Ухвала суду № 87496550, 11.02.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа №220/2613/19

Провадження № 2/220/112/20

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2020 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Южноє», СТОВ «Ново-шахтарське», про поділ спільного майна,

BСТАНОВИВ:

17.10.2019 р. до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Южноє», СТОВ «Ново-шахтарське», про поділ спільного майна.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 р. справу розподілено судді Яненко Г.М.

Ухвалою від 18.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для підтвердження повноважень представника позивача, надання копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб у паперовій формі, та сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року провадження у справі відкрито, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.01.2020 р. задоволено заяву судді Яненко Г.В. про самовідвід. Справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 р. справу розподілено судді Якішиній О.М.

Згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі вимог ч.1, п.4 ч.3 ст. 175, ч.5 ст.177, ч.11 ст. 187 ЦПК України ухвалою суду від 28.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Южноє», СТОВ «Ново-шахтарське», про поділ спільного майна залишено без руху, позивачу надано строк для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Відповідно до ухвали суду позивачу необхідно було надати позовну заяву в новій редакції із зазначенням:

- обсягу майна, яке підлягає поділу, джерела і часу його придбання, з належним обґрунтуванням позовних вимог в цій частині;

- доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- розміру частки, яку позивач просить їй виділити;

- виду та розміру майна, на яке позивач претендує, а також його місцезнаходження.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви позивачу необхідно було надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Також судом було направлено запити до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

Копію ухвали позивач отримала 04.02.2020 р., що підтверджується відповідним повідомленням про отримання судової повістки. Останнім днем виконання ухвали суду від 28.01.2020 р. з урахуванням вихідних днів є 10.02.2020 р.

04.02.2020 року до канцелярії суду надійшла «заява про виконання ухвали суду» від імені ОСОБА_3 як представника позивача, в якій останній фактично висловив незгоду з ухвалою суду від 28.01.2020 року. Зазначені в ухвалі недоліки у передбачений законом строк позивачем не усунуто.

Стосовно доводів представника позивача, викладених в заяві від 04.02.2020 р. суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду з позовом про поділ майна, позивач зазначила лише спосіб захисту порушеного права, передбачений ст. 16 ЦК України. Предмета позову, тобто матеріально-правових вимог позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення, позовна заява не містить. Позивач не зазначила розмір частки, на яку вона претендує, вид та розміри майна, яке вона просить виділити їй в натурі та визнати за нею право власності на нього. Також позивачем в позовній заяві не зазначено джерело і час придбання майна, тобто відсутнє фактичне обґрунтування позовних вимог, не зазначено докази, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Будучи наділеним законом правом самостійно визначити у своєму рішенні ефективний спосіб захисту прав позивача, на що посилається представник, суд, тим не менше, не може самостійно визначити матеріальний предмет позову (предмет спору), тобто те майно, яке підлягає поділу.

Посилання представника позивача на можливість зміни предмету або підстав позову під час підготовчого засідання суд вважає недоречними, оскільки такій зміні обов`язково передує зазначення того предмету або підстав, які вподальшому можуть бути змінені. Невизначеність позивача з позовними вимогами позбавляє суд можливості виконання вимог ст.11 ЦПК України щодо розгляду справи у межах заявлених вимог.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно листа Керменчицької сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 04.02.2020 р. № 81 відповідача ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 з 10.04.2019 р.

Матеріали справи містять інформацію про те, що відповідач зареєстрований у АДРЕСА_2 .

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожній фізичний або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»).

Відсутність переліку майна та даних про його місцезнаходження позбавляє суд можливості як визначити правильну територіальну підсудність розгляду справи в залежності від того, чи є майно рухомим або нерухомим, так і вирішити справу по суті, в тому числі протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 12-13 ст. 187 ЦПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Дана норма кореспондується з вимогами п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Оскільки позивачем ухвала суду від 28.01.2020 року не виконана, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року).

Отримавши ухвалу про усунення недоліків 04.02.2020 р., позивач через свого представника того ж дня звернувся до суду із заявою, в якій висловив лише критичну оцінку постановленої судом ухвали, жодним чином не намагаючись усунути недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі, не повідомив суд про наявність перешкод, щодо своєчасного виконання ухвали. Зазначене, на думку суду, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Зазначені вище обставини залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 не пов`язані з об`єктивною неможливістю позивача виконати ухвалу з причин, які не залежали від її волі, а викликані лише свідомим небажанням позивача дотримуватись вимог діючого ЦПК України щодо змісту позовної заяви, а тому не перешкоджають позивачу повторно звернутися до суду із дотриманням вимог процесуального законодавства, а, отже, доступ до суду, в розумінні положення ст.6 Конвенції є не порушеним.

Враховуючи викладене, керуючись ст.175, 177, 187, 257 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Южноє», СТОВ «Ново-шахтарське», про поділ спільного майна залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі у 15-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя О.М. Якішина