Рішення № 87473030, 05.02.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/518/20

Справа №754/15198/18

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Панченко О.М.

при секретарі Чехун Ю.В.

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_12

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Перша Київська державна нотаріальна контора, Державне підприємство «Сетам», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Перша Київська державна нотаріальна контора, Державне підприємство «Сетам», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко М.О., Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними.

Мотивує вимоги позову тим, що відповідно до ордеру на житлове приміщення №Г303549 від 27.09.1977 року виданого на підставі виконкому Дніпровської ради від 11.07.1977 року №297 ОСОБА_5 та її сім`ї було надано в користування дві кімнати 27,0 кв. м, в окремій квартирі АДРЕСА_1 - спірна АДРЕСА_2 ). До складу сім`ї увійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка є її дочкою. Особовий рахунок було відкрито на ім`я ОСОБА_5 З 01.11.1977 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані у спірній квартирі. 14.07.1982 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім`ї зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 (надалі - Позивач) та ОСОБА_6, актовий запис №1644. В шлюбі у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 , який був зареєстрований у спірній квартирі з 20.05.1983 року. Станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли. На даний час у спірній квартирі проживає Позивач. Після смерті жінки Позивач звернувся до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації з метою переукласти договір найму у зв`язку із смертю квартиронаймача. Звернення Позивача було перенаправлено на розгляд до КП «Керуюча компанія з обслуговуючого фонду Деснянського району м. Києва» листом №45-434/2 від 27.06.2018 року в укладенні договору Позивачу було відмовлено, у зв`язку із тим, що Позивач не є членом сім`ї наймача, в квартирі не зареєстрований, а тому не має права там проживати. Позивач звернувся за захистом своїх прав до суду із позовною заявою до Деснянської районної державної адміністрації в місті Києві про визнання основним квартиронаймачем квартири за адресою АДРЕСА_3 . В свою чергу Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася із позовом про виселення Позивача із спірної квартири.Таким чином, квартира за адресою АДРЕСА_3 не перебуває у приватній власності і наразі існує спір щодо права користування спірною квартирою між Позивачем та Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією. Під час розгляду зазначених справ Позивачу стало відомо, що, на підставі договору дарування квартири серія та номер: 2-2325, виданого 18.07.2003 року, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., 27.09.2018 року державним реєстратором Лещук А.О. було вчинено запис № 28169332 про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 1656688280000). Відповідно до зазначеного запису власником квартири є відповідач у справі ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до запису №28226131, 04.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. посвідчено договір іпотеки спірної квартири, за номером 2121, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Основне зобов`язання встановлено договором позики від 04.10.2018 року у розмірі 481 440,93 грн., строк виконання до 04.11.2018 року. Вважає, що право власності посвідчено на підставі підробленого договору дарування, а укладення договору позики від 04.10.2018 року спрямоване на незаконне відчуження спірної квартири, тому вимушений був звернутися до суду з даним позовом та просив суд про визнання недійсними договорів дарування від 18.07.2003 року та іпотеки від 04.10.2018 року.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовчий її розгляд.

Ухвалою суду від 02.11.2018 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

16.01.2019 року до суду надійшли письмові пояснення від третьої особи у справі ОСОБА_4

08.01.2019 року до суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи у справі Деснянської РДА в м. Києві.

17.01.2019 року від відповідача у справі до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

27.05.2019 року представником позивача до суду подано письмову відповідь на відзив.

Позивачем у справі та представником третьої особи у справи ОСОБА_4 28.05.2019 року до суду подано письмові заяви про застосування строків позовної давності до вимог позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи Деснянської РДА в м. Києві в судовому засіданні підтримала в повному обсязі свої письмові пояснення, просила суд про задоволення позовних вимог.

Відповідач у справі в останні чотири судових засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.07.2019 року позовні вимоги не визнав, в подальші судові засідання, що призначалися судом також не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи у справі ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, надіславши до суду письмову заяву в якій повідомив про те, що строк дії договору про надання правової допомоги, укладений з ОСОБА_4 закінчився.

Треті особи та представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Першої Київської державної нотаріальної контори, Державного підприємства «Сетам», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви з проханням проводити судовий розгляд без їх участі.

Вислухавши вступне слово представників позивача та третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру на житлове приміщення №Г303549 від 27.09.1977 року виданого на підставі виконкому Дніпровської ради від 11.07.1977 року №297 гр. ОСОБА_5 та її сім`ї було надано в користування дві кімнати 27,0 кв. м, в окремій квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 6). До складу сім`ї увійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка є її дочкою. Особовий рахунок було відкрито на ім`я ОСОБА_5 З 01.11.1977 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були зареєстровані у спірній квартирі.

14.07.1982 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім`ї зареєстровано шлюб між Позивачем та ОСОБА_6 актовий запис №1644.

В шлюбі у ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 , який був зареєстрований у спірній квартирі з 20.05.1983 року.

Станом на дату подання позовної заяви ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 померли.

На даний час у спірній квартирі проживає Позивач, що підтверджується наступними документами: актом встановлення факту проживання від 30.07.2018 року (а.с. 11), довідкою №033878 від 13.12.93 року в якій зазначено адресу проживання позивача, довідкою №320931 від 25.06.07 року в якій зазначено адресу проживання позивача; довідкою №14326 від 24.03.16 року в якій зазначено адресу проживання позивача, відповідями КП «Керуюча компанія з обслуговуючого фонду Деснянського району м. Києва» Позивачу із зазначенням спірної адреси.(а.с. 12-19).

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.04.2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання його основним квартиронаймачем квартири за адресою АДРЕСА_3 , - задоволено у повному обсязі.

Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, під час розгляду зазначеної справи Позивачу стало відомо, що, на підставі договору дарування квартири серія та номер: 2-2325, виданого 18.07.2003 року, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., 27.09.2018 року державним реєстратором Лещук А.О. було вчинено запис № 28169332 про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 1656688280000). Відповідно до зазначеного запису власником квартири є відповідач у справі ОСОБА_3 (а.с. 37-38).

Крім того, відповідно до запису №28226131, 04.10.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко М.О. посвідчено договір іпотеки спірної квартири, за номером 2121, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Основне зобов`язання встановлено договором позики від 04.10.2018 року у розмірі 481 440,93 грн., строк виконання до 04.11.2018 року.(а.с. 39-45).

Відповідно до інформації, що міститься в єдиному державному реєстрі судових справ, визнання спірного договору дарування недійсним є предметом розгляду цивільної справи № 761/35501/17 (а.с. 29-31). Відповідно до договору дарування №2-2325 від 18.07.2003 року, який посвідчений також державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., що фігурує у зазначеній справі №761/35501/17, предметом договору є інша квартира.

Крім того, відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 року у справі №757/34426/14-ц встановлено, що відповідно до відповіді Першої Київської державної нотаріальної контори від 15 листопада 2016 року спеціальний бланк нотаріального документа серів ВАМ № 338070 було використано 18 липня 2003 року ДН ПКНК ОСОБА_10 для посвідчення договору дарування квартири за реєстровим № 2-2325, укладений між ОСОБА_14, від імені якої діяв представник за довіреністю ОСОБА_15, та ОСОБА_11 (а.с. 32-36).

В судовому засіданні також було встановлено, що відповідно до Повідомлення Деснянської РДА в м. Києві від 11.10.2018 року №11444 (а.с. 48) спірна квартира не є приватизованою, а отже, належить до державного житлового фонду. Крім того, в матеріалах реєстраційної справи наявна довідка КВ-2018 №26945 від 17.09.2018 року (цифровий код 2300020801069) видана Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації. (а.с. 49), яка відповідно даних сервісу перевірки документів виготовлених КП КМР «КМ БТІ» знайдена не була (а.с. 50).

Відповідно до ст. 15 ЦК України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст.215 ЦК України Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст.215,216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 30 ЦК України передбачає що, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ст. 203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

З аналізу зазначених норм та викладених фактів вбачається, що договір дарування №2-2325 від 18.07.2003 року, який посвідчений також державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. є недійсним, оскільки у дарувальника був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності для його укладення.

У зв`язку із недійсністю зазначеного договору №2-2325 від 18.07.2003 року, укладений на його підставі договір іпотеки від 04.10.2018 року, за номером 2121, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також є недійсним.

Щодо заяв відповідача та третьої особи про застосування судом строку позовної давності до вимог позову, то як встановлено в судовому засіданні позивач дізнався про існування спірних правочинів 24.10.2018 року. Крім того, чинним ЦПК України не передбачено спеціальної позовної давності в 1 рік для позовних вимог про визнання договорів недійсними, на що посилаються відповідач та третя особа в своїх письмових заявах.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що сторона позивача довела у встановленому законом порядку, що її права порушені, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Перша Київська державна нотаріальна контора, Державне підприємство «Сетам», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання договору дарування та договору іпотеки недійсними, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір дарування №2-2325 від 18.07.2003 року, який посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. на підставі якого зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 (номер запису про право власності 28169332), що знаходиться в будинку АДРЕСА_5 ).

Визнати недійсним договір іпотеки від 04.10.2018 року за №2121, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенком Миколою Олександровичем.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 408 грн. 80 коп.

Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 .

Треті особи:

ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_3 .

Перша Київська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02901807.

Державне підприємство «Сетам», код ЄДРПОУ 39958500.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Микола Олександрович, АДРЕСА_6

Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37415088.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 10.02.2020 року.

Суддя: О.М. Панченко