Рішення № 87474902, 25.10.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1678/19 Провадження № 2/450/1170/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

за участі секретаря Лаба С. П.

представника відповідача ОСОБА_1 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Пустомити цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє представник Куриленко Микола Вікторович до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В :

приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якій просить суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» суму завданої майнової шкоди в розмірі 100 000,00 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна» витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.02.2016 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9341480,за яким страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля ToyotaCorolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - забезпечений автомобіль). 27.12.2016 року в місті Львів сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю забезпеченого автомобіля під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Відповідно до постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.06.2017 року, залишеною в силі постановою Апеляційного СУДУ ЛЬВІВСЬКОЇ області від 13.11.2017 року, особою, винною в настанні ДТП, визнано ОСОБА_2 та притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП. Відповідно до Звіту № 183183 від 20.07.2017 року вартість відновлювального ремонт з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля Volkswagen Passat державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 143048,48 гривень. ПрАТ СК «ПЗУ Україна» сплатило на користь потерпілої особи страхові відшкодування в сумі 100 000грн. 00коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі заяви про настання страхового випадку від 13.07.2017 року та страхового акту № UА2016122700007/Ь01/03 від 12.01.2018 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 10644 від 16.01.2018 року. На підставі абз. «ґ» п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкові страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 1 ст. 1191 ЦК України у зв`язку з тим, що відповідач письмово не повідомив позивача про настання страхової події протягом трьох робочих днів, то, на думку позивача, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до Відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу). З метою досудового врегулювання спору 14.12.2018 року відповідачу було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди. Відповідно де повідомлення про вручення, вимога була отримана відповідачем 21.12.2018 року, однак вона залишилася без уваги останньої.

13.06.2020 року провадження у справі відкрито.

30.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що сам лише факт неповідомлення страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред`явлення регресного позову до ОСОБА_2 , оскільки відшкодування страховику суми у розмірі страхової виплати може мати місце тоді, коли мала місце необґрунтована виплата такого страхового відшкодування. Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Зважаючи на те, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то така виплата не може бути необґрунтованою, з однієї лише підстави неповідомлення страховика протЯгом зазначеного у законі строку, а тому вимога ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованою, а позовна заява такою, що не підлягає задоволенню.

06.08.2019 року на адресу надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача відзив заперечив, оскільки відповідач у строк та спосіб визначений підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повідомив позивача про ДТП, доказів про поважність причин неможливості виконання своїх обов`язків не було надано, то позовні вимоги є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

19.09.2019 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу відмовити. В обґрунтування зазначає, що якщо факт настання страхового випадку ніким не оспорюється; він зафіксований правоохоронними органами; відповідач, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків. У свою чергу, страховик мав можливість переконатися, що подія є страховим іипадком. Зокрема, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорено, такий факт зафіксовано правоохоронними органами, винну особу притягнуто до?адміністративної відповідальності і страховиком визнано факт настання страхової події, оскільки добровільно сплачено страхове відшкодування ОСОБА_3

30.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи його відсутності, позовні вимоги підтримує позовні вимоги, проти винесення в справі заочного рішення не заперечує та просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив у повному обсязі, просить у задоволенні такого відмовити з підстав наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

З`ясувавши думку представника позивача, висловлену у поданій заяві, та заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали цивільної справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 19.02.2016 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/9341480, а яким страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме: автомобіля ToyotaCorolla, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що вбачається із наявної в матеріалах справи копії полісу обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №№ АІ/9341480.

Згідно з постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.06.2017 року у справі № 450/1399/17 встановлено, що 27.12.2016 року о 08:25 хв. у м. Львові по вул. Пасічній, 60, |водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки Тоуоta Corolla д.н.з. НОМЕР_1 проявила неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не реагувала на її зміну, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед розворотом завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині дороги призначеній для руху в цьому напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 Такими своїми діями ОСОБА_2 порушила, п.п. 1.5, 2.3. (б, д), 10.1, 10.4 ПДР України.

Вищевказаною постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.06.2017 року, залишеною в силі постановою апеляційного суду Львівської області від 13.11.2017 року, та набрала законної сили 13.11.2017 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.

У зв`язку з настанням страхового випадку ПрАТ СК «ПЗУ Україна» складено страховий акт № № UA2016122700007/L01/03 від 19.06.2019 року, в якому зазначені підстави для проведення страхової виплати та інформація про страховий випадок.

Відповідно до Звіту № 183183 від 20.07.2017 року вартість відновлювального ремонт з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_2 , становить 143048,48 грн.

Судом встановлено та визнано сторонами, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі сумі 100 000,00 грн., на підставі заяви про страхове відшкодування, поданої ОСОБА_3 від 13.07.2017 року та страхового акту № № UA2016122700007/L01/03 від 19.06.2019 року, що підтверджується копією платіжного дорученням № № 10644 від 16.01.2018 року.

Як на підставу звернення до суду із позовом позивач зазначає, той факт, що відповідач ОСОБА_2 письмово не повідомила страховика про дорожньо транспортну пригоду, яка мала місце 27.12.2016 року, а тому у позивача виникло право на регресну вимогу щодо неї.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди, а тому стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає виключні випадки, за яких страховик може подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Разом з тим, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначені обов`язки учасників ДТП (ст. 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (ст. 38).

Відповідно до п.п. «ґ» 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (водій зобов`язаний вжити заходів для запобігання або зменшення шкоди).

Сам лише факт неповідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду не є безумовною підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, та повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду суд взяв за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов`язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6- 2011цс16, постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №722/1929/15-ц та підтверджена постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 752/9895/15.

Суд відмовляючи у задоволенні позову враховує, що відшкодування страховику суми у розмірі страхової виплати може мати місце тоді, коли мала місце необґрунтована виплата такого страхового відшкодування. Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Встановлено, що страховик мав можливість переконатися, що подія є страховим випадком. Зокрема, встановлено, що факт настання страхового випадку ніким не оспорено, такий факт зафіксовано правоохоронними органами, винну особу притягнуто до адміністративної відповідальності і страховиком визнано факт настання страхової події, оскільки добровільно сплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 , з огляду на що судом не встановлено наявності необґрунтованої виплати такого страхового відшкодування, оскільки належним чином встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, зокрема, розмір заподіяної шкоди потерпілому.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги правову природу відносин страхування цивільно-правової відповідальності та мету такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні такого слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 141, 259-265 ЦПК України ст. ст. 511, 599, 636, 979, 990, 993, 999, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», в інтересах якого діє представник Куриленко Микола Вікторович до ОСОБА_2 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2019 року.

СуддяІ. І. Мельничук