Ухвала суду № 87485757, 06.02.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/4335/17

4-с/465/47/20

У Х В А Л А

судового засідання

06.02.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

Головуючого судді Кузь В. Я.

секретаря судового засідання- Левицького М.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву подану ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Калинець Х.Р. та зобов`язання повернути на рахунок боржника – ОСОБА_1 надміру виплачені кошти,-

В С Т А Н О В И В :

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Калинець Х.Р. Просить визнати рішення Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова від 23.12.2019 року № 38725, виданого державним виконавцем Калинець Х.Р. в частині відмови повернути боржнику ОСОБА_1 різницю надмірно сплачених аліментів в сумі 36371, 66 гривень - незаконним , а також зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби повернути на рахунок боржника надмірно сплачену суму аліментів.

Обґрунтовуючи заяву покликається на те, що державним виконавцем Леськівим Б.Я. на підставі виконавчого листа № 465/5184/14-ц від 21.10.2014 року було відкрито виконавче провадження 50727912.

11.09.2019 року суддею Кузем В.Я., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, присуджених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12.08.2014 року, змінено та викладено у новій редакції, а саме постановлено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 в розмірі Ѕ частини прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку починаючи із 01.01.2019 року щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили та видано виконавчий лист.

Оскільки із 01.01.2019 року державним виконавцем проводилось стягнення із боржника аліменти у розмірах , встановлених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.09.2014 року у розмірі 30% від усіх видів заробітку боржника, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, утворилась переоплата по сплаті аліментів у розмірі 36371,66 гривень.

Він, боржник, звернувся до державного виконавця Калиннць Х.Р. із заявою про повернення надміру сплачених аліментів, однак 23.12.2019 року листом отримав відмову у поверненні коштів, із посиланням а поворот виконання рішення суду.

Із вказаними діями державного виконавця не погоджується, оскільки рішення суду від 25.09.2014 року не скасовувалось, а лише змінене самим судом, відтак вказана норма застосовуватись не може.

Із цих підстав, просить задовольнити заяву.

Заявник та його представник в судове засідання не з`явилися, однак подали заяву про проведення судового засідання без їхньої участі, скаргу підтримують у повному обсязі, яку просять задовольнити.

Представник Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області- Калинець Х.О.. в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про можливість розглянути скаргу у відсутності останньої, оскільки розгляд скарги у відсутності державного виконавця жодним чином не порушить процесуальних прав останньої.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження», неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, якім повідомлено про час та місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників процесу, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змістуст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

У ході судового розгляду встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2019 року., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, присуджених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12.08.2014 року, змінено рішення та викладено у новій редакції, а саме постановлено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина – ОСОБА_3 в розмірі Ѕ частини прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку починаючи із 01.01.2019 року щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили та видано виконавчий лист.

Однак, з 01.01.2019 року державним виконавцем проводилось стягнення із боржника аліменти у розмірах , встановлених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25.09.2014 року, а саме у розмірі 30% від усіх видів заробітку боржника, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, у зв`язку із чим утворилась переоплата аліментів у розмірі 36371,66 гривень.

Листом від 23.12.2019 року № 38725 державним виконавцем Калинець Х.О, відмовлено боржнику ОСОБА_1 в поверненні переоплачених коштів, із посиланням на відсутність прийнятого рішення про поворот виконання рішенння суду.

Відповідно до ст. 445 ч.2 ЦПК України, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Відповідно до ст. 47 ч.6 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Положеннями ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачені обов`язки і права державного виконавця, зокрема, вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ч. 1ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»,під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як роз`яснено у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Відповідно дост. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

У п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 року у справі № 1-7/2013 вказано: Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи цю справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України`від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що доводи скаржника, наведені у його скарзі є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись вимогамиЗакону України «Про виконавче провадження», п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 за №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 447, 450, 451, 260, 353 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву подану ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області Калинець Х.Р. та зобов`язання повернути на рахунок, його боржника – ОСОБА_1 , надміру виплачені кошти- задовольнити.

Визнати рішення Франківського відділу державної виконавчої служби м. Львова від 23.12.2020 року № 38725, виданого державним виконавцем Калинець Х.Р. в частині відмови повернути боржнику ОСОБА_1 різницю надмірно сплачених аліментів в сумі 36371, 66 гривень - протиправним.

Зобов`язати Франківський відділ державної виконавчої служби повернути на рахунок боржника ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) надмірно сплачену суму аліментів в розмірі 36371 ( тридцять шість тисяч триста сімдесят одну) гривню 00 копійок у виконавчому провадженні № 50737912.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В. Кузь