Рішення № 87471167, 07.02.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2587/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 р. №Ф-613-25,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 р. №Ф-613-25, складену Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивачка зазначила, що 19.11.2019 року вона поштою отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-613-25 від 14.08.2019 р., винесену Головним управлінням ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, якою, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідач вимагає від позивачки сплатити 8190,65 грн.

Позивачка зазначає, що вимога є протиправною та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Починаючи з 10.01.2019 року, позивачка перебуває на обліку ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі в якості особи, яка проводить незалежну професійну діяльність - адвокатську.

ОСОБА_1 також вказує, що в 2019 році нею сплачено ЄСВ в розмірі мінімального страхового внеску щокварталу. Вважає свій обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску виконаним в повному обсязі.

Окрім зазначеного, ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачем порядку формування оскарженої вимоги, зазначаючи про те, що, на її думку, вимога про сплату боргу (недоїмки) мала бути винесена тільки за результатом проведення перевірки, яка, в свою чергу, здійснена не була.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) винесену контролюючим органом протиправною, позивачка звернулася до суду.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 21.01.2020 року.

24.12.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що позивачка є платником ЄСВ.

При цьому сума єдиного внеску, що позивачка має сплачувати як його платник не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

На підставі норм чинного законодавства позивачці було нараховано за 2017 рік суму грошового зобов`язання у сумі 8448,00 гривень, а за 2018 рік у сумі - 9828,72 гривні. Дана обставина підтверджується інтегрованою карткою позивачки АІС "Податковий блок" за 2017-2018 роки.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та є підставою для відмови в задоволенні позову.

В судове засідання, призначене на 21.01.2020 року, сторони з`явились. Протокольною ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні, задоволено клопотання позивачки про відкладення розгляду справи. Датою наступного засідання визначено 29.01.2020 року.

29.01.2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач явку належним чином вповноваженого представника до суду не забезпечив.

Частиною 3 статті 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст.ст. 194, 205 КАС України суд вважає, що подання позивачкою заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження та неприбуття без поважних причин відповідача не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Так, судом з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006117610 від 20.12.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 21.02.2003 року була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

17.01.2014 року взята на облік Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Кодом виду економічної діяльності вказано: "Консультування з питань комерційної діяльності й керування" (70.22).

Відповідно запису №24990060005012698 від 29.12.2016 року державним реєстратором внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №1391030700040 від 29.01.2019 року встановлено, що адвокат ОСОБА_1 взята на облік у контролюючих органах 29.01.2019 року за №33418, на дату видачі довідки перебуває на обліку Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Протягом 2019 року позивач сплатила на рахунок органу доходів і зборів, відкритий в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, наступні суми єдиного соціального внеску:

19.04.2019 року - 2754,18 грн. (квитанція № 0.0.1331733951.1 від 19.04.2019 року);

01.11.2019 року - 2800,00 грн. (квитанція № 0.0.1511128894.2 від 01.11.2019 року);

23.07.2019 року - 2754,18 грн. (квитанція № 0.0.1418319522.1 від 23.07.2019 року).

14.08.2019 року контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-613-25, відповідно до якої борг ОСОБА_1 становить 8190,65 грн.

Вважаючи зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом другим підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн., з 1 січня 2018 року - 3723 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Таким чином, як для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність так і для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, у разі якщо ними не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, зазначеними нормами законодавства передбачений обов`язок сплатити за звітний 2017 рік - 8448 грн. (3200 грн.*12міс.*22%), за звітний 2018 рік - 9828,72 грн. (3723 грн.*12міс.*22%).

Саме такі суми зобов`язань, згідно зворотного боку облікової картки ОСОБА_1 , були їй нараховані.

Такими самими доводами відповідач у відзиві обґрунтовує суму боргу ОСОБА_1 , визначеної в оскарженій вимозі - сума щоквартального мінімального страхового внеску за 2017-2018 роки (18276,72 грн.).

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Водночас, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що ОСОБА_2 в 2017-2018 роках була платником ЄСВ в розумінні ст. 4 Закону №2464.

Натомість, з наданого до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що її діяльність як фізичної особи-підприємця припинена 29.12.2016 року, тобто, з цього часу вона не є платником ЄСВ, передбаченим п. 4 ч. 1 ст.4 Закону №2464.

Також, відповідачем не надано доказів реєстрації ОСОБА_1 як самозайнятої особи. Тому ОСОБА_2 до взяття її на облік в якості такої (згідно довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 29.01.2019 року №1921030700040) до 29.01.2019 року не була, згідно визначення п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464, платником ЄСВ.

Отже, суми ЄСВ в розмірі 18276,00 грн., нараховані як щоквартальні мінімальні страхові внески за 2017-2018 роки, що згідно відзиву відповідача, лягли в основу вимоги ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі №Ф-613-25 від 14.08.2019 року, є нарахованими неправомірно.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, належними, достовірними та допустимими доказами не доведено відповідність прийнятого ним рішення, в частині сум, що лягли в основу оскарженої вимоги, приписам ч.2 ст.2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) - є такою, що підлягає скасуванню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2019 р. №Ф-613-25, складену Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259).

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73000, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 111060000