Рішення № 87483648, 23.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/15258/18

Провадження № 2/947/166/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , треті особи – приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, ОСОБА_3 про визнати договору іпотеки від 14.01.2010 року, додаткової угоди № 3 до Кредитного договору № 011/0321/10/08460 від 13.01.2010 року, додаткової угоди № 4 до Кредитного договору № 011/0321/10/08460 від 14.01.2010 року, додаткової угоди № 2 до генеральної кредитної угоди 1001-40/289 від 14.01.2010 року недійсними, посилаючись на те що від його імені діяла особа, якій він не надавав ніякої довіреності, також позивач посилається на те, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2009 року, на підставі якого право власності на садовий будинок, площею 276,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 , було скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 року. Таким чином, позивач вважає що іпотека може бути визнана недійсною, а також можуть бути визнанні недійними додаткові угоди № 2,3,4 до кредитного договору з цих підстав.

Представник відповідача ПАТ «Фідобанк» надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, позивачем порушенні строки позовної давності щодо звернення до суду.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 25.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральну Кредитну Угоду № 10.01-40/289 від 25.12.2007 року, яка з боку позивача була підписана ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07.12.2007 року, яка у м. Грац, Республіка Австрія. У забезпечення виконання кредитних зобов`язань, між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки № 10.01.-40/289/1, згідно якого передано в іпотеку банку садовий будинок АДРЕСА_2 разом з земельною ділянкою на якій він знаходиться.

На протязі дії кредитного договору та генеральної кредитної угоди сторонами неодноразово вносились до даних угод зміни:

25 квітня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та позивачем додаткова угода №1 до кредитного договору №011/0321/10/08460 в частині визначення порядку погашення заборгованості, яка підписана позичальником особисто.

24 грудня 2008 року між банком та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до генеральної кредитної угоди №1001-40/289, якою зменшено ліміт кредитування та підписана особисто позивачем.

24 грудня 2008 року між ВАТ «ЕРСТЕ БАНК», ОСОБА_1 та ТОВ «Яхт-клуб Одеси» було укладено договір поруки №011/0321/10/08460/1, відповідно до якого ТОВ «Яхт-клуб Одеси» виступило поручителем позивача та зобов`язалось разом з ним нести солідарну відповідальність за виконання зобов`язань за кредитним договором.

Додатковою угодою №3 до кредитного договору №011/0321, який укладений 13 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 , що діяв на підставі посвідченої довіреності від 04.12.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю. та ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» внесено зміни до кредитного договору в частині визначення строку його дії та розміру ліміту заборгованості.

Додатковою угодою №2 до генеральної кредитної угоди №10.01-40/289, яка укладена 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 , що діяв на підставі посвідченої довіреності від 04.12.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю. та ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» внесено зміни до генеральної кредитної угоди про дострокове припинення строку дії генеральної кредитної угоди в зв`язку з зміною позичальника у кредитному договору.

Додатковою угодою №4 до кредитного договору №011/0321/10/08460, яка укладена 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 , що діяв на підставі посвідченої довіреності від 04.12.2009р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяк Т.Ю., ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» та ОСОБА_5 було змінено сторону в зобов`язанні, в зв`язку з чим ОСОБА_1 був виведений як сторона з кредитного договору, позичальником стала ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу, що укладений 14 січня 2010 року між ОСОБА_1 - в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , яка придбала у власність садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку на якій він знаходиться. Продаж предмета іпотеки було здійснено з дозволу іпотекодержателя - ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» (правонаступником якого є ПАТ «ФІДОБАНК»).

14 січня 2010p. між ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №011/0321/10/08460/1, відповідно до якого банку було передано в іпотеку садовий будинок АДРЕСА_2 , та земельну ділянку на якій він знаходиться.

Позивач посилається на те, що підставою для задоволення позовних вимог є те, що рішення суду від 04.12.2009 року, на підставі якого право власності на садовий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 , було скасовано ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.11.2013 року.

Таким чином, позивач вважає, що іпотека може бути визнана недійсною, а також можуть бути визнані недійсними додаткові угоди № 2, 3, 4 до кредитного договору з цих підстав, однак така позиція позивача не відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги про визнання недійсними додаткової угоди № 2,3,4 до кредитного договору, то п. 7 постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про судову практику розгляд цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав,визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою дійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

В позовній заяві не зазначено, які саме були порушення на момент вчинення правочинів.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Оскільки права іпотекодержателя на предмет іпотеки виникли, починаючи з грудня 2007 року, вони є дійсними станом на цей час, адже зміна власника не є підставою для визнання недійсним договору іпотеки.

Положеннями статті 215 ЦК України,встановлено загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених статтею 203 ЦК України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку»,окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_4 від його імені за довіреністю представляв його інтереси, у тому числі, ним було укладено договори з ПАТ«ЕРСТЕ БАНК», проте він не уповноважував довіреністю ОСОБА_4 представляти його інтереси, у тому числі при укладанні договорів з ПАТ«ЕРСТЕ БАНК» не можуть бути прийняти до уваги, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що довіреність є сфальсифікованою та не може використовуватись, адже тягар доказування обставин покладається саме на позивача, виходячи із принципу змагальності сторін.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки недійсним не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 10-13, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 215, 256, 257, 267 ЦК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Фідобанк», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Кобзар Олександр Юрійович, ОСОБА_3 , про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду шляхом подачі її до Київського районного суду м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.