Рішення № 87495370, 06.02.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3806/19

Провадження № 2/428/1524/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретарів судового засідання Колядінцевої П.В., Гуртової К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 . В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою крім позивача зареєстровані також її чоловік - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_3 та онука - ОСОБА_4 Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2014 року не проживають за місцем реєстрації в зазначеній квартирі, виїхали до Російської Федерації та повертатися до України наміру не мають. Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, оскільки відповідачі не проживають тривалий час у вказаній квартирі і добровільно з реєстраційного обліку не знімаються.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомила.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради у судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву з проханням розглянути справу без його участі, не заперечував проти задоволення позову.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причину неявки в судове засідання суд не повідомили, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Вислухавши позивача, третю особу, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , треті особи: чоловік позивача ОСОБА_2 , син позивача - ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.02.1998, виданого Сєвєродонецьким ГПП об`єднанням «Азот» Луганської області.

Згідно з копією домової книги для прописки громадян, які мешкають в будинку АДРЕСА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , 1956 року народження, ОСОБА_2 , 1952 року народження, ОСОБА_3 1982 року народження та ОСОБА_4 , 2003 року народження.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316-319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 ЖК УРСР.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 є співвласником вказаної вище квартири, права користування якою її просить позбавити позивач.

Отже, з наведеного вище суд доходить висновку, що оскільки відповідач є співвласником квартири, то визнання відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 призведе до обмеження останньої у праві користування своєю власністю, що суперечить положенням ст. 317, 319 ЦК України, які гарантують кожному власнику право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, що також включає і право бути зареєстрованим у житловому приміщенні, яке належить особі на праві приватної власності, незалежно від фактичного проживання або не проживання такого співвласника у цьому житловому приміщенні.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 647/1683/15-ц, згідно з яким та обставина, що відповідач був відсутній у квартирі за місцем своєї реєстрації понад один рік, не свідчить про його відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставою для припинення права власності на нього або втрати права користування своєю власністю.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Отже, враховуючи, що рішення суду має бути ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України, оскільки відповідач не втратив право власності на вказану квартиру в силу вимог ст. 319, 321 ЦК України, а тому не може бути позбавлений іншим співвласником права користування своєю власністю.

Згідно з положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_4 , яка є донькою відповідача ОСОБА_3 , є неповнолітньою та не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення її права користування належним її матері житлом.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, а тому вважає за необхідне судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи - Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- третя особа: Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, буд. 32-а, код ЄДРПОУ 26023636;

- третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, буд. 32, код ЄДРПОУ 26204220;

- третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 11.02.2020 року.

Суддя І. С. Посохов