Рішення № 87471594, 10.02.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1350/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 2550,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що за порушення законодавства про рекламу на відповідача було накладено штраф на підставі рішення № 0018 від 13.06.2019 р. на суму 2550,00 грн, який у добровільному порядку відповідачем не був сплачений.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 р. відкрито провадження в адміністративні справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257 - 263 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Про відкриття провадження в даній адміністративній справі та призначення її до розгляду тричі повідомлено відповідача за зареєстрованим місцем проживання, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками Укрпошти від 28.11.2019 р., від 12.12.2019 р. та від 26.12.2019 р. Згідно вказаних довідок, рекомендовані поштові відправлення, адресовані відповідачу, повернуті до суду з відміткою "інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с. 20, 21, 31, 33, 38, 39).

Виходячи із змісту п. 4 ч. 1 ст. 127 КАС України, вважається, що часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 6 ст. 251 КАС України встановлено, що днем вручення судового рішення є, в т. ч. день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 р., якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи приписи ст. ст. 127 та 251 КАС України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі № 824/1350/19-а, незважаючи на невручення поштових відправлень останньому з незалежних від суду причин.

Згідно інформації наведеної в листі Укрпошти від 12.12.2019 р. за № 5.1-17-547/Ч-19560, рекомендований лист від 20.11.21019 р. адресований на ім`я ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 , надійшов до відділення поштового зв`язку Чернівці-13 22.11.2019 р. та цього ж дня доставлявся листоношою за вказаною адресою. У зв`язку з неможливістю вручення рекомендованого листа до абонентської поштової скриньки було вкладено повідомлення про його надходження. Повторне повідомлення вкладено листоношою до поштової скриньки 25.11.2019 р.

Оскільки за одержанням вищезазначеного рекомендованого листа протягом встановленого терміну до відділення поштового зв`язку Чернівці-13 ніхто не звернувся, лист 28.11.2019 р. повернуто за зворотною адресою.

Окрім цього в листі зазначено, що при доставці вищенаведеного відправлення, сусіди повідомили листоноші, що ОСОБА_1 перебуває за межами Чернівецької області (а.с. 34)

За приписами ч.1 ст. 130 КАС України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

В силу норм ст. 130 КАС України про відкриття провадження в даній адміністративній справі та призначення її до розгляду повідомлено відповідача шляхом розміщення на сайті судової влади України оголошення про розгляд справи від 19.12.2019 р. (а.с. 37).

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 824/1350/19-а.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 28.03.2016 р. (а.с. 24-28).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відвідач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); код КВЕД 47.59 - роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 73.11 - рекламні агентства

15.03.2019 р. Департамент економічного розвитку Львівської міської ради надіслав подання за № 23/Р-15-990 на адресу позивача про порушення відповідачем законодавства про рекламу, а саме порушено вимоги ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на рекламоносій на фасаді будинку по вул. Героїв УПА, 77 (а.с. 8 на звороті).

17.05.2019 р. провідним спеціалістом відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області Мороз І.І. складено протокол № 0038 про порушення законодавства про рекламу, а саме: самовільне розміщення ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ) зовнішньої реклами за адресою вул. Героїв УПА, 77, м. Львів (два рекламоносія на фасаді будинку) з ознаками порушень вимог ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами від органів місцевого самоврядування (а.с. 9).

У зв`язку з наведеним, позивачем на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 направлено вимогу від 20.05.2019 р. № 07-4-9/3361, у якій відповідачу було запропоновано відповідно до вимог ч.2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" надати до 10.06.2019 р. наступні документи: оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з ЄДРПОУ; договору оренди приміщення чи документ на право власності або договір на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу; договору з розповсюджувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього; дозволу на розміщення зовнішньої реклами (якщо такий є); документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт; інших документів, що мають відношення до справи та письмові пояснення по факту вчинення порушення законодавства про рекламу.

Поряд з цим у вимозі, позивач повідомив відповідача про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на 13.06.2019 р. з 10-00 годині до 12:30 хв. в Управлінні захисту споживачів Головного управління у Львівській області (м. Львів, проспект Чорновола, 59, каб. 8) (а.с. 10).

Разом з тим у вимозі наголошено, що відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу", вимоги Головного управління щодо надання документів, пояснень та іншої інформації є обов`язковими для виконання у визначені ним строки. Додатково повідомлено, що відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" та ч.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 р., за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження реклами на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 17.05.2019 р., 10.06.2019 р. позивачем прийнято рішення № 0033 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, розповсюджувачем якої є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (а.с. 11).

13.06.2019 р. відбулося засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, яке оформлено протоколом № 0018.

Із змісту протоколу № 0018 від 14.05.2019 р. засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу видно, що відповідач на розгляд справи не прибув, відповідачем не подано пояснень по факту вчинення правопорушення та інформації щодо вартості розповсюдження реклами (а.с. 12).

На підставі матеріалів справи та протоколу засідання № 0018 від 13.06.2019 р. позивачем прийнято рішення № 0018 від 13.06.2019 р. про порушення ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу", а саме порушення встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування, яким накладено на фізичну особу- підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 2550,00 грн (а.с. 13).

Окрім того, в рішенні зафіксовано, що в порушення вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" не подано пояснення по факту вчинення правопорушення та інформації щодо вартості розповсюдження реклами, у зв`язку з чим неможливо встановити вартість розповсюдження реклами.

Судом встановлено, що протокол та рішення № 0018 від 13.06.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу позивач направив на адресу відповідача листом з повідомленням за № 07-4-9/4402 від 12.06.2019 р. (а.с. 14, 15)

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаного штрафу в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Засади рекламної діяльності в Україні, відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулюються Законом України "Про рекламу" від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень ст. 1 цього Закону реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження.

Згідно із ч. 1 ст.7 Закону № 270/96-ВР основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

За положеннями ч. 3 ст. 7 Закону № 270/96-ВР реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 26 цього ж Закону контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Частиною 4 ст. 27 цього ж Закону, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами. Повторне вчинення перелічених порушень протягом року тягне за собою накладення штрафу у подвійному від передбаченого за ці порушення розмірі.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є центральним органом виконавчої влади, який в тому числі реалізує державну політику у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Частинами 2, 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР встановлено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов`язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п`ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ч. 1 ст. 27 Закону № 270/96-ВР).

Згідно ч.2 ст. 27 Закону № 270/96-ВР відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3 розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 693 (далі - Порядок № 693 ).

Пунктом 9 Порядку № 693 встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 693 за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку № 693).

Пунктом 13 Порядку № 693 передбачено, що посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: - перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п. 14 Порядку № 693).

Відповідно до п. 14 Порядку № 693 Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно з п. 16 Порядку № 693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку № 693).

Пунктом 20 Порядку № 693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Беручи наведені норми матеріального права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано обов`язок щодо повідомлення відповідача у письмовому порядку про розгляд справи про порушення законодавства про рекламу.

Судом встановлено, що відповідач на розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу, не прибув, хоча належним чином був повідомлений про їх розгляд, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи видно, що 13.06.2019 р. рішенням Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області № 0018, за порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 2550,00 грн., а саме: за самовільне розміщення зовнішньої реклами у населеному пункті без дозволу органів місцевого самоврядування (два рекламоносія на фасаді будинку) за адресою м. Львів, проспект Чорновола, 59 , каб. 8

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що за порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", позивачем накладено штраф у розмірі 2550,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 27 Закону № 270/96-ВР рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з вимогами пункту 19, 20 Порядку № 693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку; сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Як встановлено із матеріалів справи, рішення № 0018 від 13.06.2019 р. про накладення на штрафу на суму 2550,00 грн відповідач не оскаржував, доказів оскарження рішення до суду не надав.

Отже, штрафні санкції до порушників законодавства про рекламу застосовуються на підставі рішення Держпродспоживслужби, яке приймається за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, підставою для початку розгляду якої, у свою чергу, є протокол про порушення законодавства про рекламу.

Сума штрафної санкції, визначена за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, після закінчення строку на оскарження відповідного рішення, якщо його не було оскаржено, набуває статусу узгодженого грошового зобов`язання та підлягає сплаті до державного бюджету.

Не сплачені у добровільному порядку узгоджені штрафні санкції за правопорушення законодавства про рекламу підлягають стягненню з винних осіб у судовому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу відправлене відповідачу 19.06.2019 р. листом з повідомленням за № 07-4-9/4402 від 12.06.2019 р. (а.с. 13, 14, 15)

Однак, в добровільному порядку відповідачем рішення не виконано, штраф у сумі 2550,00 грн - не сплачено.

Доказів оскарження рішення про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про рекламу від № 0018 від 13.06.2019 р. учасниками справи не надано, у зв`язку з чим, суд приходить висновку про те, що визначений у ньому штраф набув статусу узгодженого грошового зобов`язання.

Разом з тим, станом на час розгляду справи в суді, докази про сплату штрафних санкцій, визначених у рішенні № 0018 від 13.06.2019 р. у матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за правопорушення законодавства про рекламу, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку: дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення про застосування штрафних санкцій; узгодження визначеного у рішенні грошового зобов`язання; сплата узгоджених грошових зобов`язань у встановлений законом строк.

Поряд з цим, питання правомірності визначених суб`єктом владних повноважень штрафних санкцій у відповідному рішенні не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Оскільки рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0018 від 13.06.2019 р. відповідачем не оскаржене, штраф у добровільному порядку не сплачено, факт вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 27 Закону № 270/96-ВР, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 9 ст. 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, може звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Отже, рішення позивача станом на час розгляду даної справи є чинним, доказів виконання вказаного рішення відповідачем не надано, що, в свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення позову.

За наведених обставин, рішення № 0018 від 13.06.2019 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким накладено штраф на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

До того ж, суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним штрафу у розмірі 2550,00 грн або оскарження в судовому порядку та скасування рішення № 0018 від 13.06.2019 р.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 2550,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність понесених судових витрат позивачем - суб`єктом владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд приходить до висновку, що судові витрати не підлягають стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255, 293 та 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь державного бюджету 2550,00 грн.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (вулиця Д. Вітовського, 18, м. Львів, код ЄДРПОУ 40349068);

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя В.К. Левицький