Вирок № 87500558, 11.02.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/423/20

Справа № 643/1227/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

прокурорів - Суворової Ю.О., Гуця В.В.,

Хромової К.І.,

представника потерпілої - Алексєєвої А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за №12018220000001497 від 28.12.2018, яке надійшло від прокуратури Харківської області за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, раніше не судимого, розлученого, працюючого охоронцем в ТОВ «Гравітан», маючого двох неповнолітніх дітей, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

28.12.2018 приблизно о 09:00 годині, ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-21063", р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гвардійців Широнінців м. Харкова зі сторони вул. Василя Стуса в напрямку вул. Валентинівської, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1; 5.35.2 «Пішохідний перехід» розділу 1 Правил дорожнього руху України (далі Правила) та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» розділу 2 Правил, розташованого поблизу будинку 41 по вул. Гвардійців Широнінців, в порушення вимог п. 18.1 Правил згідно з якими: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», та п. 18.4 Правил відповідно до яких «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», діючи необережно, рухаючись у сусідній смузі зліва від маршрутного тролейбусу, який зменшував швидкість перед вказаним пішохідним переходом, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, не переконався, що на пішохідному переході не має пішоходів, продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка закінчувала перехід проїзної частини та рухалась справа наліво по ходу руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/29-А/19 від 17.01.2019 у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому діафізу лівої стегнової кістки у середній третині із зсувом, відкритого перелому лівої малогомілкової кістки у середній третині із зсувом, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та відкритий перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у середній третині із зсувом, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 7/38СЕ-19 від 23.01.2019, в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-21063 ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності вимогам п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчинені ним злочину, зазначив, що шкодує. Обвинувачений показав, що 28.12.2018 керував автомобілем "ВАЗ-21063", р.н. НОМЕР_1 , в якому перебував на той час сам, рухався по вул. Гвардійців Широнінців м. Харкова зі сторони вул. Василя Стуса в напрямку вул. Валентинівської зі швидкістю близько 50 км/г у лівому ряду, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, він проїзжав повз тролейбуса, який рухався по правій смузі руху. Побачив, як тролейбус став гальмувати, він намагався також гальмувати, але із-за тролейбусу вийшла потерпіла, та він скоїв на неї наїзд. Удар був спричинений передньою частиною автомобіля по ногам потерпілої, в наслідок чого вона впала на капот авто, а потім на асфальт. Він зупинив автомобіль через три метра після наїзду на потерпілу, та викликав швидку допомогу разом з поліцією. Обвинувачений показав, що опади, які були в той час, а саме невеликий дощ, не вплинули на видимість, бокова відстань між його авто та тролейбусом була приблизно 50-60 см., та виїхали на пішохідний перехід вони одночасно. Темп руху пішохода-потерпілої він не бачив.

Обвинувачений у суді позовні вимоги потерпілої визнав частково. При цьому зазначив, що ніякої матеріальної допомоги потерпілій не надавав. Потім ОСОБА_3 зазначив, що в рахунок відшкодування моральної шкоди вислав потерпілій 3000 гривень. Обвинувачений вважає, що дії потерпілої, в момент ДТП, суперечать вимогам правил Дорожнього руху України.

28.12.2018 він звернувся до страхової компанії «ОРАНТА» із відповідною заявою. Вважає, що заявлена потерпілою моральна шкода не доведена нею, та не підтверджена у повному обсязі, тому прохав позов в частині стягнення з нього спричиненої потерпілій моральної шкоди задовольнити частково, а саме, в сумі 20000 тисяч гривень, яку обґрунтувати він не в змозі.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, потерпілу, свідків, дослідивши надані докази, які є належними та допустимими, вважає винуватість ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення - доведеною.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами, а саме:

-показами потерпілої ОСОБА_2 , яка у суді показала, що вона з 27.12.2018 на 28.12.2018 приїхала до сестри у м. Харків. 28.12.2018 о 08-30 годині, вона направлялася до метро, та підійшла до шкали пішохідного переходу на вул. Гв.Широнінців в м. Харків , на той час поблизу машин вона не бачила, тому почала переходити проїзджу частину по пішохідному переходу біля відповідного дорожнього знаку, ішла з права на ліво швидким темпом.. Видимість була не обмежена, погода була похмура. Раптово відчула удар, в наслідок чого, втратила свідомість. Через деякий час, відчула, що лежить у крові, відчувала сильну біль у нозі та в області голови. До неї підбігла раніше незнайома жінка, яку вона попрохала повідомити про події родичам. Після чого, її забрала карета швидкої допомоги. До теперішнього часу вона проходить лікування. Зі сторони обвинуваченого ніякої матеріальної допомоги та моральної підтримки оказано не було. З м.Харкова невідомою особою на її картку було перераховано суму у розмірі 3000 гривень.

Потерпіла у суді додатково показала, що коли її настиг удар на пішохідному переході, вона почула звук гальм, раніше звук гальм вона не чула. До подій вона навчалась у ВУЗі м. Харкова, зараз в зв`язку з спричиненими травмами вона позбавлена такої можливості.

Потерпіла та її представник наполягали на задоволенні заявлених у суді позовних вимог.

- Показами свідка ОСОБА_4 , який у суді показав, що працює водієм тролейбусу. 28.12.2018 біля 09 годині він керував тролейбусом по вул. Гв.Шіронінців в м. Харкові, який рухався в крайньому правому ряду, побачив дівчину, яка підходила до пішохідного переходу за 30 метрів, почав гальмувати. Дівчина почала переходити поїзджу частину на пішохідному переході. Вона пройшла правий ряд, а з лівого ряду їхав автомобіль жигулі світлого кольору, який збиває потерпілу, яка падає на капот автомобіля. Після чого авто проїхало метрів 10 та зупинилось, дівчина впала на асфальт, який був в той час мокрим.

- показами свідка ОСОБА_5 , даними нею у суді про те, що вона працює кондуктором в тролейбусі. 28.12.2018 виконувала свої професійні обов`язки в тролейбусі, за кермом якого знаходився ОСОБА_4 Коли тролейбус рухався по вул.Гв. Широнінців в м. Харків, вона бачила дівчину, яка переходила проїзджу частину, тролейбус гальмував в цей час. Потім вона побачила цю дівчину на асфальті проїжджої частини, яка була травмована.

- показами свідка ОСОБА_6 , яка у суді показала, що вона є двоюрідною сестрою потерпілої. Остання приїхала до неї в м. Харків з метою продовжати навчання у ВУЗі. 28.12.2018 біля 09 годині потерпіла вийшла із квартири, через 10 хвилин їй зателефонувала незнайома жінка, яка повідомила, що на ОСОБА_2 був скоєний наїзд автомобілем. Коли вона прийшла на місце ДТП, побачила, що потерпіла лежить на асфальті в районі пішохідного переходу, також тролейбус та в метрах 15 від потерпілої стояв автомобіль. Вона разом з потерпілої на кареті швидкої допомоги поїхали до лікарні.

- Показами свідка ОСОБА_7 , яка у суді показала, що є матір`ю потерпілою ОСОБА_2 28.12.2018 близько 09-30 годині, їй зателефонував родич, який повідомив про ДТП. Після чого вона приїхала до реанімації, де перебувала донька-потерпіла. В лікарні вони провели біля місяця. За цей час обвинувачений прийшов до лікарні один раз, з`ясував стан здоров`я доньки. Більше він не приходив та не зв`язувався. За весь час він перерахував суму 3000 тисячі гривень. В наслідок ДТП, донці належить тривала реабілітація.

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.12.2018 з фототаблицями, а саме: нерегульований пішохідний перехід в районі б.41 по вул. Гв.Широнінців в м. Харкові та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, які складалися за участю понятих та ОСОБА_1 (т.2 а.с.15-27).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту та схемою до протоколу від 08.01.2019 за участю свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , в ході проведення якого останні зазначили час, місце, показали механізм скоєння ДТП 28.12.2018. (т.2 а.с.34-38).

- Диск з відеозаписом моменту ДТП 28.12.2018. (т.2 а.с. 43).

- висновком судової автотехнічної експертизи № 7/38СЕ-19 від 23.01.2019, згідно до якого по показанням водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 : у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України.Оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних знань і виконання розрахунків, тому може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. Оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних знань і виконання розрахунків, тому може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України.

По показанням свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 : у даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. Оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних знань і виконання розрахунків, тому може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. Оцінка дій пішохода ОСОБА_8 не потребує застосування спеціальних знань і виконання розрахунків, тому може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2106 ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. ( т.2 а.с. 30-33).

- висновком судово-медичної експертизи № 12-14/29-А/19 від 15.01.2019, згідно до якого, у зв`язку з подіями 28.12.2018 г. у гр-ки ОСОБА_8 , мали місце наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з легкими клінічними проявами, забійна рана та гематома потиличної області - це легкі тілесні ушкодження за критерієм короткочасного розладу здоров`я ( п. 2.3.3. Правил «Судово-медичного визначення ступеню важкості тілесних ушкоджень»); закритий перелом діафізу лівої стегнової кістки у середній третині із зсувом; відкритий перелом лівої малогомілкової кістки у середній третині із зсувом - це ушкодження середнього ступеню важкості за критерієм тривалості розладу здоров`я (п. 2.2.2 Правил «Судово-медичного визначення ступеню важкості тілесних ушкоджень»); відкритий (наявність рани) перелом діафізу лівої великогомілкової кістки у середній третині із зсувом - це тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя ( п. 2.1.3. Правил «Судово- медичного визначення ступеню важкості тілесних ушкоджень»).

Наявні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо, в умовах дорожньо-транспортної пригоди, на яку вказано у ухвали слідчого судді та відомо з історії хвороби. Найвірогідніше, у момент первинного контакту з автомобілем потерпіла знаходилася у вертикальному положенні та була обернута лівою боковою поверхнею тіла до транспортного засобу. (т.2 а.с. 28-29).

-Даними постанов про визнання речових доказів від 29.12.2018, 05.01.2019 та протоколу огляду відеозапису від 05.01.2019. (т.2 а.с.41-44).

Медична довідка від 02.05.2019 свідчить про те, що ОСОБА_2 є інвалідом другої групи загального захворювання, інвалідність установлена до червня 2020, строк зарахований з 23.04.2019.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.12.2018. у ОСОБА_1 алкогольного та наркотичного ознак сп`яніння не виявлено. (т. 2 а.с. 51).

Стосовно зазначеної позиції обвинуваченого ОСОБА_1 , який визнав себе винуватим у вчинені злочину, події якого мали місце 28.12.2018, але при цьому вважав, що дії потерпілої суперечать вимогам Правил дорожнього руху України. Суд вважає ці ствердження безпідставні, оскільки події мали місце на нерегульованому пішохідному переході, при цьому тролейбус, який рухався на правій крайній полосі руху гальмував в час перетинання потерпілою пішохідного переходу, ОСОБА_11 , в свою чергу, їхав в одному напрямку з тролейбусом в крайній лівій смузі дорожнього руху. Більш того, судом допитані свідки події, та досліджені письмові докази, в тому числі висновки експертиз та дані протоколів огляду місця події, слідчого експерименту зі схемами за участю як свідків, так і самого ОСОБА_11 . Крім цього, предметом дослідження у суді був відеозапис моменту ДТП 28.12.2018.

Аналіз наведених досліджених судом доказів не підтверджує позицію обвинуваченого, висловлювану ним у суді, а також показами свідків даними у суді, які у суді надавали послідовні свідчення, котрі не змінювали в ході судового розгляду справи. Тому у суду відсутні підстави ставити данні свідчення під сумнів. Більш того, позиція обвинуваченого спростовується матеріалами справи та показами свідків, потерпілої.

Суду не надано доказів того, що поведінка потерпілої перебувала у прямому-причинному зв`язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень, в наслідок ДТП 28.12.2018.

Суд вважає за необхідне навести, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено ч.1 ст.337 КПК України.

На підставі аналізу матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлена позиція обвинуваченого, пояснюється його намірами можливими способами частково спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному для себе напрямку, або зменшити ступінь своєї вини, та полегшити свою участь, а також вибраною тактикою захисту у суді.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, події якого мали місце 28.12.2018, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є неумисним тяжким злочином. Обвинувачений раніше не судимий, працює, за місцем праці характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має місце реєстрації та постійне місце мешкання.

Батько обвинуваченого, ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мешкає окремо, тривалий час страждає на гіпертонічну хворобу, переніс інфаркт міокарду у 2016 році.

При вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому, судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання останнього. Згідно зі ст. 66 КК України - щире каяття може бути визнане обставиною, що пом`якшує покарання винного.

Щирим каяттям вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Даних про таку оцінку ОСОБА_1 своїх дій у матеріалах справи не містяться, у суді останній не довів таких даних.

Зазначені обставини на думку суду, який приймає до уваги також аналогічну позицію потерпілої та представника потерпілої, зазначену ними у суді, свідчать про безпідставне врахування такої пом`якшуючої покарання обставини як щире каяття, оскільки враховуючи поведінку ОСОБА_1 після вчинення злочину та його позицію у суді, належної критичної оцінці своєї протиправної поведінки через визнання вини, висловлення жалю і готовності нести кримінальну відповідальність не висловлював.

Само по собі визнання вини обвинуваченим, що на думку суду зроблено під тиском зібраних по справі доказів, не може бути розцінене як щире каяття, а позиція обвинуваченого, про спровокування діями самої потерпілої ДТП, не є нічим іншим, як намаганням применшити свою вину, приховати не вигідні для себе обставини.

Обставин, що обтяжують його покарання, відповідно до вимог ст..67 КК України, судом не визнано.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд зазначив, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У п.п.20,21 постанови №14Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви, допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

З урахуванням викладеного, та враховуючи дані про особу винного, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд з урахуванням позиції прокурора, потерпілої та представника потерпілої, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.

В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, клопотань з цього приводу в ході судового розгляду справи, до суду не надходило.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

По справі потерпілою заявлені позовні вимоги, згідно до останньої редакції яких, ОСОБА_2 прохає стягнути на її користь з СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА», спричинений їй внаслідок ДТП, події якої мали місце 28.12.2018, матеріальні збитки у сумі 71083 гривні 05 копійок. Крім цього, позивач ОСОБА_2 прохає стягнути з ОСОБА_1 в наслідок відшкодування спричинену моральну шкоду, яку вона оцінює у 200000 гривень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпечуваного транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, щодо права страховика, який виплатив страхове відшкодування, самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Велика Палата Верховного Суду визначила, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1167, ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

З урахуванням наданих доказів, суд вважає, що цивільний позов потерпілої підлягає частковому задоволенню

Матеріали справи свідчать, що 10.07.2019 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, була застрахована СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на суму 200 тисяч гривень, про що свідчить поліс №АМ/7009710. Відповідною заявою про ДТП звернувся до СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_1 28.12.2018. (т.2 а.с. 6-11). Приймаючи до уваги вищенаведене, суд стягує з СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди суму у розмірі 71083 гривень 05 копійок.

Приймаючи до уваги ті обставини, що в ході досудового розслідування ОСОБА_1 частково відшкодував потерпілій спричинену моральну шкоду у розмірі 3000 тисячі гривень, що було підтверджено потерпілою та свідком ОСОБА_7 , суд стягує з ОСОБА_11 на користь потерпілій в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди суму у розмірі 197000 гривень.

Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів по справі суд стягує з ОСОБА_1 в рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Цивільні позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричинених матеріальних збитків суму 71083 ( сімдесят одну тисячу вісімдесят три) гривні 05 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди суму у розмірі 197000 (сто дев`яносто сім тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування у розмірі 1716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) гривень.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 03.01.2019, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази по справі: автомобілем "ВАЗ-21063", р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_12 - повернути власнику; диск з відеозаписом, який долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_1 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Т.В. Поліщук