Рішення № 87491675, 07.02.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/2091/19

2/588/78/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2020 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Лободи Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому указує, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода) б/н від 25.02.2015 відповідач отримала кредит у розмірі 13212,75 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості по кредиту здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання грошових коштів (щомісячного платежу).

Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею Генеральна угода разом із запропонованими банком «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між відповідачем та банком кредитний договір.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав позивачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору та продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 07.11.2019 має заборгованість у розмірі 28263,43 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 12377,08 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5323,92 грн.; заборгованості за пенею - 10562,43 грн.

Посилаючись на норми ст.ст.509,525,526,527,530,598,599,610,615,629,1050,1054 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 28263,43 грн., а також судові витрати, понесені ним при подачі позову в сумі 1921,00 грн.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує (а.с.70).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, повідомлена про дату, час і місце розгляду справи (а.с.53,63), причина її неявки суду не відома .

Ураховуючи письмову згоду представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням Розділу ІІ Глави 11 ЦПК України та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Матеріалами справи установлено, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 25.02.2015 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 13212,75 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості по кредиту здійснюється починаючи з 1 по 25 число кожного місяця шляхом надання грошових коштів (щомісячного платежу) (а.с.11).

У вказаній Генеральній угоді зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана угода разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомився та погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді.

До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в "Приватбанку" (а.с.12-35).

Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 07.11.2019 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 28263,43 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 12377,08 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5323,92 грн.; заборгованості за пенею - 10562,43 грн. (а.с.7-9).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 12377,08 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 5323,92 грн.суд виходить із такого.

Під час укладення кредитного договору сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, кінцевий термін повернення кредиту, який відповідає строку дії картки.

За ухвалою суду (а.с.50), позивачем було надано виписку по кредитній картці ОСОБА_1 у період з 25.02.2015 по 31.12.2019 та інформацію про усі видані ОСОБА_1 кредитні картки, термін їх дії (а.с.57-60).

Як убачається із довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК", ОСОБА_1 була видана одна кредитна картка за № НОМЕР_1 із датою відкриття 04.08.2014 зі строком дії до 07/18 (а.с.61).

Із розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача убачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, знімала готівку та вносила кошти на погашення заборгованості (а.с.7-9,57-59).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дотепер, як випливає із позову, заборгованість за кредитом відповідачем не погашена.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином факт порушення відповідачем, взятих на себе зобов`язань, щодо своєчасної сплати кредиту позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

У той же час, на підставі вищевказаної довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" судом установлено, що термін дії останньої кредитної картки, яка видавалася відповідачу, закінчився 31.07.2018.

У зв`язку із цим, із урахуванням розрахунку, наданого позивачем, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача заборгованість, яка мала місце станом на 31.07.2018, а саме тіло кредиту у сумі 12377,08 грн. та відсотки за користування кредитом у сумі 3828,36 грн.

Таким чином, вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача 10562,43 грн. пені суд виходить із наступного.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договору приєднання повинні бути зрозумілі, доведені до відома споживачів, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому, із огляду на положення статей 633, 634 ЦК України, суд вважає, що відповідач приєднується лише до тих умов, із якими ознайомлений під підпис у день укладення договору.

Згідно п.2.8 Генеральної угоди від 25.02.2015 при порушенні позичальником обов`язків з погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої указаний в Умовах та правилах за кожний день прострочки.

Отже, Генеральною угодою конкретної суми сплати пені сторонами не було узгоджено.

Крім власного розрахунку заборгованості позивач також посилався на Умови та правила надання банківських послуг, розміщених на банківському сайті www.privatbank.ua., як невід`ємні частини укладеного між сторонами договору.

Вказані Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.

Підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася із ними, підписуючи Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, а також те, що вказані Умови та правила на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови, зокрема щодо сплати пені, позивачем надано не було.

Суд вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій банку, який може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд зазначає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України.

За змістом вказаної норми договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим ПриватБанком у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із даним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Генеральній угоді домовленості сторін про сплату пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторонами у письмовому вигляді була обумовлена відповідальності за порушення строків виконання договірних зобов`язань у вигляді неустойки (пені).

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані відповідачем, та якщо ці умови прямо не передбачені у Генеральній угоді, яка безпосередньо підписана нею і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих умов та приєднання як другої сторони договору.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Оскільки позивачем не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення строків виконання зобов`язань у вигляді сплати пені, вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення заборгованості по пені у сумі 10562,43 грн.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням із відповідача заборгованості на загальну суму у розмірі 16205,44 грн. та із відмовою у іншій частині заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у сумі 22782,83 грн., тобто на 57,3%, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1100,73 грн. (1921,00 грн. х 57,3%) судового збору.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей ст.ст.12,13,141,259,264,265,

279,280-282,284,289 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: вул.Грушевського,буд.1Д, м.Київ, 01001, банківські реквізити: ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок НОМЕР_3 ) заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умови та правил надання продукту кредитних карт б/н від 25.02.2015, яка станом на 31.07.2018 складається із:заборгованості за кредитом – 12377,08 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 3828,36 грн., а всього 16205 (шістнадцять тисяч двісті п`ять) грн. 44 коп., а також компенсацію судового збору за подання позовної заяви у сумі 1100 (одна тисяча сто) грн. 73 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених для його перегляду та оскарження, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.С. Линник