Рішення № 87479596, 26.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/5844/19

В справі № 757/46854/18-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А., за участю секретаря - Олех Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кулик Наталії Михайлівни, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / Кулик Н.М. від 21 березня 2018 року за № 40223830 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

- зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру загальною площею 46, 50 кв.м., житловою площею 17, 50 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається в позові на те, що 15 березня 2018 року представник АТ «Дельта Банк» звернувся із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права власності на квартиру загальною площею 46, 50 кв.м., житловою площею 17, 50 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було додано всі передбачені законом документи, які необхідні для здійснення державної реєстрації, зокрема Іпотечний договір № 116-0201001/Zфквіп-08 від 17 січня 2008 року, лист - вимогу від 24 жовтня 2017 року за вих. № 02.4.1/1735/17 та повідомлення про вручення поштового відправлення.

21 березня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 було винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 40223830.

Розглядаючи заяву про державну реєстрацію прав і додані до неї документи та приймаючи рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор виходив з того, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Вважає, що рішення державного реєстратора є протиправним, оскільки його дії прямо суперечать засадам державної реєстрації прав, які передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з пунктом 4.1 Іпотечного договору іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Відповідно до п. 4.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно порядком задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим п. 4.4 договору іпотеки.

Згідно з п. 4.4, 4.4.1 іпотечного договору у випадку настання будь-якої з підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання.

Цей Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Виходячи з того, що позичальник ОСОБА_2 не виконав умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2 035 962,31 гр. станом на 01 липня 2017 року, у АТ «Дельта Банк» виникло право на задоволення своїх вимог, як іпотекодержателя, за рахунок предмета іпотеки шляхом його прийняття у свою власність згідно з пунктами 4.1-4.4 договору іпотеки.

АТ «Дельта Банк» для державної реєстрації права власності на квартиру на підставі договору іпотеки надало державному реєстратору такі документи: нотаріальну виписку з договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки від 24 жовтня 2017 року та поштового повідомлення про вручення від 28 жовтня 2017 року, оригінал Кредитного договору № 116-0201001/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року, оригінал іпотечного договору № 116-0201001/Zфквіп-О8.

Вважає, що державний реєстратор виніс незаконне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що суперечить чинному законодавству.

Також вважає безпідставними посилання державного реєстратора на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до даного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.

У даному випадку звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предмет іпотеки, шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем, здійснено не у примусовому порядку, оскільки ОСОБА_2 надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя у разі невиконання умов договору шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність.

Тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Дельта Банк» буде здійснена за згодою ОСОБА_2 , що висловлена у пункті 4.4 договору іпотеки, а тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вважає, що державний реєстратор, нехтуючи Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виніс незаконне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що суперечить чинному законодавству.

Виходячи з цього, вважаючи дії відповідачів незаконними, просить задовольнити позов.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 8 жовтня 2018 року справу було передано за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою від 3 червня 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення, відповідачі своїм правом не скористались, відзив на позовну заяву до суду не надали.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.546 ЦК Украни договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов`язання.

Одним із видів застави, відповідно до ч.1 до ст.575 ЦК України, є іпотека.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За змістом п. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Судом встановлено, що 17 січня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір №116-0201001/Zфквіп-08.

Відповідно до п.1.1. договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотеко держателя за Кредитним договором № 116-0201001-1/ФКВ-08 від 17 січня 2008 року, укладеним між ними, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язаний повернути банку, як іпотекодержателлю, до 16 січня 2033 року кредит у розмірі 85 000, 00 доларів США та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 14% річних.

Відповідно до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта банку від 30 червня 2019 року, укладеного між ПАТ »Дельта Банк», ТОВ «Укрпромбанк» та Національним банком України, Укрпромбанк передав Дельта Банку права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внасліддок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора / стає новим кредитором / у зазначених зобов`язаннях.

/ а.с. 15 - 21 /

24 жовтня 2017 року позивачем був направлений позичальнику ОСОБА_2 лист-вимогу про дострокове повернення заборгованості по кредиту, яка станом на 01 липня 2017 року становили 2 035 965, 31 гр.

Відповідно до зворотнього поштового повідомлення вимога позивача була вручена позичальнику 28 жовтня 2017 року.

/ а.с. 22 - 23 /

15 березня 2018 року позивач звернувся до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації/ з заявою про державну реєстрацію прав та їх АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора Кулик Н.М. № 40223830 від 21 березня 2018 року в задоволення заяви було відмовлено.

Зі змісту рішення вбачається, що з поданих документів неможливо встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Крім того, державний реєстратор прийшов до висновку, що примусове стягнення на спірну квартиру не може бути звернуто на підставі Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

/ а.с. 19 /

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Пунком 4.1 Іпотечного Договору визначено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати Предмет іпотеки у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання Основного зобов`язання за Кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому поверненні кредиту(чергового платежу по кредиту) та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені Кредитним договором строки;

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

-умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

-порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

-прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

За змістом ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що основне зобов`язання по погашенню кредиту позичальником не виконане, вимога про дострокове погашення заборгованості за умовами договору позичальник не виконав.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України « Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом ч.1 ст.12, ч.1 ст.33 та ст.35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Як зазначено вище, дані вимоги закону позивачем були виконані, 24 жовтня 2017 року на адресу ОСОБА_2 була направлена вимога про погашення існуючої заборгованості.

Вказана вимога ним була отримана, однак не виконана.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Порядок проведення державної реєстрації прав врегульовано ст. 18 Закону.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

-відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

-відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

-відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

-наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

-наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

З Рішення державного реєстратора не вбачається, які саме обставини набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно щодо спірної квартири неможливо було встановити з поданих представником позивача документів.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З точки зору закону мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Враховуючи, що питання звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, обраному позивачем, сторони врегулювали при укладенні договору, позичальник погодився на такі умови договору при його укладенні, звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру, в порядку, визначеному сторонами в укладеному ними договорі, дія вказаного Закону на ці правовідносини не поширюється.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Таким чином, дія мораторію на державну реєстрацію права власності за позивачем, як іпотекодержателем, на спіну квартиру відповідно до умов укладеного Іпотечного договору не є примусовим стягненням на предмет іпотеки, оскільки, підписавши Іпотечний договір на таких умовах, позичальник, як іпотекодавець, надав іпотекодержателю таке право, а тому дія даного закону на правовідносини сторін не поширюється.

Це відповідає правовій позиції висловленої Верховним Судом у постанові Великої Палати від 21 березня 2018 року в справі № 760/14438/15 / провадження № 14-38цс18 /, а також постанові від 13 червня 2018 року в справі № 645/5280/16-ц / провадення № 61-155св17/.

Виходячи з цього, суд вважає рішення державного реєстратора протиправним.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.37 Закону України « Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Про це ж зазначається в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 рудня 2015 року.

Звертаючись до суду, позивач оспорює дії державного реєстратора з підстав, зазначених у рішенні останнього.

При цьому будь-яка інформація про проведення чи непроведення оцінки предмета іпотеки при зверненні до державного реєстратора позивачем у позові не приводиться і така інформація в матеріалах справи відсутня.

Відсутня така інформація і в рішенні державного реєстратора як підстава для відмови в задоволенні заяви про вчинення реєстраційних дій, а тому суд позбавлений можливості перевірити відповідність поданих позивачем державному реєстратору документів, необхідних для вчинення реєстраційних дій.

Виходячи з цих обставин, порядку проведення реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, визначеного законом, суд приходить до висновку про часткове задоволення решти вимог позивача, а саме зобов`язання відповідача - Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / повторно розглянути питання про державну реєстрацію права власності позивача на предмет іпотеки.

Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 546,572, 575, 626, 628 ЦК України, ст.ст.1, 3,7,9, 12,33, 36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. ст.3,10, 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / Кулик Н.М. від 21 березня 2018 року за № 40223830 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради / Київської міської державної адміністрації / повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ`Дельта Банк» Кадирова В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, загальною площею 46, 50 кв.м., житловою площею 17/, 50 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва