Ухвала суду № 87505319, 11.02.2020, Василівський районний суд Запорізької області

311/753/17

11.02.2020

Провадження №1-кп/311/9/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Шак О.В.

за участю: прокурора Васильчука Б.Г.

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників - адвокатів: Першина В.М., Козлова О.Ю., Патяка А.С.

потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Михайлівка Запорізької області, громадянина України, приватного підприємця, маючого на утриманні неповнолітнього сина, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_3 , раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Грузії, одруженого, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_4 , проживаючого у АДРЕСА_5 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст.189, ч.2 ст.189, ч.4 ст.296, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Баку Азербайджан, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого у АДРЕСА_6 , раніше судимого 03 липня 2014 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.289 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі амністії 2014 року був звільнений із зали суду 04 серпня 2014 року, відбувши покарання 5 місяців 4 дні,

обвинуваченого за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина Грузії, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_7 , раніше судимого 19 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.187 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2016 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 8 місяців 25 днів,

обвинуваченого за ч.2 ст.189 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_1 за ч.4 ст.358, ч.1, 2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_1 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_2 за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України.

В судовому засіданні прокурором Васильчуком Б.Г. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування, психологічно або фізично погрожувати потерпілим щодо змін показань, або відмову від них. При цьому, прокурор посилається на неможливість зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який.

Захисник адвокат Козлов О.Ю. заперечує проти обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу тримання під вартою, заявив клопотання про обрання більш м`якого запобіжного заходу домашній арешт. Вважає, що немає підстав для продовження тримання під вартою. Однак в разі продовження тримання під вартою просить суд обрати заставу в мінімальних межах, оскільки велику суму ОСОБА_2 не має змоги внести.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечує проти продовження запобіжного заходу тримання під вартою, вважає можливим обрати більш м`який запобіжний захід домашній арешт. Оскільки він не має наміру перешкоджати судовому розгляду, тиснути на потерпілих, переховуватися від слідства.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечують.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримують клопотання прокурора. Разом з тим, не заперечують проти визначення розміру застави. Потерпілий ОСОБА_5 вважає доцільним заставу у межах приблизно 100 000 грн., як обвинуваченому ОСОБА_3 .

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід тримання під вартою до 16 лютого 2020 року.

На виконання вимог ч.3 ст.331 КПК України суд вирішує питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому злочинів та відсутності підстав для зміни чи скасування обраному ОСОБА_2 запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 10 квітня 2020 року включно.

Суд вважає, що на теперішній час існує ризик, передбачений статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення умисних та тяжких кримінальних правопорушень, під час досудового розслідування переховувався від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим його було оголошено у розшук, раніше він судимий. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що ОСОБА_2 , з метою уникнення подальшої кримінальної відповідальності за скоєний злочин буде переховуватися від суду.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_2 є тяжкість кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованих злочинів.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_2 в подальшому належить утримувати під вартою, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою до 10 квітня 2020 року включно.

Разом з тим, суд погоджується із клопотанням захисника адвоката Козлова О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2 , щодо необхідності визначити розміру застави в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Як вбачається зі змісту обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті та правової кваліфікації, зазначеної вище, злочини інкриміновані ОСОБА_2 . ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України, вчинені із застосуванням та погрозою застосування насильства.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_2 , має постійне місце мешкання та реєстрації. Утримується під вартою з 30 червня 2017 року, тобто більш ніж два з половиною роки, що є надмірним. Доказів щодо незаконного впливу та потерпілого та свідків, прокурором не надано. ОСОБА_2 переховувався від слідства та був оголошений в розшук, але самостійно з`явився до ГУНП в Запорізькій області. Судовий розгляд з урахуванням кількості обвинувачених та обсягу обвинувачення передбачає проведення значної кількості судових засідань.

Тому суд вважає необхідним визначити розмір застави.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи думку потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не заперечують проти визначення застави, та не наполягають на її великому розмірі, суд не вбачає підстав для застосування положень ч.5 ст.182 КПК України, та визначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи викладені вище обставини, обсяг обвинувачення, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а саме у розмірі 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 147 140 гривень.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; 4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим у даному провадженні; 5) не відвідувати місце вчинення злочину; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 7) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

В іншій частині клопотання захисника адвоката Козлов О.Ю. відмовити, оскільки відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на домашній арешт.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.315,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 квітня 2020 року включно.

Клопотання захисника адвоката Козлов О.Ю. задовольнити частково.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави в межах 70 (сімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 147 140 (сто сорок сім тисяч сто сорок) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок № НОМЕР_1 , отримувач платежу: ТУДСА України в Запорізькій області, Призначення платежу: внесення застави, обов`язково зазначати інформацію про ухвалу судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, зазначити суд в якому розглядається справа, ПІБ обвинуваченого).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими у даному провадженні;

5) не відвідувати місце вчинення злочину;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

Термін дії вказаних обов`язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_2 з під-варти внаслідок внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Василівський районний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В іншій частині клопотання захисника адвоката Козлов О.Ю. – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.А. Носик