Ухвала суду № 8747661, 10.12.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 р.Справа № 2-а-198/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі№2-а-198/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнівстю "Укрхімтрейд" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Укрхімтрейд», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова від 18.09.2008 року № 0001652303/0, № 0001662303/0, від 20.10.2008 року № 0001652303/1, № 0001662303/1, від 24.12.2008 року № 0001652303/2, № 0001662303/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі №2-а-198/09/2070 позов був задоволений. Визнані нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Харкова від 18.09.2008 року № 0001652303/0, № 0001662303/0, від 20.10.2008 року № 0001652303/1, № 0001662303/1,від 24.12.2008 року № 0001652303/2, № 0001662303/2.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі №2-а-198/09/2070 відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі №2-а-198/09/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень – рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 05.09.08р. №946/23-304/33410600, в якому зроблені висновки про порушення позивачем п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що ці порушення мали місце при отриманні послуг охорони вантажів при їх перевезенні залізницею, наданих ТОВ «ПКОП Кодекс», а також при отриманні інформаційних послуг по дослідженню ринків збуту хімічної продукції виробництва іноземних підприємств, наданих ТОВ «Фахівець Алчевська». Також ДПІ встановлено неподання Додатку № 5 до декларацій з ПДВ за червень та липень 2006р., за березень 2008 р. в порушення п.4.2. Наказу ДПАУ № 166 від 30.05.1997р., що стало підставою нарахування ПДВ за відповідні періоди та штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

1. Стосовно нарахування податку на прибуток та ПДВ по господарським операціям отримання позивачем послуг охорони вантажів від ТОВ «ПКОП Кодекс».

Колегія суддів вважає, що відповідачем не зазначено, якими конкретно правилами ведення податкового обліку в розумінні п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено обов’язок позивача мати на підтвердження валових витрат наступні документи:

- комплект перевізних документів із зазначенням в графі «Провідник»факту укладення договору на послуги по охороні вантажу з урахуванням того, що: по-перше, Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 не віднесені до правил ведення податкового обліку; по-друге, передбачений ними комплект перевізних документів повинні мати виключно учасники перевезення вантажу (відправник, залізниця та отримувач), до яких позивач не відноситься; по-третє, Провідник в якості експедитора вантажу, на відміну від охоронця, виконує інші функції та не є тотожнім з охоронцем поняттям, наймається згідно пп.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 виключно відправником або отримувачем вантажу, і лише для супроводу, а не охорони вантажу. Тому суд погоджується з доводом позивача про те, що через відсутність найму Провідника з боку відправника чи отримувача він не має іншої можливості забезпечити виконання своїх зобов’язань перед покупцем щодо збереження вантажу іншім способом ніж найм охоронця вантажу, про що він не має природної можливості внести запис в комплект перевізних документів. Таким чином, необгрунтованим є доводи відповідача про те, що відсутність в комплекту перевізних документах запису «Провідник» свідчить про відсутність охорони вантажу, а також про те, що це є порушенням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

- акт передачі товару під охорону з боку позивача Товариству «ПКОП Кодекс»з урахуванням того, що договорами між цими суб’єктами (пункти 1.3., 2.2.2.) передбачене протилежне –охоронець не приймає вантаж на зберігання та не вступає в володіння ним, а самостійно визначає спосіб його збереження. До того ж, законодавством не передбачено складання таких документів.

- витратну накладну із зазначенням інформації про охорону товару з урахуванням того, що ця накладна виписується ще до початку охорони товару постачальником позивача, якому про подальшу охорону може бути нічого не відомо, оскільки він не є учасником даної господарської операції.

З оглядом на викладене висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат вартості послуг з охорони вантажів, є необґрунтованим.

Не може бути визнано обґрунтованим посилання відповідача на наявність договору страхування як на підставу відсутності необхідності отримання послуг по охороні вантажу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про страхування» та ст.980 Цивільного кодексу України, розрізняється майнове страхування (майнові інтереси, що пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном) та страхування відповідальності (майнові інтереси, що пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).

В приєднаних до справи корінцях дорожньої відомості та квитанціях про приймання вантажу, де міститься посилання на договір страхування від 28.07.05 р. № 139861, наявна позначка «Окисник Дає вибухову суміш»щодо аміачної селітри. Щодо карбаміду в залізничних накладних наявна позначка «До переліку небезпечних не відноситься».

Суб’єкти перевезення небезпечних вантажів (відправник, одержувач чи залізниця) зобов’язані застрахувати свою відповідальність на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів, оскільки товар, який охоронявся (аміачна селітра), є небезпечним в розумінні Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»та Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджених Постановою КМУ № 733 від 01.06.02 р.

Відповідно до договору страхування від 28.07.05 р. № 139861, на який посилався відповідач, застрахована відповідальність, пов’язана з ризиком завдання шкоди внаслідок перевезення небезпечного вантажу, а не майно на випадок його втрати, нестачі, відповідальність за що несе позивач перед своїм покупцем за укладеними договорами.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів відсутність зв’язку понесених позивачем витрат на охорону вантажів із господарською діяльністю та документального підтвердження цих витрат.

Витрати на охорону вантажів підтверджені наступними документами: договорами між позивачем та виконавцем послуг охорони та додатковими угодами до них; звітами виконавця послуг із зазначенням вартості послуг, найменування продукції, що охоронялася, номерів вагонів, маршрутів та дат відправлення; актами приймання-передачі виконаних послуг; реєстром платіжних документів про перерахування вартості охорони; додатком № 5 до акту перевірки, в якому підтверджено факт оплати позивачем витрат на охорону та виконання послуг виконавцем в сумах, які співпадають з сумами, зазначеними в реєстрі платіжних документів позивача та актах приймання-передачі послуг; податковими накладними виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону України «Про податок на додану вартість»і які підтверджують право позивача на валові витрати всупереч позиції відповідача.

Таким чином у позивача наявні всі первинні документи у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факти здійснення господарських операцій з охорони та правомірність віднесення позивачем витрат на охорону до власних валових витрат.

Пов’язаність витрат на охорону з господарською діяльністю позивача та фактичне використання послуг охорони у власній діяльності позивача підтверджується також:

- Наказом по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 20-04/6-п від 17.04.2006 р. «Про вдосконалення договірної роботи» з додатком –Типовим договором поставки на реалізацію продукції покупцям (замовникам), згідно п.5.4. якого: «5.4. При залізничній поставці Постачальник зобов’язаний забезпечити доставку продукції в схоронності до станції призначення. При цьому право власності на продукцію, а також ризики випадкової загибелі або пошкодження продукції переходять від Постачальника на Замовника в момент доставки продукції на станцію призначення, котрий визначається за календарним штемпелем прибуття станції призначення в залізничній накладній.»;

-          Розпорядженням по ТОВ «Укрхімтрейд»№ 25-04/6-р від 25.04.2006 р. «Про посилення безпеки», яким впроваджено охорону вантажів з продукцією позивача;

-          Квитанціями про приймання вантажу та корінцями дорожньої відомості (які є залізничними накладними), наданими суду відповідачем та дослідженими ним в ході перевірки, в яких найменування продукції, номери вагонів, дати відправлення та і маршрути слідування відповідають аналогічним реквізитам у звітах виконавця послуг;

-          Договорами з покупцями продукції позивача (що містять пункти тотожного змісту з п.5.4. типового договору поставки) із доказами їх виконання на прикладі наданих відповідачем квитанцій про приймання вантажів.

Відповідно до цих документів, номери вагонів, дати відправлень та маршрути руху продукції в залізничних квитанціях про приймання вантажу відповідають вказаним реквізитам у звітах виконавця послуг (ТОВ «ПКОП Кодекс»), тобто вказана продукція знаходилася під охороною під час перевезення. Дана продукція, згідно дослідженим документам та ст.334 Цивільного кодексу України, придбавалася позивачем в постачальників (ЗАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», ТОВ «ТД Сєвєродонецький Азот», ПП «Степ») на умовах переходу власності на неї на станції відправлення (ст. Рубіжне Донецької залізниці). Умови продажу ж цієї продукції покупцям відповідали п.5.4. типового договору поставки –продукція продавалася покупцям на умовах переходу власності на неї до покупців на станціях призначення із зобов’язанням позивача забезпечити її доставку до зазначених місць в схоронності.

Крім цього, згідно п.130, 133 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу мають виключно відправники та одержувачі вантажів; при цьому передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Крім того, згідно п.111, 113 Статуту залізниць України, відповідальність залізниці перед зазначеними особами є обмеженою і в декількох випадках залізниця звільняється від відповідальності.

Враховуючи викладене, та те, що позивач не є учасником перевезення, існують ризики втрати (нестачі) товару та, відповідно, об’єктивна необхідність здійснення його охорони під час перевезення із станції відправлення до станцій призначення.

2. Стосовно зв’язку понесених позивачем витрат на отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська» інформаційних послуг з його власною господарською діяльністю позивача з причини відсутності витрат на переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів та відсутністю самих контрактів, як доказів використання (реалізації) позивачем отриманих інформаційних послуг.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що за змістом ст.901 Цивільного кодексу України, та предмету укладеного між позивачем та виконавцем договору №1906 від 01.09.2006 р., цей договір є договором про надання інформаційних послуг, які споживаються в процесі їх надання. Тому, використання отриманої інформації щодо існуючих на певному сегменті ринку виробників та постачальників певної продукції відбувається в момент ознайомлення отримувача з цією інформацією та її аналізу. Наступним етапом такого використання, тобто його наслідком, можуть бути як активні дії, направлені на придбання товару у постачальників (виробників), щодо яких отримана інформація, такі і утримання від дій з придбання цього товару. В останньому випадку у позивача не може бути в наявності документів, що підтверджують переговори та відрядження з метою укладення зовнішньоекономічних контрактів, як докази використання позивачем у власній діяльності отриманої інформації. До того ж за твердженням позивача, яке не спростовано відповідачем, він вів такі переговори по телефону та електронним зв’язком, при яких документи не складаються.

Крім того, наслідком отримання та використання позивачем інформації щодо іноземних виробників та продукції, яка ними виготовляється, не обов’язково є придбання цієї продукції у нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами, оскільки торгівлю їх продукцією здійснюють в Україні їх Дочірні підприємства та філії, що є резидентами України.

Позивачем надані докази укладення та виконання договорів з ДП «Агроцентр ЄвроХім-Україна» про придбання в останнього нітроамофоски та складних добрив, інформація щодо групи підприємств холдінгу «Єврохім»була надана позивачу ТОВ «Фахівець Алчевська» згідно Звіту виконавця № 1 від 30.10.06р.

Згідно ст.3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні віднесено юридичних осіб, які зареєстровані і які мають постійне місцезнаходження в Україні. Згідно ст.5 вказаного Закону, юридичні особи набувають право здійснення зовнішньоекономічної діяльності з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Згідно Статуту позивача (пп.1.5, 2.2) та Довідки Головного управління статистики у Харківській області від 16.02.2005 р., позивач є юридичною особою, предметом його діяльності є зокрема і зовнішньоекономічна діяльність, а усі 6 основних видів діяльності мають ознаку зовнішньоекономічної діяльності.

Про фактичну реалізацію намірів позивача здійснювати зовнішньоекономічну діяльність свідчать також надані позивачем довідка банку про наявність мультивалютного рахунку та Облікова картка митниці.

Таким чином приєднаними до матеріалів справи документами підтверджені фактичні наміри позивача здійснення зовнішньоекономічної діяльності, а відповідач не спростував цього.

Не може вважатись обґрунтованим висновок відповідача щодо не підтвердження зв’язку з господарською діяльністю позивача його витрат на отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська» інформаційні послуги за договором № 347/2 від 03.04.2007 р., котрий укладено між позивачем та ТОВ «Хімтрейд менеджмент» про реалізацію останньому вказаних інформаційних послуг.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України та предмету вказаного договору, він є правочином, тобто дією особи, яка направлена на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. В даному випадку на реалізацію позивачем отриманих раніше від ТОВ «Фахівець Алчевська» послуг.

Згідно ст.204 Цивільного кодексу України, даний правочин є правомірним та дійсним, оскільки відповідачем не доведено іншого, що вказує на його спрямованість на досягнення реального правового результату.

За пунктами 3.1.1. та 3.2. договору № 347/2 від 03.04.2007 р., умовою надання позивачем послуг визначено здійснення 100%-ї передоплати в розмірі загальної вартості Договору з боку замовника, тобто позивач мав право не виконувати договір у разі його невиконання контрагентом.

Тому, відсутність виконання цього договору його сторонами, не спростовує підтвердженого цим договором наміру позивача використати отримані від ТОВ «Фахівець Алчевська» інформаційні послуги у власній господарській діяльності шляхом їх подальшого продажу, що вказує на відсутність порушення п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з боку позивача за господарською операцією, що розглядається.

Крім того, з аналізу предметів договору позивача з ТОВ «Фахівець Алчевська» (із додатковими угодами до нього) та договору позивача з ТОВ «Хімтрейд менеджмент»№ 347/2 від 03.04.2007 р., вбачається фактична тотожність їх змісту.

Відповідно до договору № 1906 від 01.09.2006 р. та додаткових угод до нього, вартість отриманих позивачем послуг склала з 01.09.2006 р. –1550 грн. з ПДВ за інформацію про кожного виробника чи постачальника, а з 01.11.2006 р. –1500 грн. з ПДВ за інформацію про кожного виробника та 400 грн. за кожного постачальника.

Згідно актів виконаних послуг №№ 1-5 до договору № 1906 від 01.09.2006 р. між позивачем (замовником) та ТОВ «Фахівець Алчевська» (виконавцем), всього позивачу виконавцем надано інформацію стосовно 181 виробників та 1433 постачальників на ринках хімічної продукції, продуктів нафтохімії та нафтопродуктів виробництва підприємств на території Росії, країн СНД та Середньої Азії колишнього СРСР - Казахстан, Узбекістан, Таджікістан, Туркменістан, а також інших іноземних країн та України.

За змістом п.1.2. договору № 347/2 від 03.04.2007 р. інформаційні послуги стосовно саме такої кількості виробників та постачальників позивач і намагався надати ТОВ «Хімтрейд менеджмент».

Загальна сума вартості отриманих позивачем послуг склала 879200,40 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.4.1. договору № 347/2 від 03.04.2007 р., вартість інформаційних послуг, які надаються позивачем ТОВ «Хімтрейд менеджмент»складає 1560 грн. - за кожного виробника продукції, та 450 грн. - за кожного виконавця. Загальна сума вартості послуг, які позивач мав надати ТОВ «Хімтрейд менеджмент»складає 927210,00 грн., в т.ч.ПДВ.

За визначенням п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином дії позивача на отримання економічної вигоди та зв’язку з господарською діяльністю його витрати на придбання інформаційних послуг в ТОВ «Фахівець Алчевська»також відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому доводи відповідача про відсутність економічної вигоди від отриманих інформаційних послуг також не знайшли свого підтвердження.

Доказами зв’язку витрат на придбання інформаційних послуг в ТОВ «Фахівець Алчевська» з господарською діяльністю позивача є також акти приймання-передачі виконаних послуг до договору № 1906 від 01.09.2006 р., звіти виконавця до вказаного договору, які досліджувались в ході перевірки, Реєстр платіжних документів про оплату позивачем інформаційних послуг на користь ТОВ «Фахівець Алчевська», податкові накладні виконавця послуг, які є розрахунковими документами, що передбачені правилами ведення податкового обліку згідно Закону України «Про податок на додану вартість» і які підтверджують право Товариства на валові витрати всупереч позиції відповідача, Розпорядження № 1568 від 15.08.2006 р. по ТОВ «Укрхімтрейд», яким впроваджено необхідність використання отриманих інформаційних послуг в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що в позивача наявні усі необхідні первинні документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують правомірність віднесення витрат на інформаційні послуги до власних валових витрат та спростовують висновки відповідача щодо порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

3. Стосовно порушення позивачем п.7.4.1 та п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд відзначає наступне.

Визначальним при вирішенні питання про виникнення у платника податку права на податковий кредит в даній ситуації є наявність мети (призначення) використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку під час їх придбання, незалежно від їх фактичного використання.

Як вже було зазначено послуги з охорони вантажів та інформаційні послуги, придбані позивачем в ТОВ «ПКОП Кодекс»та ТОВ «Фахівець Алчевська» призначалися для їх використання в господарській діяльності позивача, і відповідачем іншого не доведено.

Тому з боку позивача відсутній факт порушення п.7.4.1 та п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» за даними господарськими операціями.

Правомірність дій позивача підтверджується також приєднаним до матеріалів справи висновком ХНДІСЕ №7607 від 01.10.08р., згідно з яким не підтверджуються викладені в акті перевірки від 05.09.08р. №946/23-304/33410600 порушення ЗУ №№334 та 168, на підставі яких відповідачем здійснені нарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

4. Стосовно порушень при подачі декларацій з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року.

Актом перевірки від 05.09.2008р. № 946/23-304/3410600 встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.2, 4.1.4., п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки декларації з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року подані без обов’язкового додатку № 5 до них.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правовідносини щодо невизнання документа обов’язкової звітності податковою декларацією вичерпно врегульовано п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно абзацу 5 вказаної норми, податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена їм всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Інших підстав для невизнання податкової звітності як податкової декларації закон не містить.

Рішення відповідача щодо невизнання декларацій з ПДВ за червень та липень 2006 року, за березень 2008 року, не обґрунтовано жодною з визначених законом підстав. Відтак, самостійне нарахування відповідачем податкового зобов’язання з ПДВ за червень 2006 р. в сумі 820 грн, за липень 2006 р. в сумі 305 грн., за березень 2008 р. в сумі 3187 грн. згідно п.п.4.2.2.(а), (б) п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також накладення на позивача штрафу згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 того ж Закону здійснено відповідачем в порушення п.4.1.2 п.4.1. ст.4 зазначеного закону. Відповідно безпідставним є і застосування штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.2, 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2009р. по справі№2-а-198/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Гуцал М.І. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2009 р.