Рішення № 87506354, 05.02.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8809/17

Провадження №2/442/57/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2020 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Гарасимків Л.І.

при секретарі Петрів В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ТзОВ " Вердикт - Капітал" - адвоката Бутко А.С.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рупінського О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Капітал", ОСОБА_2 про припинення правовідносин поруки та договору поруки,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт-Капітал", ОСОБА_2 про припинення правовідносин поруки та договору поруки,

В обґрунтування позову посилається на те, що 17.07.2008 між відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №СL-008/218/2008/ Для забезпечення виконання зобов`язань котрі на себе взяв відповідач ОСОБА_2 з нею, ОСОБА_1 було укладено договір поруки №811-008/218/2008 від 17.07.2008. Вважає, що її порука за відповідача ОСОБА_2 є такою, що припинилася відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Так, згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня кладення договору поруки. У відповідності до вимог договору поруки такий діє до повного припинення зобов`язань боржника за основним договором.

Зазначила, що зобов`язання по Договору поруки, яке вона мала перед Банком ( за виключенням інших наведених в заяві про перегляд заочного рішення ) припинилось 25.04.2012р. Крім того, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Крім цього, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами і встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу

Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного обов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід враховувати, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); потягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ІК України). Зі змісту цієї норми вбачається, що у нормі частини четвертої статті 59 ЦК України застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та пред`явлення позову», як умови чинності поруки.

Вважає, що відповідач вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинен був пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня остання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Строк виконання основного зобов`язання сплинув після порушення відповідачем строків погашення кредиту у відповідності до графіку погашення кредиту згідно умов Кредитного договору. Протягом шести місяців з моменту прострочення відповідач до поручителя свої вимоги не пред`явив, а тому відповідно до норм частини 4 статті 559 ЦК України її порука за договором поруки припинилася. Крім того, враховуючи обставини, котрі склались між нею та відповідачем, виконання зобов`язань та інші умови закріплені в кредитному договорі та договорі поруки, то правовідносини поруки та сам договір поруки, який укладений між мною та відповідачем є припиненим в силу вимог частини 4 статті 559 ЦК України. Крім цього, вважає, що її порука за відповідачем ОСОБА_2 є такою, що припинилася, відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України.

Зокрема, 13.02.2009 було укладено додаткову угоду № 1 про зміну умов кредитного договору, а саме щодо становлення нового графіку повернення кредитних коштів. Нові умови надання даних коштів, визначена відсоткова ставка, порядок, строки та умови погашення котрі були встановлені даною додатковою угодою не були доведені до її відома. Дані зміна суттєво збільшують розмір її відповідальності перед відповідачем. Згоди на такі дії з її сторони не отримувалося. Крім цього, 02.07.2009 були внесені ще одні зміни до основного зобов`язання на підставі додаткової угоди №2, згоду на укладення якої вона також не давала. Внаслідок описаних дій по зміні основного зобов`язання сума відсотків по сплаті за отриманий відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» кредит збільшилась як і умови кредитування та у встановленій формі відповідних змін до договору поруки внесено не було, її погодження на такі зміни не отримано. Вважає, що є всі підстави у вказаній в частині 1 статті 559 ЦК України для припинення поруки, а тому у неї виникла необхідність звернутися до суду.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – адвокат Рупинський О. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважає, що до даних правовідносин строк позовної давності не застосовується.

Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикт Капітал» адвокат Бутко А.С. в судовому засіданні заперечив відносно задоволення позовних вимог, просить відмовити в повному обсязі, пославшись на обставини, викладених в письмових додаткових поясненнях.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги слід задоволити з наступних підстав.

В судовому засіданні не оспорюється той факт, що підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між собою, яка забезпечує виконання боржника, та кредитором боржника. Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, та і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель ( частина перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредиторами у тому самому обсязі, що і боржник.

Порука є одним із видів забезпечення зобов`язань. Незважаючи на те, що законодавство містить конкретні норми, які регулюють питання поруки, суди допускають їх неоднозначне тлумачення.

Крім того, судом враховано той факт, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Так, згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня кладення договору поруки. У відповідності до вимог договору поруки такий діє до повного припинення зобов`язань боржника за основним договором.

Крім того, якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Саме таку правову позицію було висловлено Верховним Судом України від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з рахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя. Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з мовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Як вбачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного обов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Крім того, при застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід враховувати, що регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); потягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ІК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у нормі частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред`явлення вимоги» та пред`явлення позову», як умови чинності поруки. Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим. Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, з чого випливає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного обов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України, стаття 122 ЦПК України) протягом позначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня остання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем). Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Строк виконання основного зобов`язання сплинув після порушення відповідачем строків погашення кредиту у відповідності до графіку погашення кредиту згідно умов Кредитного договору. Протягом шести місяців з моменту прострочення позивач до поручителя свої вимоги не пред`явив, а тому відповідно до норм частини 4 статті 559 ЦК України її порука за договором поруки припинилася.

Таким чином враховуючи обставини, котрі склались між сторонами виконання зобов`язань та інші умови закріплені в кредитному договорі та договорі поруки, то правовідносини поруки та сам договір поруки, який укладений між банком та позивачкою ОСОБА_3 є припиненим в силу вимог частини 4 статті 559 ЦК України.

Крім того судом встановлено , що 13.02.2009 було укладено додаткову угоду № 1 про зміну умов кредитного договору, а саме щодо становлення нового графіку повернення кредитних коштів. Нові умови надання даних коштів, визначена відсоткова ставка, порядок, строки та умови погашення котрі були встановлені даною додатковою угодою не були доведені до відома позивача. Дана зміна суттєво збільшують розмір її відповідальності перед відповідачем. Згоди на такі дії з її сторони не отримувалося. Крім цього, 02.07.2009 були внесені ще одні зміни до основного зобов`язання на підставі додаткової угоди №2, згоду на укладення якої позивач також не давала. Внаслідок описаних дій по зміні основного зобов`язання сума відсотків по сплаті за отриманий відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг» кредит збільшилась як і умови кредитування та у встановленій формі відповідних змін до договору поруки внесено не було, її погодження на такі зміни не отримано.

Відтак, суд вважає, що є всі підстави у вказаній в частині 1 статті 559 ЦК України для припинення поруки.

Аналогічну позицію стосовно правових наслідків збільшення обсягу відповідальності поручителя по основному зобов`язанню без його згоди висловлено і в Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду ССУ №5 від 30.03.2012, а саме в п.22 зазначено: «Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов`язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і мовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини 1 статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред`явлення позову про визнання договору поруки припиненим». Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі : підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховується проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.»,

Аналогічну позицію висвітлено і в листі ВСС У від 27.09.2012р. №10-1393/0/4-12 «Про практику застосування судоми законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин.».

Щодо факторингу на підставі якого начебто відбулася зміна кредитора по кредитному договору, судом встановлено, що відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу ( фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до мов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в залежній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до положень ст.ст.1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За правилами статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимоги, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконує цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Згідно з законом фактором у договір факторингу має бути банк або фінансова установа, а також : фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції ( стаття 1079 ЦК України). Для укладення договору факторингу банк повинен мати банківську ліцензію, видану НБУ (стаття 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), а для здійснення факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, і відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993р. №15-93 І 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого лановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275). Інші, ніж банки, фінансові установи (юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом) можуть бути фактором за умови, що право на надання цієї фінансової послуги встановлено законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно - правовими актами державних органів, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. У свою чергу, для здійснення фінансовими установами факторингових операції, що є валютними, останні повинні мати генеральну валютну ліцензію НБУ.

Відповідно до Положення «Про порядок надання небанківським фінансовим установам», національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій», що затверджене Постановою НБУ №297 від 09.08.2002р. «1.2. Небанківська фінансова установа, національний оператор поштового зв`язку має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету.» Згідно Постанови НБУ №297 від 09.08.2002 генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку надає НБУ. Згідно відомостей офіційного сайту Національного банку України ТОВ «ОТП Факторинг» не мають такої ліцензії та Національним банком України генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій ТОВ «ОТП Факторинг» не надавалась. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) ( ст.1077 ЦК України). Крім того, відповідно до ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу. Статтею 21 цього ж Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Згідно з п.13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання. Так, відповідно до п.1.2. розпорядження №231 від 03.04.2009р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за №0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено – набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникає в майбутньому до боржника – суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Отже, у фактора права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб`єкта господарювання немає. Зазначила, що щодо вказаної норми було ініційовано спір про її правомірність, проте ОСОБА_4 залишив без задоволення такий позов, а цитовану норму без змін.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом нікчемний правочин. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відтак посилання на перехід прав по спірному кредитному договору є абсолютно протиправним та не відповідає вимогам Закону.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, суд приходить до переконання, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі N 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі N 6-1451цс16. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи судом не встановлено.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

А тому, аналізуючи викладене, суд не може не взяти до уваги норми матеріального права та залишили поза увагою той факт, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

В оцінці поведінки сторін суд, керуючись положеннями частини третьої статті 509 ЦК України, за змістом якої зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, що відповідним чином має впливати на порядок та спосіб виконання сторонами власних зобов`язань.

За правилом ж статті 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно, кожна сторона у договірному зобов`язанні має діяти розсудливо та добросовісно, розуміючи значення своїх дій та приймаючи на себе усі юридичні наслідки таких дій, а тому суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 77, 78, 80, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів, які мають значення для справи.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що правовідносини поруки та договір поруки №SR-008/218/2008 від 17.07.2008р. слід визнати припиненими.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 133, 141, 354 ЦПК України, ст. ст. 554-559, 1077, 1078 ЦК України , суд, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт -Капітал", ОСОБА_2 про припинення правовідносин поруки та договору поруки, задоволити.

Визнати правовідносини поруки та договір поруки № SR-008/218/2008 від 17.07.2008 року припиненими.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.02.2020р.

Сторони по справі :

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», юридична адреса – м.Київ, вул.Фізкультурна,28Д , код. ЄДРПОУ 36789421, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк» м.Киїав, МФО 300528.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Суддя Гарасимків Л.І.