Ухвала суду № 87490789, 11.02.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/443/20

УХВАЛА

іменем України

"11" лютого 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Ротар М.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №473/443/20 за позовом Приватного підприємства «Безвезюк» до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі

встановив

позивач Приватне підприємство «Безвезюк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі, що був укладений між ними 07 квітня 2011 року, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 6,28 га, що розташована в межах території Трикратівської сільської ради, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 10.02.2020 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження по справі.

10.02.2020 року представник позивача ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту арешт на земельні ділянки загальною площею 6,28 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, що належать ОСОБА_2 (з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030, 4822085000:04:000:0031, 4822085000:09:000:0154), та заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи з їх оброблення чи будь-які інші дії з користування даними земельними ділянками та укладення щодо них цивільно-правових договорів.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначила, що відповідач, не зважаючи на те, що договір оренди між ними вважається поновленим, оскільки ніхто із сторін не виявив бажання припинити його дію в строк, що передбачений договором оренди, має намір обробляти земельні ділянки самостійно, що може призвести до надмірного виснаження землі та за відсутності досвіду та технічної можливості може погіршити якість земельних ділянок, таким чином для відновлення земельних ділянок доведеться прикладати додаткові зусилля. Відтак, без вжиття заходів забезпечення позову, з високим ступенем вірогідності земельні ділянки, що належать відповідачу за час розгляду справи можуть бути передані іншим орендаторам з укладанням договору оренди, що унеможливить виконання рішення суду та завдасть позивачу значних майнових збитків.

Вжиття таких заходів дасть можливість виконати рішення суду, в разі задоволення позовних вимог та не призведе до додаткових витрат з боку позивача для відновлення стану земельних ділянок. Крім того, такі види забезпечення сприятимуть більш швидкому розгляду справи та не допущення затягування її розгляду відповідачем.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та грошові кошти, а також забороною вчиняти певні дії, в тому числі іншим особам. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі на стадії апеляційного розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що мета забезпечення позову саме й полягає в недопущенні вчинення дій, направлених на ускладнення виконання можливого рішення суду. При цьому надання доказів того, що ще не сталося, та з метою унеможливлення чого суд й застосовує заходи забезпечення, є неможливим.

При вирішенні такого питання суд має враховувати, чи дійсно між сторонами є спір, та чи наявна у сторони можливість вчинення таких дій, направлених на уникнення реального виконання рішення суду.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Як убачається з матеріалів справи предметом спору є визнання поновленим договір оренди землі від 07 квітня 2011 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПП «Безвезюк», зареєстрований 07.07.2011 року, укладений стосовно земельних ділянок загальною лощею 6,28 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходяться на території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Слід зазначити, що зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ПП «Безвезюк» та обробляється ним.

Враховуючи, що предметом спору є визнання поновленим договору оренди земельних ділянок, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналіз законодавства, що регулює правовідносини, пов`язані із правом власності, дає підстави для висновку про те, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).

Зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав як власника так і користувача земельних ділянок, а обмежується лише можливість розпорядитися ними. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Отже, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, суд вважає, що наявні підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, завданням якого є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині заборони вчиняти певні дії, оскільки накладення арешту на нерухоме майно є перешкодою, як для укладення інших договорів оренди, так і відповідно для проведення реєстраційних дій щодо права користування цією землею за іншою особою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258, 261 ЦПК України

постановив

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі №473/443/20 за позовом Приватного підприємства «Безвезюк» до ОСОБА_2 про поновлення договору оренди землі задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,28 га, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Трикратівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4822085000:04:000:0030, 4822085000:04:000:0031, 4822085000:09:000:0154 до розгляду справи по суті.

Виконання ухвал з питань забезпечення позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Примірник ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи для відому, а також для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з дня проголошення.

Суддя: М.М. Ротар