Рішення № 87470796, 10.02.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 р. № 520/13682/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 393/2030-1307/1 від 14.09.2018, № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017, № 159-1303 від 04.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, а тому вважає, що вони підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позивач в силу статті 267 Податкового кодексу України у 2016 та 2017 роках був платником транспортного податку, а наявний у нього на праві власності автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ" модель "GL 63 AMG 4MATIC", 2013 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см., номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см., номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №159-1303 від 04.04.2016, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за автомобіль "MERCEDES-BENZ" модель "GL 63 AMG 4MATIC", 2013 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. в розмірі 25000,00 грн за 2016 рік.

Також, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №60/2030-1303-17 від 31.05.2017, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за автомобіль "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. в розмірі 25000,00 грн за 2017 рік.

Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №393/2030-1307/1 від 14.09.2018, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за автомобіль "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. в розмірі 20833,30 грн за 2017 рік.

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №159-1303 від 04.04.2016 суд зазначає наступне.

24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Враховуючи те, що Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, суд зазначає, що з 1 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 року складали 1033500 грн.

Відтак, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, на підставі підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, була затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (в подальшому - Методика).

Середньоринкова вартість автомобіля, як зазначено в п. 2 Методики, розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі за текстом - Порядок), ствердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 N 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сер = Цн * (Г/100) * (1 ± (Гк /100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

В додатку 2 до Порядку вказано, що нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів складає 27 тис. км., а також наводиться таблиця значень коефіцієнта коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням різниці між фактичним та нормативним середньорічним пробігом і транспортних засобів.

Відповідно до пункту 12 Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Відповідно до п. 13 Методики, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом використовується інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

Суд зазначає, що Мінекономіки розраховує та подає ДФС інформацію про автомобілі в період з 10 січня до 1 лютого базового податковою періоду.

В той же час, постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, якою була затверджена Методика, набрала чинність 19.02.2016, що унеможливлює виконання приписів пунктів 4, 13 Методики у встановлені в ній строки.

Представником контролюючого органу надано лист Мінекономрозвитку від 22.02.2016 вих.№3252-08/4797-03, отриманий Державною фіскальною службою.

Згідно вказаного листа Мінекономрозвитку України на виконання пункту 13 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідачу надано інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" станом на 1 січня 2016 року.

У додатку №1 до листа Мінекономрозвитку України від 22.02.2016 вих. №3252-08/4797-03 наведена інформація щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ".

Серед переліку транспортних засобів у Додатку №1 зазначений автомобіль: MERCEDES-BENZ GL 550, 4.7, внутрішнього згорання, бензин, строк експлуатації легкового автомобіля до 5 років.

Поряд із тим, суд зазначає, що лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18.02.2016 вих. №3252-08/4797-03 містить відомості про автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 63 AMG, тип двигуна - внутрішнього згорання, тип пального бензин, з об`ємом двигуна 5,5 літра. В той час як автомобіль позивача "MERCEDES-BENZ" модель "GL 63 AMG 4MATIC", 2013 року випуску, об`єм двигуна транспортного засобу, який належить позивачу складає 5461 куб. см., що не відповідає вказаним у даному розрахунку даним.

Мінекономрозвитку не вказує на наявність норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.

Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.

Положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що технічні характеристики автомобіля, зазначеного у листі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.02.2016 вих. №3252-08/4797-03, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, суд не вбачає підстав для застосування вказаного розрахунку при визначенні середньоринкової вартості автомобіля позивача, що свідчить про неправомірність нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.11.2018 у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку сплачувати транспортний податок у 2016 році.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017 щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік на суму 25000,00 грн суд зазначає наступне.

01 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон № 1791-VIII), якими зокрема внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України від 20 грудня 2016 року N 1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017), об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абз.3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 N 428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 813/3965/17.

Станом на час винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017 зі сплати транспортного податку за 2017 рік, діяли норми Методики, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, які набрали чинності з 19.02.2016 та визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п.п.13, 14 Методики).

Тобто, Методика станом на 31.05.2017 на час визначення позивачу податкового зобов`язання за 2017 рік не відповідала вимогам пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01.01.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від № 428 від 21.06.2017 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, із врахуванням яких, пункти 13,14 Методики відповідають вимогам пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України, в редакції чинній з 01.01.2017.

Проте, ці зміни набрали чинності 24.06.2017, тобто після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб який зареєстрований на позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового Кодексу України, а отже, і податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 393/2030-1307/1 від 14.09.2018, яким донарахований ОСОБА_1 транспортний податок за 2017 рік на суму 20833,30 грн, суд зазначає наступне.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 р. N 428), (далі Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

Отже, перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Так, судом встановлено, що контролюючий орган надав до суду перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше пяти років та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року.

Автомобіль марки "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5,5 (5500) куб. см., включено до переліку.

В той же час, суд звертає увагу, що об`єм циліндрів двигуна автомобіля, що належить позивачу становить 5461 см.куб, тобто не досягає 5500 см.куб.

Жодною нормою законодавства, не передбачено можливості округлювати показники об`єму двигуна для віднесення автомобіля до об`єкту оподаткування.

В даному випадку, довільне тлумачення фіскальним органом положень нормативного акту є неприпустимим, оскільки адаптація встановлених законодавцем правил під певні, вигідні контролюючому органу у визначений проміжок часу обставини, ризикує призвести всю законодавчу та правозастосовну систему країни до явного хаотичного стану.

Підстави застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, нормами закону не обґрунтовані.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Новік проти України" (18.12.2008) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".

У справі "Щокін проти України" Суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, по-перше, в зв`язку з тим, що відповідне національне законодавство не було чітким і узгодженим, та, відповідно, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не була дотримана вимога законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для додаткового трактування критеріїв необхідних для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, оскільки щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщує Перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який містить такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Тобто, контролюючий орган, отримавши від законодавця вичерпний перелік технічних характеристик, необхідних для надання автомобілю статусу об`єкта оподаткування, був позбавлений необхідності в більш ширшому його тлумаченні. В даному випадку, фактично здійснивши округлення об`єму двигуна автомобіля позивача до іншого показника, податковий орган допустив фактично свавільне втручання у майнові права позивача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки у переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2017 році автомобіль марки "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. не вказаний, то транспортний засіб який зареєстрований на позивача не може вважатися об`єктами оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.

Крім того, суд також звертає увагу, що Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №60/2030-1303-17 від 31.05.2017, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за автомобіль "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. в розмірі 25000,00 грн за 2017 рік та податкове повідомлення-рішення №393/2030-1307/1 від 14.09.2018, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок за автомобіль "MERCEDES-BENZ" модель "G 63 AMG", 2012 року випуску, об`єм двигуна 5461 куб. см. в розмірі 20833,30 грн за 2017 рік.

Тобто, контролюючим органом за один автомобіль і за один період двічі нараховано транспортний податок позивачу.

Суд зазначає, що положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов`язок сплати податку.

Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.11. 2018 у справі № 822/2687/17.

Верховний Суд в даному рішенні прийшов до висновку, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

Щодо строку звернення до суду з позовом в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від № 159-1303 від 04.04.2016 суд зазначає наступне.

Як зазначив представник позивача у позові, про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень йому стало відомо із листа Головного управління ДФС в Харківській області від 13.06.2019 № 7885/К20-40-56-06-26. Доказів вручення податкового повідомлення-рішення № 159-1303 від 04.04.2016 у 2016 році відповідачем до суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не пропустив визначений чинним законодавством строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від № 159-1303 від 04.04.2016.

Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та те, що транспортні засоби, які зареєстровані за позивачем не є об`єктами оподаткування транспортним податком в розумінні пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач на виконання положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, не надав суду належних та допустимих доказів визначення середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов`язання за 2016 та за 2017 роки, у зв`язку із чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 393/2030-1307/1 від 14.09.2018, № 60/2030-1303-17 від 31.05.2017, № 159-1303 від 04.04.2016.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43143704) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних