Рішення № 87469785, 05.02.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4819/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Протас О.М.,

представника позивача - Яременка О.Є.,

представника відповідача - Бондаренко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2019 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.08.2019 №138626, винесеної начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що в актах проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зазначено про виявлення перевищення норм навантаження автомобіля з державними номерними знаками НОМЕР_2 з причепом, що не відповідає даним зважування, оскільки документи про результати зважування свідчать про те, що здійснювалося зважування автомобіля без причепа із державними номерними знаками НОМЕР_2 . Поряд з цим, вказує, що у всіх документах органу Укртрансбезпеки безпідставно зазначено позивача в якості винуватця допущеного порушення, оскільки автомобіль з державними номерними знаками НОМЕР_2 останньому ніколи не належав та не використовувався ним у його господарській діяльності. Натомість, ОСОБА_1 є власником автомобіля з державними номерними знаками НОМЕР_3 . При цьому, позивач зауважує, що автоперевізником 18.06.2019 вантажним автомобілем RENAULT з номерними знаками НОМЕР_3 з причепом з номерними знаками НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 було ТОВ "Вівотранс", а не ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 10:00 год. 27.12.2019, яке відкладалося на 14:30 год. 23.01.2020, в якому, в свою чергу, оголошувалася перерва до 11:30 год. 05.02.2020.

24.12.2019 до суду від Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов спільний відзив на позов /а.с. 48-52/, в якому останні заперечують проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Вказують на те, що 18.06.2019 при проведенні рейдової перевірки, місце перевірки: а/д М05, 450 км + 500 м, інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області був перевірений транспортний засіб марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . За кермом перебував водій ОСОБА_2 , який і надав державному інспектору вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Під час перевірки виявлено порушення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме: навантаження на строєну вісь 23,24 т при допустимих 22 т. Зважування проводилося на повіреному автоматичному приладі для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, який відповідає свідоцтву про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. В зв`язку виявленням вказаних порушень інспекторами було складено: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.06.2019 №036119, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу від 18.06.2019 №036275, розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів (додаток до акту №036119), та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом від 18.06.2019 №131562, який відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті складається в одному примірнику. При складанні вказаних документів були допущені технічні помилки, суть яких детально викладена в поясненні інспектора Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Єгорова С. Разом з тим, на переконання відповідачів, допущені при написанні технічні помилки не змінюють суті вчиненого правопорушення, яке призводить до руйнування дорожнього покриття та завдає збитків Державному бюджету України. Факт складання акту від 18.06.2019 №131562 на власника транспортного засобу, а не на перевізника, котрий зазначений в товарно-транспортній накладній від 18.06.2019 №62М, пояснюється положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та відсутністю підстав для складання матеріалів на ТОВ "Вівотранс". За змістом акту від 18.06.2019 №131562 водія було ознайомлено, однак підписувати вказаний акт та надавати будь які пояснення водій відмовився. Повідомлення про призначення розгляду справи на 06.08.2019 від 24.07.2019 рекомендованим листом з повідомленням №3600807286569 було направлене позивачу. За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.08.2019 №138626 за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до статті 60 вказаного Закону застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме, 1700,00 грн.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 20.01.2020 /а.с. 86-88/, позивач наполягає на тому, що згідно товарно-транспортної накладної від 18.06.2019 №62М, яка оформлена з дотриманням вимог законодавства та відповідає правилам перевезення вантажів автомобільним транспортом, він не був перевізником і не здійснював господарської діяльності на автомобілі RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 .

Представник позивача в судовому засіданні 05.02.2020 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2020 заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу з державними номерними знаками НОМЕР_3 /а.с. 22/.

18.06.2019 відповідно до направлення Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на рейдову перевірку від 14.06.2019 №026311 (місце перевірки: а/д М05, 450 км + 500 м) інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області був перевірений належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , який відповідно до товарно-транспортної накладної від 18.06.2019 №62М на вказаному автомобілі здійснював перевезення вантажу - кукурудзи 3 класу на замовлення автомобільного перевізника ТОВ "Вівотранс" від ПП "Валентина" до ТОВ "ІЗТ" (для ПП "Гленкор Агрікалчер Україна") з пункту навантаження с. Михайлівка, Бершадський район, Вінницька область до пункту розвантаження "ІЗТ" порт Чорноморськ /а.с. 54, 57, 61-62/.

За результатами перевірки інспекторами були складені акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.06.2019 №036119 /а.с. 67/, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу від 18.06.2019 №036275 /а.с. 66/ та розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів (додаток до акту №036119) /а.с. 65/.

Також результати перевірки оформлені актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині відсутності документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів /а.с. 54/.

За змістом акту від 18.06.2019 №131562 водій ОСОБА_2 ознайомлений з цим актом, однак підписувати вказаний акт та надавати будь які пояснення водій відмовився /а.с. 54/.

24.07.2019 за вихідним №32316/33/24-19 ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 , направлено повідомлення Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який призначений на 06.08.2019 з 10:00 год до 12:00 год /а.с. 55-56/.

06.08.2019 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №138626 у розмірі 1700,00 грн за надання ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 53/.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26, 27 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок відповідача щодо надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений частиною четвертою статтею 48 Закону №2344-III, а саме, за відсутності документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

З цього приводу, слід зазначити, що відповідно приписів частини четвертої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з наявної у матеріалах справи товарно-транспортної накладної від 18.06.2019 №62М, належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося перевезення вантажу - кукурудзи 3 класу автомобільним перевізником ТОВ "Вівотранс" на замовлення та від ПП "Валентина" до ТОВ "ІЗТ" (для ПП "Гленкор Агрікалчер Україна") з пункту навантаження с. Михайлівка, Бершадський район, Вінницька область до пункту розвантаження "ІЗТ" порт Чорноморськ. Вказане не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тобто, в спірному випадку позивач ОСОБА_1 не являється автомобільним перевізником, до якого за приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III застосовується відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Суд зауважує, що доказів, які б спростовували правильність оформлення товарно-транспортної накладної від 18.06.2019 №62М чи підтверджували б її юридичну дефектність матеріали даної справи не містять, як не містять і обґрунтованих доводів відповідачів щодо підстав застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу саме до власника транспортного засобу ОСОБА_1 , а не до автомобільного перевізника, зазначеного в товарно-транспортній накладній ТОВ "Вівотранс".

За доцільне відмітити, що за змістом додаткових пояснень позивача /а.с. 110-112/, останній дійсно являється фізичною особою-підприємцем та відповідно до ліцензії дозволеним видом його діяльності є внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. У своїй підприємницькій діяльності позивач використовує лише автомобіль з державними номерними знаками НОМЕР_6 , що підтверджується даними з веб-порталу Державної служби України з безпеки на транспорті /а.с. 113-115/. При цьому, належний йому на праві приватної власності автомобіль RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 в господарській діяльності по перевезенню вантажів ним не використовується. Між ОСОБА_1 та його товаришем ОСОБА_2 мала місце усна домовленість, за якою ОСОБА_1 передав останньому у тимчасове безоплатне користування автомобіль марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 для його особистих потреб. Вказана домовленість була виконана обопільно, спорів щодо її недійсності у позивача з ОСОБА_2 не існує.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 827 ЦК України визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

За приписами статті 828 ЦК України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При цьому, у законодавстві розшифровано лише терміни "наземні транспортні засоби" та "автомобільний транспортний засіб".

Так, відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Водночас, за змістом статті 1 Закону №2344-III автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм, останні по суті виключають обов`язок укладення договору позички наземного самохідного транспортного засобу у письмовій формі у разі укладення такого договору між фізичними особами.

За викладених обставин, у суду відсутні підстави заперечувати реальність усної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі останньому в тимчасове безоплатне користування автомобіль марки RENAULT д.р.н. НОМЕР_3 .

Враховуючи зазначене, а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 у спірному випадку не виступав в якості автомобільного перевізника і зворотнє відповідачами не доведено, суд доходить висновку про недопущення позивачем порушення, відповідальність за яке встановлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв`язку з чим постанова управління про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.08.2019 №138626 підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірному випадку управління, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.08.2019 №138626 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1344,70 грн /а.с. 5, 32/.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору в указаній сумі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.08.2019 №138626.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1344,70 грн (одна тисяча триста сорок чотири гривні сімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Гіглава