Ухвала суду № 87472282, 10.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

10 лютого 2020 року м. Київ № 640/902/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» про розгляд за правилами загального позовного провадження справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро»

до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві,

Державної податкової служби України

про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 05 грудня 2019 року №59762/10/26-15-04-01-18 «Про відмову у відновленні залишків коштів на електронному рахунку»; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/25699/15 від 21 січня 2019 року (з врахуванням висновків Верховного суду України в постанові №826/25699/15 від 29 серпня 2019 року) технічними засобами Державної податкової служби України відновити/відобразити на електронних рахунках відкритих у Державній казначейській службі України, у інформаційній системі органів Державної податкової служби та в інтегрованих картках платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» протиправно стягнуте з позивача податок на додану вартість в сумі 28 888,0 грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві 54 422,23 грн які складаються з 50312,22 грн - інфляційних витрат, 4 110,01 грн 3% річних, які розраховані від протиправно стягнутого з позивача податку на додану вартість у сумі 28 888, грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; зобов`язати Державну податкову службу України забезпечити власними засобами виконання рішення прийнятого в межах даного позову та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/25699/15 від 21 січня 2019 року шляхом відновлення/відображення на електронних рахунках відкритих у Державній казначейській службі України у інформаційній системі органів Державної податкової служби та в інтегрованих картках платника податку на додану вартість - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» протиправно стягнуте з позивача податок на додану вартість у сумі 28 888,0 грн, рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві; стягнути з електронних рахунків Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві відкритих у Державній казначейській службі України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» моральну шкоду в сумі 28 000,0 грн за незаконне скасування реєстрації платника податку на додану вартість рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві; стягнути з електронних рахунків Державної податкової служби України відкритих в Державній казначейській службі України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» 10 000,0 грн моральної шкоди за незабезпечення повернення станом на день ухвалення 21 січня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва рішення №826/25699/15 від 21 січня 2019 року протиправно стягнутого з позивача податку на додану вартість в сумі 28 888, грн рішенням №23/1/11 від 17 березня 2015 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як з контролюючого органу вищого рівня, який був зобов`язаний забезпечити виконання даного судового рішення; стягнути солідарно з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України судовий збір.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В подальшому, представником позивача подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з обов`язковим викликом у судове засідання сторін у справі на підставі частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У відповідності до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Тобто, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких підстав та з урахуванням того, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання, а також враховуючи, що представником позивача не надано жодного належного та допустимого доказу того, що адміністративна справа становить значний суспільний інтерес, приймаючи до уваги, що спірні правовідносини не зумовлюють необхідність такого розгляду, будь-яких інших достатніх причин, з яких вбачається необхідність проведення судового засідання за участі представників сторін представником позивача не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача та розгляду справи в судовому засіданні за участі сторін.

Керуючись статті 260, 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтопостач-Агро» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.І. Кузьменко