Ухвала суду № 87475444, 07.02.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1190/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Торчинович Н.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного вищого навчального заклад «Ужгородський національний універсітет» про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованної вченої ради,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернулася з позовною заявою до відповідача Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний універсітет» про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованної вченої ради.

Головуючий суддя Фазикош О.В. заявив самовідвід, мотивуючи це тим, що працює за сумісництвом на кафедрі юридичного факультету УжНУ, де працює також його батько ОСОБА_2 , а відповідач по справі є ДВНЗ УжНУ.

Суд вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Частиною 9 ст. ЦПК України, передбачено, що питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.9 Конституції України,ст.36 ЦПК України суддя не може брати участь у розгляді справи, оскільки є обставини, які викликають сумнів в його безсторонності, а отже і об`єктивності. Так, відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.9 Конституції України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись субєктивними та обєктивними критеріями. Відповідно до субєктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до обєктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду. Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких звязків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним відбудь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді. На підставі викладеного вище, в силу статті 36 ЦПК України з врахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що вище викладені обставини можуть викликати сумніви у обєктивності та неупередженості головуючого по даній справі судді та є підставою для задоволення заяви про самовідвод головуючого судді.

Відповідно до ст. 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. У разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених устатті 37 цього Кодексу, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, справа за розпорядженням голови суду передається до іншого суду, визначеного в порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 36,39,40 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву головуючого судді Фазикош О.В. про самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального заклад «Ужгородський національний універсітет» про визнання неправомірним та скасування рішення спеціалізованної вченої ради.

Передати матеріали цивільної справи канцелярії Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог, передбачених ст. 41 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайнного суду О.В.Фазикош