Рішення № 87471269, 10.02.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4035/19

РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, в якому просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області 99753,04 грн. процентів за безпідставне збереження та користування належними ОСОБА_1 за законом та на підставі судового рішення 108934,09 з 01.01.2010 по 04.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов`язано Державну судову адміністрацію України та Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009. В подальшому суд змінив спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" та роз`яснив виконання судового рішення шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів, виділених їй у вигляді асигнувань Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів". Стягнення проводиться ДКСУ на підставі Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2001, №845.

Позивач зазначає, що оскільки сума грошової компенсації в розмірі 108934,09 грн. не була йому виплачена у передбачений законом строк, в грудні 2009, органи державної влади свідомо безпідставно користувались належними йому коштами, тому з 01.01.2010 він має право на отримання від боржника 99753,04 грн. процентів за безпідставне користування його коштами в порядку статей 536, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів зазначає, що позовні вимоги не визнає, вказує, що 04.07.2017 Державна казначейська служба України у порядку черговості виконала виконавчий лист і перерахувала кошти на рахунок стягувача. ДКС України у порядку Постанови КМУ №845 від 03.08.2011 "Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" лише виконує рішення суду про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, які відкриті в органах ДКС, а не відповідає за зобов`язаннями держави чи державних органів.

Також вказує, що Казначейство не є боржником згідно виконавчих листів Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №2-а-361/10/2270, позивач не навів жодного доказу на підтвердження того, що органи Казначейства користувалися або зберігали кошти, належні позивачу та жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи ДКС України за дії інших юридичних осіб та держави в цілому.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Відповідно до ухвали від 10.12.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 21.08.2006, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2009 відмову Апеляційного суду Хмельницької області та Державної судової адміністрації України у призначенні та виплаті щомісячного грошового утримання визнано незаконною та зобов`язано відповідачів призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, починаючи з 27.11.2005 з урахуванням проходження служби і участі в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан з 26.04.1980 по 21.11.1981, зарахувавши один місяць служби за три.

22.06.2009 на підставі зазначеної постанови суду від 21.08.2006 голова Апеляційного суду Хмельницької області видав наказ №24/04-03, яким ОСОБА_1 встановлено 100% передбаченого Законом України "Про статус суддів" щомісячного грошового утримання, належного ОСОБА_1 у разі виходу у відставку, зокрема: з 27.11.2005 у розмірі 80%, з 27.11.2006 у розмірі 82%, з 27.11.2007 у розмірі 84%, з 27.11.2008 у розмірі 86% заробітної плати працюючого судді; бухгалтерії доручено здійснити розрахунок щомісячного грошового утримання з 27.11.2005 і направити потребу в ДСА України для виділення коштів на виплату позивачу належної суми грошового утримання, а також провести перерахунок отриманого щомісячного грошового утримання з 13.01.2009 з розрахунку його розміру у 86% заробітної плати.

Апеляційний суд Хмельницької області 10.07.2009 направив у ДСА України лист із зазначенням потреби в коштах по КЕКВ 1341 на виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання з 27.11.05 по 12.01.09 в сумі 259219,21 грн., розрахунок цієї суми та копію наказу голови суду №24/04-03 від 22.06.2009.

25.12.2009 за видатковим касовим ордером №92 позивачу було виплачено 64003,84 грн., 29.12.2009 за видатковим касовим ордером №97 - 195215, 37 грн., всього позивачу виплачено заборгованість з щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009 в сумі 259219,21 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.03.2010, залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012, позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невиплаті ОСОБА_1 компенсації за порушення строків виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009; зобов`язано ДСА України та Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009.

На підставі наказу голови Апеляційного суду Хмельницької області від 01.09.2010 бухгалтерією здійснено розрахунок компенсації втрачено частини щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009, який надіслано до ДСА України для виділення додаткових коштів в розмірі 108935 грн. У відповіді ДСА України зазначено, що додаткова потреба буде розглянута в разу внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та що на 29.11.2010 додаткові кошти Апеляційному суду не виділені, у зв`язку із чим немає можливості виплатити вказану суму.

За заявою позивача 18.06.2012 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрив виконавчі провадження з виконання виконавчих листів щодо відповідача Апеляційного суду Хмельницької області (ВП №33077248) та щодо відповідача ДСА України (ВП №33078009).

25.09.2012 ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду за заявою Апеляційного суду Хмельницької області змінено спосіб та порядок виконання судового рішення у адміністративній справі №2а-361/10/2270 шляхом проведення стягнення коштів за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів".

Державна казначейська служба України 04.07.2017 на виконання виконавчого листа, виданого 30.05.2012 Хмельницьким окружним адміністративним судом по справі №2а-361/10/2270 перерахувала на банківський рахунок ОСОБА_1 108934,09грн.

Вважаючи, що органи державної влади свідомо безпідставно користувались належними йому коштами, тому з 01.01.2010 він має право на отримання від боржника 99753,04 грн. процентів за безпідставне користування його коштами в порядку статей 536, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з частиною 2 статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів, за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актом цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 845 від 03.08.2011 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" (надалі - Порядок) Державна казначейська служба України виконує рішення суду про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів, а також рахунків бюджетних установ, які відкриті в органах Державної казначейської служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 порядку (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24 - 34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Відповідно до пункту 26 Порядку, безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Відповідно до пункту З Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як встановив суд, на рішення по справі № 2-а-361/10/2270 було видано 2 виконавчих листи.

Одним виконавчим листом від 30.05.2012 по справі № 2-а-361/10/2270 суд зобов`язав Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009. Другим - суд зобов`язав Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання за період з 27.11.2005 по 12.01.2009.

Згідно першого виконавчого листа боржником є Апеляційний суд Хмельницької області, а згідно другого - Державна судова адміністрація України.

Відповідно до статті 148 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453-УІ, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. І саме Державна судова адміністрація України незважаючи на численні звернення не виділила коштів Апеляційному суду Хмельницької області для виконання рішення по справі № 2-а-361/10/2270.

Жоден з зазначених боржників не виконав рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2012 по справі № 2-а-361/10/2270.

Позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження того, що органи Казначейства користувалися або зберігали кошти належні Позивачу. Окрім того. Казначейство не є боржником згідно виконавчих листів Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 2-а-361/10/2270.

Суд звертає увагу, що зобов`язання перед позивачем виникло саме у Державної судової адміністрації України, органом, що розпоряджається грошовими коштами призначеними для утримання апаратів судів. Державна казначейська служба України отримала від позивача заяву про виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від по справі № 2-а-361/10/2270.

Як зазначає відповідач, Державна казначейська служба України листом від 31.12.2014 № 5-13/7300-29743 повідомила ОСОБА_1 , що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі № 2-а-361/10/2270 не вказано суми до стягнення. Ухвалами Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.09.2012 та 18.06.2014 також не визначено суми до стягнення.

Казначейству України не надано повноважень щодо здійснення нарахування та перевірки правильності нарахування стягувачами або боржниками сум коштів до стягнення, що були предметом розгляду в судах. Саме відсутність повноважень щодо встановлення Казначейством сум коштів, які підлягають сплаті за рішенням суду, не дає можливості Казначейству України виконати судове рішення саме у встановлений судом спосіб і порядок.

Враховуючи встановлене, суд робить висновок, що з боку органів Казначейства не має місце безпідставне збереження чи користування грошовими коштами. Розмір компенсації, який підлягав стягненню на користь позивача не було визначено відповідним судовим рішенням про стягнення цієї компенсації. Спірні правовідносини не підлягають регулюванню нормами статей 1212,1214 ЦК України.

Суд зазначає, що позивач у позовних вимогах просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області процентів за безпідставне збереження та користування його майном.

Згідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Казначейства виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи Державної казначейської служби України за дії інших юридичних осіб та Держави України в цілому.

Несвоєчасна виплата ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячного грошового утримання не свідчить про те, що в такому випадку має місце безпідставне збереження чи користування грошовими коштами позивача державою. Розмір компенсації, який підлягав стягненню на коритись позивача не було визначено відповідним судовим рішенням про стягнення цієї компенсації, а її нарахування та виплата були проведені вже в процесі виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутній предмет регулювання, передбачений статтями 1212, 1214 Цивільного кодексу України, а саме, грошові кошти у чітко визначеному розмірі, якими, як стверджує позивач, незаконно користувався відповідач.

Разом з тим, суд не бере до уваги посилання позивача на постанову Верхового Суду України від 02.03.2016, №6-2491цс15, в якій визначено, що якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються грошові кошти (як готівкові, такі і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту цієї постанови, Верховний Суд України прийшов до висновку про можливість застосування положень статті 536 ЦК України та нарахування відсотків за користування коштами, які були фактично отримані за недійсним договором купівлі-продажу житлового будинку та засновано двосторонню реституцію, стягнуто на користь позивача отримані відповідачем грошові кошти за продаж будинку.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення процентів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10 лютого 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ 14, 01014 , код ЄДРПОУ - 37567646) Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 37971775) Головуючий суддя В.В. Матущак