Рішення № 87505241, 15.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.01.2020

Справа № 320/675/19

Провадження № 2/937/150/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю секретаря – Фурсової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23 липня 2018 року адвокат Алексеєнко Віталій Петрович до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просять стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 5772,33грн., судові витрати з надання правничої допомоги в розмірі 5000,00грн, моральну шкоду в розмірі 20000,00грн. та на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 10000,00грн., судові витрати з надання правничої допомоги в розмірі 5000,00грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.07.2018, приблизно о 08 год. 50 хв., водій ОСОБА_3 , керувала автомобілем Chevrolet Aveo реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Інтеркультурна в м. Мелітополі Запорізької області, з боку вул. В. Інтернаціоналістів в напрямку вул. Молодіжна, де на шляху прямування в районі будинку 237, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинилась та не пропустила пішоходів, внаслідок чого скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які перетинали проїзну частину вул. Інтеркультурна по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво, по ходу руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , отримали легкі тілесні ушкодження та були доставлені до лікарні. В результаті ДТП пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження. По даному факту відділом Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізької області у відношенні ОСОБА_3 був складений адміністративний матеріал, який був направлений до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. 28.09.2018 суд визнав ОСОБА_3 винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнув її до адміністративної відповідальності у виді штрафу. В наслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 була змушена стаціонарно та амбулаторно лікуватися, їй була заподіяна майнова шкода. Також діями ОСОБА_3 позивачам була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичних і моральних стражданнях, порушення сну, нервове потрясіння, поява та постійне відчуття страху.

Від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Алексеєнка В.П. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивачів, позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Від представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Медвідь Є.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, просить суд позов задовольнити частково, на загальну суму 6432 грн. 56 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши матеріали цивільної справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає часткову задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому у цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

03.07.2018, приблизно о 08.50 водій ОСОБА_3 , керувала автомобілем Chevrolet Aveo реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Інтеркультурна в м. Мелітополі Запорізької області, з боку вул. В. Інтернаціоналістів в напрямку вул. Молодіжна, де на шляху прямування в районі будинку 237, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинилась та не пропустила пішоходів, внаслідок чого скоїла наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які перетинали проїзну частину вул. Інтеркультурна по нерегульованому пішохідному переходу з права наліво, по ходу руху автомобіля.

Внаслідок ДТП пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , отримали легкі тілесні ушкодження та були доставлені до лікарні.

По даному факту Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізької області було відкрите кримінальне провадження №12018080140002131, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2018 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

17 серпня 2018 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 було закрите на підставі постанови про закриття кримінального провадження, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки спричинення внаслідок ДТП легких тілесних ушкоджень не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, але в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП/а.с.5/.

По даному факту відділом Мелітопольським ВП ГУНП в Запорізької області у відношенні ОСОБА_3 був складений адміністративний матеріал, який був направлений до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

28 вересня 2018 року постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області визнано ОСОБА_3 винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн./а.с.7/.

В наслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_1 була змушена стаціонарно та амбулаторно лікуватися, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6087/а.с. 6/.

Позивачка ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що в наслідок вищезазначених обстави їй була заподіяна майнова шкода, яка виникла в результаті лікування та на час пред`явлення позову становіть 5772 грн. 33 коп.

Статтею 1187 ЦК України, передбачені підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В ч.1 цієї статті вказано, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно частини 2 статті 1187, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За частиною 5 цієї статті, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року, за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несе відповідальність володілець джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у заподіянні шкоди. При цьому, у відповідності до п.3 вказаної Постанови, володілець джерела підвищеної небезпеки звільняється від відшкодування цієї шкоди у разі, коли доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб.

В силу вимог ст. 1187 ЦК України, саме відповідач є володільцем джерела підвищеної небезпеки, оскільки керував автомобілем на законній підставі. За таких обставин саме відповідач несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та відповідає за завдану шкоду.

Відповідач ОСОБА_3 не заперечує щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 6432 грн. 56 коп., проте не надала суду жодних доказів, що саме ця сума підлягає відшкодуванню.

Позивачка ОСОБА_1 надала суду належні, допустимі та достатні докази того, що саме відповідачка ОСОБА_3 своїми протиправними діями спричинила їй матеріальну шкоду, що складається з витрат на медичні препарати, що підтверджується наданими позивачкою випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6087, копіями товарних чеків та квитанцій на загальну суму 2129, 61 грн./а.с.8-10/.

У зв`язку із викладеним, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення з відповідачки на користь позивачки ОСОБА_1 суми матеріальної шкоди в розмірі 2129, 61 грн.

Щодо заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.

Пунктами 3, 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку із порушенням наданих прав, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя. Розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (душевних, психічних), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 5 вищевказаної постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поза всяким розумним сумнівом зазнали моральних та душевних страждань у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Однак, суд критично оцінює доводи позивачів в обґрунтування моральної шкоди, зокрема визначення розміру 20 000 грн. завданої ОСОБА_1 та 10 000 грн. завданої ОСОБА_6 .

Отже, моральну шкоду суд оцінює в розмірі 10 000 грн. для ОСОБА_1 та в розмірі 5 000 грн. для ОСОБА_6 , як належну і допустиму грошову компенсацію моральних страждань позивачів, і такий розмір моральної шкоди суд вважає справедливим та співмірним перенесеними позивачами фізичних та моральних страждань.

В зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

За приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються ц разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, оскільки позивачі при зверненні до суду від сплати судового збору в розмірі 768,40 грн звільнені на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,40 грн., а також з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2500 грн. кожному.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23 липня 2018 року адвокат Алексеєнко Віталій Петрович до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2129, 61 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2500 грн., а всього грн. 14 629 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоди в розмірі 5 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 2500 грн., а всього 7 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

В задоволенні іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні відомості учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 25 січня 2020 року.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ