Ухвала суду № 87498618, 11.02.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 1708/1166/12

провадження №4-с/562/3/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2020 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, -

в с т а н о в и в:

У поданій 27 листопада 2019 року до суду скарзі ОСОБА_1 просить визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка С.П. від 11 листопада 2019 року ВП №60569415 про відкриття виконавчого провадження про стягнення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу за кредитним договором, обґрунтовуючи пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Стягувач, боржник та приватний виконавець у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду скарги повідомлялися завчасно та належним чином, що відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Згідно поданої заяви ОСОБА_1 просить розглянути скаргу без його участі, а приватний виконавець Сідоренко С.П. у письмових поясненнях щодо його дій просить залишити скаргу без задоволення.

З`ясувавши обставини справи та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 травня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/53-05/59791 від 26 квітня 2007 року в сумі 16472,75 доларів США та 1313,34 грн. судових витрат.

26 червня 2012 року на виконання вказаного рішення суду Здолбунівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист №1708/1166/12, який пред`являвся стягувачем до примусового виконання.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у даній справі замінено на ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч.2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа (ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»).

11 листопада 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Сідоренком С.П. за заявою стягувача ТзОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на підставі виконавчого листа№1708/1166/12 від 26 червня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження№60569415, яку скеровано сторонам.

Оскаржувану постанову приватного виконавця Коваль В.С. отримав 23 листопада 2019 року, а тому передбачені ч.1 ст.449 ЦПК України строки звернення до суду за захистом своїх прав скаржник не пропустив.

Відповідно до п.5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» чинного на час виникнення спірних питань Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею цього Закону.

Виконавчий лист№1708/1166/12 від 26 червня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу повернутий стягувачу органами ДВС 23 лютого 2017 року на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та на час відкриття винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови три роки не минули, а покликання заявника на Закон України «Про виконавче провадження» №2677-VІ, який втратив чинність і передбачав річний термін пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, є помилковим.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що дії приватного виконавця стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадженнявід 11 листопада 2019 року ВП №60569415 вчинені відповідно до закону та в межах його повноважень, право заявника не порушено, а тому в задоволені скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Сідоренка Сергія Петровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадженнявід 11 листопада 2019 року ВП №60569415 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди ( п.п.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року).

Суддя: