Рішення № 87473174, 28.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7998/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,

учасники справи:

представник позивача - Кривошей Г.В.,

представник відповідача МРГтТУ - Єфремова А.Ю.,

представник відповідача ПАТ «КИЇВЗНДІЕП» - Григоренко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості та інфляційного збільшення,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» заборгованість у зв`язку з не розрахунком при звільненні за період з 01.03.2015 року по 07.05.2019 року у розмірі 410 935 грн., інфляційне збільшення суми боргу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення у розмірі 3 748 грн. Позовні вимоги обгрунтував наступним. Рішенням суду від 10.05.2018 року з відповідача «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на його користь було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 10.09.2014 року по 01.03.2015 року у розмірі 24 397 грн. 73 коп. та індексацію заробітної плати у розмірі 18 192 грн. 96 коп., а всього - суму 42 590 грн. 69 коп. При розгляді справи було встановлено місячний розмір заробітної плати - 4 294 грн. Дане рішення суду було виконане 07.05.2019 року. Враховуючи вимоги ст.ст.117, 233 КЗпП України, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», просив задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив задовольнити вимоги в повному обсязі, врахувати обгрнтування позову, пояснення.

Представник відповідача Міністерства розвитку громад та територій України в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Вказана позовна заява зареєстрована в суді 20.05.2019 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 року визначено головуючого суддю.

Згідно ухвали від 31.05.2019 року позовна заява була залишена без руху.

Згідно ухвали від 10.06.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання.

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву. Представник позивача надав письмові пояснення щодо розрахунку розміру заборгованості. Представник відповідача Міністерства розвитку громад та територій України надав письмові пояснення, представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» - письмові заперечення на пояснення.

Встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» з 07.08.2014 року виконуючим обов`язки генерального директора. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.01.2015 року був звільнений із займаної посади 02.03.2015 року за угодою сторін відповідно до п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10.05.2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 07.11.2018 року та постановою Верховного Суду від 04.03.2019 року (апеляційну та касаційну скарги подавав ОСОБА_1 ), з ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 10.09.2014 року по 01.03.2015 року у розмірі 24 397 грн. 73 коп. та індексацію заробітної плати у розмірі 18 192 грн. 96 коп., а всього суму 42 590 грн. 69 коп.

Встановлено та підтверджено документами - платіжне доручення, інформація про операцію, що відповідач ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на виконання рішення суду від 10.05.2018 року перерахував 03.05.2019 року на рахунок Печерського РВДВС у м. Києві ГТУЮ у м. Києві 47 218 грн. 75 коп. (а.с.30). З інформації про операцію, надану позивачем, слідує, що 07.05.2019 року було безготівкове поповнення його карткового рахунку в сумі 42 590 грн. 69 коп. (а.4).

Викладене свідчить про те, що відповідач ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» виконав рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10.05.2018 року шляхом перерахування грошових коштів до ВДВС 03.05.2019 року.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

По даній справі встановлено, що відповідачем при звільненні позивача ОСОБА_1 були порушені вимоги трудового законодавства, визначені ст.117 КЗпП України, що встановлено в рішенні Дніпровського районного суду міста Києва від 10.05.2018 року, яким були відновлені порушені права працівника - ОСОБА_1 та стягнуто невиплачену при звільненні останнього заборгованість по заробітній платі.

Встановленим та не оспореним є факт виплати вказаних в рішенні суду від 10.05.2018 року сум заборгованості позивачу 03.05.2019 року, майже через рік після ухвалення рішення суду.

Позивач просить стягнути з відповідача ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» з 01.03.2015 року (останній робочий день) по 07.05.2019 року (дату отримання грошових коштів на виконання рішення суду від 10.05.2018 року).

В обгрунтування вказаної вимоги позивач посилається на ст.117 КЗпП України та ст.233 КЗпП України в частині норми щодо відсутності обмеження будь-яким строком права звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до Закону Украйни «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства в цілому.

В позовній вимозі позивач зазначає про стягнення заборгованості, а по змісту позову, обгрунтуванням мова іде про стягнення середнього заробітку згідно ст.117 КЗпП України. При з`ясуванні в судовому засіданні у представника позивача даного питання, остання повідомила, що вимогою є стягнення середнього заробітку за ст.117 КЗпП України.

Представник відповідача Міністерства розвитку громад та територій України в своїх поясненнях та відзиві просила врахувати та застосувати строки позовної давності визначені в ст.233 КЗпП України.

При перевірці даного питання судом встановлено, що позовна заява з вимогою про стягнення з відповідача ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь позивача середнього заробітку за нездійснення при звільненні розрахунку за ст.117 КЗпП України подана до суду 20.05.2019 року, звільнений позивач був 02.03.2015 року, тобто - через більше як чотири роки.

Вказане вище свідчить про те, що посилання сторони позивача в обгрунтування строку звернення до суду на ст.233 КЗпП Україні, де мова іде про безстроковість права звернення працівника до суду з вимогою про стягнення заборгованості по заробітній платі, є безпідставне, так як стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за ст.117 КЗпП України, не є і не може прирівнюватися до стягнення заборгованості по заробітній платі, це є різні види стягнень. Стягнення заборгованості по заробітній платі - це є стягнення винагороди за виконану працівником роботу, середній заробіток за нездійснення розрахунку з працівником в день звільнення останнього - є штрафною санкцією за порушення трудового законодавства роботодавцем.

Викладене свідчить про те, що до позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, враховуючи вимоги ст.233 КЗпП України, має застосовуватися тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. В даному випадку позивач при звільненні знав про порушення його права, так як не отримав розрахунок. Тобто, строк для подачі заяви про стягнення з відповідача середнього заробітку за нездійснення з ним розрахунку при звільненні, є з 02.03.2015 року по 02.06.2015 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь позивача заборгованості (уточнено в судовому засіданні - середнього заробітку) у зв`язку з не розрахунком при звільненні за період з 01.03.2015 року по 07.05.2019 року у розмірі 410 935 грн., є безпідставна та не підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь позивача інфляційне збільшення суми боргу у зв`язку з затримкою виконання судового рішення у розмірі 3 748 грн. суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивачем нараховано інфляційне збільшення за період з 10.05.2018 року (дата ухвалення судового рішення) по 07.05.2019 року (дата отримання грошових коштів на картковий рахунок), з урахуванням інфляції за цей період, який складав 123%. Суму, на яку нараховували інфляційне збільшення, брали в розрахунок - 42 590 грн. 69 коп., що є загально сумою, стягнутою за рішенням суду від 10.05.2018 року.

З вказаними позивачем розрахунками суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Інфляційне збільшення може нараховуватися на дохід громадян, який не має разового характеру (ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»). Тобто, інфляційне збільшення має нараховуватися на суму стягнутої рішенням суду від 10.05.2018 року заборгованості по заробітній платі у розмірі 24 397 грн. 73 коп. Нарахування інфляційного збільшення на стягнуту рішенням суду суму індексації заробітної плати у розмірі 18 192 грн. 96 коп. протирічить вимогам закону.

Позивачем зазначено в позові в розрахунку невірний індекс інфляції, що застосовувався в спірний період. Невідповідним є і період за який здійснено розрахунок інфляційного збільшення, а саме - позивач рахував кінцевий термін - 10.05.2018 року (дату зарахування на його картковий рахунок від ВДВС грошових коштів відповідача), тоді як слід рахувати дату 03.05.2018 року (дату перерахування відповідачем грошових коштів, що є датою виконання рішення суду).

Враховуючи викладене, розрахунок інфляційних збитків має бути з суми боргу 24 397 грн. 73 коп., за період з 10.05.2018 року по 03.05.2019 року, з урахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період - 110,45%, що буде становити 2 549 грн. 49 коп., які і має бути стягнуто з відповідача Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь позивача.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Аналіз наданих до справи сторонами доказів, обгрунтувань кожної позовної вимоги, з урахуванням зазначених норм законодавства, дають підстави для прийняття рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (середнього заробітку) у зв`язку з не розрахунком при звільненні та про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційного збільшення.

Витрати по судовому збору враховуючи категорію справи (трудовий спір), прийняте судом рішення, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Законом України «Про оплату праці», ст.ст.1, 3, 17, 233 КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку громад та територій України, Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» про стягнення заборгованості та інфляційного збільшення - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (01133, м.Київ, б-р Лесі Українки,26, ЄДРПОУ 01422826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні збитки в сумі 2 549 грн. 49 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (01133, м.Київ, б-р Лесі Українки,26, ЄДРПОУ 01422826) в дохід держави судовий збір 768 грн. 40 коп.

В інших частинах позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 07.02.2020 року.

Суддя: