Рішення № 87471789, 10.02.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року Чернігів Справа № 620/3620/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області, в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 30.12.2018 по 06.11.2019 включно;

- зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 30.12.2018 по 06.11.2019 включно.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем при звільненні позивача (29.12.2018) не було здійснено повного розрахунку. Кошти були перераховані на картковий рахунок позивача лише 06.11.2019. Позивач вважає, що відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що на виконання вимог ст. 116 КЗпП України в грудні 2018 року перед виплатою сум, належних позивачу при звільненні його було повідомлено про нараховані суми, а також у день звільнення були виплачені всі суми, що належать останньому. Також зазначив, що згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі № 620/2258/19, нараховано середній заробіток, починаючи з 01.05.2016, виходячи з його права на 6 ранг державного службовця, та виплачено позивачу 06.11.2019 з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується платіжним дорученням № 218 від 05.11.2019.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив державну службу в Управлінні державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області з 16.07.2014 по 29.12.2018, що не заперечується сторонами.

29.12.2018 на підставі наказу Управлінні державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки позивача від 18.12.2002 серії НОМЕР_1 (а.с.5-8).

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі № 620/2258/19, відповідач нарахував позивачу середній заробіток, починаючи з 01.05.2016, виходячи з його права на 6 ранг державного службовця, який виплачено позивачу 06.11.2019 з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується платіжним дорученням № 218 від 05.11.2019 (а.с.9).

Тобто, на думку позивача, в день звільнення йому не були виплачені всі належні кошти від роботодавця.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як встановлено під час розгляду справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 по справі № 620/2258/19, яке набрало законної сили 30.10.2019, визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області щодо неприсвоєння ОСОБА_1 шостого рангу державного службовця, починаючи з 01.05.2016; зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області присвоїти ОСОБА_1 шостий ранг державного службовця, починаючи з 01.05.2016, внаслідок чого нарахувати ОСОБА_1 заробіток, починаючи з 01.05.2016, виходячи з його права на шостий ранг державного службовця, та виплатити ОСОБА_1 заробіток за мінусом раніше виплаченого розміру.

Вказаним рішенням суду підтверджено, що заниження належного позивачу заробітку сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 15.10.2013 року №9-рп/2013 висловив свою правову позицію щодо терміну «належні виплати», відповідно до якої - належні виплати не пов`язані з фактом нарахування або не нарахування спірних виплат.

Ухвалення судового рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітку, починаючи з 01.05.2016, виходячи з його права на шостий ранг державного службовця, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України.

Належні позивачу суми при звільненні виплачено 6 листопада 2019 року, при цьому спір про розмір таких сум відсутній.

Суд вбачає, що затримки в розрахунку позивача при звільненні не відбулося б, якби відповідач не порушив законодавство, що регулює оплату праці.

Роботодавець не надав доказів, які підтверджують відсутність своєї вини в тому, що остаточні виплати були проведені позивачу 06.11.2019 року, а не в день звільнення позивача.

Оскільки, в день звільнення позивача, відповідачем не було здійснено остаточного розрахунку всіх виплат, що належать позивачу, суд дійшов висновку, що позивач має право на застосування ст. 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні є протиправною.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п. 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно із частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що за визначенням частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В свою чергу, відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правової допомоги від 02.01.2019, акт прийому-передачі виконаних робіт від 27.12.2019 на загальну суму 4000,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 27.12.2019.

Отже, позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 4000,00 грн.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області (вул. Партизанська, буд. 2-а, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 37888512) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середнього заробітку за весь час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 30.12.2018 по 06.11.2019 включно.

Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області (вул. Партизанська, буд. 2-а, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 37888512) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за період з 30.12.2018 по 06.11.2019 включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної казначейської служби України у Куликівському районі Чернігівської області(вул. Партизанська, буд. 2-а, смт. Куликівка, Куликівський район, Чернігівська область, 16300, код ЄДРПОУ 37888512) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені ним документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2020 року.

Суддя О.Є. Ткаченко