Рішення № 87502047, 11.02.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/9228/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій остання просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-91942-50 на суму 18214,90 грн видану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що з 27.04.2017 має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, однак в той самий день подала заяву про зупинення такого права, про що, разом із поданням заяви до податкової інспекції щодо взяття на облік, повідомила контролюючий орган. Наголошує, що на даний час не подавала заяви про поновлення права на заняття адвокатської діяльності, у зв`язку із чим винесена податкова вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), яке ухвалою суду від 02.08.2019 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (провадження Пз/9901/10/19).

06.08.2019 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов №1437/06-30-10-04 від 01.08.2019 (а.с.32-34), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що зупинення адвокатської діяльності не є підставою для зняття самозайнятої особи з обліку в контролюючому органі та не позбавляє таку особу обов`язку сплати єдиного внеску. Наголошує, що звільнення від сплати єдиного внеску можливе лишу у разі припинення особою адвокатської діяльності.

27.12.2019 відповідно до ухвали суду провадження у справі поновлено. Розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Суд, дослідивши встановлені обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне вказати наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 , згідно з рішенням Ради адвокатів Житомирської області №64/6 від 27.04.2017 надано право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000833, виданим 23.05.2017 Радою адвокатів Житомирської області (а.с.13) та з 29.05.2017 узята на облік у Бердичівській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

25.05.2017 на підставі п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивач подала до Бердичівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області повідомлення про зупинення адвокатської діяльності з 23.05.2017 (а.с.15). До повідомлення додала копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

15.05.2019 Головним управління Державної фіскальної служби у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-91942-50 по сплаті боргу (недоїмки) у вигляді єдиного соціального внеску на суму у розмірі 18214,90 грн, в тому числі за травень-грудень 2017 року у розмірі 5632 грн, за 2018 рік – 9828,72 грн та за січень-березень 2019 року – 2754,18 грн. Вказаний вимога надіслана на адресу позивача і отримана останньою 02.07.2019 (а.с.18, зворот).

Позивач вважає, сформовану контролюючим органом вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2464-VI).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст. 2 Закону № 2464-VI).

Частиною другою ст.2 Закону № 2464-VI передбачено, що виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

При цьому, пунктом другим частини першої статті 1 зазначеного Закону визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивачу з 27.04.2017 надано право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто незалежною професійною діяльністю, таким чином позивач у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI є платником єдиного внеску.

Положеннями ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI, передбачено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 1553/26330 від 03.12.2014 (далі - Порядок).

Вказаним Порядком, визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної фіскальної служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску.

Означений Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (п.3 Порядку).

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється контролюючим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (п.4 Порядку).

Облік платників єдиного внеску в контролюючих органах ведеться зокрема за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або серією (за наявності) та номером паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснення платежів за серією (за наявності) та номером паспорта (абз.2 п.5 Порядку).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач як адвокат з 29.05.2017 перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №1706030700003 від 29.05.2017 (а.с.16).

В свою чергу зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абз.7 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Також, у відповідності до ч.5 ст.8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому, у редакції Закону № 2464-VІ, що діяла до 01.01.2018, такі внески, нараховані за календарний рік, платники зобов`язані були сплачувати до 01 травня наступного року.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема в даному випадку, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання або не отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі № 820/1538/17, який в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відтак, питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 вказаного Закону право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Підстави для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю визначені статтею 31 Закон № 5076-VI.

Зокрема, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пункт 1 частини 3 статті 31).

Виходячи зі змісту частин 5, 6 статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Положеннями ч.1 ст.17 Закону № 5076-VI визначено, що рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

У контексті викладено, слід відзначити, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.

Як видно з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, який міститься в матеріалах справи (а.с.14), право позивача на здійснення адвокатської діяльності, відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зупинено з 23.05.2017 на підставі заяви адвоката (Мельникової Надії Олександрівни).

Крім того, як вказує позивач у позовній заяві, нею 25.05.2017 подано відповідно заяву до контролюючого органу для взяття на облік разом із повідомленням щодо зупинення з 23.05.2017 адвокатської діяльності (а.с.15), тобто адвокатська діяльність позивачем у період з 2017 року по 2019 рік, за який контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) не здійснювалася.

Таким чином, слід відмітити, що з 23.05.2017 позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала усіх визначених законом підстав для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у неї, як самозайнятої особи в розумінні законодавства.

Проте, контролюючим органом під час формування спірної вимоги не було враховано ту обставину, що у період зупинення адвокатської діяльності адвокат позбавляється обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок, а тому винесена вимога про сплату боргу №Ф-91942-50 від 15.05.2019 є протипраною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач діяв необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові витрати у даній справі підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 /РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ/РНОКПП: 39459195) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу, винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області, про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-91942-50 у розмірі 18214,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.02.2020.

Суддя О.В. Єфіменко