Рішення № 87472220, 10.02.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 лютого 2020 року справа №640/18537/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доДніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Дніпровський ВДВС)про1) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 09 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60009686; 2) визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 08 лютого 2017 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №51942900В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва оскільки вважає протиправними оскаржувані постанови, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що виконавчий збір стягується у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, однак на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору будь-яких стягнень з позивача не здійснювалось, а тому вказана постанова прийнята передчасно; постанову від 09 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60009686 прийнято із пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18537/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

Відповідачем надано до суду матеріали виконавчого провадження; відзив на позов до суду не надходив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Малкової М.В. про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2016 року ВП №51942900 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2016 року №755/862/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь "Альфа Банк" боргу у розмірі 1 554 438,81 грн.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС Малкової М.В. про стягнення виконавчого збору від 08 лютого 2017 року ВП №51942900 за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби з боржника - ОСОБА_1 постановлено стягнути виконавчий збір у розмірі 155 443,88 грн.

09 вересня 2019 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС Таратунською Л.Ю. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51942900, якою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повернуто стягувачу.

Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Таратунської Л.Ю. про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року ВП №60009686 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС від 08 лютого 2017 року ВП №51942900 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 155 443,88 грн.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Водночас, статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою якої передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При цьому, згідно вимог пункту 1 частини першої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються зокрема, з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Аналіз наведених норм свідчить, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на його письмову заяву про повернення виконавчого документа, на державного виконавця покладається обов`язок щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у разі, якщо такий виконавчий збір не стягнуто.

Водночас, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є фактичне виконання судового рішення; вжиття державним виконавцем заходів по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір обраховується як 10 відсотків з фактично стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми чи майна.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №819/1116/17.

Слід зазначити, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюється органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Судом встановлено, що стягнення заборгованості за виконавчим листом Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2016 року №755/862/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь "Альфа Банк" боргу у розмірі 1 554 438,81 грн. здійснювалося шляхом звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на підставі відповідної постанови від 08 лютого 2017 року ВП №51942900.

Матеріали справи підтверджують, що відрахування із заробітної плати позивача здійснювались у період з лютого 2017 року по серпень 2019 року на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08 лютого 2017 року ВП №51942900.

Таким чином, станом на 08 лютого 2017 року, тобто на дату прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, фактичного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум не здійснювалось, відповідно підстави для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору станом на момент прийняття оскаржуваної постанови відсутні.

При цьому, як вбачається зі змісту частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки виконавчий документ в межах виконавчого провадження ВП №51942900 повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 09 вересня 2019 року, то постанову про стягнення виконавчого збору має бути прийнято не пізніше наступного робочого дня після 09 вересня 2019 року.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 08 лютого 2017 року ВП №51942900 прийнята не у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 09 вересня 2019 року про відкриття виконавчого провадження ВП №60009686, суд звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом вище, постанову про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року ВП №60009686 прийнято щодо примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС від 08 лютого 2017 року ВП №51942900 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 155 443,88 грн.

Оскільки судом встановлена протиправність постанови про стягнення виконавчого збору від 08 лютого 2017 року ВП №51942900, відкриття виконавчого провадження на виконання такої постанови також суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням чого постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року ВП №60009686 також є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вбачається зі змісту постанови Дніпровського ВДВС від 08 лютого 2017 року ВП №51942900 про стягнення виконавчого збору, постанова є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення; строк пред`явлення до виконання три місяці.

Таким чином, строк пред`явлення до виконання вказаної постанови закінчився 08 травня 2017 року.

У свою чергу, постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Дніпровського ВДВС про стягнення виконавчого збору прийнято 09 вересня 2019 року

Таким чином, відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого документа, строк пред`явлення до виконання якого пропущено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суду судового збору у розмірі 2 322,84 грн. грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського ВДВС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору від 08 лютого 2017 року ВП №51942900.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 09 вересня 2019 року ВП №60009686.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 322,84 грн. (дві тисячі триста двадцять дві гривні вісімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 20; ідентифікаційний код 35011660).

Суддя В.А. Кузьменко