Рішення № 87501198, 05.02.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 лютого 2020 р. Справа № 120/4266/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Гука Г.І.,

представника відповідача: Балік О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області при винесені рішення № 023830007985 від 08.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830007985 від 08.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за віком з 19.09.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 21.10.2019 року вона звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення їй пенсії за віком в зв`язку із досягненням 59 років. Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області 08.11.2019 року прийняло рішення № 023830007985 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність необхідного страхового стажу роботи. За розрахунком відповідача страховий стаж позивача складає 23 роки 07 місяців 28 днів. Відповідачем до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди її роботи які зазначені у вкладиші до трудової книжки, оскільки запис про зміну прізвища позивачки після одруження заявниці внесено не коректно, зокрема відсутнє посилання на номер і дату документа на підставі якого внесено запис про зміну прізвища та відсутня печатка підприємства або відділу кадрів, які здійснювали внесення запису про зміну прізвища на підставі свідоцтва про укладення шлюбу, крім того відсутня відмітка про видачу вкладиша в основній трудовій книжці та дата народження вказана не повністю.

Ухвалою суду від 23.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання. Розгляд справи призначено на 20.01.2020 року.

Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

Відповідачем, 10.01.2020 року подано відзив на позов, в якому останній заперечує щодо доводів позивача та просить відмовити а задоволенні позову. Зазначає, що За нормами ст.26 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) із змінами, внесеними Законом України №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: зокрема 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - не менше 25 років, з 1 січня 2019р. по 31 грудня 2019р. не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1960 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

Зокрема - 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960р.

Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, інші документи, видані за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до н. 2.2 та п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція) затвердженої Наказом від 29.07.1993 року №58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я, по-батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органу на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб тощо) із посиланням на номер і дату цих документів та завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п. 3.1. Інструкції у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Про видачу вкладиша зазначається в трудовій книжці.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася із заявою про призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням №023830007985 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно поданих документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж заявника складає 23 роки 07 місяців 28 днів, що є недостатнім для права на призначення пенсії за віком. До страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 , які зазначені у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис про зміну прізвища після одруження заявниці внесено некоректно, зокрема відсутнє посилання на номер і дату документа, на підставі якого внесено запис про зміну прізвища та не завірено підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів, крім того відсутня відмітка про видачу вкладиша в основній трудовій книжці та дата народження вказана повністю. Тому, просив відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 20.01.2020 року оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 05.02.2020 року.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 -АМ НОМЕР_3 ОСОБА_2 після укладення шлюбу з ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Згідно трудової книжки від 01.09.1977 на ім`я « ОСОБА_5 , встановлено, що до неї внесено, зокрема, такі записи:

- 01.09.1977 призначена на посаду лаборанта в СШ -16;

- 01.02.1977 звільнена з займаної посади за власним бажанням;

- 06.04.1978 прийнята в адміністративно- господарський відділ кур`єром;

- 28.08.1978 звільнена за власним бажанням;

- 24.08.1978 зарахована студентом 1 курсу денної форми навчання ;

- 30.06.1983 відрахована зі студентів в зв`язку із закінченням інституту;

- 24.08.1978 навчання в Жданівському металургійному інституті;

- 30.06.1983 отримала диплом 061690 про закінчення інституту;

- 01.08.1983 прийнята на посаду інженера групи підготовки виробництва;

- 26.11.1984 звільнена по переводу;

- 27.11.1984 прийнята на посаду інструктора Вінницького РК ЛКСМ України;

- 22.02.1986 затверджена на посаду зав. Відділення комсомольських організацій Вінницького Райкому;

- 17.10.1991 звільнена за власним бажанням;

- 18.10.1991 прийнята на посаду інженера-консультанта інформаційно довідкового відділу в АО "Вінницька товарна універсальна біржа";

- 01.12.1992 звільнена по переводу в общество з організаційною відповідальністю "Торговий дім "РІК";

- 01.12.1992 призначена на посаду референта ООО "Торговий дім "РІК";

- 01.01.2006 звільнена за власним бажанням;

21.10.2019 року ОСОБА_1 в зв`язку з досягненням 59 років, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви додано перелік документів: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт громадянина України, трудову книжку, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 р., довідки про підприємство, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішенням № 023830007985 від 08.11.2019 року відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за відсутності 26 років стажу. Відмова мотивована тим, що згідно поданих позивачкою документів та за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу з бази даних реєстру застрахованих осіб, страховий стаж ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком складає 23 роки 07 місяців 28 днів, що є недостатнім для визначення права на призначення пенсії за віком при досягненні 59 років. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, ОСОБА_1 , до страхового стажу зараховані періоди роботи з 01.01.1998р. по 31.03.1998р., з 01.07.1998р. по 31.12.1998р., з 01.02.1999р. по 30.04.1999р., з 01.06.1999р. по 30.06.1999р, з 01.01.2000р. по 31,12.2003р. Також до страхового стажу зараховано період роботи з 01.12.1992р. по 17.05.1994р., на підставі акту опиту свідків, довідки щодо підтвердження періодів роботи 21.10.2019р.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 , які зазначені у вкладиші до трудової книжки НОМЕР_1 у період з 17.05.1994 року по 01.01.1998 року, оскільки запис про зміну прізвища після одруження заявниці внесено некоректно, зокрема відсутнє посилання на номер і дату документа, на підставі якого внесено запис про зміну прізвища та не завірено підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів, крім того відсутня відмітка про видачу вкладиша в основній трудовій книжці та дата народження вказана повністю. Таким чином, у позивачки відсутнє право на призначення пенсії.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується наступним.

Згідно із ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи, за наявності страхового стажу не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки після досягнення такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня до 30 вересня 1960 року.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац перший частини другої статті 27 Закону № 1058-IV

Згідно з абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац четвертий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац п`ятий частини першої статті 40 Закону № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Так, наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також Інструкція).

Відповідно до Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників" №58 встановлено та визначено процедуру заповнення керівником підприємства, установи, організації трудових книжок працівників при звільненні, переведені з одного підприємства на інше або на іншу роботу на тому ж підприємстві, тощо.

Пунктами 1.1, 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.

Згідно із п 1.5. питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в зарахуванні до загального стажу періода роботи стало, те що періоди роботи ОСОБА_1 які зазначені у вкладиші до трудової книжки зроблені з порушенням вимог законодавства, а саме не зараховано періоди її роботи які зазначені у вкладиші до трудової книжки, оскільки запис про зміну прізвища позивачки після одруження заявниці внесено не коректно, зокрема відсутнє посилання на номер і дату документа на підставі якого внесено запис про зміну прізвища та відсутня печатка підприємства або відділу кадрів, які здійснювали внесення запису про зміну прізвища на підставі свідоцтва про укладення шлюбу, крім того відсутня відмітка про видачу вкладиша в основній трудовій книжці та дата народження вказана не повністю.

Проте, суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача та вкладиша до неї, містять неправдиві або недостовірні відомості, оскільки підтверджені матеріалами справи, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком. Крім того, суд зазначає, що частина періоду роботи позивачки яка зазначена у вкладиші до трудової книжки зарахована відповідачем, що також підтверджує наявність в позивачки підстав для призначення їй пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Також суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за некоректне внесення записів до трудової книжки, щодо вкладища до неї, а тому, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830007985 від 08.11.2019 року підлягає задоволенню.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.09.2019.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи наведене вище, суд погоджується з мотивами і аргументами на які посилався позивач, оскільки наведений перелік доказів повністю спростовує позицію відповідача, відтак позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 023830007985 від 08.11.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.09.2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення в повному обсязі складено: 10.02.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна