Ухвала суду № 87488864, 11.02.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/571/20

Провадження № 2/206/452/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштак К.С., перевіривши матеріали та зміст позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Джоін АП!», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ

07.02.2020 позивачі звернулися з даною позовною заявою до суду, в якій просять:

- стягнути з ТОВ «Джоін АП!» на користь позивачів різниці в вартості фактично оплаченої туристичної послуги згідно Договору № 19469 та фактично отриманої туристичної послугизгідно ваучера за цінами, які були станом на 22.11.2019 у розмірі 20000 грн.;

- стягнути з ТОВ «Джоін АП!» на користь позивачів сто відсотків вартості наданої послуги у розмірі 46282,00 грн.;

- стягнутиз ТОВ «Джоін АП!» на користь позивачів моральну шкоду у сумі 46282,00 грн.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних вимог, зокрема визначених ст. ст. 174-177 ЦПК України.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак, дослідивши зміст позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовна заява не містить зазначення доказів на підтвердження обставин викладених у позові, а саме:

- те, що позивачами було невідкладно повідомлено турагента про відповідні істотні недоліки, однак турагент продовжувала запевняти, що це саме той готель, який визначено в Замовленні та Договорі;

- те, що постійний стрес на відпочинку вплинув на взаємовідносини в сім`ї та на роботі;

- те, що кошти, які були сплачені за туристичну послугу були взяті в банку, як кредит;

- те, що відповідь на претензію АО «Дніпролекс» спричинила позивачам ще більше стресу та душевних хвилювань;

- те, що різниця в вартості фактично оплаченої туристичної послуги згідно Договору № 19469 та фактично отриманої туристичної послугизгідно ваучера за цінами станом на 01.11.2019 становила 20000 грн.

Також в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо підсудності справи Самарському районному суду м. Дніпропетровська; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Вказуючи, що позов подано до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, позивачі не зазначають в позові підстав для визначення підсудності за зареєстрованим місцем проживання споживачів (позивачів), адже відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є поза межами юрисдикції Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

До того ж, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З позовної заяви також вбачається, що позивачами заявлено позовну вимогу майнового характеру, яка не оплачена судовим збором (стягнення різниці в вартості фактично оплаченої туристичної послуги з фактично отриманої туристичної послуги).

Підстав звільнення позивача від сплати судового збору за позовну вимогу (стягнення різниці в вартості фактично оплаченої туристичної послуги з фактично отриманої туристичної послуги), установлених ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», чи наявності у позивача, передбачених ст. 5 цього Закону пільг щодо сплати судового збору, з матеріалів позову не вбачається. Також відсутні підстави звільнення позивача від сплати судового збору за позовну вимогу (стягнення різниці в вартості фактично оплаченої туристичної послуги з фактично отриманої туристичної послуги) на підставі статей Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, виходячи із наступного.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У зв`язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, тощо). Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

А відтак, позивачі, вважаючи себе споживачами, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язані викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», коли і в чому це виявилося, способи захисту, яких суд може вжити, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Однак, в порушення даних вимого закону, позивачі у своїй позовній заяві взагалі не посилаються на зміст позовних вимог та обставини, якими вони обґрунтовують вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначають про те, яке право споживачів порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Натомість позивачі посилаються на умови договору та Закону України «Про туризм».

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з ТОВ «Джоін АП!» на користь позивачів різниці в вартості фактично оплаченої туристичної послуги згідно Договору № 19469 та фактично отриманої туристичної послугизгідно ваучера за цінами, які були станом на 22.11.2019 у розмірі 20000 грн. регулюється Законом України «Про туризм».

Згідно ч. 4 ст. 175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сплатити судовий збір необхідно за реквізитами зазначеними на сайті https://sm.dp.court.gov.ua/sud0436/gromadyanam/zbir/.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У свою чергу, суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене суддя приходить до висновку, що позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 174-177, 185, 260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженої відповідальністю «Джоін АП!», третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів- залишити без руху.

Надати позивачам строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: 1) зазначити у позовній заяві докази, що підтверджують вказані у позовній заяві обставини, а саме:

- щодо підсудності справи Самарському районному суду м. Дніпропетровська;

- те, що позивачами було невідкладно повідомлено турагента про відповідні істотні недоліки, однак турагент продовжувала запевняти, що це саме той готель, який визначено в Замовленні та Договорі;

- те, що постійний стрес на відпочинку вплинув на взаємовідносини в сім`ї та на роботі;

- те, що кошти, які були сплачені за туристичну послугу були взяті в банку, як кредит;

- те, що відповідь на претензію АО «Дніпролекс» спричинила позивачам ще більше стресу та душевних хвилювань;

- те, що різниця в вартості фактично оплаченої туристичної послуги згідно Договору № 19469 та фактично отриманої туристичної послугизгідно ваучера за цінами станом на 01.11.2019 становила 20000 грн.

2) додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або зазначити підстави звільнення позивачів від сплати судового збору та надати відповідні документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачам, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачам. Копію ухвали надіслати позивачам.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://sm.dp.court.gov.ua.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя К.С. Маштак