Ухвала суду № 87501640, 11.02.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 лютого 2020 р. Справа № 160/11444/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Боженко Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/11444/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі наданих до управління для відновлення пенсійної справи документів про стаж та заробітну плату, що враховується для обчислення пенсії, з дати, встановленої рішенням суду - з 10 березня 2012 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10 березня 2012 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених пенсійним законодавством України, з врахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці та заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії відповідно довідкам від 08.12.2014 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що до березня 1998 року ОСОБА_1 1936 р.н. , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, в подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено. Постановою Печерського районного суду м.Київа від 26.10.2012 р. по справі №2-а-289/12 позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення її людських прав та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська поновити виплату пенсії за віком, відповідно до чинного пенсійного законодавства України з 10.03.2012 р. Листом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська від 29.02.2016 р. №1788/03/40 було надано відповідь на звернення представника позивача від 24.02.2016 р., яким було повідомлено, що Законом не передбачено питання пенсійного забезпечення громадян України, які виїхали на постійне проживання до держави Ізраїль. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. скасовано в частині постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а. На виконання постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. по справі №208/1561/16-а Дніпродзержинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взято на облік ОСОБА_1 як пенсіонера, але поновлення виплати пенсії з дати встановленої рішенням суду - 10.03.2012 р. не здійснює. 27.03.2017 р. позивач через свого представника звернулась до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про поновлення виплати та перерахунку пенсії за віком. Рішенням № 39 комісії по розгляду звернень громадян Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 07.03.2017 р. відмовлено, у зв`язку з тим, що заява поновлення пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію. 04.05.2017 р. представник позивача звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із проханням долучити до заяви ОСОБА_1 від 06.03.2017 р. довідку про стаж роботи з 23.07.1956 р. по 29.05.1996 р., довідку про перейменування та реорганізацію підприємства, довідки про заробітну плату для обчислення пенсії за 1977-1996 роки, необхідних для відновлення пенсійної справи та просив при поновленні виплати пенсії з 10.03.2012 р. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 р. у справі №208/2383/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. У відповідь на письмове звернення позивача з питань отримання результату розгляду заяви від 31.05.2019 р. про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , було повідомлено листом від 18.06.2019 р. №4333/А-09 про відмову в поновлені пенсії за віком. З огляду на вищезазначене, позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11444/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11444/19. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), згідно ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

30 січня 2020 року до суду представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач, через представника за довіреністю, Акерман Олег Матвійович, 24.02.2016 року звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі про призначення/перерахунок пенсії щодо поновлення та перерарахунку пенсії в розмірах відповідно чинного законодавства, як не працюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни з 10.03.2012 року. Листом управління Пенсійного фонду України в Заводському районі від 29.02.2016 № 1788/03/40 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність можливості поновлення виплати пенсії відповідно до чинного законодавства. Не погодившись із діями управління, представник за довіреністю Акерман О.М. звернувся до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська щодо оскарження дій управління Пенсійного фонду України в Заводському районі. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2016 року у справі № 208/1561/16-а позов ОСОБА_1 задоволено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а апеляційну скаргу Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни та в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. було залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили 15.02.2017 та є чинним. Позивач, через свого представника, 06.03.2017 року звернулась із заявою до Кам"янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення/перерахунок пенсії щодо поновлення та перерахунку пенсії за віком в розмірах відповідно до чинного законодавства, як не працюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни з 10.03.2012. Рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам"янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.05.2017 № 9 ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком з 10.03.2012 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено. Не погодившись із рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам"янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.05.2017 № 9, представник позивача Акарман О.М., вдруге звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із позовною заявою до Кам"янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з позовними вимогами щодо поновлення та перерахунку пенсії за віком з 10.03.2012, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни передбачених чинним пенсійним законодавством України, з урахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці та заробітної плати). Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 у справі № 208/2383/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, зазначене рішення набрало законної сили 12.11.2018 та є чинним. Незважаючи на відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та наявності чинних рішень судів у справах № 208/2382/17, 208/1561/16-а, ОСОБА_4 , втрете звертається до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо поновлення та перерахунку пенсії за віком з 10.03.2012, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни передбачених чинним пенсійним законодавством України, з урахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці та заробітної плати, що враховуються для обчислення пенсії відповідно довідкам від 08.12.2014). Таким чином, просить суд провадження у справі закрити з підстав зазначених у п.4 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

04 лютого 2020 року представником відповідача на виконання ухвали суду від 08 січня 2020 року надано належним чином завірені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 1936 р. н. , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту України, виданого 2ISR від 05.03.2018 року, а також РНОКПП НОМЕР_1 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2012 року по справі №2-а-289/12 позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення її людських прав та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язано Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська поновити виплату пенсії за віком, відповідно до чинного пенсійного законодавства України з 10 березня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. по справі №2-а-289/12 апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська залишено без задоволення. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2012 року залишено без змін.

Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2016 р. у справі №208/1561/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дн6іпропетровської області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не взяття на облік та не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Дніпродзержинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області взяти на облік, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10 березня 2012 року в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 р. у справі №208/1561/16-а апеляційну скаргу Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задоволено частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Дніпродзержинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.03.2012 р. в розмірах згідно діючого законодавства, як непрацюючому пенсіонеру з надбавкою як дитині війни та в цій частині позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.08.2016 р. було залишено без змін.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 р. у справі №208/2382/17(2а/208/181/17) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнати протиправним рішення відповідача № 39 від 07 березня 2017 року про відмову в поновленні пенсії за віком, зобов`язати відповідача перерахувати та поновити виплату пенсії за віком з 10 березня 2012 року, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексації надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, передбачених чинним пенсійним законодавством України, з урахуванням всього стажу зазначеного у трудовій книжці та заробітної плати - відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.

У відповідь на письмове звернення позивача з питань отримання результату розгляду заяви від 31.05.2019 р. про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням наявності судових рішень, позивача було повідомлено листом від 18.06.2019 р. №4333/А-09 про відмову в поновлені пенсії за віком.

Фактично підставою для звернення до суду із цим позовом стала незгода позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2012 року по справі №2-а-289/12, постанови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 12.08.2016 року по справі № 208/1561/16-а.

Вирішуючи вказані правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до статті частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено те, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що не залежно від способу захисту порушеного права, основними ознаками якого є те, що спосіб захисту не суперечить закону, а також забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, судовий захист порушеного права відбувається, виключно, за наявності порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 вказано, що верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що предмет і мета Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити реальне поновлення порушеного права.

Судом встановлено, що постановою Печерського районного суду м.Київа від 26.10.2012 року по справі №2-а-289/12 позов ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська про визнання бездіяльності Пенсійного фонду України актом порушення її людських прав та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком. Зобов`язати Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська поновити виплату пенсії за віком, відповідно до чинного пенсійного законодавства України з 10 березня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 р. по справі №2-а-289/12 апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська залишено без задоволення. Постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.10.2012 року залишено без змін.

Отже, право позивача на отримання пенсії встановлено в межах справи №2-а-289/12, рішення в якій набрало законної сили. Крім того, цим же рішенням зобов`язано Пенсійний фонд України та Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська поновити виплату пенсії за віком, відповідно до чинного пенсійного законодавства України з 10 березня 2012 року.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі №355/1648/15-а, а також в постанові Верховного Суду у справі від 21.11.2019 р. №802/1933/18-а.

Між тим, відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із приписами статей 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

За змістом статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, статею 383 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином, зазначені вище правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки є така, що набрала законної сили постанова суду з того самого фактично предмету спору і між тими самими сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №160/11444/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчиненими певні дії - закрити на підставі п. 4 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко