Ухвала суду № 87474262, 08.02.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 08.02.2020

Справа № 937/1044/20

Провадження №1-кс/937/778/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

слідчого судді - Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання - Литвиненко В.Є.,

прокурора - Савон А.С.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Ненашевої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Груздєва С.О.у кримінальному провадженні ЄРДР № 12020080140000433 від 07.02.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Чорноморське, Голопристанського району Херсонської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, з середньою освітою, який не має місця реєстрації та без визначеного місця проживання, такого, що має судимості:

- 19.06.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ч.2 ст.185, 70 КК України до 3 років позбавлення волі. Згідно ст. 75,76 КК України звільнений від покарання з випробувальним терміном 2 роки,

який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Груздєва С.О.у кримінальному провадженні ЄРДР № 12020080140000433 від 07.02.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 підозрюється в тому, що 07.02.2020 приблизно о 00.01, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , через незаперті вхідні двері, проник до приміщення житлового будинку, в якому в той час перебував потерпілий ОСОБА_2 , звідки відкрито, не зважаючи не зауваження потерпілого, умисно, з корисливих мотивів викрав з приміщення кімнати телевізор «Samsung CS-21L30ZQQ» в корпусі сірого кольору, вартістю 2500 гривень та телевізійну приставку «World Vision T62N» в корпусі чорного кольору, вартістю 500 які належать ОСОБА_2 , після чого разом з викраденим майном покинув місце події та був затриманий співробітниками поліції по вул. Нова в м. Мелітополь 07.02.2020 о 00.05 із викраденим майном, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 гривень.

ОСОБА_1 підозрюється в тому, що своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 186 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення (злочин) 07.02.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12020080140000433, за ознаками кримінального правопорушення (злочину)? передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

«07» лютого 2020 року о 00 годині 05 хвилин, ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

07 лютого 2020 року о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину),передбаченого ч. 3 ст. 186 КК КК України.

Підозра відносно ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування:

-протоколом огляду місця події від 07.02.2020;

-протоколом затримання ОСОБА_1 із викраденим майном в руках;

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ;

-повідомленням про підозру ОСОБА_1 ;

-допитом підозрюваного ОСОБА_1 ..

Враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів тяжких, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років, не працевлаштований, отже, не має постійного джерела доходу, який не має постійного місця мешкання, не має міцних соціальних зв`язків, не працює і не навчається, раніше був неодноразово засуджений за корисливі злочини, які вчиняв будучи раніше засудженим за аналогічні умисні злочини, тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від покарання за вчинений злочин, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) вчинити інше кримінальне правопорушення.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з місця проживання. Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше був неодноразово засуджений за корисливі злочини, які вчиняв будучи раніше засудженим за аналогічні умисні злочини, а також не має постійного місця проживання, отже він може безперешкодно переховуватися від органів досудового розслідування та суду, отже обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів неможливо.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий вважає, що запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

На підставі ст. 107 КПК України здійснюється фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів. Відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, свою причетність до скоєння злочину визнав. Просив обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, при цьому пояснив, що він не має зареєстрованого місця проживання, проживає на фермі у господаря, у якого працює.

Захисник підозрюваного адвокат Ненашева Я.В. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила обрати ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Прокурор Савон А.С. просила задовольнити клопотання та обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на обґрунтованість підозри та доведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із наданих суду матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину.

Згідно з п.4, 5 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує: вагомість наявних доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , дані про особу, на які посилався слідчий в клопотанні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, а також конкретні обставини кримінального правопорушення.

З наданих слідчому судді матеріалів вбачаться, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України, за вчинення одного з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від від чотирьох до восьми років, що підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події від 07.02.2020; протоколом затримання ОСОБА_1 із викраденим майном в руках; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ; повідомленням про підозру ОСОБА_1 ; допитом підозрюваного ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 , будучи особою, яка має судимості за скоєння умисних корисливих злочинів, підозрюється у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину скоєного в період іспитового строку, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, визначеного місця проживання не має, а тому є достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, та з метою ухилення від кримінального покарання переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, вважаю, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України неможливо, при застосуванні до ОСОБА_1 запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

При обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи тяжкість злочину, а також те, є ризик того, що ОСОБА_1 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні.

Відсутність осіб, які заслуговують на довіру, а також те, що сам ОСОБА_1 , не працює та не має джерела доходу, унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного на даний час існують слідчий суддя вважає, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, який віднесено до категорії тяжких злочинів, наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України встановлено в судовому засіданні, та враховані всі данні про особу підозрюваного, а тому вважаю, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Отже, застосування тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутої підозри, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом, а тому відносно ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 20 розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ЄРДР № 12020080140000433.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183,192, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області Груздєва С.О. у кримінальному провадженні ЄРДР №12020080140000433 від 07.02.2020 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в Запорізькому СІЗО.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, а саме з 00 годин 05 хвилин 07 лютого 2020 року до 00 годин 05 хвилин 06 квітня 2020 року.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 00 годин 05 хвилин 06 квітня 2020 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 20розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42040 грн.у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: Отримувач - ТУ ДСАУ в Запорізькій області; Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700; рахунок № 378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172; призначення платежу: вид платежу (застава), ПІБ особи, за яку вноситься застава, номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ЄРДР № 12020080140000433.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 00 годин 05 хвилин 06 квітня 2020 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя: