Рішення № 87501381, 07.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 803/1672/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Ткачук І.І.,

представника позивача Запорожця І.А.,

представника відповідача Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплолюкс” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Теплолюкс” (далі – ТзОВ “Теплолюкс”) звернулося з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2016 року №0061131304 та №0061161304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ була проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року, про що складено акт від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого не перераховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 175794,69 грн. та військовий збір в сумі 10545,14 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 07 листопада 2016 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0061131304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 118799,23 грн., та №0061161304 яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 7490,93 грн. Товариство не погоджується з вказаними податковим повідомленням-рішенням з тих підстав, що в акті перевірки відповідач не посилається на акти попередніх перевірок, які б свідчили про повторне протягом 1095 днів та протягом 1095 днів втретє та більше вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України. З огляду на вищевикладене ТзОВ “Теплолюкс” вважає, що Луцькою ОДПІ безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі визначеному абзацом 2 та 3 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (далі – ПК України), тому просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 28 листопада 2016 року (а.с.31) представник відповідача адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що перевірка платника податків була проведена з дотриманням встановленого порядку, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а розмір штрафних (фінансових) санкцій за неперерахування та несвоєчасне перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб визначено вірно. Вважає, що Луцькою ОДПІ цілком обґрунтовано застосовано до позивача положення п.127.1 ст.127 ПК України, адже підвищений розмір штрафних санкцій у разі виявлення податкових порушень застосовується за повторне вчинення протягом 1095 днів таких дій (ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування), а не за повторне притягнення до відповідальності платника податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного від 02 грудня 2016 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 07 листопада 2016 року №0061131304 та №0061161304 (а.с.40-43).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі №803/1672/16 – без змін (а.с.79-83).

Постановою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року касаційну скаргу Луцької ОДПІ задоволено частково; скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.124-130).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року прийнято до провадження дану справу, розгляд якої призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін; допущено заміну первісного відповідача Луцької ОДПІ на його правонаступника Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області) (а.с.134-135).

У відзиві на позов від 03.12.2019 вх. № 21245/19 (а.с.139-140) представник ГУ ДПС у Волинській області вважає позов безпідставним та вказує на те, що перевіркою встановлено неперерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2013 року по червень 2016 року та несплату цього податку на загальну суму 175794,69 грн. та несплату військового збору за цей період в сумі 10538,91 грн. Звертає увагу на те, що виплата товариством доходу передувала сплаті податку, а тому позивач, як податковий агент, має нести відповідальність на підставі статті 127 ПК України. Вважає, що Луцькою ОДПІ цілком обґрунтовано застосовано до позивача положення статті 127 ПК України в частині повторності, адже підвищений розмір штрафних санкцій у разі виявлення податкових порушень застосовується за повторне вчинення протягом 1095 днів таких дій (нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування)), а не за повторне притягнення до відповідальності платника податків. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

У письмових поясненнях від 04.02.2020 вх. №2608/20 (а.с.167-169) позивач не заперечує проти податкового правопорушення, однак не погоджується із застосування до товариства штрафних санкцій у розмірі 50% та 75% замість встановлених у статті 127 ПК України у розмірі 25%, оскільки жодним актом перевірки не було зафіксовано факт повторного, протягом 1095 днів, неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, доказів прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, якими позивачу були б збільшені суми грошових зобов`язань двічі, тричі протягом року, що передували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На підставі наведеного просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю з підстав, наведених у позовній заяві та письмових поясненнях в справі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ТзОВ “Теплолюкс” зареєстроване як юридична особа 21 грудня 2001 року, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 березня 2015 року за №20317145 (а.с. 21-22).

З матеріалів справи слідує, що з 26 вересня 2016 року по 07 жовтня 2016 року працівниками Луцької ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ “Теплолюкс” з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361 (а.с.7-20).

Актом перевірки встановлено, що товариством в порушення підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), нараховано, але не перераховано або невчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 175 794,69 грн., а саме: за ІІ півріччя 2013 року в сумі 21 188,07 грн.; за 2014 рік в сумі 55 287,90 грн.; за 2015 рік в сумі 53 939,00 грн.; за 2016 рік в сумі 45 379,72 грн., а також військовий збір на загальну суму 10545,14 грн., а саме: за 2014 рік в сумі 1 630,46 грн.; за 2015 рік в сумі 5 146,16 грн.; за період 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року в сумі 3 768,52 грн.

На підставі акта перевірки від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361 Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2016 року №0061131304, яким ТзОВ “Теплолюкс” збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі штрафних санкцій – 118 799,23 грн., відповідно до абз. 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України та податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2016 року №0061161304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по військовому податку в сумі штрафних санкцій – 7 490,93 грн., відповідно до абз. 2 п. 127.1 ст. 127 ПК України (а.с.23-24).

Згідно з розрахунком штрафних санкцій по оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 07.11.2016 № 0061131304 відповідач виходив з того, що за листопад 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків складає 3429,80 грн. та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті, а саме: 857,45 грн.; за грудень 2013 року сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків становить 3973,63 грн., та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті - 1986,82 грн.; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30.06.2016 за період з січня 2014 року по червень 2016 року складає 154606,62 грн. та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті - 115954,96 грн. На підставі оцінки розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 07.11.2016 №0061161304 судом було встановлено, що відповідач при визначенні розміру штрафних санкцій виходив з того, що сума несплаченого військового збору складає: за вересень 2014 року - 563,80 грн. та тягне з собою накладення штрафу у розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті - 140,95 грн.; за жовтень 2014 року - 544,11 грн. та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50% суми податку, що підлягає сплаті - 272,06 грн.; сума несплаченого податку на доходи фізичних осіб платником податків станом на 30.06.2016 за період з листопада 2014 року по червень 2016 року складає 9437,23 грн. та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 75% суми податку, що підлягає сплаті - 7077,92 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 ПК передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, – тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень.

Як слідує банківських виписок по ТзОВ “Теплолюкс” (Журнал проводок за березень 2015, рахунок 64.1.1,31, Обороти по рахунку 64.1.1 з 01.01.14-30.06.16, Журнал проводок за лютий 2015 64.2.8,31.1, Обороти по рахунку 64.2.8 .3 01.01.14-3006.16), позивач своєчасно не перераховував відповідні суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.11.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року. Так, відповідно до Журналу проводок за березень 2015 року податок на доходи фізичних осіб (64.1.1,31) був перерахований лише 03.03.2015 року, а відповідно до Журналу проводок за лютий 2015 року військовий збір (64.2.8,31.1) був перерахований лише 16.02.2015 року (а.с.170-174).

Відтак, сторонами не заперечується встановлення податковим органом під час перевірки факту порушення позивачем норм статті 127 Податкового кодексу України щодо несплати податків під час виплати заробітної плати.

Однак матеріалами справи не підтверджено, а також не доведено відповідачем, що до позивача попередньо застосовувались штрафні санкції за порушення абзацу 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, а тому контролюючий орган безпідставно застосовано штраф у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку, що виключає по собі наявність вчинення порушення повторно та втретє або більше і підстав для застосування розміру штрафу у вигляді 50 та 75 відсотків суми податку.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 року в справі № 805/3649/17-а, від 12.09.2019 року в справі № 806/1537/16.

Суд визнає протиправними оскаржувані рішення відповідача у наведеній вище частині, що тягне за собою здійснення перерахунку застосованих до позивача штрафних санкцій щодо сум податку, порушення порядку сплати яких нараховано штрафні санкції у розмірі 50 та 75 відсотків суми податку. А тому, враховуючи встановлені в акті перевірки від 24 жовтня 2016 року за № 5074/13-04/31824361 періоди неперерахованого позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючий орган зобов`язаний був визначити платнику податків штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як слідує з розрахунку штрафних санкцій, загальна сума неперерахованого податку на доходи фізичних осіб становить 162 010,05 грн., а військового збору – 10 545,14 грн., тому штрафна санкція за неперерахований податок на доходи фізичних має становити 40 502,51 грн. (162 010,05 грн. х 25% = 40 502,51 грн.), а за неперерахований військовий збір – 2 636,29 грн.(10 545,14 грн. х 25% = 2 636,29 грн.).

Таким чином, контролюючий орган безпідставно застосував до ТзОВ “Теплолюкс” штрафні (фінансові) санкції за статтею 127 ПК України в розмірах 50% та 75% сум неперерахованих податку на доходи фізичних осіб та військового збору. А тому суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 листопада 2016 року №0061131304 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78296,72 грн. та від 07 листопада 2016 року №0061161304 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі по військовому збору у розмірі 4854,64 грн.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1247,24 грн., сплаченого відповідно до платіжного доручення №7009 від 16 листопада 2016 року.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 листопада 2016 року №0061131304 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 78296,72 грн. (сімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто шість гривень 72 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 07 листопада 2016 року №0061161304 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі по військовому збору у розмірі 4854,64 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят чотири гривні 64 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплолюкс” (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Комунальний, будинок 4, код ЄДРПОУ 31824361) судовий збір у розмірі 1247,24 грн. (одна тисяча двісті сорок сім гривень 24 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Теплолюкс” (43006, Волинська область, місто Луцьк, провулок Комунальний, будинок 4, код ЄДРПОУ 31824361).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Повний текст рішення суду складено 11.02.2020.

Суддя В.Д. Ковальчук