Рішення № 87504226, 11.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/429/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Чоботар А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Швидкого О.В.,

представника відповідача Титарука М.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми), Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про накладення штрафу від 19.03.2019.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 2–денний термін, з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов. Ухвалою суду від 05.02.2020 Деснянський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) залучено у якості співвідповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на момент винесення постанови про накладення штрафу загальна заборгованість по аліментах, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.03.2019 №52946810/10, становила 45 055,47 грн. З цього, на думку позивача, вбачається, що основна сума боргу (36 877,30 грн) виникла ще за три роки до винесення постанови. На протязі 2016 - 2019 він регулярно сплачував аліменти на користь стягувана у твердій грошовій сумі, не зважаючи на те, що в цей період не мав регулярного заробітку і обліковувався в Центрі зайнятості як безробітний.

Також зазначає, що державний виконавець жодного разу не попередив його про можливість застосування такого штрафу за заборгованість з аліментів. Взагалі, винесення зазначеної постанови про накладення штрафу штучно збільшило загальну заборгованість перед стягувачем по сплаті аліментів. Також, копія постанови не була направлена на адресу позивача чи іншим способом своєчасно доведена до його відома. Крім того, оскільки наведені в постанові норми Закону не передбачають накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів, а жодна норма Закону не передбачає накладення штрафу за наявність заборгованості на користь держави, то постанова державного виконавця про накладення штрафу від 19.03.2019 є незаконною і підлягає скасуванню.

Позивача та його представник в судовому засіданні вимоги підтримали.

Представник відповідача-1 у встановлений судом строк відзив на позов не надав. В судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) в судовому засіданні позов не визнав, надавши матеріали виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

31.10.2003 рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова з позивача стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей : дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 24.10.2003 і до досягнення Іриною повноліття; у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31.08.2000 і до досягнення Марією повноліття.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від 31.10.2003 №2-7624.

Як вбачається з Додатку до виконавчого листа «Відмітки підприємств, установ та організацій про відрахування із заробітку боржника», виконавчий лист за місцем роботи позивача - ТОВ «Лагрос ЛТД» отриманий 27.12.2003. На момент звільнення з вказаного місця роботи у 2006 році мається запис про те, що заборгованості по утриманню та перерахуванню аліментів немає. Також відсутня заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.12.2006 (ТОВ «Форт-Сервіс»).

Водночас, вказаний Додаток містить запис про наявність боргу з аліментів у розмірі 7 866,88 грн датований 01.08.2010 за період роботи позивача у СПД ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що заборгованість виникла не з його вини, а через неналежні дії роботодавця, на якого було покладено обов`язок своєчасного перерахування аліментів стягувачеві.

В подальшому, станом на 30.11.2011 заборгованість зі сплати аліментів рахується у сумі 15 330,90 грн; станом на 31.10.2012 – 19 603,24 грн; станом на 16.08.2016 – 36 877,30 грн.

На момент винесення постанови про накладення штрафу загальна заборгованість по аліментах, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.03.2019 № 52946810/10, становила 45 055,47 грн. Вказана заборгованість погашена позивачем 29.01.2020, що підтверджується квитанцією №ПН18881С1 (а.с.36).

Проте, позивач наголошує, що він регулярно сплачував аліменти на користь стягувача у твердій грошовій сумі, що підтверджується копією квитанцій, а тому не погоджується із оскаржуваною постановою від 19.03.2019.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно ст.129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

Згідно ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону).

Згідно ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.10 Закону під заходами примусового виконання рішень розуміють:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ст.26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ст.68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

При цьому, згідно ст.69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме.

Проте, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що перший запис про наявність боргу з аліментів у розмірі 7 866,88 грн датовано 01.08.2010 за період його роботи у СПД ОСОБА_4 та те, що ця заборгованість виникла не з його вини, а через неналежні дії роботодавця, на якого було покладено обов`язок своєчасного перерахування аліментів стягувачеві, оскільки наведене не стосується предмету доказування у даній справі, та не спростовує факту наявності такої заборгованості. А періодичні звернення позивача до відповідача щодо отримання інформації про нараховані розміри аліментів та надання відповідачу копій фіскальних чеків про сплату аліментів також не спростовують факту наявності заборгованості, про яку позивач мав можливість дізнатись ще в 2016-2017 роках, працюючи у ФОП ОСОБА_5 .

Так, порядок стягнення аліментів, накладення штрафів та інші дії, які вчиняються державним виконавцем при виконанні рішення визначені ст.71 Закону.

Зокрема, ч.14 ст.71 Закону (чинною на момент винесення оскаржуваної постанови) визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що у разі виявлення державним виконавцем заборгованості зі сплати аліментів, останній виносить постанову про накладення на боржника штрафу, який, у разі сплати боржником, має бути перерахований стягувачу.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.47 Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Таким чином, посилання позивача на те, що штраф має бути стягнуто на користь стягувача, а в оскаржуваній постанові зазначено «на користь держави», на увагу не заслуговують.

Суд також зазначає, що наведені в оскаржуваній постанові норми ст.63 та ст.75 Закону дійсно не передбачають накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів. Проте вказані недоліки, допущені виконавцем при її оформленні, на думку суду, не спростовують факту наявності у позивача заборгованості станом на момент винесення постанови, та достатності підстав для застосування до нього штрафу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем погашено заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджено квитанцією від 29.01.2020 №ПН18881С1, що свідчить про визнання позивачем наявності у нього заборгованості зі сплати аліментів.

Наведене обумовлює висновок про те, що боржником (позивачем у даній справі) не належним чином виконувались зобов`язання, покладені на нього рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 31.10.2003 №2-7624, що в свою чергу свідчить про невиконання ним вказаного рішення суду.

Відтак, станом на 19.03.2019 у державного виконавця були наявні правові підстави для винесення постанови про стягнення з позивача штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу, як рішення суб`єкта владних повноважень, відповідає вимогам та принципам, передбаченим у ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнята обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому у задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови належить відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми), Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 11.02.2020.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ід.код НОМЕР_1 ).

Відповідач -1 – Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) (вул. Шевченка,118 м.Чернігів 14027 код ЄДРПОУ 36931595).

Відповідач -2 - Деснянський відділ державної виконавчої служби у м.Чернігові Північно-Східного межрегіонального управління юстиції (м.Суми) (вул. Шевченка,118 м.Чернігів 14027 код ЄДРПОУ 36931595).

Суддя Л.О. Житняк