Вирок № 87475043, 07.02.2020, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №297/1497/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фейіра О. О., при секретарі Кузьма Т.В., з участю прокурора Михайліченко Г.А., захисників Мензака Ю.Ю. та Діовші А.Я., обвинуваченого ОСОБА_1 , його законного представника ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його законного представника ОСОБА_4 , перекладача Гливки І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду судове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070060000424 від 08 червня 2019 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегове, мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, не працюючого, не одруженого, в порядку ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Берегове, мешканця АДРЕСА_1 , без освіти, не працюючого, не одруженого, не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

07 червня 2019 року приблизно о 20:00 годині, ОСОБА_1 , за попередньою змовою із ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку №11 по вул. Батяні в м. Берегове, з метою відкритого викрадення грошових коштів ОСОБА_5 , підбігли до останнього, при цьому ОСОБА_3 , ззаді обхопив ОСОБА_5 , позбавивши його можливості чинити опір, а ОСОБА_1 в цей момент відкрито викрав з правої верхньої зовнішньої кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 600 гривень. Своїми протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 . ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що у червні 2019 року, точної дати та часу вже не пам`ятає, знаходився із ОСОБА_3 в м. Берегове. Разом з ними був і ОСОБА_5 , який розповідав, що має при собі гроші. В ході розмови з ОСОБА_3 , він запропонував останньому викрасти грошові кошти у ОСОБА_5 , на що той погодився. Прослідкувавши за останнім до вул. Батяні в м. Берегове, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_3 підбіг ззаду до потерпілого ОСОБА_5 , обхопив його, аби той не зміг рухатись, а в цей час він вихопив із зовнішньої кишені куртки ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 600 гривень. Після чого, він з ОСОБА_3 втекли, а гроші поділили між собою порівну. Ствердив, що вчинив крадіжку, оскільки йому потрібні були гроші для лікування брата. У вчиненому щиро розкаявся, обіцяв у майбутньому подібного не вчиняти.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що її син говорить правду, саме так він розповідав і їй. Просила сина суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що на початку червня 2019 року, знаходився із ОСОБА_1 в м. Берегове. Разом з ними був і ОСОБА_5 , який розповідав, що має при собі гроші та пропонував придбати спиртне, на що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовились. Надалі, в ході розмови з ОСОБА_1 , останній запропонував йому викрасти грошові кошти у ОСОБА_5 , на що він погодився. Прослідкувавши за ОСОБА_5 до вул. Батяні в м. Берегове, згідно попередньої домовленості, він підбіг ззаду до ОСОБА_5 , обхопив його, аби той не зміг рухатись, а в цей час ОСОБА_1 вихопив із зовнішньої кишені куртки ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 600 гривень. Після чого, вони втекли, а гроші поділили між собою порівну. Ствердив, що вчинив крадіжку, оскільки йому потрібні були гроші для лікування брата. Додав, що саме ОСОБА_1 запропонував викрасти грошові кошти у ОСОБА_5. У вчиненому щиро розкаявся, обіцяв у майбутньому подібного не вчиняти.

Законний представник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що її син говорить правду, саме так він розповідав і їй. Просила сина суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, претензій ні матеріального ні морального характеру до обвинувачених не має (а.с. 92).

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з допитом обвинувачених та дослідженням їх характеризуючих даних. При цьому, судом учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, є доведеною, а юридична кваліфікація його дій за зазначеною статтею - правильною.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Те, що ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, вчинив злочин будучи неповнолітнім, в порядку ст. 89 КК України є не судимим (а.с. 158), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 156), суд відповідно до ст. 66 КК України, враховує, як обставини, що пом`якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Як вбачається з досудової доповіді, наданої Берегівським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, ОСОБА_1 в порядку ст. 89 КК України є не судимим. Враховуючи спосіб життя обвинуваченого, інформацію, що характеризує його особистість, низький ризик вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк є можливим (а. с. 126-129).

На підставі вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та конкретні обставини справи, те, що ОСОБА_1 притягався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин (судимість погашена), знову вчинив злочин, на думку суду свідчить про небажання стати на шлях виправлення, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, що є необхідним та буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

За вищенаведених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є не можливим.

Разом з тим, враховуючи обставини, що пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 в їх сукупності, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи виннного, вважає призначити покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд враховує його більш активну роль у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно звіту Служби у справах дітей Берегівської міської ради, про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього від 04 лютого 2020 року, неповнолітній ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю. Визнав свою провину, шкодує про свої дії, у вчиненому розкаюється. Неповнолітній ОСОБА_1 зобов`язується не допускати в подальшому правопорушень. Служба у справах дітей Берегівської міської ради вважає найбільш доцільним заходом, з метою перевиховання ОСОБА_1 передати його під нагляд матері (а.с. 164-166).

Разом з тим, суд вважає, що передання обвинуваченого ОСОБА_1 під нагляд матері є безпідставним, оскільки такий вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а тому, звільнення від відбування покарання із застосування такого примусового заходу виховного характеру, суперечить вимогам 105 КК України.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого.

Те, що ОСОБА_3 винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, є неповнолітнім, раніше не судимим (а.с.149), суд відповідно до ст. 66 КК України, враховує, як обставини, що пом`якшують його по карання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Як вбачається з досудової доповіді, наданої Берегівським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, ОСОБА_3 є не судимим, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, враховуючи спосіб життя обвинуваченого, інформацію, що характеризує його особистість, низький ризик вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (а. с. 121-124).

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та обставини, що пом"якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 в їх сукупності, суд вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням особи виннного, вважає призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, а тому на підставі ст. ст. 75, 104 КК України, вважає звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Згідно звіту Служби у справах дітей Берегівської міської ради, про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього від 04 лютого 2020 року, неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю. Визнав свою провину, шкодує про свої дії, у вчиненому розкаюється. Неповнолітній ОСОБА_3 зобов`язується не допускати в подальшому правопорушень. Служба у справах дітей Берегівської міської ради вважає найбільш доцільним заходом, з метою перевиховання ОСОБА_3 передати його під нагляд матері (а.с. 167-169).

Разом з тим, суд вважає, що передання обвинуваченого ОСОБА_3 під нагляд матері є безпідставним, оскільки такий вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, а тому, звільнення від відбування покарання із застосування такого примусового заходу виховного характеру, суперечить вимогам 105 КК України.

Суд ухвалює судове рішення щодо неповнолітніх, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Речові докази: грошові кошти в сумі 600 гривень, купюрами номіналом дві по 200 (двісті) та дві по 100 (сто) гривень, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , суд вважає, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили повернути останньому, як власнику (а.с. 145-146).

Строк дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання закінчився 23 серпня 2019 року. Клопотань про обрання відносно останніх запобіжного заходу до суду не надходило.

Цивільний позов не заявлено. Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,

засудив:

Визнати винним ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Визнати винним ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення, та покласти на нього обов`язки згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази: грошові кошти в сумі 600 гривень, купюрами номіналом дві по 200 (двісті) та дві по 100 (сто) гривень, які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 , після набрання вироком законної сили,- повернути останньому, як власнику.

Вирок оголошений і може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Суддя Фейір О. О.