Рішення № 87496682, 04.02.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2968/19

ЄУН 226/2968/19

Провадження № 2/226/16/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пишної В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мирнограді Донецької області справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа: Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 21 травня 2001 року він був прийнятий до ВАТ «ВК Шахта «Красноармійська-Західна», яке було з часом реорганізовано в ПрАТ «ШУ «Покровське», на посаду машиніста гірничо-виймальних машин підземного та перебував у трудових відносинах з відповідачем до 03.05.2015 року. Наказом №683ку від 07.05.2015 року його було звільнено. На час звільнення відповідач не провів остаточного розрахунку з ним, бо вважав що відсутня заборгованість з заробітної плати. Тому між сторонами виник спір. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, він подав апеляційну скаргу, яку було відхилено ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2017 року. Не погодившись із рішенням суду другої інстанції, він подав касаційну скаргу, яку було частково задоволено та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2017 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року було задоволено апеляційну скаргу, скасовано рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року, його позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» заробітну плату в розмірі однієї гривні. Тому вважає, що наявні підстави для застосування до відповідача санкцій, передбачених статтею 117 Кодексу законів про працю України. Вважає за необхідне стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.05.2015 року по 31.12. 2017 року, в якому було 667 робочих днів. Заявою від 12.01.2016 року він просив відповідача надати довідку про середньоденний заробіток за останні два місця перед звільненням. Однак, відповідач не надає довідки про його середньоденний заробіток, про що відповідач повідомив листом №124 від 22.01.2016 року, чим створив складнощі в наданні відповідного розрахунку сум, які потрібно стягнути з відповідача. Управління Держпраці на його звернення повідомило листом від 21.04.2016 року про наявні порушення та те що проводиться перевірка і вживаються якісь заходи. Але ці заходи не були проведені до цього часу. Таким чином просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 04.05.2015 року по 31.12. 2017 року та стягнути понесені ним судові витрати.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі за участю його представника.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала до суду відзив на позовну заяву, на який посилалася в судовому засіданні і в якому зазначила, що даний спор не є трудовим спором, позивачем невірно вибраний спосіб захисту своїх прав, оскільки предметом спору є стягнення аліментів з вихідної допомоги позивача, що є порушенням пункту 2 частини 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідачем норми ст.116 КЗпП України порушені не були, тобто відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України не настала. Позивач ставився зневажливо до питання про захист своїх прав. 26.07.2019 року ПрАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» отримало постанову Верховного Суду від 10.07.2019р. по справі № 226/1214/16-ц, якою ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2017 року скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 25.09.2019 року Донецький апеляційний суд постановив постанову про задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 , скасування рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року та задоволення позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати в розмірі 1 грн. При винесенні постанови від 25.09.2019 року по справі № 226/1214/16-ц апеляційний суд виходив, зокрема, зі змісту позовної заяви, з якої вбачається, що предметом спору є стягнення аліментів з вихідної допомоги після звільнення позивача. На думку апеляційного суду, ПАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» було порушено Закон України «Про виконавче провадження». Згідно з приписами ЗУ «Про виконавче провадження» аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виконання рішення суду про стягнення аліментів покладається на органи державної виконавчої служби за місцем проживання, перебування або роботи боржника. За правилами визначеними статтями 68, 69 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації та ін. за місцем отримання боржником відповідних доходів. Підприємства, установи, організації здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошті стягувану у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику. Такі підприємства, установи, організації кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснення відрахування та виплат за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення. Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників. Вказані приписи покладають на державного виконавця обов`язки контролювати правильність нарахування аліментів. І якщо, навіть, аліменти були нараховані та сплачені з порушенням, саме виконавець зобов`язаний зробити перерахунок аліментів та залишкове перераховані зарахувати на майбутній період. Тобто дані відносини виникли між стягувачем аліментів, ОСОБА_2 та Покровським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області і особою, на користь якої були сплачені аліменти, а саме - ОСОБА_3 . Звертатись за захистом свої прав, на їх думку, позивач повинен був до іншого відповідача, а саме до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Вважають необхідним залучення Покровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та ОСОБА_3 до участі в справі. Крім того, ПАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» ст. 116 КЗпП України не була порушена, тобто заробітна плата позивачу була нарахована та виплачена в повному обсязі, позивач нараховану суму не оскаржував. В постанові Донецького апеляційного суду також зазначено, що з боку відповідача було порушення лише Закон України «Про виконавче провадження», порушення КЗпП України суд апеляційної інстанції не встановив. Відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає лише в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Звертає увагу, що при звернені з позовом до суду по справі № 226/1214/16-ц позивач навіть не міг розрахувати суму, яку на його думку йому не сплатили при звільнені, тому визначив суму позовних вимог у розмірі 1 грн., щоб не робити розрахунок самостійно. Дані дії позивача говорять про те, що він зневажливо ставився до питання про захист своїх прав та свої вимоги до суду пред`явив таким чином, що суд сам встановив суму неотриманої заробітної плати, тобто позивачу було все одно яку йому підприємство повинно (або неповинне) суму, він сподівався на отримання саме середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. Крім того, суми, які на думку Донецького апеляційного суду, були сплачені з порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» були направлені на погашення заборгованості з аліментів, згідно постанови державного виконавця, дана заборгованість створилась, відповідно до доходів позивача за минулий період та була направлена на утримання дитини позивача, тобто підприємство собі дані суми не залишило. (а.с.53-56).

Представник третьої особи Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі та надав пояснення щодо позову, в яких зазначив, що відповідно до постанови про звернення стягнення на доходи боржника від 24 грудня 2013 року ВП №41340064, винесеної державним виконавцем органу державної виконавчої служби Красноармійського управління юстиції про примусове виконання виконавчого листа №2-1710/1998, виданого 02 квітня 2013 року Димитровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку, щомісячно до повноліття ПрАТ «ШУ «Покровське» з заробітної плати позивача здійснювались відрахування. Після звільнення в травні 2015 року ПрАТ «ШУ «Покровське» повернуло вказану постанову до виконавчої служби з приводу чого ними була здійснена перевірка виконання рішення стосовно сплати аліментів ОСОБА_2 за період з 23.12.2013 року по 03.05.2015 року. Перевірка показала, що за період ще до звільнення ОСОБА_2 у нього створилась заборгованість за грудень 2013 року – 1201,35 грн., за березень – 1049,38 грн. та за травень 2015 – 3124,81 грн., разом заборгованість склала 5375,54 грн. При звільненні позивачу крім компенсації за невикористану відпустку у розмірі 11121,76 грн. була нарахована допомога з тимчасової втрати працездатності у розмірі 12708,37 грн. При звільненні підприємство виплатило вказану заборгованість у розмірі 5375,54 грн. Аліменти з сум компенсації за невикористану відпустку нараховані та стягнути підприємством не були. Тобто 5375,54 грн. це заборгованість з аліментів, яка створилась за минулий період у зв`язку з хворобою ОСОБА_2 . Крім того, для перевірки правильності нарахування аліментів за період з 23.12.13 по 03.05.15 року ними була підсумована сума загального доходу за період 01.14-03.2015, яка склала 269193,69 грн., з цієї суми відраховано 20305,05 (грудень 2013), 11121,76 (компенсація за невикористану відпустку) та обов`язкові утримання в розмірі 39184,64 грн., загальна сума доходу склала – 198582,24 грн. Сума аліментів 198582,24грн. * 25% = 49645,56грн. + + 1278,63грн. (заборгованість за грудень 2013) = 50924,19грн., яка була утримана шахтою. Тобто, при перевірці аліменти з компенсації за невикористану відпустку шахтою не стягувались та у загальний дохід, з якого були утримані аліменти ця сума не входила, тобто нарахування були здійснені, відповідно до законодавства (а.с. 77).

Представником відповідача надано суду відповідь на пояснення третьої особи, в якій зазначив, що згідно наданих пояснень відділ виконавчої служби після звільнення позивача з їхнього підприємства провів перевірку виконання рішення стосовно правильності нарахування аліментів. Перевіркою було встановлено, що аліменти з компенсації за невикористану відпустку з ОСОБА_2 ПрАТ «ШУ «Покровське» не стягувало. Вимоги про стягнення середнього заробітку позивач обґрунтовує лише на підставі постанови Верховного Суду від 10.07.2019 та постанови Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року, але сам позивач, або його представник не надали жодного доказу про наявність вини відповідача у затримки розрахунку при звільненні, про що зазначено у ст.117 КЗпП України в підтвердження своїх вимог не надав. Позивач не врахував, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у строки зазначені у ст.116 КЗпП України підприємство повинно виплатити працівникові лише тільки за наявності вини власника, або уповноваженого ним органу. Постановами Верховного Суду та Донецького апеляційного суду факт наявності вини ПрАТ «ШУ «Покровське» в затримки розрахунку при звільненні не встановлений, а навпаки судами було встановлено, що порядок стягнення аліментів визначається Законом України «Про виконавче провадження». За правилами зазначеного закону виконання рішення про стягнення аліментів покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається органами державної виконавчої служби, а органом державної виконавчої служби ніякої заборгованості або переплати по сплаті аліментів ОСОБА_3 , тобто стягнення залишкове нарахованих аліментів з сум компенсації за невикористану відпустку з позивача, встановлено не було.

Частиною 5 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, що яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Третя особа Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області участі при розгляді справи в апеляційній інстанції не брав, а при перевірці правильності нарахування аліментів ПрАТ «ШУ «Покровське» з заробітної плати позивача на користь ОСОБА_3 факт стягнення аліментів з сум компенсації за невикористану відпустку спростував. Ризик неподання доказів дійсно лежить на кожній із сторін справи, але це правило не абсолютне і до його застосування слід ставитися розумно. Інша точка зору призведе до абсурду та зловживань. Вважає, що така поведінка позивача та його представника свідчить про бажання представника позивача штучно створити ситуацію, в якій протягом тривалого часу ПрАТ «ШУ «Покровське» буде сплачувати позивачу середній заробіток. На її думку, позивач та його представник розрахували, що на підстави рішення апеляційної інстанції про стягнення однієї гривні заробітної плати з їхнього підприємства, позивач може зловживати своїми правами до нескінченності та стягувати середній заробіток скільки це буде можливе. Само з цих причин позивач, на її думку, не звернувся до виконавчого органу з виконавчим листом про стягнення однієї грн., тобто заробітної плати. Замовлені листи їхнього підприємства з проханням з`явитись на підприємство з приводу виконання ними постанови Донецького апеляційного суду він ігнорує та навмисно не з`являється на пошту за ними. Тобто всі ці дії підтверджують зловживання своїми правами позивача та його представника. Саме з цієї причини (для продовжування і надалі зловживати своїми правами) позивач просить стягнути середній заробіток по 31.12.2017р. а не по час фактичного розрахунку. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (а.с.93-94).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 21.05.2001 року по 03.05.2015 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював машиністом гірничо-виймальних машин 5 та 6 розряду підземним, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.7-8).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року по справі № 226/1214/16-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», треті особи: державний виконавець Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Колесник Ольга Володимирівна, ОСОБА_3 , про стягнення заробітної плати було відмовлено (а.с.9-10).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року по справі № 226/1214/16-ц було відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.14-15).

Постановою Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного цивільного суду від 10.07.2019 року по справі № 226/1214/16-ц було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасовано ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07.02.2017 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Також вказаним рішенням касаційного суду було встановлено, що в травні 2015 року ОСОБА_2 було нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні у сумі 11121,76 грн., з яких було утримано аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 5375,54 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та довідкою-розрахунком Красноармійського (Покровського) міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 23.09.2016 року, чим було порушено п.2 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції діючій на момент звільнення позивача) (а.с.20-25).

Постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року по справі № 226/1214/16-ц було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовано рішення Димитровського міського суду Донецької області від 30.11.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», треті особи: державний виконавець Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Колесник Ольга Володимирівна, ОСОБА_3 , про стягнення заробітної плати задоволено, стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_2 утриману заробітну плату в розмірі 1 гривня. Також вказаним рішенням апеляційного суду було встановлено, що в травні 2015 року ОСОБА_2 було нараховано компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні у сумі 11121,76 грн., з яких було утримано аліменти на користь ОСОБА_2 у розмірі 5375,54 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та довідкою-розрахунком Красноармійського (Покровського) міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 23.09.2016 року, тобто ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» було здійснено утримання з суми компенсації за невикористану відпустку нараховану у травні 2015 року на погашення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 5375,54 грн., що є порушенням п.2 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача) (а.с.26, 118-120).

Згідно довідки ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 08.10.2019 середньоденна заробітна плата позивача на час звільнення становила 543,90 грн. (а.с. 42).

Згідно постанови державного виконавця Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Колесник О.В. від 24.12.2013 було звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 в ПАТ «ШУ «Покровське» на підставі виконавчого листа № 2-1710//1998, виданого 02.04.2013 Димитровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі 1/4 частки заробітку на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Державним виконавцем було постановлено проводити утримання з усіх видів заробітку (доходу) боржника після відрахування податків в розмірі 50% до погашення заборгованості, а потім згідно виконавчого листа (1/4 частина), заборгованість нараховувати з 23.12.2013 (а.с.72).

Згідно довідки ПАТ «ШУ «Покровське» в травні 2015 року ОСОБА_5 отримав доход в загальній сумі 29078,21 грн., з яких 2027,07 – лікарняний лист за рахунок підприємства, 15929,38 грн. – лікарняний лист за рахунок ФСС ТВП, 11121,76 грн. – компенсація за невикористану відпустку (26 днів), з цих сум підприємством було утримано ЄСВ, ПДФО – 5457,20 грн. та аліменти в сумі 5375,54 грн. (3124,81 грн. + 1049,38 грн. + 1201,35 грн. = 5375,54 грн.) (а.с.71).

Згідно довідки-розрахунку державного виконавця Красноармійського (Покровського) міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 23.09.2016 року у травні 2015 року ОСОБА_5 підприємством ПАТ «ШУ «Покровське» було нараховано компенсацію при звільненні та боржником сплачено аліменти у розмірі 5375,54 грн. (а.с.69-70).

Також згідно довідки ПАТ «ШУ «Покровське», яка знаходиться в матеріалах справи № 226/1214/16-ц і яка була оглянута судом, в травні 2015 року ОСОБА_5 отримав доход - компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11121,76 грн. та в цьому місяці з нього були утримані аліменти в сумі 5375,54 грн. (а.с.50 справи № 226/1214/16-ц).

Таким чином, по справі № 226/1214/16-ц Верховним Судом та Донецьким апеляційним судом було встановлено, що відповідач з нарахованої позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 11121,76 грн. неправомірно утримав аліменти в розмірі 5375,54 грн., у зв`язку з чим постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 позовні вимоги ОСОБА_5 по вказаній справі були задоволені повністю та стягнуто з відповідача на його корить утриману заробітну плату в розмірі 1 гривня. Тобто з цього слідує, що апеляційний суд, задовольняючи постановою від 25.09.2019 року позов ОСОБА_5 про стягнення заробітної плати, встановив, що відповідачем під час звільнення позивача 03.05.2015 було не було здійснено виплату всіх сум, що належать позивачу від підприємства, в день звільнення.

Відповідно до ч.4 ст.82 КЗпП України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому суд приймає встановлені по справі № 226/1214/16-ц постановою Верховного Суду від 10.07.2019 року та постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року обставини, що відповідач з нарахованої позивачу при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 11121,76 грн. неправомірно утримав аліменти в розмірі 5375,54 грн., а також встановлені постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року обставини, що через вказане неправомірне утримання відповідачем аліментів було порушено п.2 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача) та, відповідно, порушено право позивача на отримання в повному обсязі на час звільнення заробітної плати, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_5 по вказаній справі були задоволені повністю та стягнуто з відповідача на його корить утриману заробітну плату згідно заявлених позовних вимог в розмірі 1 гривня.

Що стосується заперечень представника відповідача, в яких він посилається на ч.5 ст.82 ЦПК України та не погоджується з встановленими судами касаційної та апеляційної інстанцій обставинами по справі № 226/1214/16-ц щодо неправомірного утримання аліментів з компенсації за невикористані дні відпустки позивача, оскільки, як він вказує, третя особа по даній справі - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області участі при розгляді справи № 226/1214/16-ц в апеляційній інстанції не брав, а при перевірці правильності нарахування аліментів ПрАТ «ШУ «Покровське» з заробітної плати позивача на користь ОСОБА_3 факт стягнення аліментів з сум компенсації за невикористану відпустку спростував, то суд не приймає їх з наступних підстав.

Так, по справі № 226/1214/16-ц в якості третьої особи був залучений та приймав участь у справі державний виконавець Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Колесник Ольга Володимирівна, тобто посадова особа Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, яка безпосередньо здійснювала на час розгляду вказаної справи виконавче провадження щодо стягнення аліментів з позивача ОСОБА_5 А на час розгляду даної справи виконавче провадження щодо стягнення аліментів з позивача ОСОБА_5 вже закінчено, за клопотанням відповідача судом було залучено до розгляду справи юридичну особу - Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, тому суд вважає, що в даному випадку твердження представника відповідача, що ця третя особа не брала участі у справі № 226/1214/16-ц неправомірне і, відповідно, підстав для застосування положень ч.5 ст.82 ЦПК України щодо можливості спростування встановлених рішенням суду обставин особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені, немає, оскільки, як юридична особа Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, так і його посадова особа - державний виконавець Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Колесник О.В., були залучені і приймали участь у цих справах щодо одних правовідносин, а саме щодо стягнення аліментів з позивача ОСОБА_5 .

Крім того, суд зауважує, що безпосередньо і з самих довідок, як ПАТ «ШУ «Покровське» (а.с.71; а.с.50 справи № 226/1214/16-ц), так і державного виконавця Красноармійського (Покровського) міськрайонного відділу державної виконавчої служби (а.с.69-70), вбачається, що в травні 2015 року ОСОБА_5 було нараховано компенсацію при звільненні за невикористану відпустку в сумі 11121,76 грн. та утримані аліменти в сумі 5375,54 грн.

Таким чином, судом встановлено, що під час звільнення позивача 03.05.2015 відповідачем в день звільнення не було виплачено позивачу в повному обсязі його заробітну плату, чим було порушено його право на виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, в день звільнення.

ОСОБА_6 не приймає доводи представника відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті заробітної плати позивачу та не порушення підприємством ст.116 КЗпП України з посиланням на постанову Донецького апеляційного суду від 25.09.2019, якою, як вказує представник відповідача, начебто встановлено, що з боку відповідача було порушення лише Закон України «Про виконавче провадження» та не встановлено порушень КЗпП України, а також на думку представника відповідача правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_5 , Покровським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та особою, на користь якої були сплачені аліменти - ОСОБА_3 , з огляду на наступне.

Так, в дійсності постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року по справі № 226/1214/16-ц було встановлено, що відповідачем неправомірно було здійснено утримання з суми компенсації за невикористану відпустку нараховану позивачу у травні 2015 року для виплати аліментів на користь ОСОБА_7 у розмірі 5375,54 грн., що є порушенням п.2 ч.1 ст.73 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача), а також встановлено порушення відповідачем п.п.1, 2 п.12 постанови КМУ від 26.02.1993 № 146 щодо заборони проводити утримання аліментів з компенсації працівникові за невикористану відпустку, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив повністю та стягнув з відповідача на його корить утриману заробітну плату в розмірі 1 гривня.

Тобто вищевказаною постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року по справі № 226/1214/16-ц було встановлено порушення прав робітника ОСОБА_5 з боку роботодавця - ПАТ «ШУ «Покровське» щодо виплати заробітної плати своєчасно і в повному обсязі. Саме на роботодавця законодавством покладений обов`язок здійснювати обчислення заробітної плати, її нарахування, здійснення передбачених законодавством утримань із заробітної плати і її своєчасну виплату. В даному випадку на підставі постанови державного виконавця від 24.12.2013 про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_5 в ПАТ «ШУ «Покровське» згідно виконавчого листа № 2-1710//1998, виданого 02.04.2013 Димитровським міським судом Донецької області, саме ПАТ «ШУ «Покровське» було зобов`язане дотримуватися вимог законодавства щодо заборони проводити утримання аліментів з компенсації працівникові за невикористану відпустку і, відповідно, при звільненні працівника виплатити в повному обсязі в день звільнення усі належні йому від підприємства суми. Тому порушення ст.116 КЗпП України і прав позивача було допущено відповідачем, а не відділом державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що відповідачем до теперішнього часу не виплачена позивачу належна йому при звільненні заробітна плата, яка стягнута постановою Донецького апеляційного суду від 25.09.2019 року, тому згідно заявлених позовних вимог за період з 04.03.2015 по 31.12.2017 позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 362781,30 грн., виходячи із розрахунку:

543,90 грн. х 667 = 362781,30 грн., де 543,90 грн. - середньоденна заробітна плата позивача; 667 - кількість робочих днів за період з 04.03.2015 по 31.12.2017.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3627,81 грн. (а.с.1, 113).

На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, пл. Шибанкова, буд. 1а, код ЄДРПОУ 13498562, третя особа: Покровський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, вул. Степана Бовкуна, буд.7, код ЄДРПОУ 34941051, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2015 по 31.12.2017 у розмірі 362781 (триста шістдесят дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 30 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3627 (три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 81 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04.02.2020 року.

Суддя О.А.Рибкін