Ухвала суду № 87469928, 10.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

10 лютого 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/692/20

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Пецяк Людмили Вікторівни про арешт коштів боржника ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27 грудня 2019 року ВП №44298473 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50581162 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №51285090 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №50580720 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/877/16, виданого 19 липня 2016 року, постанови про стягнення виконавчого збору №50580782 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №51442271 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №551536841 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №51598053 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №51597869 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №60889743 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/477/14, виданого 27 травня 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1078/14, виданого 21 серпня 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/222/14, виданого 15 квітня 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/828/13, виданого 28 серпня 2013 року, постанови про стягнення виконавчого збору №51605203 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Черкаської області №925/1966/13, виданого 25 лютого 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/123/13-г, виданого 05 серпня 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору №51605203 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №51680370 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1319/15, виданого 02 жовтня 2015 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1880/15, виданого 10 листопада 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору №51680085 від 16 грудня 2019 року, виданого ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №50580998 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/2530/13, виданого 04 березня 2014 року, постанови про стягнення виконавчого збору №51605722 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області, виданого 03 березня 2016 року, постанови про стягнення виконавчого збору №50581425 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №50615900 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/155/15, виданого 15 квітня 2015 року, постанови про стягнення виконавчого збору №51680269 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, постанови про стягнення виконавчого збору №50580921 від 16 грудня 2019 року, виданої ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, наказу Господарського суду Полтавської області №917/2407/15, виданого 29 січня 2016 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/810/14, виданого 14 липня 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/454/16, виданого 13 червня 2016 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/455/16, виданого 31 травня 2016 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/391/13-г, виданого 03 квітня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/697/13, виданого 15 липня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1567/13, виданого 02 вересня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1772/13, виданого 11 жовтня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1870/13, виданого 13 грудня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/824/14, виданого 10 листопада 2016 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/483/16, виданого 10 червня 2016 року, наказу Господарського суду Полтавської області № 18/1736/12, виданого 19 листопада 2012 року, наказу Господарського суду Полтавської області №18/1990/12, виданого 17 лютого 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №18/1990/12, виданого 17 лютого 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/1216/13, виданого 28 жовтня 2013 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/823/14, виданого 16 вересня 2014 року, наказу Господарського суду Полтавської області №917/809/14, виданого 08 серпня 2014 року, виконавчого листа Зіньківського районного суду Полтавської області №530/1021/16-ц, виданого 26 січня 2017 року.

Разом із позовною заявою Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з рахунку Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" у стандарті IBAN: UA813808160000026004001202483, відкритому в Акціонерному товаристві "БАНК СІЧ", МФО 380816, в межах суми 54843930,18 грн до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

В обґрунтування цієї заяви Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" зазначило, що відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" від 27 грудня 2019 року ВП №44298473, якою накладено арешт на суму 54843930,18 грн, проте відповідно до облікової картки зведеного виконавчого провадження ЗВП №34007292 на примусовому виконанні перебувають виконавчі документи, сума стягнень за якими є меншою ніж сума, на яку оскаржуваною постановою накладено арешт, що свідчить про очевидну протиправність постанови про арешт коштів боржника від 27 грудня 2019 року ВП №44298473 та, як наслідок, наявність підстави для вжиття заходу забезпечення позову.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, а тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, що передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, а відтак суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів встановити чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно із частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Пунктом 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18.

У заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтування того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та лише зазначено про наявність, на його думку, очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови у зв`язку з неправильним визначенням суми грошових коштів, на яку накладено арешт.

Тож, заявляючи про необхідність вжиття заходу забезпечення позову у зв`язку з неправильним визначенням відповідачем суми грошових коштів, на яку накладено арешт, заявник не врахував, що при розгляді заяви про забезпечення позову судом не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог, адже оцінка протиправності чи правомірності оскаржуваної постанови, в тому числі щодо суми арешту, може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони надають суду в ході розгляду адміністративної справи.

Таким чином, перевірка на стадії розгляду заяви про забезпечення позову правомірності накладення арешту на кошти боржника в сумі 54843930,18 грн без дослідження відповідних доказів та встановлення відповідних обставин у справі не відповідатиме самому змісту забезпечення позову та фактично свідчитиме про вирішення спору по суті.

Крім того, у цій справі позивачем не оскаржуються постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, а тому, вживши в межах цього спору заявлений захід забезпечення позову, суд зупинить виконання судових рішень господарських судів та місцевих загальних судів, чим завдасть ще більшої шкоди ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, заявником не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Отже, у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 27 грудня 2019 року ВП №44298473.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.І. Слободянюк