Рішення № 87490182, 23.01.2020, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/279/18

Провадження № 2/135/8/20

РІШЕННЯ

іменем України

23.01.2020 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі: секретаря судового засідання Басараб О.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача Ліфанчука М . О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ладижин в залі судових засідань №1 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , АТ «Вінницягаз», ОСОБА_7 про захист права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_3 , АТ «Вінницягаз», ОСОБА_7 про захист права власності, в якому просить зобов`язати відповідачів відшкодувати їй заподіяну матеріальну шкоду в порядку ст. 1166 ЦК України шляхом приведення газової системи будинку АДРЕСА_1 в належний стан та повернути її власність, тобто повернути їй ввід газу в первісний стан згідно плану-проекту, узгодженого 06.03.2008, технічні умови під N234 без врізання в систему труб з боку житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто згідно з технічними умовами та проекту без участі відповідача ОСОБА_7 .

Позовна заява мотивована тим, що згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.12.2004 за нею визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 . Також визнано право власності за її батьком ОСОБА_8 на 3/4 частини вказаного вище житлового будинку. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька вона є єдиним власником цілого житлового будинку.

У 2008 році проводили газ по АДРЕСА_1 . Згідно плану-проекту, узгодженого 06.03.2008, технічні умови під N234, був затверджений план газифікації будинку АДРЕСА_1. В межу з позивачем продавались дві ділянки під АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 без вводу газу на ці ділянки. Ділянки були викуплені i зареєстровані під АДРЕСА_2, власником яких є ОСОБА_7 .

Відповідач ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_7 самовільно, знаючи, що батько позивача був тяжко хворим, а позивач особою з інвалідністю, використавши їх тяжкі сімейні обставини та без будь-якого погодження з ними всупереч замовленим власниками будинків проектів за допомогою працівників ПАТ «Вінницягаз» на свою користь та користь ОСОБА_7 фактично змінили замовлений її батьком проект та зробили врізання в газову систему її будинку, чим порушили потужність всієї системи. Через це на протязі вже тривалого часу її літня кухня не має газового постачання через відсутність належної з вини відповідачів потужності газової системи її будинку. Позивач та її сім`я не можуть належним чином користуватися своєю власністю та мають обмеження у використанні газової системи, не отримуючи тепла.

Таким чином відповідач ОСОБА_3 під час її відсутності в належну їй газову трубу, яка знаходиться прямо на її будинку, з тильної сторони, врізав свою газову трубу просто перекинувши трубу через межовий паркан. Таким чином, ОСОБА_3 зробив собі тільки обвідку свого будинку, а користується її вводом газу, редуктором i планом, які є її власністю. Вона встановлювала редуктор на один вихід, тільки на свою ділянку та сплачувала за це відповідні кошти.

Поряд з цим зазначила, що звернувшись за роз`ясненням в Ладижинську дільницю ПАТ «Вінницягаз" отримала відповідь старшого майстра ОСОБА_9 про існуючий письмовий дозвіл (розписку) її батька ОСОБА_8 , в який зазначене про те, що він дозволив ОСОБА_3 та не заперечував в підключення газу до будинку АДРЕСА_2 від регулятора тиску, який знаходиться біля будинку АДРЕСА_1. Проте, вважає, що дана розписка була сфальсифікована ОСОБА_3 , тому що її батько з 2012 року був тяжко хворим на психоз та тремекс рук. Через свою хворобу батько не міг втримати ручку. Підпис на розписці не збігається з підписом батька на сторінках його паспорту. Це свідчить про явну фальсифікацію його підпису.

Враховуючи зазначене, вважає, що відповідачі своїми неправомірними діями порушили її права споживача газу та як власника будинку.

Відповідач ОСОБА_3 у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.56) позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що 22.12.2009 він придбав у власність будинок в АДРЕСА_2 . На той час будинок не був підключений до мережі газопостачання та до мережі централізованого водопостачання. При купівлі будинку колишній власник повідомив, що під час вирішення газифікації АДРЕСА_1 вирішувалось питання фінансування робіт по проведенню газопроводу з вулиці до будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за рахунок власників будинків i оплачувались з розрахунку 50% на 50%. Половина вартості робіт була оплачена власником будинку АДРЕСА_2 , а інша половина АДРЕСА_1 . В 2013 році вирішили питання з постачанням води (була пробурена артезіанська свердловина на прибудинковій території його будинку) і він почав проживати в будинку АДРЕСА_2 . Питання газифікації цього будинку він вирішував згідно з вимогами чинного законодавства. А саме була подана заява, на підставі якої 27.09.2013 працівниками газового господарства, виготовлено проект газифікації будинку № АДРЕСА_2 . Надалі згідно з проектом були виконані роботи газифікації вказаного будинку. Під час початку робіт по газифікації ОСОБА_8 був наданий письмовий дозвіл (розписка) працівникам газової служби про те, що він не заперечує проти підключення його будинку до газопроводу, який знаходиться на його земельній ділянці. Питань законність підключення не виникало протягом періоду з моменту підключення, в 2014 році, до даного часу.

Відповідачі АТ «Вінницягаз» та ОСОБА_7 відзив на позовну заяву не подали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання відповідач ОСОБА_7 не з`явилися, надіслала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.62).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.03.2018 (а.с.45) було постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.07.2018 залучено до участі у справі співвідповідачем ОСОБА_7 (а.с.75).

09.10.2018 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.110).

07.11.2018 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Корнієнка О.М. і визначено іншого головуючого суддю у даній справі (а.с.115).

15.01.2019 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями у зв`язку із відставкою судді і визначено іншого головуючого суддю у даній справі (а.с.130).

Ухвалою суду від 18.04.2019 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с.148-150).

ІV. Пояснення позивача

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

Пояснення відповідачів

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини зазначені у відзиві на позовну заяву. При цьому ОСОБА_3 наголосив на тому, що при купівлі будинку колишній власник повідомив, що під час вирішення газифікації АДРЕСА_1 вирішувалось питання фінансування робіт по проведенню газопроводу з вулиці до будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за рахунок власників будинків i оплачувались з розрахунку 50% на 50%. Тому половина вартості робіт була оплачена власником будинку АДРЕСА_2, а інша половина власником будинку АДРЕСА_1 . Також зазначив, що газифікація житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 здійснювалася в 2013-2014. Замовником технічних умов та робочого проекту газифікації даного житлового будинку та його власником була його дочка ОСОБА_7 . На підставі виконавчо-технічної документації на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_2 27.09.2013 було видано технічні умови на проектування газопостачання №113/В, погоджено робочий проект на газифікацію житлового будинку від 27.09.2013, згідно акта приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пустко-налагоджувальних робіт) від травня 2014 року на зазначений житловий будинок проведено пуск газу. Таким чином зазначає, що газифікація житлового будинку АДРЕСА_2 була проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача АТ «Вінницягаз» Ліфанчук М.О. в судовому засіданні також позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні.

Так, на думку, позивача ОСОБА_1 відповідачем АТ «Вінницягаз» порушено її право власності, оскільки без її відома АТ «Вінницягаз» було змінено технічні умови та робочий проект газифікації її житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , а іншими відповідачами було привласнено робочий проект газифікації житлового будинку позивача.

Зазначає, що газифікація житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , який на даний момент належить на праві приватної власності ОСОБА_1 здійснювалася в грудні 2008 року. Замовником технічних умов, робочого проекту газифікації даного житлового будинку та його власником був громадянин ОСОБА_8 . Відповідно до виконавчо-технічної документації на газифікацію вказаного вище житлового будинку АДРЕСА_1 13.02.2008 було видано технічні умови на проектування газопостачання № 8, погоджено робочий проект на газифікацію житлового будинку від 06.03.2008 та згідно пускової відомості по вводу в експлуатацію газовик приладів житлового будинку вiд 24.10.2008 на зазначений житловий будинок проведено пуск газу.

Газифікація житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , який на даний момент належить на праві приватної власності ОСОБА_7 здійснювалася в 2013-2014. Замовником технічних умов та робочого проекту газифікації даного житлового будинку та його власником була ОСОБА_7 .

Відповідно до виконавчо-технічної документації на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_2 27.09.2013 було видано технічні умови на проектування газопостачання №113/В, погоджено робочий проект на газифікацію житлового будинку від 27.09.2013, згідно акта приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пустко-налагоджувальних робіт) від травня 2014 року на зазначений житловий будинок проведено пуск газу.

Таким чином зазначає, що житлові будинки, які розташовані в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було газифіковано на підставі окремих технічних умов на робочих проектів по газифікації відповідно до вимог «Державних будівельних норм України» (ДБН В.2.5.-20-2001) та «Правил безпеки систем газопостачання України» затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року №254 (які діяли під час газифікації даних будинків), при АТ «Вінницягаз» не було змінено ні технічні умови, а ні робочий проект газифікації житлового будинку позивача, а іншими відповідачами не було привласнено робочий проект газифікації житлового будинку позивача.

Поряд з цим зазначає, що підставою позову, на думку позивача ОСОБА_1 , є також те, що АТ «Вінницягаз» порушено її право власності, оскільки без її згоди ПАТ «Вінницягаз» (зараз АТ «Вінницягаз») було здійснено врізування в газову мережу житлового будинку АДРЕСА_1 . Проте, як зазначалося вище, замовником газифікації житлового будинку позивача ОСОБА_1 був громадянин ОСОБА_8 , що підтверджується виконавчо-технічною документацією на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, громадянин ОСОБА_8 з 01.12.2008 по 01.07.2015 був споживачем послуг з газопостачання (абонентом, особовий рахунок НОМЕР_1 ), які надавалися відповідачем, як постачальником природного газу до 01.07.2015. При виготовленні робочого проекту на газифікацію будинку АДРЕСА_1 , укладенні договору про надання послуг з газопостачання для населення в 2008 році громадянином ОСОБА_8 на підтвердження права власності на житловий будинок ПАТ «Вінницягаз» надавалися копія свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 29.11.1978 НОМЕР_2, видане на підставі рішення виконкому Ладижинської міської Ради народних депутатів №13 вiд 09.08.1973 та копія технічного паспорта на житловий будинок від 22.11.1978, згідно яких єдиним власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , був саме ОСОБА_8

При газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 , яка здійснювалася в 2013-2014, на вимогу ст.5 Закону України «Про основи містобудування», ОСОБА_3 . ПАТ «Вінницягаз» було надано письмову згоду громадянина ОСОБА_8 від 22.08.2013 про те, що він не заперечує на підключення житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 до редуктора газу, який знаходиться біля його житлового будинку. При цьому, ПАТ «Вінницягаз» також було надано копію свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 29.11.1978 НОМЕР_2 та технічного паспорта на житловий будинок від 22.11.1978.

Таким чином, газифікація житлового будинку АДРЕСА_2 було газифіковано відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про основи містобудування».

Також зазначає, що твердження позивача щодо фальсифікації підпису громадянина ОСОБА_8 в розписці про надання згоди на підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до редуктора газу, який знаходиться біля його житлового будинку не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Заперечував також щодо позиції позивача, що при газифікації будинку АДРЕСА_1 потрібна була її безпосередня згода, оскільки згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 1 грудня 2004 року за нею визнано право власності на 1/4 житлового будинку, оскільки при виготовленні робочого проекту на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_1 , укладенні договору про надання послуг з газопостачання для населення в 2008 році та при газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_8 на підтвердження права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 надавалися копія свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 29.11.1978 НОМЕР_2 та копія технічного паспорта на житловий будинок від 22.11.1978, згідно яких єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_8 .

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що з 2004 року вона із ОСОБА_8 фактично жили однією сім`єю та користувалися житловим будинком АДРЕСА_1 . З чого можна зробити висновок, що позивач постійно проживала у житловому будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, ні під час проведення будівельно-монтажний робіт, пов`язаних з газифікацією житлового будинку АДРЕСА_2 в 2014 році, які фактично відбувалися на подвір`ї позивача, а ні в період (травень 2014 року - грудень 2017 року) коли ОСОБА_3 та ОСОБА_7 користувалися послугою з газопостачання, жодних претензій з приводу підключення, без її згоди, житлового будинку АДРЕСА_2 до газових мереж від неї до ПАТ «Вінницягаз» не надходило, а також жодних підтверджуючих документів щодо права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 позивачем ПАТ «Вінницягаз» не надавалися.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місцеве будівництво, проте ні положеннями даного Закону, а ні іншими нормативними документами не встановлено особливих вимог до згоди (письмова заява,

документ, нотаріальному посвідченню, тощо), яка надається власникам користувачами земельних ділянок та будівель при здійсненні такої діяльності. Тобто, в даному випадку, самі дії позивача - це допуск працівників ПАТ «Вінницягаз» до житлового будинку, відсутність будь-який претензій до ПАТ «Вінницягаз» під час проведення будівельно-монтажних робіт, пов`язаних з газифікацією житлового будинку АДРЕСА_1 та подальшим користуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_7 послугою газопостачання свідчать про відсутність заперечень позивача щодо газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 .

Отже, дії ПАТ «Вінницягаз» при газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 в жодному разі не порушували право власності позивача, оскільки були проведені згідно з вимогами чинного законодавства в сфері газопостачання та газифікації.

Крім того, під час судового засідання представником АТ «Вінницягаз» зазначено, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з пропуском строку позовної давності, оскільки мала дізнатися про порушення її прав з 31 травня 2014.

V.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Згідно з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.12.2004 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/4 частину житлового будинку та господарських споруд, розташованих по АДРЕСА_1 (а.с.14).

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на спадщину за законом ОСОБА_1 отримала у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , що належав померлому на підставі свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Ладижинської міської ради Вінницької області 29 листопада 1978 року на підставі рішення того ж виконкому від 09 серпня 1973 року за № 13, право власності зареєстроване в КП «Тульчинське бюро технічної інвентаризації» у Вінницькій області 29 листопада 1978 року, та записане у реєстрову книгу № 6, за реєстровим №1466 (а.с.17-19, 105-106).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 23.11.2017 замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 (а.с.20-25).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_7 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 , а також земельних ділянок за даною адресою площею 0,2 га для ведення особистого селянського господарства та площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.72-73).

Судом встановлено, що газифікація житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , який на даний момент належить на праві приватної власності ОСОБА_1 здійснювалася в грудні 2008 року. Замовником технічних умов, робочого проекту газифікації даного житлового будинку та його власником був громадянин ОСОБА_8 , що стверджується виконавчо-технічною документацією на газифікацію вказаного вище житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.90-95)

13.02.2008 було видано технічні умови на проектування газопостачання № 8, погоджено робочий проект на газифікацію житлового будинку від 06.03.2008 та згідно пускової відомості по вводу в експлуатацію газових приладів житлового будинку вiд 24.10.2008 на зазначений житловий будинок проведено пуск газу (а.с.90-95).

Газифікація житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , який на даний момент належить на праві приватної власності ОСОБА_7 здійснювалася в 2013-2014. Замовником технічних умов та робочого проекту газифікації даного житлового будинку та його власником була громадянин ОСОБА_7 .

Відповідно до виконавчо-технічної документації на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_2 27.09.2013 було видано технічні умови на проектування газопостачання №113/В, погоджено робочий проект на газифікацію житлового будинку від 27.09.2013 згідно з актом приймання газообладнання для проведення комплексного випробування (пустко-налагоджувальних робіт) від травня 2014 року на зазначений житловий будинок проведено пуск газу (а.с.96-106).

Зазначене підтверджується і відповіддю ПАТ «Вінницягаз» №Vi09-ВЛ-149-0118 від 10.01.2018 (а.с. 31) на адвокатський запит, в якій зазначено, що замовником проекту на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_8 Замовником проекту на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 була ОСОБА_7 . Дозвіл на зміну проекту, технічних умов на газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 в Товариства відсутній, так як зміна проекту, технічних умов за зазначеною адресою не відбувалась. Поряд з чим зазначено, що статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Таким чином, під час проведення газифікації будинку АДРЕСА_2 , на виконання вимог Закону, Товариством вимагалось від замовника poбiт отримання відповідної згоди власника будинковолодіння АДРЕСА_1 на підключення до газопроводу, розташованого на його земельній ділянці. Отже, замовником робіт з газифікації було надано до Товариства розписку ОСОБА_11 , як власника будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якої останній не заперечував проти підключення від газопроводу, який знаходиться на території його будинковолодіння. При цьому, а ні зазначеним Законом, а ні іншими нормативними документами не встановлено особливих вимог до такого дозволу (письмової форми тощо), а тим паче не передбачено його завіряння будь-якими установами. Письмовий дозвіл на зміну проектної документації від ОСОБА_1 в Товариства відсутній, так як зміна проектної документації на будинок АДРЕСА_1 не відбувалась.

Вказані обставини, а саме те, що всі роботи по газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 були виконані згідно план-проекту, узгодженого 27.09.2013 та технічних умов №113 від 27.09.2013, під час вирішення газифікації АДРЕСА_1 вирішувалось питання фінансування робіт по проведенню газопроводу з вулиці до будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за рахунок власників будинків i оплачувались з розрахунку 50% на 50%, половина вартості робіт була оплачена власником будинку АДРЕСА_2 , а інша половина АДРЕСА_1 підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

VI. Оцінка Суду.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з вимогами ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема: урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Таким чином як вбачається із досліджених в судовому засіданні доказів житлові будинки, які розташовані в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 було газифіковано на підставі окремих технічних умов та робочих проектів по газифікації, відповідно до вимог «Державних будівельних норм України» (ДБН В.2.5.-20-2001) та «Правил безпеки систем газопостачання України» затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року №254 (які діяли під час газифікації даних будинків).

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що доводи позивача ОСОБА_1 про те, що ПАТ «Вінницягаз» (зараз АТ «Вінницягаз») було змінено технічні умови, та робочий проект газифікації житлового будинку позивача, а іншими відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_7 було привласнено робочий проект газифікації житлового будинку позивача не знайшли свого підтвердження.

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що АТ «Вінницягаз» порушено її право власності також і з тієї підстави, що ПАТ «Вінницягаз» без її згоди було здійснено врізання в газову мережу житлового будинку АДРЕСА_1 також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки як зазначалося вище, замовником газифікації житлового будинку позивача ОСОБА_1 був громадянин ОСОБА_8 , що підтверджується виконавчо-технічною документацією на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, громадянин ОСОБА_8 з 01.12.2008 по 01.07.2015 був споживачем послуг з газопостачання (абонентом, особовий рахунок НОМЕР_1 ), які надавалися відповідачем, як постачальником природного газу до 01.07.2015. При виготовленні робочого проекту на газифікацію будинку АДРЕСА_1 , укладенні договору про надання послуг з газопостачання для населення в 2008 році громадянином ОСОБА_8 на підтвердження права власності на житловий будинок ПАТ «Вінницягаз» надавалися копія свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 29.11.1978 НОМЕР_2, видане на підставі рішення виконкому Ладижинської міської Ради народних депутатів №13 вiд 09.08.1973 та копія технічного паспорта на житловий будинок від 22.11.1978, згідно яких єдиним власником житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , був саме ОСОБА_8 (а.с. 105-106).

При цьому суд зазначає, що при газифікації житлового будинку АДРЕСА_2 , яка здійснювалася в 2013-2014, на вимогу ст.5 Закону України «Про основи містобудування» ПАТ «Вінницягаз» було надано письмову згоду громадянина ОСОБА_8 від 22.08.2013 про те, що він не заперечує на підключення житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 до редуктора газу, який знаходиться біля його житлового будинку (а.с.35,40). При цьому, ПАТ «Вінницягаз» також було надано копію свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 29.11.1978 НОМЕР_2 та технічного паспорта на житловий будинок від 22.11.1978 (а.с. 105-106).

Також твердження позивача щодо фальсифікації підпису громадянина ОСОБА_8 в розписцi про надання згоди на підключення житлового будинку АДРЕСА_2 до редуктора газу, який знаходиться біля його житлового будинку не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місцеве будівництво, проте ні положеннями даного Закону, а ні іншими нормативними документами не встановлено особливих вимог до згоди (письмова заява,

документ, нотаріальному посвідченню, тощо), яка надається власникам користувачами земельних ділянок та будівель при здійсненні такої діяльності. Тобто, в даному випадку, самі дії позивача - це допуск працівників ПАТ «Вінницягаз» до житлового будинку, відсутність будь-який претензій до ПАТ «Вінницягаз» під час проведення будівельно-монтажних робіт, пов`язаних з газифікацією житлового будинку АДРЕСА_1 та подальшим користуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_7 послугою газопостачання свідчать про відсутність заперечень позивача щодо газифікації житлового будинку АДРЕСА_1 .

Показання свідка ОСОБА_18 суд до уваги не бере, оскільки вони як не підтверджують так і не спростовують доводи позивача, враховуючи те, що остання почала постійно проживати у будинку АДРЕСА_1 лише з 28.03.2019.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачами його прав при газифікації житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , оскільки газифікація вказаних вище житлових будинків була проведена згідно з вимогами чинного законодавства у сфері газопостачання та газифікації, а саме на підставі окремих технічних умов та робочих проектів по газифікації, відповідно до вимог «Державних будівельних норм України» (ДБН В.2.5.-20-2001) та «Правил безпеки систем газопостачання України» затвердженими наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 1 жовтня 1997 року №254 (які діяли під час газифікації даних будинків).

Виходячи з викладеного вище, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо доводів представника АТ «Вінницягаз» про пропущення позивачем ОСОБА_1 строків позовної давності суд констатує наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до вищевказаних положень статті 141 ЦПК, судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , АТ «Вінницягаз», ОСОБА_7 про захист права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Повний текст судового рішення складено 03.02.2020.

Суддя