Рішення № 87491713, 20.01.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/277/17

Провадження № 2/589/17/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді Євдокімової О.П.

за участю секретаря Юрочко Л.М.

представника відповідача - ОСОБА_1 П ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, уточнену позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Прокуратури Сумської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом. Свої позовні вимоги мотивує тим, що за її заявою про злочин відносно неї та її чоловіка за ст.125 ч.1 КК України, де її у кримінальному провадженні визнано потерпілою, працівники поліції тривалий час не розглядали справу, безпідставно закривали провадження у справі, не виконували її клопотання, давали відписки на її заяви щодо проведення перевірки стосовно бездіяльності органів досудового слідства. Вона неодноразово зверталась до різних інстанцій з цього приводу в зв`язку з чим витрачала на телеграми та поїздки гроші.

Внаслідок допущення порушення розумних строків та довготривалого досудового розслідування, їй спричинені психоемоційні навантаження, довелось вживати додаткових заходів з відновлення своїх процесуальних прав шляхом неодноразових звернень із заявами, витрачаючи на це свій особистий час в результаті чого вона перенесла сильні душевні хвилювання, стреси та психоемоційні навантаження, що в свою чергу вплинуло на її стан здоров`я, і вона вимушена лікуватись та проходити обстеження, чим їй завдана моральна шкода.

Вважає, що в результаті зазначених порушень, допущених органом досудового розслідування, їй завдано матеріальних збитків в сумі 2160,30грн, які складаються з вартості телеграм та білетів, та моральну шкоду у розмірі по 50 000 грн. з кожного з відповідачів, які просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, як завдану протиправними, неправомірними діями та бездіяльністю відділення поліції та прокуратури.

Всі судові витрати позивач просив покласти на відповідачів.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала мотивуючи їх тими ж підставами. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник прокуратури Сумської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на безпідставність позовних вимог. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Головне управління Національної поліції в Сумській області в судове засідання повторно не з`явились будучи належним чином попереджені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Разом з цим відповідач надав до суду заперечення проти позову в якому зазначили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі в зв`язку з його безпідставністю просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, в судове засідання повторно не з`явились будучи належним чином попереджені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Разом з цим відповідач надав до суду заперечення проти позову в якому зазначили, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі в зв`язку з його безпідставністю просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що в провадженні Шосткинського ВП ГУНВП в Сумській області перебувало кримінальне провадження де він та позивач є потерпілими. Працівники поліції тривалий час з порушенням розумних строків розглядали вказану справу в результаті чого їм довелося звертатися по різним інстанціям з заявами та клопотаннями, але тривалий час справа свого вирішення не знаходила, в результаті чого вони психічно страждали і від цього хворіли.

Суд заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши матеріали цивільної справи встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правиламист.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно дост.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5ст.81 ЦПК України).

Так судом встановлено, що в провадженні Шосткинського ВП ГУНВП в Сумській області перебувало кримінальне провадження № 1201320011001355 від 27.06.2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. Потерпілою у зазначеному провадженні є позивачка. Кримінальне провадження направлено до суду з обвинувальним актом де перебуває на розгляді до цього часу.

Під час досудового розслідування провадження позивач неодноразово зверталась до різних інстанцій в тому числі і відповідачів по справі із запитанням щодо більш ефективного розслідування зазначеного провадження.

На її звернення надавались відповіді щодо проведення перевірки ефективності розслідування та роз`яснення щодо можливості в порядку передбаченому законом – ст.303-309 КПК України оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора до суду (а.с. т.1 4-7,10,15-16,59-65, т.2 39,42,43,51,52,58), інші листи в справі є копіями вже досліджених листів ).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Оскільки у справі з`ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є бездіяльність слідчих органу досудового розслідування та прокурорів в частині невжиття заходів розслідування кримінальної справи у встановлений законом строк, то суд робить висновок, що відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.5Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, пунктом 3Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свої позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує незаконними рішеннями та бездіяльністю слідчих та процесуальних керівників прокуратури Сумської області, порушенням розумних строків розгляду кримінального провадження.

Такі процесуальні рішення та бездіяльність слідчого є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України. У той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Крім того, постанова про закриття кримінального провадження була скасована судом, що не свідчить про завдання органом досудового розслідування шкоди позивачеві. Тому суд приходить до висновку, що у рамках Кримінально-процесуального Кодексу України право позивача на справедливе досудове розслідування поновлене ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому рішеннями та бездіяльністю працівників поліції та прокуратури Сумської області моральної шкоди, яка згідно з ч.2ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суд не враховує у якості належних та допустимих доказів надані позивачем медичні документи щодо погіршення стану її здоров`я протягом досудового розслідування вказаного кримінального провадження, оскільки з даних виписок із медичної картки та епікризів позивача не вбачається, що саме з вини працівників відповідачів у неї виникли зазначені хвороби ( т.1 а.с.39,т.2 а.с.44,48,49,50,55).

Таким чином позивач на не надав відповідних доказів протиправності діяння (бездіяльності) відповідачів, наявності причинного зв`язку між моральними стражданнями, погіршення стану здоров`я про які вказує та діями/бездіяльністю працівників органів внутрішніх справ та прокуратури.

Судове оскарження постанов про закриття кримінального провадження, є процесуальним правом, реалізація якого заявником не має наслідком заподіяння їй у зв`язку з цим моральних страждань. При цьому судом враховано і підставу скасування відповідної постанови і кінцевий результат даного кримінального провадження.

Тривалість досудового розслідування також не може розглядатися як протиправна поведінка посадових осіб. Крім цього позивачем не надано жодних доказів, що зазначений тривалий розгляд кримінального провадження вплинув на її спосіб життя та потіг за собою негативні зміни в життєдіяльності та способу життя останньої

Крім цього доводи позивача про бездіяльність працівників поліції при проведенні досудового розслідування щодо не розгляду її заяв по суті є також необґрунтованими, такими, що не знайшли свого підтвердження. Так дійсно позивач зверталась до відповідачів з запитами, щодо розслідування зазначеного кримінального провадження. Останні надавали позивачці відповіді на її звернення та роз`яснення її прав відповідно до КПК України. В судовому засіданні встановлено, що позивача відповіді отримала, але її не влаштовували тексти відповіді, дратувало роз`яснення їй її прав передбачених КПК щодо звернення до суду і вона вважає такі відповіді «відпискою». За таких обставин суд не має правових підстав для визнання бездіяльність відповідачів щодо не розгляду заяв позивача по суті.

Також незаконність дій чи бездіяльності слідчого при проведенні досудового розслідування у зазначеному позивачем кримінальному провадженні в порядку, передбаченому КПК України, не встановлювалася.

Отже суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано відповідних доказів протиправності діяння (бездіяльності) органу досудового розслідування, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Позивачем не доведено, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органами слідства, його посадовими особами, зокрема безпосередньо слідчим, допущені порушення норм кримінально процесуального права (протиправність дій чи бездіяльності), в тому числі порушені розумні строки розслідування у кримінальному провадженні. Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено і провадження направлено з обвинувальним висновком до суду, а тому передбачених законом підстав для покладання на державу обов`язку відшкодувати потерпілому моральну шкоду відсутні.

За таких обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки в частині визнання бездіяльності відповідачів неправомірною, а відповідно і нема правових підстав для відшкодування маральної та матеріальної шкоди останній відповідачами по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України , ст.ст. 23, 1167, 1172, 1174, 1176 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області, Прокуратури Сумської області про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області О.П.Євдокімова