Рішення № 87498052, 30.01.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд.унік. № 243/3501/19

Провадження № 2/243/69/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 27.08.2017 року на вул. Комяхова, біля будинку №68/2 року у місті Слов`янськ за участі та вини водія транспортного засобу марки «ВАЗ 21099» державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 були отримані значні тілесні ушкодження та пошкоджено велосипед. Внаслідок наведених подій до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12017050510002189 від 27.08.2017 року за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України. В межах вказаного кримінального провадження проведено судову комісійну авто технічну експертизу №3321 від 22.03.2019 року по факту наїзду автомобіля ВАЗ 21099 під керуванням відповідача на ОСОБА_1 .

Згідно п.2 Висновків вказаної експертизи, покази водія автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 відносно механізму розвитку ДТП на стадії зближення транспортних засобів, з технічної точки зору є неспроможними. Згідно п.4.5 Висновків вказаної експертизи, в даній дорожньо-транспортній ситуації, виходячи із показів велосипедиста ОСОБА_1 , про механізм розвитку ДТП, водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти виникнення даної ДТП шляхом виконання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожньо-транспортній ситуації, виходячи із показів велосипедиста ОСОБА_1 , про механізм розвитку ДТП, в діях водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Згідно п.9 Висновків вказаної експертизи аварійна обстановка була створена як діями велосипедиста ОСОБА_1 так і діями водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_4 , дії якого не відповідали вимогам п. 12.3 Правил Дорожнього руху України.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 каретою швидкої допомоги було доставлено до хірургічного відділення міської лікарні м. Слов`янська, де він знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 27.08.2017 року по 07.09.2017 року. У лікарню ОСОБА_1 було доставлено із діагнозом: закрита травма живота і лівої половини грудної клітини, розрив селезінки, кровотеча у черевну порожнину середнього ступеня тяжкості,

лівобічний гемопневмоторакс, закритий перелом ІХ-Х-ХІ ребер зліва. 28.08.2017 року ОСОБА_1 було зроблено операцію, а саме: лапартомія, спленектомія, дренування черевної порожнини, дренування плевральної порожнини по Бюллау зліва, ЕТН. На протязі кількох днів підвищувалась температура тіла до 39-40°С. Після консультації із лікарем-урологом, ОСОБА_1 було рекомендовано лікування в урологічному відділенні, де він знаходився у період з 07.09.2017 року по 19.09.2017 року. В урологічне відділення його було прийнято з діагнозом: забій лівої нирки, підшкірна гематома, тромбоз артерії та вени лівої нирки, нижнедолева лівостороння плевропневмонія. Всього на лікування ОСОБА_1 були витрачені грошові кошти у розмірі 14 880,94 грн.

Крім того, внаслідок зазначеної ДТП від 27.08.2017 року ОСОБА_1 була завдана значна моральна шкода, яка полягає в тому, що він втратив працездатність, у зв`язку з цим у молодому віці був позбавлений можливості нормально працювати та матеріально забезпечувати себе та свою родину; зазнав значних тілесних ушкоджень, які супроводжувалися сильним болем, який має місце до теперішнього часу; був вимушений певний час знаходитися на стаціонарному лікуванні та доводити свою невинуватість у даному ДТП, витрачати вільний час на встановлення істини, розміру завданої шкоди; вказана ДТП позначилась на родинному спокої сім`ї ОСОБА_1 , адже мало місце значне нервове напруження, так як порушився нормальний звичний стан життя родини. Враховуючи ступінь отриманих позивачем тілесних ушкоджень, тривалість лікування та суттєвість змін в організації життєдіяльності, враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає, що відповідачем на користь позивача має бути відшкодована моральна шкода у розмірі 200 000,00 грн. За весь цей час відповідачем було надано грошові кошти в розмірі лише 4 000 грн., які одразу були витрачені на лікування. ОСОБА_1 звертався до відповідача щодо відшкодування матеріальних збитків на лікування та щодо моральної шкоди, однак на теперішній час, позивач не отримав грошове відшкодування матеріальних та моральних збитків від ОСОБА_4 , внаслідок чого за захистом свого порушеного права вимушений звертатися до суду.

На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача вартість спричинених матеріальних збитків на лікування, які утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 10 880,94 грн. та суму морального збитку в розмірі 200 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково вказав, що звертався до ПАТ «Київський страховий дім» із вимогою виплатити страхове відшкодування внаслідок ДТП, проте письмові підтвердження цього відсутні.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні вказав, що позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити. Надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідач ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив справу слухати без його участі (а.с.65 т.1).

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що вимоги даного позову не визнає, вважає, що вимоги про стягнення шкоди повинні відшкодовуватися страховою компанією, з якою у відповідача на час скоєння ДТП діяв договір страхування. Підтримав відзив на позовну заяву та пояснив, що вина у вчиненні ДТП, що сталася 27.08.2017 року за участю позивача та відповідача повністю доведена експертизами, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Підтвердив, що ОСОБА_4 сплатив на лікування позивача грошові кошти у сумі 4000 гривень, однак надалі надавати матеріальну допомогу відповідач не має можливості, оскільки є пенсіонером. Суму моральної шкоди у розмірі 200000 гривень вважає недоведеною.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на наступне. 27.08.2017 року близько 07 години 43 хвилин сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення водія велосипеда ОСОБА_1 , який рухаючись по тротуару вул. Данилевського м. Слов`янська виїхав на проїжджу частину вказаної вулиці, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті вказаної події водій велосипеду ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження. Надані позивачем в якості додатків до позовної заяви документи підтверджують, що дійсно 27.08.2017 року на автодорозі вул. Данилевського м. Слов`янська мала місце ДТП в результаті якої ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження. Проте представник вважає, що вказані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1) Позивачем не надано жодних документів на підтвердження вини ОСОБА_4 у вказаній пригоді;

2) Органами досудового розслідування встановлено, що саме водій велосипеду ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху 27.08.2017 року та саме його дії знаходяться в причинному зв`язку із настанням ДТП та подальшим травмуванням, жодного рішення щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_4 за «неправомірні» дії, на що посилається позивач в своєї позовній заяві, немає;

3) Позивачем жодним чином не доведена сума матеріальних витрат на придбання медичних препаратів на лікування: вказані у виписках з медичних карт стаціонарного хворого № 727/993/192/1029 хірургічного відділення №1 та № 659 урологічного відділення Слов`янської міської лікарні медичні препарати призначені для лікування не відповідають найменуванню препаратів вказаних в копіях чеків.

Таким чином зазначає, що посилання позивача на застосування ст. 1166 ЦК України щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичній особі неможливе. Аналогічно неприйнятно застосування ч. 1 ст.1167 ЦК.

Щодо відшкодуванню шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, передбаченої ч. 2 ст. 1167 та ст. 1187 ЦК вказує, що в момент скоєння спірної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПАТ «Київський страховий дім» з 02.04.2017 року по 01.04.2018 року Поліс АК 3569473. Посилаючись на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначає, що саме страхова компанія ПАТ «Київський страховий дім» зобов`язана в рамках ліміту відповідальності нести відповідні витрати як на відшкодування майнової шкоди, шкоди завданої здоров`ю та моральної шкоди в рамках ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.79-80 т. 1).

Представник ПАТ «Київський страховий дім» про дату, час та місце розгляду був повідомлений належним чином, до судового засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с.4 т.2).

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.08.2017 року та фототаблиці до нього, 27.08.2017 року близько 07 години 43 хвилин біля буд. 68/2 по вул. Комяхова у м. Слов`янськ стався наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ-21099 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 . В результаті вказаної події велосипедист ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження (а.с.6-12 т.1).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.08.2017 року, 27.08.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за ч. 1 ст. 286 КК України щодо дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 27.08.2017 року за участю велосипедиста ОСОБА_1 та водія автомобіля ВАЗ-21099 державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 (а.с.5 т.1).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 06.10.2017 року, позивач просив визнати його потерпілим по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050510002189 (а.с.12 зворот т. 1).

Як слідує з протоколу допиту потерпілого від 06.10.2017 року, ОСОБА_1 пояснив за яких обставин сталася ДТП, що мала місце 27.08.2017 року за його участю та участю водія автомобіля ВАЗ-21099 державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.13 т. 1).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 727/993/192/1029, виданої Хірургічним відділенням № 1 КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ», ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Хірургічному відділенні у період з 27.08.2017 року по 07.09.2017 року із діагнозом закрита травма живота та лівої частини грудної клітини, розрив селезінки, кровотеча у черевну порожнину середнього ступеня тяжкості, лівобічний гемопневмоторакс, закритий перелом ІХ-Х-ХІ ребер зліва (а.с.23 т. 1).

Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 659, виданої Урологічним відділенням КЛПЗ «Міська клінічна лікарня м. Слов`янськ», ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Урологічному відділенні у період з 07.09.2017 року по 19.09.2017 року із діагнозом забій лівої нирки, підшкірна гематома, тромбоз артерії та вени лівої нирки, нижнедолева лівостороння плевропневмонія (а.с.24 т.1).

Згідно листка лікарських призначень, виданого КЛПЗ МКЛ м. Слов`янська, та листка лікарських призначень, виданого МКЛ м. Слов`янська, ОСОБА_1 проходив лікування у зазначених медичних установах із призначенням певних медичних препаратів (а.с. 26-30 т. 1).

29.09.2017 року ОСОБА_1 було направлено на консультацію до хірурга із діагнозом наслідки автомобільної травми (а.с.24 зворот т. 1).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_4 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» з 02.04.2017 року по 01.04.2018 року, Поліс № АК/3569473 від 02.04.2017 року (а.с.82 т. 1).

Страховий ліміт на одного потерпілого, згідно вищевказаного полісу, становить - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю у розмірі 200 000,00 гривень; - за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000,00 гривень (а.с.82 т. 1).

28.08.2017 року до ПАТ «Київський страховий дім» звернувся водій транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, а саме наїзд на велосипедиста (а.с.81 т. 1).

Згідно висновку експерта № 350 від 25.10.2017 року, виявлені у гр. ОСОБА_1 при судово-медичному освідуванні та звернені за медичною допомогою тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею, забій лівої нирки, тупа травма грудної клітки з переломами 9,10,11,12 ребрами з розривом лівої легені з лівобічними гемопневмотораксом утворились від дії тупих предметів, можливо в зазначений термін відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя (а.с.180-182 т.1).

Згідно висновку експерта № 2/19-390 від 22.12.2017 року, велосипед дорожній «жіночий» марки «Дорожнік Ретро» знаходився у працездатному стані та був придатний до експлуатації (а.с.138-158 т.1).

Згідно висновку експерта № 2/19-389 від 19.12.2017 року, автомобіль ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1 знаходився у працездатному стані та був придатний до експлуатації (а.с.161-179 т.1).

Згідно висновку експерта № 116 від 08.02.2018 року, виявлені у гр. ОСОБА_1 при судово-медичному освідуванні та зверненні за медичною допомогою тупа травма живота з розривом селезінки та внутрішньочеревною кровотечею, забій лівої нирки, тупа травма грудної клітки з переломами 9,10,11,12 ребрами зліва, розривом лівої легені з лівобічними пневмотораксом утворились від дії тупих предметів, можливо в зазначений термін відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Локалізація та характер виявлених у гр. ОСОБА_1 тілесних ушкоджень виключають можливість їх утворення в процесі дорожньо-транспортної пригоди при цьому потерпілий був розташований лівої бічною поверхнею тулуба до транспортного засобу у момент першого контакту (а.с.183-185 т.1).

З висновку експерта № 2/19-178 від 01.06.2018 року вбачається порушення правил дорожнього руху України як з боку дій водія автомобіля ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 так і з боку дій водія велосипеда «Дорожнік Ретро» ОСОБА_1 (а.с.188-200 т.1).

З висновку експерта № 4954/4955/4956/4957/4958/4959 від 20.12.2018 року вбачається порушення правил дорожнього руху України як з боку дій водія автомобіля ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 так і з боку дій водія велосипеда «Дорожнік Ретро» ОСОБА_1 (а.с.201-215 т.1).

Як слідує з постанови про закриття кримінального провадження від 29.12.2018 року, кримінальне провадження, зареєстроване до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050510002189 від 27.08.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.71-78 т. 1).

З висновку експертів за результатами проведення повторної судової комісійної авто технічної експертизи № 3321 від 22.03.2019 року вбачається порушення правил дорожнього руху України як з боку дій водія автомобіля ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 так і з боку дій водія велосипеда «Дорожнік Ретро» ОСОБА_1 (а.с.14-22 т.1):

Згідно відповіді КНП Слов`янської міської ради «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська» від 11.11.2019 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділеннях даної лікарні з 27.08.2017 року по 19.09.2017 року з діагнозом: закрита травма живота та лівої частини грудної клітини, розрив селезінки. Внутрішньочеревна кровотеча середньої важкості. Лівосторонній гемо пневмоторакс. Закритий перелом ІХ-Х-ХІ ребер. Забій лівої нирки, підшкірна гематома, тромбоз артерії та вени лівої нирки, нижньодольова лівостороння плевропневмонія (а.с.7 т.2).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що копії фіскальних чеків аптечних пунктів, що містяться в матеріалах справи (а.с.31 зворот-35 т.1), суд, як належні докази, до уваги приймає частково у зв`язку із тим, що із даних чеків вбачаються розбіжності між датою придбання певних медичних препаратів та датою скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю ОСОБА_1 .

Крім того, з вищевказаних копій фіскальних чеків вбачаються розбіжності між медичними препаратами, що були призначені для лікування ОСОБА_1 згідно виписок з медичних карт стаціонарного хворого № 727/993/192/1029 хірургічного відділення №1 та № 659 урологічного відділення Слов`янської міської лікарні та найменуванням препаратів, вказаних в копіях фіскальних чеків аптечних пунктів.

Так, як вбачається з копій фіскальних чеків аптечних пунктів, ОСОБА_1 згідно вказаних вище виписок з медичних карт було придбано медичні препарати на суму 9 598,23 гривень (а.с.31-35 т.1), а саме: згідно чеку від 27.08.2017 року на суму 222,98 гривень; від 13.09.2017 року - 17.15 гривень; від 13.09.2017 року - 30,00 гривень; від 27.08.2017 року - 48,30 гривень; від 27.08.2017 року - 581,80 гривень; від 02.09.2017 року - 105,30 гривень; від 28.08.2017 року - 354,90 гривень; від 11.09.2017 року - 15,15 гривень; від 11.09.2017 року - 0,85 гривень; від 11.09.2017 року - 97,68 гривень; від 12.09.2017 року - 136,10 гривень; від 27.08.2017 року - 76,00 гривень4 від 11.09.2017 року - 345,61 гривень; від 12.09.2017 року - 82,42 гривень; від 24.09.2017 року - 55,62 гривень; від 30.09.2017 року - 801,61 гривень; від 30.08.2017 року - 376,90 гривень; від 28.08.2017 року - 196,95 гривень; від 31.08.2017 року - 52,10 гривень; від 04.09.2017 року - 1028,66 гривень; від 02.09.2017 року - 711,03 гривень; від 03.09.2017 року - 671,51 гривень; від 08.09.2017 року - 20,35 гривень; від 06.09.2017 року - 31,30 гривень; від 06.09.2017 року - 281,25 гривень; від 08.09.2017 року - 443,80 гривень; від 05.09.2017 року - 59,47 гривень; від 07.09.2017 року - 85,40 гривень; від 07.09.2017 року - 100,20 гривень; від 13.09.2017 року - 12,54 гривень; від 23.09.2017 року - 801,61 гривень; від 08.09.2017 року - 539,65 гривень; від 13.09.2017 року -16,24 гривень; від 15.09.2017 року - 458,75 гривень; від 09.09.2017 року - 105,88 гривень; 13.09.2017 року - 424,50 гривень; від 15.09.2017 року - 86,70 гривень; від 26.10.2017 року - 121,97 гривень.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується

сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов`язані: вжити заходів для невідкладеного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди (п.33.1.2).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов`язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Таким чином, з викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну

страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди. При цьому, зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_4 у результаті ДТП збитків, є страховик відповідача - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім».

У судовому засіданні встановлено, що жодних страхових відшкодувань потерпілому ОСОБА_1 у зв`язку із настанням страхового випадку 27.08.2017 року ПАТ «Київський страховий дім» виплачено не було, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові цьому підтвердження та докази.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, судом при вирішенні даного спору враховується вищевказана правова позиція, яка викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

З вищевикладеного слідує, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 на час настання 27.08.2017 року дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «Київський страховий дім», то відповідно право вимоги щодо відшкодування завданої внаслідок даної ДТП шкоди покладається на ПАТ «Київський страховий дім».

Таким чином, оскільки позовні вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків в розмірі 10 880,94 гривень, які утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, не пред`явлено безпосередньо до ПАТ «Київський страховий дім», позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що у судовому засіданні позивач та його представник вказали, що при зверненні до суду із даним позовом вважають за необхідне звернутися саме до ОСОБА_4 як до відповідача.

За змістом ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд вказаною вище нормою вважає за доцільне роз`яснити ПАТ «Київський страховий дім», що у випадку виплати страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_1 внаслідок скоєння відповідачем ДТП, третя особа має право регресу до ОСОБА_4 .

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Полісом № АК/3569473 від 02.04.2017 року про страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_4 передбачена франшиза.

Відповідно до ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

За змістом абз. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач застрахував свою відповідальність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ПАТ « Київський страховий дім»» на страхову суму 100 000 гривень майнової шкоди.

Відповідно до Полісу № АК/3569473 від 02.04.2017 року сума франшизи становить 1000 гривень (а.с.104 т.1).

При цьому, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати ВС від 04.07.2018 року, справа № 755/18006/15-ц).

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, суд наголошує, що відсутність встановленої вини відповідача не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки матеріальна шкода, визначена позивачем, не перевищує 100 000 гривень і випадків, передбачених ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом не встановлено, то враховуючи вимоги ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» та абз. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню, в рахунок матеріальної шкоди, лише сума франшизи 1000 гривень, а за іншою сумою шкоди, в межах страхової суми, повинен відповідати страховик. До того ж, згідно п. 37.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Щодо стягнення з відповідача суми морального збитку в розмірі 200 000,00 гривень суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 не звертався до ПАТ «Київський страховий дім» із вимогою про стягнення моральної шкоди, яка була завдана джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Так, вимога щодо стягнення з ОСОБА_4 вартості спричинених матеріальних збитків на лікування, які утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди, становить 10 880,94 гривень та заявленої моральної шкоди - 200 000,00 гривень.

Як вбачається із Полісу відшкодування моральної шкоди страховиком не передбачено, у зв`язку із чим при розгляді даного питання до застосування підлягають норми ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Окрім того, вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи ступінь моральних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у житті, які пов`язані із відчуттям негативних емоцій, фізичного болю, моральних переживань та дискомфорту внаслідок вказаної ДТП, перебування на лікуванні, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає 2 000 гривень, що буде відповідати мірі тих страждань та переживань, які зазнав позивач.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 880,94 гривень, завданої внаслідок ДТП, а отже відсутності підстав для задоволення позову в цій частині та часткове задоволення вимог в частині стягнення франшизи у сумі 1 000 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду із даним позовом звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки позов в частині стягнення з ОСОБА_4 франшизи у сумі 1 000 гривень та моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень задоволено частково, з відповідача ОСОБА_4 на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 21,86 гривень.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 6, 22, 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду, завданої внаслідок ДТП, у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та франшизу у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Держави судовий збір у розмірі 21 гривень 86 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2020 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І.Старовецький