Ухвала суду № 8749352, 11.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-11494/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:

1.          Державної податкової адміністрації в Миколаївській області;

2.          Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (правонаступника Державної податкової інспекції у Веселинівському районі Миколаївської області)

на постанову господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2007 року

у справі № 15/294/06

за позовом радгосп „Виноградна долина“

до відповідачів: 1. Державної податкової інспекції у Веселинівському районі Миколаївської області (надалі - ДПІ у Веселинівському районі), яка є правонаступником Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекцій Миколаївської області; 2. Державної податкової адміністрації у Миколаївській області (надалі - ДПА у Миколаївській області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про скасування податкових повідомлень-рішень Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекцій Миколаївської області від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 і від 16.03.2006р. №0000042301/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до вимог податкового законодавства позивач мав право залишити в своєму розпорядженні кошти в частині оплати до бюджету податку на додану вартість, отримані по операціям з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2007 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 і від 16.03.2006р. №0000042301/2; судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 85,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що нарахування податку на додану вартість (надалі –ПДВ) мало місце виключно за операціями з продажу товарів власного виробництва, а не продукції, виготовленої на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. За таких умов на позивача розповсюджувалася дія п. 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість“, що означало зупинення для нього дії п. 7.7. ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість“ щодо сплати ПДВ до бюджету та п.10.1 і п.10.2 ст. 10 вказаного закону стосовно визначення кола осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату ПДВ до бюджету. Крім того, виноматеріали не відносяться до коду 22.04 Гармонізованої системи, про яку йдеться у акті перевірки з питання віднесення вина та виноматеріалів до підакцизних товарів. Щодо донарахування позивачу ДПА в Миколаївській області ПДВ у сумі 9572,00грн. та 4786,00грн. штрафних санкцій, то судом зазначено, що позивач мав від’ємне значення по сплаті ПДВ, а тому нарахування із суми яка підлягала відшкодуванню, а не сплати до бюджету є неправомірним.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій Веселинівська МДПІ Миколаївської області та ДПА у Миколаївській області звернулись із касаційним скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких поставлено питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, як таких, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановлення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу відповідачів, представник позивача О.А.Кириличенко зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку радгоспу „Виноградна долина“ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2004р. по 30.09.2005р., про що складено акт «122/23-121/00413995 від 29.12.2005р..

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на суму 23868,00грн..

За наслідками проведеної перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 яким визначено суму зобов’язання з ПДВ в розмірі 35802,00грн. у т.ч. 23868,00грн. основного платежу та 11934,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В порядку процедури апеляційного узгодження ДПА у Миколаївській області було прийнято рішення від 16.03.2006р. №455/10/25-014, яким скаргу директора радгоспу „Виноградна долина“ залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №118-23/00413995/1969 –без змін та донараховано ПДВ на суму 9572,00грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4786,00грн. на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень пункту 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість“ зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання виробничого призначення. Радгосп „Виноградна долина“ є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування плодів, ягід, винограду для виробництва напоїв і прянощів, вирощування зернових, технічних та решти культур, розведення великої рогатої худоби і свиней.

Пунктом 4 Порядку від 26.02.1999р. в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2003р. №573 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану - вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Керуючись положеннями пункту 11.29 ст. 11 Закону „Про податок на додану вартість“, радгосп „Виноградна долина“ при здійсненні операцій з продажу виноматеріалів власного виробництва, включав їх до податкових декларацій, що подаються при застосуванні спеціального режиму.

Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»визначено повний конкретизований перелік спиртів та алкогольних напоїв як підакцизної продукції (товарів) та встановлено ставки на цю продукцію (товари) відповідно до кодів виробів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на ГС.

Згідно із ст.1 зазначеного Закону, ставка акцизного збору на виноматеріали (виноградне сусло) для виробництва коньячного спирту та ігристих вин з кодом товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів 2204 30 дорівнює «0».

Таким чином, зазначеним положенням на товари за цим кодом встановлено нульову ставку акцизного збору, тобто на них встановлено пільгу зі сплати акцизного збору, але це не змінює статусу цього товару, як підакцизного, оскільки, якщо виноматеріали, на які вказаним Законом відповідно до кодів за УКТ ЗЕД встановлено (у будь-якому розмірі) ставки акцизного збору, реалізуються для подальшої переробки і виготовлення вин, ці виноматеріали не перестають бути підакцизними, а тому операції з реалізації таких виноматеріалів, виготовлених з власної сировини, включаються до податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996р. №30/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 07.05.1996р. №178/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24.05.1996р. № 216/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11.07.1996р. № 313/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.

У Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”, для визначення підакцизної продукції вживається слово “виноматеріали”.

Проте, саме по собі вживання у зазначеному Законі слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої, а отже, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містять алкоголь.

Таким чином, поза увагою судів попередніх судових інстанцій залишилось питання, які саме виноматеріали були реалізовані позивачем і мають код товарної підпозиції за Гармонізованою системою опису та кодування товарів –2204 30, тобто які є підакцизним товаром і повинні бути включені до податкової декларації з ПДВ, а які виноматеріали не відносяться до підакцизних товарів. Підлягали встановленню обставини, яке призначення мала продукція, виготовлена та реалізована позивачем, чи містила вона у собі спирт, або чи можна її вважати алкогольним напоєм у тому значенні, яке вживається у чинному законодавстві. Без встановлення цих обставин не можна зробити однозначний висновок про належність виготовлених та реалізованих позивачем виноматеріалів до підакцизних товарів та, як наслідок, встановити обгрунтованість здійснених податковою інспекцією донарахувань податкових зобов’язань.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України висловила правову позицію щодо вирішення справ цієї категорії. Зокрема, у постанові від 15 січня 2008 року під час розгляду за винятковими обставинами справи за позовом Державного підприємства “Радгосп-завод “Алушта” до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Державної податкової адміністрації в Миколаївській області та Веселинівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області –задовольнити частково.

Постанову господарського суду Миколаївської області від 16 січня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2007 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.