Рішення № 87501349, 10.02.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року ЛуцькСправа № 140/3597/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Скорпіон-Сервіс» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Скорпіон-Сервіс» (далі – ПФ «Скорпіон-Сервіс», позивач) звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення «Про демонтаж тимчасових споруд на вул. Глушець» від 04.12.2019 року №758-1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено порядок погодження та оприлюднення електронних проектів рішень, що не дало змоги ПФ «Скорпіон-Сервіс» надати свої заперечення проти рішення до засідання виконавчого комітету та під час його прийняття. Вказує, що фактично проекту рішення не було розміщено на офіційному сайті Луцької міської ради взагалі. В пояснювальній записці до проекту відсутня інформація про оприлюднення. Крім того, позивач зазначає, що питання про демонтаж металевих контейнерів по вул. Глушець взагалі не повинно було виноситися на засідання Виконавчого комітету Луцької міської ради, оскільки, відповідно до пункту 5.24 Регламенту, питання, з яких погоджені проекти рішень не надані у встановлений термін, вважаються непідготовленими і на розгляд виконкому не вносяться. Також, представник позивача вказує, що ні норми Закону України «Про місцеве самоврядування», ні інші закони України не надають органам місцевого самоврядування повноважень щодо додаткового врегулювання питань знесення самочинно збудованих об`єктів або демонтажу тимчасових споруд.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ПФ «Скорпіон-Сервіс» про забезпечення позову.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У поясненнях до позовної заяви від 24.12.2019 року представник позивача вказує, що конструкції, які підлягають демонтажу оскарженим рішенням, не призначені для тимчасового перебування людей, а тому не є об`єктами, встановлення яких забороняється пунктом 2.5.5.1.13 Правил благоустрою міста Луцька. Представник позивача зазначає, що металеві конструкції знаходяться на території земельної ділянки, яку орендує ПФ «Скорпіон-Сервіс» на підставі договору оренди землі. До вказаного договору було додано додатки, зокрема: План земельної ділянки, ситуаційна схема, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), План перенесення меж земельної ділянки в натуру. Ці додатки підписані сторонами і з них вбачається наявність денної стоянки автомобілів, і наявність блокмодульних конструкцій, наявність яких визначено пунктом 6 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках. Ці конструкції є обов`язковими елементами денної стоянки автомобілів, вони нанесені на Ситуаційну схему та План перенесення меж земельної ділянки в натурі і їх перебування там відповідає закону.

Крім того, 28.03.2019 року відповідно до технічного завдання і дозволу Департаменту містобудування та архітектури Луцької міської ради від 18.03.2019 року, ПП «Луцькземресурс» виконано Технічний звіт з топографо-геодезичних робіт для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (га місцевості) по вул. Глушець, 1, м. Луцьк. На схемі присутні блокмодульні конструкції, які знаходяться на в`їзді і виїзді з денної стоянки автомобілів. Саме ці конструкції і є приміщеннями для обслуговуючого персоналу, які передбачені пунктом 6 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках». Таким чином представник позивача зазначає, що демонтовані відповідачем об`єкти були розташовані на підставі рішень виконавчого органу Луцької міської ради та на підставі пункту 6 «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках», а не самовільно.

Також, позивач вказує, що, демонтувавши ці дві конструкції і обмеживши власнику доступ до них, ПФ «Скорпіон-Сервіс» обмежено право власності на її майно. Таке обмеження було вчинено не з підстав і не в порядку передбаченому Законом.

Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 13.12.2019 року, про що свідчить копія розносної книги, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ПФ «Скорпіон-Сервіс» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.06.2001 року рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради №375 «Про попереднє погодження місця розташування торгових рядів та денної стоянки автомобілів на вул. Глушець» погоджено ПФ «Скорпіон-Сервіс» місце розташування денної стоянки автомобілів на земельній ділянці на вул. Глушець (а.с.37).

10.07.2001 року Луцькою міською радою народних депутатів Волинської області надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для влаштування та обслуговування торгових рядів та денної стоянки автомобілів на вул. Глушець (а.а.38).

Крім того, Науково-виробничим підприємством «Технічне бюро кадастру» розроблено проект відведення земельної ділянки ПФ «Скорпіон-Сервіс» для будівництва та обслуговування торгових рядів та денної стоянки автомобілів в м. Луцьку, вул. Глушець.

Як вбачається з матеріалів справи між Луцькою міською радою та ПФ «Скорпіон-Сервіс» укладалися договори оренди земельної ділянки для обслуговування денної стоянки автомобілів, які в подальшому неодноразово пролонговувалися.

Зокрема, 25.05.2007 року між Луцькою міською радою та ПФ «»Скорпіон-Сервіс» було укладено договір оренди землі для обслуговування денної стоянки автомобілів (а.с.46-48).

Крім того, рішенням Господарського суду Волинської області від 28.08.2019 року поновлено договір оренди землі зареєстрований 25.05.2007 року, викладений у новій редакції згідно додаткових угод (а.с.56-62).

Згідно рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 04.12.2019 року №758-1 (розміщене на офіційному веб-сайті Луцької міської ради за посиланням https://www.lutskrada.gov.ua/documents/pro-demontazh-timchasovikh-sporud-na-vul-glushets15755760642134695) зобов`язано ПФ «Скорпіон-Сервіс» протягом п`яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати дві тимчасові споруди, що розташовані без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Глушець, та відновити благоустрій території (а.с.8).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

За змістом статті 19 Конституції України та статті 24 Закону № 280/97-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Згідно частин першої та другої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Підпунктами 42, 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до виключної компетенції сільських селищних, міських рад відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, а також встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Підпунктом 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать: власні (самоврядні) повноваження, а саме організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Між тим, правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначено Законом України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-ІV (далі - Закон № 2807-ІV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-ІV благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Відповідно до підпунктів 1, 5 частини другої статті 10 Закону №2807-ІV до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом (частина перша стаття 20 Закону № 2807-ІV).

Частиною четвертою статті 20 Закону № 2807-ІV закріплено, що рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Стаття 34 Закону №2807-ІV встановлює, що Правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

У свою чергу, правила благоустрою міста Луцька (далі – Правила) установлюють порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою міста Луцька, визначають права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою на території міста. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини і містять загальнообов`язкові норми, щодо порядку здійснення благоустрою, належного утримання та раціонального використання територій міста, організації упорядкування і охорони об`єктів благоустрою міста, за порушення яких настає відповідальність, передбачена законодавством України.

Відповідно до пункту 2.1. Правил організацію благоустрою міста забезпечують Луцька міська рада та її виконавчі органи відповідно до повноважень, установлених законом.

Згідно з пунктом 9.1 Правил порядок розміщення малих архітектурних, форм та тимчасових споруд визначений Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 № 198, іншими нормативно-правовими актами.

Підставою для проведення робіт з встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд є дозвіл (ордер) на проведення робіт з благоустрою, який видається за наявності дозволу на розміщення тимчасових споруд, виданого дозвільними органами в установленому порядку (пункт 9.2 Правил).

Відповідно до пункту 9.3.5 Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об`єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не набуває права власності на них.

Згідно з пунктом 9.4.2 Правил рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.

Разом з тим, демонтаж здійснюється в порядку, визначеному пунктом 9.4.3.

При виявленні самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій, скликається комісія з представників департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, Муніципальної поліції, міського відділу внутрішніх справ (за згодою), особи, яка здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій (у разі її присутності), для їх огляду, про що складається акт. Акт обов`язково повинен містити опис малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро - та водопостачання) та перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень.

Після складання акта на демонтаж малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій, ці об`єкти опечатуються та перевозяться на майданчик тимчасового зберігання, де передаються відповідальній особі під розпис.

Демонтовані малі архітектурні форми, тимчасові споруди чи конструкції видаються власнику, або його представнику після оплати ним збитків, понесених під час проведення демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій, відновлення порушеного благоустрою.

Особа, що самовільно встановила малі архітектурні форми, тимчасові споруди чи конструкції несе відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Таким чином, суд вважає безпідставними твердження представника позивача щодо прийняття відповідачем оскаржуваного рішення поза межами наданих йому повноважень, оскільки пункт 9.4.2 Правил надає Виконавчому комітету Луцької міської ради право приймати рішення про демонтаж тимчасових споруд.

Водночас, відповідно до наведених вище приписів законодавства, рішення про демонтаж тимчасової споруди приймається внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) встановленого елементу благоустрою. Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про винесення припису до прийняття рішення про демонтаж тимчасових споруд.

У свою чергу, Регламент роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради (далі – Регламент) регулює організаційно-процедурні питання діяльності виконавчого комітету Луцької міської ради та виконавчих органів Луцької міської ради, міського голови, його заступників (пункт 1.1 Регламенту).

Відповідно до пункту 1.5 Регламенту дотримання Регламенту є обов`язковим для працівників виконавчих органів міської ради та керівників підприємств, організацій (установ, закладів), що є у міській комунальній власності.

Виконавчий комітет, зокрема, розглядає і вирішує питання, віднесені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів ради, в межах своїх повноважень ухвалює рішення, обов`язкові для виконання всіма розташованими на території міста підприємствами, установами, організаціями, посадовцями і мешканцями міста (пункт 2.4 Регламенту).

Засідання виконавчого комітету міської ради є основною організаційно-правовою формою його діяльності, що забезпечує колегіальне обговорення завдань і ухвалення рішень щодо їх виконання (пункт 4.1 Регламенту).

У свою чергу, відповідно до пункту 4.9 Регламенту питання на засіданнях виконавчого комітету розглядаються відповідно до порядку денного засідання.

Проект порядку денного засідання виконавчого комітет готується не пізніше, ніж за 2 дні до засідання загальним відділом міської ради під керівництвом заступника міського голови, керуючого справами виконкому (пункт 4.10 Регламенту).

Проект порядку денного засідання та проекти рішень виконавчого комітету оприлюднюються на офіційному сайті міської ради та надсилаються загальним відділом на електронну пошту членам виконавчого комітету, депутатам міської ради (пункт 4.12 Регламенту).

Разом з тим, як вбачається з порядку денного засідання виконавчого комітету Луцької міської ради від 04.12.2019 року питання про демонтаж тимчасових споруд на вулиці Глушець взагалі не було включено до порядку денного засідання виконавчого комітету Луцької міської ради (порядок денний розміщений на офіційному веб-сайті Луцької міської ради за посиланням https://www.lutskrada.gov.ua/documents/poriadok-dennyi-zasidannia-vykonavchoho-komitetu-miskoi-rady-04-12-2019).

Крім того, проект такого рішення не було оприлюднено на офіційному сайті Луцької міської ради.

Водночас, як вбачається з протоколу засідання виконавчого комітету Луцької міської ради від 04.12.2019 року №34 питання про демонтаж тимчасових споруд на вулиці Глушець було внесено до порядку денного уже на самому засіданні (протокол засідання виконавчого комітету Луцької міської ради розміщено на офіційному веб-сайті Луцької міської ради за посиланням https://www.lutskrada.gov.ua/documents/protokol-zasidannia-vykonavchoho-komitetu-miskoi-rady-04-12-2019-34).

Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Однак, як було встановлено судом проект рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради не було оприлюднено на офіційному веб-сайті, а саме питання було включено до порядку денного уже під час засідання Виконавчого комітету Луцької міської ради.

Тобто у даному випадку, відповідачем не було дотримано встановленої Регламентом процедури прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає, що в оскаржуваному рішенні від 04.12.2019 року відповідач зобов`язав ПФ «Скорпіон-Сервіс» протягом п`яти днів з дати ухвалення цього рішення демонтувати дві тимчасові споруди, що розташовані без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Глушець та відновити благоустрій території (пункт 1 оскаржуваного рішення).

Водночас, відповідно до пункту 3 вказаного рішення у разі невиконання позивачем пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної варти міської ради демонтувати тимчасові споруди в законом встановлений спосіб та метод.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи демонтаж тимчасових споруд по вул. Глушець було здійснено 05.12.2019 року, тобто раніше встановленого терміну, передбаченого для добровільного демонтування.

При цьому, слід враховувати, що демонтаж самовільно розміщених тимчасових споруд є крайнім заходом, якому має передувати вжиття уповноваженим суб`єктом інших заходів реагування, націлених на достеменне встановлення порушення в галузі благоустрою населених пунктів, його припинення та ліквідацію наслідків, якщо такі є.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі – Порядок), який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

За змістом цього порядку замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2.); підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункти 2.1., 2.7); паспорт прив`язки ТС це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТП на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою території (пункт 1.4), типова форма якого поряд з іншими документами затверджено додатком 1 до Порядку, який містить, зокрема, форму схеми розміщення ТС із вказівкою площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем було надано позивачу в оренду земельну ділянку саме для обслуговування денної стоянки автомобілів. Договори про оренду земельної ділянки неодноразово продовжувались.

У свою чергу, відповідно до пункту 6 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року №115, автостоянка повинна мати тверде покриття (асфальтове, бетонне, гравійне, щебеневе), огорожу, освітлення, телефонний зв`язок, приміщення для обслуговуючого персоналу, в`їзні-виїзні ворота із шлагбаумом та запасні ворота на випадок термінової евакуації транспортних засобів. У разі потреби й технічної можливості на автостоянках обладнуються класи з безпеки дорожнього руху, пункти технічного огляду та самообслуговування транспорту, встановлюється пожежна та охоронна сигналізація, гучномовець. Тобто відповідачу, як суб`єкту владних повноважень були відомі встановлені пунктом 6 Правил вимоги до облаштування автостоянок, зокрема, і щодо наявності приміщень для обслуговуючого персоналу. Як вбачається з експлікації будівель і споруд Генплану земельної ділянки для влаштування денної стоянки для автомобілів на вул. Глушець, у м. Луцьку на ній містяться позначення КПП, які розташовані на в`їзді і виїзді зі стоянки. Дана експлікація була погоджена Управлінням містобудування і архітектури м. Луцька, що додатково свідчить про те, що відповідачу було відомо про розміщення тимчасових споруд на вказаній земельній ділянці. Проте, відповідач лише у 2019 році прийняв, з порушенням Регламенту, рішення про демонтаж тимчасових споруд.

Суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, пред`явлені позовні вимоги не були оспорені, ним не було вчинено жодних дій для доведення правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.

Крім того, Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької мської ради на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 року №56 (а.с.2).

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради «Про демонтаж тимчасових споруд на вул. Глушець» від 04 грудня 2019 року №758-1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 19, ідентифікаційний код 04051327) на користь Приватної фірми «Скорпіон Сервіс» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Шевченка, 35, ідентифікаційний код 30584471) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко