Рішення № 87483478, 31.01.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23840/19

Провадження № 2/947/1036/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

за участю учасників справи:

представника позивача Одеської міської ради – Юраш Віталя Віталійовича,

представника третьої особи ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Одеської міської ради

до ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ,

ОСОБА_5 , Юридичний департамент Одеської міської ради,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Одеська міська рада 01 жовтня 2019 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просить суд:

- витребувати у ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101;

- витребувати у ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101;

- встановити порядок виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, у відповідності до якого рішення суду є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав для здійснення дії з: проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради; проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі п`яти постанов Київського районного суду м. Одеси, які були постановлені судом в один день - 19.04.2007 року, отримали у власність за рішеннями суду земельні ділянки.

Так, ОСОБА_6 отримав: земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0003; земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0009. ОСОБА_10 : земельну ділянку, загальною площею 0,0780 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005. ОСОБА_8 : земельну ділянку, загальною площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0006. ОСОБА_9 : земельну ділянку, загальною площею 0,0560 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0007.

На підставі вищезазначених постанов Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року за вищевказаними особами визнано право власності на земельні ділянки за зазначеними адресами та зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельним ресурсам» зареєструвати та видати цим особам державні акти про право власності на земельні ділянки.

В подальшому спірні земельні ділянки неодноразово відчужувались за договорами купівлі-продажу та дарування.

Так, земельні ділянки, загальними площами по 0,1 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , кадастрові номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 були відчужені ОСОБА_6 за договорами дарування від 28.06.2007 року та від 24.07.2007 року - ОСОБА_11 .

Пізніше, ОСОБА_11 відчужив вищевказані земельні ділянки за договорами купівлі-продажу від 26.11.2007 року ОСОБА_12 .

В свою чергу, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 земельні ділянки, що розташовані за вищевказаними адресами, за кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0005, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0007 відчужили ОСОБА_12 за договорами купівлі-продажу, укладеними в один день - 27.05.2008 року.

ОСОБА_12 за договорами купівлі-продажу, які також були укладені в один день 07.10.2008 року відчужив всі п`ять земельних ділянок ОСОБА_5 .

За апеляційними скаргами заступника прокурора Одеської області вищевказані постанови Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року стосовно п`яти спірних земельних ділянках скасовано (Постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 року, від 03.11.2010 року, від 01.02.2011 року, від 16.03.2011 року, від 24.05.2012 року).

На підставі вищезазначеного, прокуратурою Одеської області ініційовано звернення до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради з відповідними позовами про визнання недійсними договорів та витребування п`яти спірних земельних ділянок у ОСОБА_5 . Рішенням Київського районного суду від 26.05.2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц у задоволенні позовної заяви прокуратури Одеської області відмовлено в повному обсязі.

Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.05.2008 року, що укладені між ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ; визнано недійсними державні акти на право власності на п`ять земельних ділянок, що були видані на ім`я ОСОБА_13 . Також вищевказаним рішенням суду витребувано у ОСОБА_5 п`ять спірних земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Однак, незважаючи на вказане, як стверджує позивач, у період часу між ухваленням рішення Київським районним судом м. Одеси від 26.05.2014 року та рішення апеляційним судом Одеської області від 23.12.2014 року у цивільній справі № 520/7194/13-ц, ОСОБА_5 здійснила відчуження п`яти земельних ділянок на користь ОСОБА_3 шляхом укладання договорів купівлі-продажу від 28.11.2014 року (серія та номер: 1781, 1780, 1787, 1788, 1782), посвідченими приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В.

07.06.2017 року прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовними заявами до ОСОБА_3 про витребування п`яти спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Рішеннями Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2017 року у цивільних справах № 520/6562/17, № 520/6560/17, № 520/6559/17, № 520/6561/17, № 520/6563/17 у задоволені позовних вимог прокуратури відмовлено з підстав відсутності предмету спору, оскільки в процесі розгляду справ відбулось об`єднання земельних ділянок за кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0007, 5110136900:45:008:0006, 5110136900:45:008:0005 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2340 га, за кадастровим номером 5110136900:45:008:0032, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельних ділянок за кадастровими номерами 5110136900:45 НОМЕР_3 :0003 та 5110136900:45:008:0009 в одну земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та роз`яснено право позивачів на звернення до суду за захистом свої порушених прав з аналогічним позовом, але щодо об`єднаних земельних ділянок.

Таким чином, позивач зазначає, що впродовж останніх десяти років як Одеською міською радою так і іншими органами вживаються заходи щодо повернення у судовому порядку земельних ділянок комунальної власності, які вибули поза волею власника - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради у власність останньої, однак третіми особами та теперішнім власником - ОСОБА_3 проводяться дії, які унеможливлювали відновлення порушених прав.

З урахуванням викладеного, позивач, як власник земель комунальної власності, які вибули з володіння поза її волею, вимушений звернутись до суду з позовом про витребування у ОСОБА_3 об`єднаних ним земельних ділянок, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,234 га, кадастровий номер: 5110136900:45:008:0032, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101; м АДРЕСА_6 вул АДРЕСА_7 Дача Ковалевського АДРЕСА_8 89 «А»/ АДРЕСА_9 , загальною площею 0,2 га, кадастровий номер: 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2019 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Тією ж датою, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою витребувано з Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії матеріалів реєстраційних справ:

- №1282812151101 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,234 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка);

- №1286545851101 щодо земельної ділянки, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23 жовтня 2019 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/23840/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Юридичний департамент Одеської міської ради, про витребування майна, а саме:

- накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 , стосовно якої також встановлено заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та їх обтяжень;

- накладено арешт на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101, яка належить на праві власності за ОСОБА_14 , стосовно якої також встановлено заборону органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам вчиняти реєстраційні дії, у тому числі будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав та їх обтяжень.

12 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_14 , в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що він з моменту набуття права власності на вказані земельні ділянки користувався ними відкрито, здійснив будівництво житлових будинків, значно покращив стан земельних ділянок шляхом здійснення робіт з укріплення берегу на морському узбережжі, у зв`язку з чим вважає, що в даному випадку відсутній суспільний інтерес для витребування з його законного володіння спірних земельних ділянок, а також дані дії не є пропорційним втручанням на мирне володіння майном ОСОБА_14 та покладено на нього надмірний тягар.

21 листопада 2019 року до суду на виконання ухвали суду від 15.10.2019 року, з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли належним чином завірені копії реєстраційних справ стосовно спірних земельних ділянок.

23 грудня 2019 року судом було ухвалено залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5 .

22 січня 2020 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_3 про відвід судді Калініченко Л.В., як головуючого по справі №947/23840/19.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24.01.2020 року визнано заяву відповідача ОСОБА_3 про відвід судді – необґрунтованою. Зупинено провадження по справі №947/23840/19, до вирішення питання про відвід. Заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Калініченко Л.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калашніковій О.І.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.01.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. по справі №947/23840/19 – відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28 січня 2020 року поновлено провадження по вказаній справі.

У судове засідання призначене на 31.01.2020 року з`явився представник позивача Одеської міської ради та представник третьої особи Валькевич З.Д.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомили, крім представника відповідача ОСОБА_14 .

Так, представником ОСОБА_14 було подано до суду клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на те, що йому потрібен час для надання відповіді на письмові пояснення ОСОБА_1 .

В судовому засіданні судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані зокрема:

- сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

- з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

- виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Стаття 81 ЦПК України закріплює обов`язок, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, суд зазначає, що з поданого до суду з боку відповідача клопотання вбачається, що останнім не зроблено жодного посилання саме на підстави для неможливості з`явитись до судового засідання. Повідомлення про намір здійснити процесуальні дії не є підставою для неявки сторони до судового засідання.

Крім того, щодо підстав відповідача на причини неявки, як бажання надати відповідь на письмові пояснення третьої особи ОСОБА_1 стосовно позову, суд також вважає необґрунтованими, оскільки судом такі пояснення прийняти до розгляду не були.

Так, 31.01.2020 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Валькевич З.Д. стосовно позову Одеської міської ради.

Статтею 181 ЦПК України передбачено, що третя особа має право на подання пояснень щодо позову або відзиву, в яких викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом.

Згідно з ч.1 ст. 192 ЦПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі або ухвалі, постановленій у підготовчому засіданні (якщо третіх осіб було залучено у підготовчому засіданні), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву.

В ухвалі суду про відкриття провадження по справі від 15.10.2019 року було визначено третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснень на позовну заяву, до яких застосовуються правила встановлені частинами 3-6 статті 178 ЦПК України. Копія пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) пояснень до суду.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що 23.12.2019 року в судовому засіданні приймав участь представник третьої особи ОСОБА_2 , а відтак саме з цієї дати ОСОБА_1 та її представнику було достеменно відомо про наявне судове провадження, з матеріалами яких останні не були позбавлені можливості одразу ознайомитись.

Крім того, представником ОСОБА_2 в судовому засіданні 31.01.2020 року особисто було підтверджено, що дійсно ним було пропущено строк на надання поданих до суду пояснень.

Відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вказаного, подані представником третьої особи пояснення щодо позову були визнані судом, такими, що пред`явлені до суду з пропуском строку на вчинення відповідної процесуальної дії, у зв`язку з чим залишені без розгляду, а відтак не приймаються під час розгляду справи та оцінки доказів.

На підставі викладеного та встановлених обставин, суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів з боку відповідача щодо поважності причин його неявки до судового засідання, у зв`язку з чим у клопотанні про відкладення судового засідання було відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України).

На підставі викладеного оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, до якого не з`явився без поважних причин, судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та продовжити розгляд справи по суті у судовому засіданні за наявною явкою учасників процесу.

Представник позивача Одеської міської ради в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити.

Представник третьої особи Вальевич З.Д. заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-454/2007 року визнано за ОСОБА_15 Едуардовичем право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної постанови 22 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_6 державний акт серії ЯЕ №112108 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

24 липня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. було посвідчено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_11 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Склад земель: 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом.

На підставі вказаного договору дарування 01.10.2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_11 державний акт серії ЯЕ №669830 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_12 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 28 грудня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_12 державний акт серії ЯД № 786414 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_5 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0003.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯЖ №475395 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак в подальшому постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року по справі №2-а-454/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки – закрито. Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_6 – відмовлено.

Щодо земельної ділянки площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0009.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-452/2007 року визнано за ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_11 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаної постанови 22 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_11 державний акт серії ЯЕ №112107 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

28 червня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюком О.Б. було посвідчено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_11 подарував, а ОСОБА_6 прийняв в дар земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Склад земель: 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, у межах згідно з планом.

На підставі вказаного договору дарування 19.09.2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_6 державний акт серії ЯЕ №665490 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

26 листопада 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Столовою Т.В. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_12 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 28 грудня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_12 державний акт серії ЯД № 786411 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_5 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі по угіддях: 0,1000 га – під будівлями, лісами та іншими угіддями, що розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельної ділянки: 5110136900:45:008:0009.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯЖ № 475394 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, в подальшому постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року по справі 2-а-452/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_11 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки – закрито. В іншій частині прийнято по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_11 – відмовлено.

Щодо земельної ділянки, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-451/2007 року визнано за ОСОБА_10 право власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати Умненковій ОСОБА_16 і державний акт на право власності на земельну ділянку площею 780 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3 .

На підставі вказаної постанови 26 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_10 державний акт на право власності серії ЯЕ № 112111 на земельну ділянку площею 0,0780 га., яка знаходиться в АДРЕСА_3 та присвоєно кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

27 травня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_12 купив земельну ділянку площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 01.10.2008 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_12 державний акт серії ЯЖ №316307 на право власності на земельну ділянку площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ,кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_5 купила земельну ділянку площею 0,0780га, що розташована в АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯЖ № 475396 на право власності на земельну ділянку площею 0, 0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110136900:45:008:0005.

Однак, в подальшому ухвалою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2010 року по справі №2-а-451/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України апо земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку – закрито.

Щодо земельної ділянки, площею 0,1000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-450/2007 року визнано за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_4 . Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» зареєструвати та видати ОСОБА_8 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_4 .

На підставі вказаної постанови 26 червня 2007 року Одеським міським управлінням земельних ресурсів було видано ОСОБА_8 державний акт серії ЯЕ №112112 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

27 травня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно п.1 якого вбачається, що ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_12 купив земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 01.10.2008 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_12 державний акт серії ЯЖ №316306 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

07 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко В.Д. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п. 1 якого ОСОБА_17 продав, а ОСОБА_5 купила земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу 27 січня 2009 року управлінням Держкомзему у місті Одесі було видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯЖ № 475397 на право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер № 5110136900:45:008:0006.

Однак, в подальшому постановою колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2011 року по справі №2-а-450/2007, постанову Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовано. Постановлено по справі нову постанову якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_8 до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та зобов`язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку – відмовлено.

Щодо земельної ділянки, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року за ОСОБА_18 визнано право власності на вільну земельну ділянку площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

На підставі зазначеного судового рішення 26.06.2007 року ОСОБА_18 було видано державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

У подальшому, 27.05.2008 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_18 відчужила зазначену ділянку ОСОБА_12

01 жовтня 2008 року Управлінням держкомзему у м. Одесі на ім`я ОСОБА_12 був виданий державний акт на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Пізніше, ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу від 07.10.2008 року відчужено зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_5 , якою на підставі вказаної угоди отримано державний акт на право на земельну ділянку, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007.

Надалі, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року вищезгадане судове рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року скасовано, провадження у справі в частині визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки, площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, - закрито, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

На підставі викладеного судом встановлено, що станом на 05 червня 2013 року ОСОБА_5 на підставі державних актів від 27.01.2009 року належали на праві власності земельні ділянки:

- площею 0,0560га, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий №5110136900:45:008:0007;

- площею 0,1га, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий №5110136900:45:008:0006;

- площею 0,0780га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий №5110136900:45:008:0005;

- площею 0,1га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №5110136900:45:008:0003;

- площею 0,1га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий №5110136900:45:008:0009.

05 червня 2013 року перший заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду із позовами до ОСОБА_5 та просив ухвалити рішення, яким витребувати від ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради вищевказані земельні ділянки.

Зазначені позови розглядались в рамках цивільної справи №520/7194/13-ц, за наслідком розгляду якої 26 травня 2014 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким у задоволенні зазначеного позову першого заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради - відмовлено.

Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року у справі № 520/7194/13-ц, що залишено в силі постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, задоволено апеляційну скаргу прокуратури Одеської області та задоволено позов прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_18 та ОСОБА_12 від 27.05.2008р.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виданий 27.01.2009р. на ім`я ОСОБА_5 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008р.).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від 27.05.2008р.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , виданий 27.01.2009р. на ім`я ОСОБА_5 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008р.).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 від 27.05.2008р.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , виданий 27.01.2009р. на ім`я ОСОБА_5 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008р.).

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 від 24.07.2007р.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 27.01.2009р. на ім`я ОСОБА_5 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008р.).

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, площею 0,1га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 від 28.06.2007р.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 27.01.2009р. на ім`я ОСОБА_5 (підстава для видачі держакту договір купівлі-продажу від 07.10.2008р.).

Витребувано у ОСОБА_5 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради земельні ділянки:

- кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 29.03.2017 року.

Вказаним рішенням суду встановлено, що оскільки у справі, судові рішення про визнання за відповідачами права власності на земельні ділянки в подальшому скасовані й за результатами нового розгляду в справах за позовами: Степаняна Р ОСОБА_19 Е. закрито провадження в частині позовних вимог про визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та відмовлено в задоволенні позову про зобов`язання зареєструвати та видати державний акт на право власності на земельну ділянку; ОСОБА_10 закрито провадження в справі; ОСОБА_8 та ОСОБА_18 відмовлено в задоволенні позовів, то слід вважати, що земельні ділянки вибули з володіння власника Одеської міської ради не з її волі і остання має право витребувати їх від добросовісного набувача ОСОБА_5 за правилами статті 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2014 року та постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року по справі №520/7194/13-ц, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

На підставі викладеного вбачається, що належним власником земельних ділянок: кадастровий №5110136900:45:008:0007, площею 0,0560 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; кадастровий №5110136900:45:008:0006, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; кадастровий №5110136900:45:008:0005, площею 0,0780 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; кадастровий №5110136900:45:008:0003, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий №5110136900:45:008:0009, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є Одеська міська рада, поза волею якої ділянки вибули з власності, останнім власником яких на час встановлення обставин під час розгляду справи №520/7194/13-ц була ОСОБА_5 .

Також судом встановлено, що до ухвалення апеляційним судом Одеської області 23 грудня 2014 року рішення, яке залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, по справі № 520/7194/13-ц, 27 і 28 листопада 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були укладені договори купівлі-продажу, а саме:

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1781, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність (продала), а ОСОБА_14 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу – земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1782, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність (продала), а ОСОБА_14 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу – земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 27 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1780, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність (продала), а ОСОБА_14 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу – земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1788, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність (продала), ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу – земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку , господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договір купівлі-продажу від 28 листопада 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською H.В., зареєстрований в реєстрі за №1787, за умовами якого ОСОБА_5 передала у власність (продала), ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) та сплатив обумовлену цим договором суму продажу – земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У зв`язку з зазначеним, 07.06.2017 року заступник прокурора Одеської області Горностаєва Т. діючі в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовами до ОСОБА_3 про витребування вищевказаних земельних ділянок. (справи №520/6559/17; №520/6560/17; №520/6561/17; №520/6562/17; №520/6563/17).

Рішеннями Київського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2017 року по зазначеним цивільним справам було відмовлено у задоволенні позовів заступника прокурора Одеської області Горностаєва Т., яка діяла в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_14 , з наступних підстав.

Так, судами за наслідком розгляду вказаних справ було встановлено, що спірних земельних ділянок під кадастровим номером: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003; не існує.

Так, 12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_14 від 11.05.2017р. посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованої в реєстрі за №800, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0003; земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0009, в результаті чого утворилась одна земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2000 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2000 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, що в свою чергу підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5104604282017 від 12 червня 2017 року.

Також, 12 червня 2017 року за заявою ОСОБА_14 від 11.05.2017р. посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованої в реєстрі за №797, було об`єднано земельні ділянки, а саме: земельну ділянку № НОМЕР_4 , площею 0,0780 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0005; земельну ділянку № НОМЕР_5 , площею 0,1000 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0006; земельну ділянку № НОМЕР_6 , площею 0,0560 га, кадастровий номер 5110136900:45:008:0007, в результаті чого утворилась одна земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2340 га, та було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, що в свою чергу підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5104604012017 від 12 червня 2017року.

У зв`язку з чим, за даних обставин, судом було встановлено відсутність предмету спору, що в свою чергу унеможливлює задоволення вказаних позовів, та роз`яснено право позивача на звернення до суду з аналогічним позовом, щодо об`єднаних земельних ділянок.

Вищевказані обставини встановлені рішеннями судів від 12 грудня 2017 року, за наслідком розгляду справ №520/6559/17; №520/6560/17; №520/6561/17; №520/6562/17; №520/6563/17, які набрали законної сили, не скасовані, а відтак у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, такі обставини додатковому доказуванню не підлягають.

Зазначені обставини щодо об`єднання вищевказаних п`яти земельних ділянок внаслідок чого були утворені дві: площею 0,2000 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 , та площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується вищевказаними заявами наявними в матеріальних реєстраційних справ №1286545851101 та №1282812151101 стосовно зазначеного майна.

Також вбачається, що право власності на земельну ділянку, площею 0,2000 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за ОСОБА_14 22.06.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер:800, виданий 11.05.2017 року, видавник – Божемовська Н.В.; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604282017, виданий 12.06.2017 року, видавник – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21128605, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1286545851101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №90678430 від 27.06.2017 року.

На зазначеній земельній ділянці, ОСОБА_14 було здійснено будівництво житлового будинку, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на який 14 листопада 2017 року державним реєстратором Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» було зареєстровано за ОСОБА_14 , на підставі технічного паспорту від 14.11.2017 року, виготовленого ПП «Проект»; декларації про готовність об`єкту до експлуатації , виданого 06.11.2017 року Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, за №ОД141173102071; що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №186987591 від 31.10.2019 року.

12 квітня 2019 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_14 отримав в позику грошові кошти в сумі 2500000 гривень.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, тієї ж дати - 12 квітня 2019 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрований в реєстрі за №791, за умовами якого ОСОБА_14 передав в іпотеку ОСОБА_1 належний йому на праві власності житловий будинок, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі зазначеного договору, в Державному реєстрі іпотек 14.04.2019 року було проведено державну реєстрацію іпотеки, за №311629888, та зареєстровано обтяження стовно предмета іпотеки, як заборона відчуження стовно житлового будинку, номер запису про обтяження №31163260.

Право власності на земельну ділянку, площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_14 20.06.2017 року державним реєстратором Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області, на підставі заяви про об`єднання земельних ділянок, серія та номер:797, виданий 11.05.2017 року, видавник – Божемовська Н.В.; витяг з Державного земельного кадастру, про земельну ділянку, серія та номер НВ-5104604012017, виданий 12.06.2017 року, видавник – Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, номер запису про право власності 21058722, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1282812151101, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №90336956 від 22.06.2017 року.

Також з реєстраційної справи стосовно вказаної земельної ділянки, вбачається, що земельна ділянка, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0006, за рахунок якої було створено земельну ділянку з кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, ОСОБА_14 було передано в іпотеку ОСОБА_4 , за договором іпотеки від 28.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1789, за наслідком чого було зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 14.04.2019 року відповідний запис №21060272, та встановлено заборону відчуження нерухомого майна за № 21060198.

На зазначеній вже об`єднаній земельній ділянці з кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, ОСОБА_14 було здійснено будівництво житлового будинку, загальною площею 40 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який 14 листопада 2017 року державним реєстратором Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» було зареєстровано за ОСОБА_14 , на підставі технічного паспорту від 14.11.2017 року, виготовленого ПП «Проект»; декларації про готовність об`єкту до експлуатації , виданого 06.11.2017 року Управлінням державного архітектурного-будівельного контролю Одеської міської ради, за №ОД141173102058; що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №186937492 від 31.10.2019 року.

На підставі викладеного вбачається, що отримавши у власність від ОСОБА_5 земельні ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003; які в свою чергу були витребувані від ОСОБА_5 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як належного власника зазначених ділянок, ОСОБА_14 були здійснені дії з об`єднання ділянок, внаслідок чого утворені дві ділянки: площею, 0,2000 га, з кадастровим номером №5110136900:45:008:0031, за адресою: АДРЕСА_2 ; та площею 0,2340 га за кадастровим номером №5110136900:45:008:0032, за адресою: АДРЕСА_1 ; на яких останнім було здійснено будівництво двох житлових будинків, та передано частку майна в іпотеку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_14 були придбані земельні ділянки в особи, від якої таке майно підлягало витребуванню, що є встановленим фактом, Одеська міська рада, звернулась до суду з цим позовом про витребування у ОСОБА_14 земельних ділянок з кадастровими номерами №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, які утворені внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, які в свою чергу вибули з власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, поза її волею.

Щодо витребування земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Правові підстави набуття права власності на земельну ділянку визначені положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 83 ЗК України (у редакції, чинній на день ухвалення рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.06.2007 року) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

За змістом частини 1 ст. 116 ЗК України (у редакції, чинній станом на червень 2007 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що розпорядження землями територіальної громади і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу належить до повноважень місцевих рад.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що спірні земельні ділянки, які розташовані в межах м. Одеси, які в подальшому були об`єднані, за наслідком чого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, перебували у комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради і вибули з її володіння внаслідок ухвалення п`яти постанов Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2007 року та видачі на підставі цього державних актів.

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що спірне майно вибуло з власності держави у незаконний спосіб, поза її волею.

Зазначені обставини є встановленими постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року по справі №520/7194/13-ц та додатковому доказуванню не підлягають.

Зазначеною постановою були скасовані правовстановлюючі документи на підставі яких ОСОБА_5 набула право власності на вказані земельні ділянки: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, за наслідком чого останні були витребуванні з її володіння на користь позивача.

З урахуванням викладеного, суд доходить до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_14 були придбані земельні ділянки: №5110136900:45:008:0009; №5110136900:45:008:0007; №5110136900:45:008:0006; №5110136900:45:008:0005; №5110136900:45:008:0003, які ним були об`єднані, за наслідком чого утворені дві ділянки з кадастровими номерами: №5110136900:45:008:0032 та №5110136900:45:008:0031, стосовно яких встановлено, що останні вибули з власності держави у незаконний спосіб, поза її волею, та в подальшому були відчужені особами, які не мали право на їх відчуження.

Одночасно, судом враховується, що на час укладення договір купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_14 придбав зазначені ділянки, ОСОБА_5 була обізнана про наявне судове провадження щодо витребування з її володіння спірного майна.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з частиною 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Отже задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

На підставі викладеного, оскільки судові рішення про визнання за особами права власності на спірні п`ять земельних ділянок в подальшому були скасовані й за результатами нового розгляду в справах за позовами: Степаняна ОСОБА_20 закрито провадження в частині позовних вимог про визнання права на безоплатне придбання у власність земельної ділянки та відмовлено в задоволенні позову про зобов`язання зареєструвати та видати державний акт на право власності на земельну ділянку; ОСОБА_10 закрито провадження в справі; ОСОБА_8 та ОСОБА_18 відмовлено в задоволенні позовів, за наслідком чого було встановлено, що земельні ділянки вибули з володіння власника Одеської міської ради не з її волі, у зв`язку з чим рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року такі ділянки були витребуванні від добросовісного набувача ОСОБА_5 за правилами статті 388 ЦК України, однак останньою були відчужені вказані ділянки до ухвалення відповідного рішення суду, про що суду не було відомо, на користь ОСОБА_14 , яким вони в свою чергу були об`єднані і створено дві ділянки, що призвело до неможливості виконати рішення суду від 23.12.2014 року, та з урахуванням того, що такі обставини не змінюють зміну становища позивача Одеської міської ради, з права якої спірні ділянки вибули незаконно та поза волею, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність витребувати з власності ОСОБА_14 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0031 та 5110136900:45:008:0032.

Одночасно суд також вважає, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Щодо посилань відповідача про те, що втручання держави у даному випадку не є пропорційним втручанням на мирне володіння майном ОСОБА_14 та покладено на нього надмірний тягар, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1у першому реченні першого абзацу – загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу – охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці – визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від ;23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє – характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Одночасно слід зазначити, що правомірність і підставність втручання держави у право мирного володіння спірним майном, вже розглядалось апеляційним судом Одеської області під час ухвалення 23.12.2014 року рішення суду за наслідком розгляду цивільної справи №520/7194/13-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду України від 29.03.2017 року, яким в свою чергу вже спірне майно було витребувано у ОСОБА_5 на користь позивача, однак у зв`язку з черговим відчуженням спірного майна на користь відповідача, виконання вказаного рішення стало неможливим, що призвело до подальших дій позивача спрямованих на повернення спірного майна до власності територіальної громади міста Одеси.

Суд вважає за необхідно, одночасно враховувати, що згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов`язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов`язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов`язаної особи та обов`язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов`язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов`язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов`язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Судове рішення, по суті, є документом органу влади й містить у собі державно-владне, індивідуально-конкретне розпорядження щодо застосування норм права за встановленими у судовому засіданні фактами і правовідносинами. Європейською практикою стабільність судового рішення сприймається як один зі складників принципу правової певності (визначеності).

Саме в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності вимагає, щоб судове рішення, в якому певне питання одержало остаточне вирішення, не ставилося під сумнів.

Крім того, принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання, зокрема, учасники правовідносин повинні мати можливість у розумних межах передбачити наслідки своєї поведінки та бути впевненими у незмінності свого статусу, кола прав та обов`язків. До того ж у своїй практиці Суд неодноразово підкреслював потребу в забезпеченні державою умов для реалізації остаточного судового рішення. Право на виконання судового рішення розглядається як складова права на судовий захист.

Враховуючи вище встановлені у справах №520/7194/13-ц, №520/6562/17, №520/6560/17, №520/6561/17, №520/6563/17, №520/6559/17 обставини, висновки судів та на наведені вище висновки щодо відсутності волі територіальної громади м. Одеси на вибуття з її володіння спірних земельних ділянок, які в свою чергу вже були витребувані на користь територіальної громади міста Одеси в Одеської міської ради рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року, однак у зв`язку з відчуженням попереднім власником земельних ділянок до ухвалення рішення суду на користь відповідача, що призвело до не можливості виконання рішення суду, позивач знов був вимушений здійснювати дії з повернення спірного майна до комунальної власності, суд вважає, що вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок від кінцевого набувача у даному випадку є підставними.

Щодо доводів відповідача про покладення на нього надмірного тягара, у разі задоволення позовних вимог, суд звертає увагу, що відповідач, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, не позбавлений можливості звернутись в подальшому до суду з позовом до попереднього власника про відшкодування збитків в порядку передбаченому статтею 661 ЦК України, якою регламентовано, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Також, під час розгляду справи відповідачем було заявлено заяву про застосування строків позовної давності, з посиланням на те, що позивачу Одеській міській раді було відомо про порушене своє право, ще у 2007 році, оскільки позивач приймав участь, як відповідач, в рамках розгляду адміністративних справ №2-а-449/07, №2-а-450/07, №2-а-451/07, №2-а-452/07, №2-а-454/07, а відтак строк звернення позивача до суду з цим позовом закінчився у 2010 році.

Суд вважає зазначену заяву безпідставною з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За положенням частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Проте з урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, у разі скасування судового рішення, на підставі якого набуто право власності на майно, перебіг позовної давності починається з моменту скасування такого судового рішення.

Судами було встановлено, що постанови Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2007 року скасовані постановами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада, 13 грудня 2010 року, 01 лютого і 16 березня 2011 року та 24 травня 2012 року.

Надалі, після вказаних постанов, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 5 червня 2013 року, а до ОСОБА_18 31 січня 2014 року.

Отже, з урахуванням перебігу позовної давності, який обчислюється для кожного з відповідачів окремо, залежно від дати прийняття відносно кожного з них вищевказаної постанови, суд доходить до висновку, що позивач 05 червня 2013 року та 31.01.2014 року звернувся до суду з відповідними позовами в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, Верховний Суд України під час ухвалення постанови від 29.03.2017 року дійшов висновку, що позивач не пропустив строку позовної давності з вимогами до ОСОБА_5 , оскільки в спірних правовідносинах такий строк обчислюється з дати прийняття постанов Одеським апеляційним окружним судом. Крім того, оскільки спірні земельні ділянки вибули з володіння власника Одеської міської ради не з їх волі, то наявні підстави для їх витребування в набувача ОСОБА_5 на підставі статті 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Верховного Суду України від 29 березня 2017 року по справі №520/7194/13-ц, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві.

В подальшому вбачається, що після ухвалення Верховним Судом України постанови від 29.03.2017 року, позивачу стало відомо, що ОСОБА_5 , до ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області від 23.12.2014 року, здійснила відчуження спірного майна на користь ОСОБА_14 , за наслідком чого вказане рішення апеляційного суду, залишене без змін постановою Верховного Суду України, стало не можливим до виконання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовами до ОСОБА_14 про витребування спірних п`яти земельних ділянок – 07.06.2017 року.

Також факт того, що Одеські міській раді не було відомо про відчуження ОСОБА_5 спірного майна на користь ОСОБА_14 до 29.03.2017 року, підтверджується тим, що зазначені обставини не були предметом розгляду станом на день ухвалення Верховним Судом України вищевказаної постанови, що в свою чергу не спростовано відповідачем по справі.

В подальшому під час розгляду судом цивільних справ №520/6559/17, №520/6560/17, №520/6561/17, №520/6562/17, №520/6563/17 до ОСОБА_14 про витребування спірних земельних ділянок, за позовами Одеської міської ради, з якими остання з урахуванням перебігу строків позовної давності звернулась в межах строку позовної давності, було встановлено, що ОСОБА_14 були об`єднані спірні земельні ділянки, внаслідок чого були утворені дві ділянки з кадастровими номерами: 5110136900:45:008:0032 та 5110136900:45:008:0031, за наслідком чого позивачеві 12.12.2017 року було відмовлено у задоволенні позову та роз`яснено право на звернення до суду з позовом стосовно новоутворених земельних ділянок, що стало приводом для звернення до суду з цим позовом, а саме 01.10.2019 року.

З урахуванням перебігу строку позовної давності, та тим, що позивачеві стало відомо про порушене право з боку ОСОБА_14 лише після ухвалення Верховним Судом України постанови від 29.03.2017 року, суд вважає, що звернення до суду з цим позовом 01.10.2019 року, здійснено позивачем в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі викладеного, суд вважає заяву відповідача про застосування строків позовної давності не обґрунтованою та не підлягаючою до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю – змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку в цілому, а також кожному доказу окремо, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим, слід витребувати у ОСОБА_3 , на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно: земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101; земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року за наслідком розгляду цивільної справи №183/1617/16.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне встановити порядок виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, у відповідності до якого рішення суду є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав для здійснення дій з:

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у загальному розмірі 44324 гривні 16 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 43363 гривні 66 копійок, та сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 960 гривень 50 копійок.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_10 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_13 ), Юридичний департамент Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6), про витребування майна з чужого незаконного володіння – задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101.

Витребувати у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради нерухоме майно - земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Встановити порядок виконання рішення суду, у разі набрання ним законної сили, у відповідності до якого рішення суду є підставою відповідним суб`єктам державної реєстрації прав для здійснення дії зі:

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,234 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0032, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1282812151101, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;

- проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:45:008:0031, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1286545851101.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 23862106, УДК в Одеській області, МФО 828011, на рахунок одержувача – ВДК у місті Одесі, код бюджетної класифікації 13050200) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в сумі 43363 (сорок три тисячі триста шістдесят три) гривні 66 (шістдесят шість) копійок, витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 960 (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 10 лютого 2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.