Рішення № 87510182, 27.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2020 Справа № 908/2556/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Колєсніковій Н.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, код ЄДРПОУ 00130926)

До відповідача: Державного підприємства “Запорізький автомобільний ремонтний завод” (69600, м. Запоріжжя, вул. Героїв 55-ї Бригади, буд. 1, код ЄДРПОУ 08011078)

про стягнення 2 631 803,55 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ремига О.О., довіреність № 462 від 01.10.2019 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001544 від 09.02.2018 р., посвідчення адвоката ЗП 001544 від 09.02.2018 р.

Від відповідача: Овсієнко А.В., директор, наказ №08/02/19-1 від 08.02.2019 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

16.09.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” від 16.09.2019 р. за вих. №33-33/15397 (вх. №2737/08-07/19 від 16.09.2019 р.) до Державного підприємства “Запорізький автомобільний ремонтний завод” про стягнення 2 631 803,55 грн.

Згідно Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 р. справу №908/2556/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 20.09.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” за вих. №33-33/15397 від 16.09.2019 (вх. №2737/08-07/19 від 16.09.2019) до Державного підприємства “Запорізький автомобільний ремонтний завод” про стягнення 2 631 803,55 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України залишено без руху та надано ПАТ “Запоріжжяобленерго” строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом надання суду належних доказів сплати судового збору в розмірі 39 477,05 грн., докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

Ухвалою суду від 30.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2556/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/151/19, підготовче засідання призначено на 23.10.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 23.10.2019 р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 27.11.2019 р. на 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 27.11.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 29.12.2019 р., розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 19.12.2019 р. об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Ухвалою від 19.12.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.12.2019 р. о 15 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою. Ухвалою від 27.12.2019 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.01.2020 р. о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. В судовому засіданні 20.01.2020 р. оголошено перерву до 27.01.2020 р.

В судовому засіданні 27.01.2020 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд».

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві пояснивши, що між ПАТ «Запоріжжяобленрего» та ДП “Запорізький автомобільний ремонтний завод” укладено договір про постачання електричної енергії №46 від 01.12.2012 р. Відповідач порушуючи умови вказаного договору не виконав належним чином свої зобов`язання та має заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. Позивачем були виставлені та направлені на оплату відповідачу відповідні рахунки, отже загальна сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. складає 1 311 419,56 грн. Також, у відповідача існує заборгованість за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. в розмірі 37 054,61 грн. Крім того, у відповідача існує заборгованість перед позивачем за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді, грудні 2017 р. та за період з лютого 2018 р. по грудень 2018 р. в розмірі 715 665,85 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині недотримання термінів сплати рахунків, згідно п.п. 4.2.1. договору позивачем було нараховано відповідачу пеню у розмірі 432 312,65 грн. за період з 18.09.2018 р. по 16.09.2019 р., та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 42 773,80 грн. за період з 16.01.2018 р. по 16.09.2019 р. та інфляційні нарахування в розмірі 92 577,08 грн. за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2019 р. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору № 46 від 01.12.2012 р., ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 275, 276 Господарського кодексу України, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві від 26.11.2019 р. за вих. №26/11/2019 на позовну заяву, пояснивши, що ДП “Запорізький автомобільний ремонтний завод” у період з 2005 р. по лютий 2019 р. перебувало в процедурі банкрутства та не працювало. У зв`язку з тривалим знаходженням підприємства у процедурі санації більшість об`єктів, відомості підприємства були реалізовані, обладнання також частково реалізоване, частково знаходиться в розібраному стані та не придатне до використання. Тому, будь-яка господарська діяльність на підприємстві не проводилась, починаючи с 2009 р. Крім того, 19.02.2018 р. ДП «Запорізький автомобільний ремонтний завод» було повністю відключено від електромереж, постачання електроенергії на підприємство було припинено. Цілісність пломб неодноразово перевірялась робітниками ПАТ «Запоріжжяобленерго». При цьому, за відсутності наявного виробничого процесу та факту використання електричної енергії саме відповідачу пред`являється вимога за споживання величезного об`єму електричної енергії та навіть вимога за перевищення договірної величини споживання. Також відповідач не визнає вимоги позивача з причини наявності систематичного здійснення несанкціонованих підключень до електромереж відповідача поза відома останнього та за участю позивача. Лише у період лютий - березень 2018 р. неодноразово здійснювалося відключення несанкціонованих підключень до електромереж відповідача, що підтверджується відповідними актами, листами та заявами до правоохоронних органів з цього приводу. Крім того, 19.08.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-1 (викрадення електричної енергії шляхом її самовільного використання) Кримінального кодексу України Шевченківським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області було відкрито кримінальне провадження №12017080080003144, досудове розслідування якого до теперішнього часу триває. Також зазначив, що відповідач акти про спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію та актів про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж Постачальника в мережі Споживача не підписував. З огляду на викладене, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача підтримав також доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив від 04.12.2019 р. за вих. №33-33/20115, вказавши, що згідно акта від 19.02.2018 р., складеного з питання припинення електропостачання ДП «ЗАРЗ», було проведено вибіркове відключення електроустановок споживача в його мережах. У зв`язку з наявністю субспоживачів, під напругою залишились внутрішні електричні мережі відповідача, від яких живляться субспоживачі. Отже, повне припинення постачання електричної енергії відповідачу призвело б до невиконання останнім своїх договірних зобов`язань з передачі електричної енергії субспоживачам. Доказів припинення договірних зобов`язань зі споживачами, електроустановки яких приєднані до технологічних електромереж відповідача останнім не надано. Отже, доводи Відповідача про повне його відключення від електромереж не відповідають дійсності та спростовуються фактом споживання електричної енергії субспоживачами. Відсутність споживання електричної енергії субспоживачами автоматично унеможливило б споживання електричної енергії відповідачем. Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що позивач всупереч вказаним вимогам ПКЕЕ не припинив постачання електричної енергії відповідно до п.7.5. ПКЕЕ. Отже, відповідач підтвердив факт споживання ним електричної енергії. Також надані відповідачем позивачу акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії складені відповідно до форм, які закріплені в Додатку № 5.1., Додатку №6.3., Додатку №6.4 до Договору, також всі акти скріплені підписом та печаткою відповідача, тому доводи відповідача щодо відсутності відбитку печатки та відсутності підпису на актах є хибними. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем надано письмові заперечення від 18.12.2019 р. за вих. №18/12/2019 на відповідь щодо відзив, в яких зазначено, що відсутність виробничого процесу та ситуація в якій заходиться державне підприємство виключає необхідність у споживані електричної енергії підприємством, про що державне підприємство систематично сповіщало керівництво ПАТ «Запоріжжяобленерго» та вимагало припинити постачання електричної енергії державному підприємству, що підтверджується відповідними листами. Позивач у відповіді на відзив підтвердив факт того, що 19.02.2018 р. було проведено вибіркове відключення електроустановок державного підприємства. Тобто, під напругою, залишилися лише субспоживачі, відносини яких щодо сплати спожитої ними електричної енергії регулюються договорами з Позивачем. Державне підприємство не несе відповідальність за невиконання субспоживачами своїх зобов`язань з оплати спожитої ними за договором з позивачем електричної енергії. Відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі – Постачальник електричної енергії)) та Державним підприємством «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (Державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» є новим найменуванням Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» (Військова частина А0652) (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 46.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. З. додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору (далі - Додаток № 4), у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться Споживачем плановим платежем по рахунку або платіжній вимозі-дорученню, які направляє йому Постачальник електричної енергії за плановий період з 1 по останній календарний день місяця на суму 90 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії.

Пунктом 6 Додатку 4 передбачено, що за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.

Згідно п. 4.2.2 договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Відповідно до п. 7 Додатку № 4 у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.

Пунктом 10 Додатку №4 встановлено, що Споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної-вимоги доручення вважається, зокрема, при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області — 5 днів, по Україні — 7 днів).

Згідно умов договору відповідачу були виставлені та направлені на оплату відповідні рахунки за спожиту активну електричну енергію за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. на загальну суму 1 311 419,56 грн.

Крім того, позивачем були виставлені та направлені відповідачу на оплату відповідні рахунки з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. на загальну суму 37 054,61 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді, грудні 2017 р. та за період з лютого 2018 р. по грудень 2018р. на загальну суму в розмірі 715 665,85 грн.

Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, пункту 1.3 “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, споживання електричної енергії можливо лише на підставі договору з енергопостачальником. Договір про поставку електричної енергії є основним документом, який регламентує відношення між постачальником електричної енергії за регульованими тарифами та споживачем.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. В свою чергу, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 26 Закону України “Про електроенергетику” споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов`язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно пункту 10.2. розділу 10 “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, споживач електричної енергії зобов`язаний: оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», на підставі наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. за №1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році», наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.01.2019 р. № 70, прийнято рішення про приватизацію - єдиного майнового комплексу державного підприємства «Запорізькій автомобільний ремонтний завод».

В зв`язку з цим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.02.2019 р. по справі № 25/38 провадження у справі № 25/38 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина А0652) (м. Запоріжжя, 69039, ГСП-161, вул. Уральська, 1, код ЄДРПОУ 08011078) закрите. Процедура санації припинена.

Відповідно до п. 1 Додатку до Договору № 5 «Графіки зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» (в редакції додаткової угоди №9 від 21.06.2016 р.) (далі Додаток №5 до Договору), для визначення обсягів споживання активної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00 год., в останній день місяця Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника (Субспоживача) відповідно до точок розрахункового обліку, що наведені в п.6,7,8 цього додатка здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії. Зафіксовані покази оформлюються «Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» (Додаток №5.1) у 2-х примірниках.

Пунктом 2 Додатку №5 до Договору передбачено, що для визначення обсягів перетікання реактивної електричної енергії за розрахунковий період о 24-00 год, в останній день місяця Споживач самостійно або в присутності представника Постачальника електричної енергії здійснює зняття показів розрахункових засобів обліку, що відповідають перетіканням реактивної електричної енергії в точках розрахункового обліку згідно Додатка №6.1. Зафіксовані покази оформлюються у двох примірниках «Актом про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду» (Додаток №6.3) та «Актом про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду» (Додаток №6.4).

Відповідно до п.4 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до Договору, Споживач не пізніше 14 години 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою, зокрема, «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою додатка №5.1. Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.

Згідно п. 3 Додатку №6 до Договору «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», для подання підписаного уповноваженою особою Споживача та скріпленого його печаткою «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду» та «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду» (у двох примірниках кожний). Споживач не пізніше 14 години 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії. Постачальник електричної енергії підписує «Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду» та «Акт про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду», та один примірник кожного акта повертає Споживачу.

Таким чином, умовами договору передбачено, що акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії оформлюються, підписуються, скріплюються печаткою відповідача та самостійно подаються відповідачем позивачу.

Щодо посилання позивача, що надані відповідачем акти про спожиту активну електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної електричної енергії складені відповідно до форм, які закріплені в Додатку № 5.1., Додатку №6.3., Додатку №6.4 до Договору суд зазначає наступне.

Присутній у судовому засіданні директор ДП «ЗАРЗ» Овсієнко А.В., яка була керуючою санацією ДП «Міноборони України «Запорізький автомобільний ремонтний завод» зазначила, що акти про спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію та акти про обсяги перетікання реактивної енергії із мереж Постачальника в мережі Споживача не підписувала, повноважень іншим особам на їх підписання не надавала. Відбиток штампу, який міститься на актах, що були додані позивачем до позову не є печаткою ДП «ЗАРЗ». Відбиток печатки ДП «ЗАРЗ» міститься на договорі про постачання електричної енергії, а також на процесуальних документах відповідача у цій справі.

Дослідивши оригінали вказаних актів, наданих позивачем для огляду, судом було встановлено, що на спірних актах міститься відбиток печатки «військова частина, для внутрішніх госп документів» та підпис невстановленої особи, тобто без зазначення її посади, прізвища, ім`я, по батькові, об`єму повноважень цієї особи діяти від імені ДП «ЗАРЗ».

Також директор ДП «ЗАРЗ» Овсієнко А.В. пояснила, що Державне підприємство «Запорізький автомобільний ремонтний завод» тривалий час перебувало в процедурі банкрутстві та не працює, починаючи з 2009 р. Відсутність виробничого процесу та ситуація в якій заходиться державне підприємство виключає необхідність у споживані електричної енергії підприємством про що державне підприємство систематично сповіщало ПАТ «Запоріжжяобленерго» та вимагало припинити постачання електричної енергії державному підприємству.

Крім того, згідно акта від 19.02.2018 р., складеного з питання припинення електропостачання ДП «ЗАРЗ», ПАТ «Запоріжжяобленрего» було проведено вибіркове відключення електроустановок споживача в його мережах.

Отже, у зв`язку з наявністю субспоживачів, під напругою залишились внутрішні електричні мережі відповідача, від яких живляться субспоживачі.

Так, згідно п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. №417/1442 (далі - ПКЕЕ) (чинних на момент виникнення спірних правовідносин), субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно з п. 7.6. договору за умови використання мереж Споживача для електропостачання, для якого точка продажу електричної енергії встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать за ознакою права власності основномуспоживачу та субспоживачу для визначення обсягу електричної енергій, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача.

Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються додатком №8 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача.".

Відповідно до додатку №5 Договору про постачання електричної енергії № 46 від 01.12.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачем (далі Договір) до технологічних електричних мереж відповідача приєднані субспоживачи, з якими укладені договори про постачання електричної енергії. Згідно п. 8.1.2 Договору споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений п.8 Додатка №5 у межах дозволеної до використання потужності та в обсягах, доведених до відома Споживача субспоживачами, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору. Якщо до електромереж Споживача приєднані в установленому порядку електроустановки інших споживачів (далі - субспоживачі), відносини між ними регулюються договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача або договором про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Відповідно до пункту 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених наказом НКРЕ від 31.07.1996 р. за № 28, постачальник електричної енергії зобов`язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, у разі: 3) несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами.

Тобто, підставою для повного припинення постачання електричної енергії згідно зазначеного пункту Правил є несплата рахунків.

Отже, доводи позивача про те, що повне припинення постачання електричної енергії відповідачу призвело б до невиконання останнім своїх договірних зобов`язань з передачі електричної енергії субспоживачам не є обґрунтованою підставою не виконання, покладеного на позивача обов`язку з припинення постачання електричної енергії, в тому числі і повністю.

Таким чином відповідно до вимог пункту 7.3. вищезазначених Правил відповідач надав доступ до власних електроустановок уповноваженим представникам позивача саме для відключення струмоприймачів з наступним пломбуванням пристроїв їх підключення.

Представники сторін пояснили, що у ПАТ «Запоріжжяобленрго» зі субспоживачами укладені окремі договори купівлі-продажу електричної енергії.

Суд зазначає, що позивач не несе відповідальність за невиконання ДП «ЗАРЗ» своїх зобов`язань з передачі електричної енергії субспоживачам, а тому доводи позивача про те, що повне припинення постачання електричної енергії відповідачу призвело б до невиконання останнім своїх договірних зобов`язань з передачі електричної енергії субспоживачам» є також безпідставними.

Таким чином, факт споживання субспоживачами електричної енергії від технологічних електричних мереж споживача (ДП «ЗАРЗ») не є правовою підставою покладати на державне підприємство обов`язок оплати за таку спожиту електричну енергію.

Судом встановлено, що ДП “Запорізький автомобільний ремонтний завод” листами від 20.02.2018 р. за вих. №02-01/1-31, від 23.02.2018 р. за вих. №02-01/1-36, від 27.02.2018 р. за вих. №02-01/1-42, від 28.02.2018 р., від 22.02.2018 р. за вих. №02-01/1-33, від 22.02.2018 р. за вих. №22-01/1-34, від 01.03.2018 р. за вих. 02-01/1-64 звертався до ПАТ «Запоріжжяобленрего», Шевченківського відділу поліції Дніпровського відділення ГУНП в запорізькій області, Військової прокуратури Запорізького гарнізону щодо повідомлення про виявлення 21.02.2018 р. представником ДП «МОУ «ЗАРЗ» під час проведення обстеження на ціліність встановлених 19.02.2018 р. представниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» пломб та було виявлено факт повторного самовільного підключення до електромереж ДП «МОУ «ЗАРЗ», а саме: у будівлях, цехах, що розташовані на території державного підприємства. Вказане несанкціоноване споживання електричної енергії здійснюється через засоби обліку електричної енергії ДП «МОУ «ЗАРЗ». Отже є всі підстави вважати, що розкрадання електричної енергії продовжується. З вказаного приводу, позивачем було одразу повідомлено про вказаний факт та викликано інспектора ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також представником ДП «ЗАРЗ» об 12 год. 38 хв. було здійснено екстрений виклик наряду поліції « 102».

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що визначення обсягів споживання електричної енергії здійснено позивачем не за показами приладів обліку, а розрахунковим шляхом на підставі п. 7.6. спірного договору.

Проте, позивачем не надано доказів, що за наявності факту відключення відповідача, повідомлення до правоохоронних органів про самовільне підключення третіми особами до приладів обліку підприємства відповідача, споживання електричної енергії у визначених позивачем обсягах здійснено саме відповідачем.

Доводи відповідача у цій частині позивачем не спростовані.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підписання уповноваженою особою відповідача «Актів про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», «Актів про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Постачальника в мережі Споживача протягом розрахункового періоду» та «Актів про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж Споживача в мережі Постачальника протягом розрахункового періоду». Крім того, відсутність виробничого процесу, наявність письмових звернень до правоохоронних органів щодо виявлення представником відповідача несанкціонованого відбору електричної енергії на території державного підприємства, звернень відповідача до позивача про припинення постачання електричної енергії, надання доступу до власних електричних мереж для відключення та факт визнання позивачем здійснення ним вибіркового відключення.

Отже, суд приходить до висновку, що ДП «ЗАРЗ» вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання ним своїх обов`язків за вказаним договором та у відповідача відсутній обов`язок здійснювати оплату за непідтверджений належними та допустимими доказами розрахований позивачем обсяг електричної енергії, отже в задоволенні заявлених вимог в цій частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 1 311 419,56 грн. за активну електричну енергію за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р., суми 37 054,61 грн. з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період з грудня 2017 р. по грудень 2018 р. та суми в розмірі 715 665,85 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у листопаді, грудні 2017 р. та за період з лютого 2018 р. по грудень 2018р. відмовляє.

Позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині недотримання термінів сплати рахунків, згідно п.п. 4.2.1. договору було нараховано Відповідачу пеню у розмірі 432 312,65 грн. за період з 18.09.2018 р. по 16.09.2019 р. та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України Відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 42 773,80 грн. за період з 16.01.2018 р. по 16.09.2019 р., а також інфляційні нарахування у розмірі 92 577,08 грн. за період з 01.02.2018 р. по 31.07.2019 р.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору передбачено,що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка №4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії (п.5 додатка №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення вказаних вимог суд не вбачає, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію, з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги з огляду на предмет та підстави позову не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 06.02.2020 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.