Рішення № 87477730, 06.02.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2020 Справа № 920/1220/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1220/19 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 02315802)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Стара аптека” (40022, м. Суми, вул.. Троїцька, 28а, код 23822986)

про стягнення 4148,87 грн.,

представники сторін справи:

позивача: Муравська А.А. (довіреність № 02.1-64/1084 від 26.11.2019),

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.06.2019 по 26.11.2019 в сумі 4048,12 грн., у тому числі по сплаті орендної плати в сумі 3644,62 грн., пені в сумі 403,50 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Ухвалою суду від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.

11.01.2020 до суду надійшла заява № 02.1-29 від 11.01.2020 позивача про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 1 червня 2019 року по 01 січня 2020 року в розмірі 4148,87 грн., у тому числі: по сплаті орендної плати в сумі 3644,62 грн. та нарахованої пені в сумі 504,25 грн.

11.01.2020 позивач подав до суду заяву від 11.01.2020 про виправлення описки в позовній заяві, в якій просить суд урахувати помилку у вступній частині позову, де невірно вказана ціна позову, а саме: “ 3946,01 грн.” замість “ 4048,12 грн.”.

Крім того, 11.01.2020 позивач подав до суду заяву від 11.01.2020 щодо уточнення позову, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 1 червня 2019 року по 01 січня 2020 року в розмірі 4148,87 грн., у тому числі: по сплаті орендної плати в сумі 3644,62 грн. та нарахованої пені в сумі 504,25 грн.

Ухвалою суду від 14.01.2020 постановлено прийняти до розгляду заяви позивача про виправлення описки та уточнення позовних вимог; прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог; відкласти судове засідання на 06.02.2020.

31.01.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що на даний час заборгованість зі сплати орендної плати відповідача перед позивачем відсутня.

05.02.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.06.2019 по 01.01.2020 в розмірі 4148,87 грн., оскільки всі розрахунки стосовно суми заборгованості по орендній платі проведені позивачем з урахуванням вимог чинного законодавства та положень договору.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст.. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

30.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (позивач – орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Стара аптека» (відповідач – орендар) було укладено договір оренди державного майна № 1735, відповідно до умов якого відповідачу передано у строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 98,1 кв.м, які розташовані на першому поверсі чотириповерхової адміністративної будівлі за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3. Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

Відповідно до п. 1.1. договору дане нерухоме майно державної власності перебувало на балансі Головного фінансового управління Сумської обласної державної адміністрації.

На даний час балансоутримувачем майна є Департамент фінансів Сумської обласної державної адміністрації, оскільки дана установа є правонаступником ГФУ Сумської ОДА.

20.12.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ТОВ фірмою «Стара аптека» було укладено додаткову угоду № 1 до договору про продовження останнього на той самий строк і на тих же самих умовах.

Договір з 15.08.2019 розірваний за угодою сторін. Згідно з актом приймання-передавання майна (повернення приміщень із строкового платного користування) 15.08.2019 орендоване майно було повернуто орендарем балансоутримувачу.

Пунктом 3.1. договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору у разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують суму завдатку.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.11. договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.9. договору орендар зобов`язується щомісяця до 15 числа сплачувати орендну плату і надавати орендодавцеві та балнсоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць. На вимогу орендодавця та балансоутримувача, орендар повинен проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах та оформлювати відповідні акти звіряння і оформляти відповідні акти звіряння.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі в сумі 3644,62 грн. за період з 1 червня 2019 року по 01 січня 2020 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до ст.ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 285 ГК України та ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об`єктом оренди вносить оренду плату незалежно від наслідків господарчої діяльності.

Відповідно до ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідач у задоволенні позову заперечує, посилаючись на п. 3.10. договору оренди державного майна від 30.11.2011, відповідно до якого зобов`язання відповідача за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді завдатку, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди, стверджуючи про те, що орендна плата за останній місяць оренди отримана позивачем у повному обсязі, посилаючись на рахунок № 9 від 12.09.2019, доданий до позовної заяви, на підставі якого позивачем підтверджується той факт, що відповідачем було сплачено завдаток у розмірі 1326,72 грн. в рахунок плати за останній місяць оренди державного майна.

Перевіривши надані сторонами докази, суд не приймає позицію відповідача щодо відсутності підстав для сплати боргу з орендної плати, а погоджується з позивачем.

У п. 5.2. договору визначено, що після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі дострокового припинення договору за згодою сторін, якщо сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.

Отже, позивачем правомірно нараховано орендну плату з урахуванням завдатку по орендній платі в сумі 1326,72 грн., який зараховано в рахунок плати за останній місяць оренди та часткового погашення заборгованості.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно сплати орендної плати, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3644,62 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди державного майна № 1735 від 30.11.2011.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 232 ГК України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Згідно з поданим розрахунком, відповідно до п. 3.7. договору, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 504 грн. 25 коп. за період з 01.06.2019 по 01.01.2020. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків орендної плати за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 504 грн. 25 коп.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати в розмірі 1921 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Стара аптека» (вул. Троїцька, б. 28А, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 23822986) на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 3, код ЄДРПОУ 02315802, Державна казначейська служба України р/р UA768201720313211002203005311) заборгованість за період з 01 червня 2019 року по 01 січня 2020 року в розмірі 4148 грн. 87 коп., у тому числі: по сплаті орендної плати в сумі 3644 грн. 62 коп., пені в сумі 504 грн. 25 коп. та 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.02.2020.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко