходів відповідальності, передбачених п. 6.8. договору, а також відсутні підстави для зобов`язання відповідача поставити продукцію на суму 83 628,75 грн.

Щодо вимоги АТ «Дніпроазот» про стягнення з ТОВ «МІК» пені та штрафу за порушення строків реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.10 договору постачальник зобов`язаний протягом трьох календарних днів від дня виникнення у нього податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операціями, які здійснені за цим договором, скласти та надати покупцю податкову накладну, оформлену з дотриманням вимог Податкового кодексу України та інших вимог законодавства України, у тому числі з дотриманням умов щодо її реєстрації у цей же строк в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За умовами п. 9.11 договору постачальник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі декларувати свої податкові зобов`язання за цим договором, шляхом подання до контролюючих органів податкової звітності, складеної та заповненої за формою та у відповідності до вимог законодавства України.

В обґрунтування вимоги про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем строку реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних позивач за первісним позовом посилається на п. 6.11 та п. 6.15 договору.

Пунктом 6.11. договору визначено, що за кожне порушення зобов`язань, передбачених пунктами 1.3, 4.2, 6.5, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9-9-14 договору , а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором чи законодавством України, та/або не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожний випадок допущення постачальником будь-якого з порушень, передбачених п. 6.7. договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції за договором.

Відповідно до п. 6.15. договору за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцю у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві пеню у розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Виходячи з положень статей 173, 174 ГК України, не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є господарським зобов`язанням, відповідальність за порушення якого може врегульовуватись умовами договору, а за своєю правовою природою це зобов`язання є податковим, яке регулюється нормами податкового законодавства, та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність у вигляді штрафних санкцій згідно кодексу, також ним врегульований порядок дій сторін внаслідок невиконання однією з них вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних.

Таким чином, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Аналогічний правовий висновок зазначений в постанові Верховного Суду України від 02.05.2018 по справі № 908/3565/16.

Крім того, суд зауважує, що Податковий кодекс України встановлює обов`язок реєстрації податкових накладних для суб`єктів господарювання, платників податків.

Платник податків зобов`язаний виконати всі дії по реєстрації накладної на дату виникнення податкових зобов`язань у встановлені законодавством терміни.

Крайній термін реєстрації податкових накладних реєстрі залежить від моменту прийняття накладної та становить:

1. для накладних, які були складені з 1 по 15 календарний день (включно) місяця - до останнього дня (включно) того місяця, в якому вони були складені;

2. для накладних, які були складені з 16 по останній календарний день (включно) місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, що настає за місяцем, в якому було складено накладні.

У разі якщо реєстрація накладної заблокована в результаті зупинки її реєстрації, то терміни її подачі перериваються на час такого зупинення та поновлюється з дня припинення їх блокування

Реєстрація накладної може бути заблокована (зупинена), якщо буде встановлено відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинки її реєстрації.

У разі блокування реєстрації накладної, контролюючий орган автоматично в електронному вигляді направляє квитанцію про зупинку реєстрації. Така квитанція є підтвердженням факту зупинки реєстрації.

У квитанції про зупинку, зазначається критерій (і) оцінки ступеня ризиків, на підставі якого (яких) було заблоковано реєстрацію податкової накладної, а також пропозицію надати пояснення та/або копії документів (по вичерпного переліку), достатніх для прийняття уповноваженим органом рішення про реєстрацію вашої накладної.

Письмові пояснення та/або копії документів розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і по результату розгляду буде прийнято одне з рішень:

1. про реєстрацію накладної в Єдиному реєстрі;

2. про відмову в реєстрації.

Це рішення приймається і надсилається платнику податків у термін до 5 робочих днів після отримання пояснень та документів.

При блокуванні реєстрації податкових накладних, реєстрація відбувається в день настання одного з наступних подій:

1. при прийнятті рішення про реєстрацію;

2. у разі набрання законної сили рішення суду про реєстрацію накладної. Відповідач здійснив всі дії, для розблокування реєстрації податкової накладної в межах норм Податкового кодексу України, результатом чого стала реєстрації податкової накладної.

Таким чином слідує висновок, що:

1. Податкові накладні реєструються платниками податку на додану вартість, зареєстрованими як платники податку добровільно або які повинні реєструватися обов`язково, незалежно від бажання.

2. Блокування реєстрації податкових накладних може бути викликана наявністю відповідності критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинки її реєстрації, та не залежить від дій платника податків.

3. Терміни реєстрації податкової накладної залежать від моменту складання накладної і не включають в себе період блокування реєстрації накладної.

До того ж стаття 120-1 Податкового кодексу України визначає, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу."

Як свідчать матеріали справи податкова накладна №30601 від 06.03.2018 зареєстрована 15.03.2018, тобто відповідач своєчасно здійснив дії щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПК.

Зазначене спростовує позицію позивача за первісним позовом про наявність порушення відповідачем умов договору №768546 від 29.01.2016, відтак вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій на несвоєчасну реєстрацію податкової накладної у ЄРПН задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до видаткової накладної №РН-03/06/04 від 06.03.2018 АТ «Дніпроазот» поставлено продукції на суму 38 445,00 грн.

Про прийняття покупцем товару свідчить підпис уповноваженої особи на видатковій накладній, а також підписаний сторонами акт приймання-передачі ТМЦ від 09.03.2018.

Покупцем вартість отриманої продукції у розмірі 38 445,00 грн сплачена платіжним дорученням №1960 від 25.03.2019.

За умовами п. 2.4. договору покупець зобов`язаний оплатити поставлену (передану) йому продукцію протягом 60 календарних днів від дати підписання покупцем акту приймання-передачі продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов`язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, продукція відповідачем за зустрічним позовом отримана 06.03.2018, акт приймання-передачі ТМЦ підписано 09.03.2018, відтак обов`язок щодо оплати отриманої продукції виник у відповідача з 08.05.2018. Натомість вартість продукції сплачена відповідачем 25.03.2019.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3 594,60 грн за період квітень 2019 року - лютий 2019 року та 3% річних у розмірі 1 008,00 грн за період 10.05.2018 по 24.03.2019 (при цьому в позові помилково зазначено період 10.09.2018-24.03.2019, натомість розрахунок виконано за період з 10.05.2018 по 24.03.2018).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 3 221,69 грн та 3% річних у розмірі 1008,00 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог за первісним позовом судом відмовляється, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Дніпроазот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про стягнення коштів відмовити.

Судові витрати покласти на позивача за первісним позовом.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» до Акціонерного товариства «Дніпроазот» про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, б. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 05761620) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» (69006, м. Запоріжжя,Ю вул. Північне шосе, б. 69-А, ідентифікаційний код юридичної особи 30105738) суму інфляційних нарахувань у розмірі 3 221,69 грн (три тисячі двісті двадцять одна гривня 69 коп.), 3% річних у сумі 1 008,00 грн (одна тисяча вісім гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 1 765,36 грн (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять гривень 36 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 лютого 2020 року.

Суддя О.А. Топчій