Рішення № 87469618, 06.02.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020

м.Харків

Справа № 639/4793/19

провадження 2/639/242/20

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Міжиріцької А.В.

учасники справи:

представник позивача- ОСОБА_1

представник відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , третя особа- ОСОБА_5 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , третя особа- ОСОБА_5 про стягнення коштів в сумі основного боргу у розмірі 28000 грн., штрафних санкцій розмірі 5303 грн. 25 коп., а саме пені за прострочку платежу за період з 16.02.2019 р. по 20.05.2019 р. на рівні облікової ставки НБУ, 3% річних від простроченої суми та інфляційного збільшення згідно ст. 625 ЦК України, також витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги-11000 грн., а також судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що між нею та 3 особою- ОСОБА_5 28.01.2019 р. укладено договір наміру придбання квартири, за яким ОСОБА_5 внесено завдаток у розмірі 1 тис. доларів США, проте придбання квартири не відбулося з його вини, тому він несе відповідальність у розмірі суми задатку за п. 16 договору. Зазначена була сума передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на зберігання та укладено з нею відповідній договір від 28.01.2019 р. , зі строком повернення грошей до 15.02.2019 р. У визначений строк придбання квартири не відбулось, змін до договору наміру не вносилось, між позивачем та ОСОБА_5 укладена додаткова угода до договору про намір, за якою позивач отримує всю суму-1000 доларів США, що була передана ОСОБА_5 28.01. 2019 р. в якості завдатку , а 3 особа не має жодних претензій до позивача. Після цього, ОСОБА_3 звернулась до ФОП ОСОБА_4 з метою отримання коштів, однак відповідач відмовилася та на подальші направлені їй поштою письмові вимоги не відреагувала, що змусило ОСОБА_3 звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і просить задовольнити та в частині стягнення основного боргу застосувати валюту договору, а саме долари США.

Відповідач ОСОБА_4 , не погодившись з позовними вимогами , надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що договір про надання правової допомоги укладений позивачем з адвокатським об`єднанням, а законодавство не передбачає покладення компенсації таким об`єднанням, а тільки адвокату, повноваження якого не надано до договору. Просить врахувати, що договір про наміри не мають ніякої юридичної сили і кошти, отримані від ОСОБА_5 мали бути повернути йому. В договорі зберігання не вказано які саме долари були передані та на який термін. Додаткова угода між позивачем та третьою особою не стосується відповідача, не посвідчена нотаріально, як договір дарування, тому не може бути прийнята до уваги ( а.с. 50-61).

3 особа- ОСОБА_5 направив суду заяву, в якій вказує, що дійсно не зміг придбати у ОСОБА_3 квартиру, оплачені ним гроші у розмірі однієї тисячі доларів США продавцем були відразу передані ОСОБА_4 . Після спливу строку оформлення договору 15.02.2019 р., між ОСОБА_5 і позивачем складена додаткова угода, за умовами якої сума 1000 доларів США залишається ОСОБА_3 . Проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить розглядати справу за його відсутністю ( а.с. 65-76).

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

28 cічня 2019 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір про намір, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язується продати ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На забезпечення прийнятих зобов`язань, покупець передав продавцю забезпечуваний платіж в сумі 28000 грн., що еквівалентно 1000 доларам США, в рахунок належного за договором відчуження виконання платежів ( п. 6 договору).Суму, обумовлену цим пунктом, позивач отримала, що зазначено у п. 7. Договір купівлі-продажу мав бути підписаний 15.02.2019 р.

У день укладення договору про намір ОСОБА_3 передала на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 суму еквівалентну 1000 доларам - умовних одиниць на термін до 15.02.2019, що підтверджується відповідним договором зберігання. У цьому договорі є примітка « за договором про наміри від 28.01.2019 року».

15.02.2019 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 укладена додаткова угода до договору про наміри, відповідно до якого розірвано договір про наміри та на виконання п. 16, яким передбачено, що при порушенні зобов`язання з вини покупця, сума забезпечуваного платежу залишається у продавця, у ОСОБА_3 залишаються передані 28.01.2019 р. грошові кошти, а ОСОБА_5 у зв`язку з цим претензій не має. Крім того, у додатковій угоді сторони зобов`язали ФОП ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 суму, зазначену в договорі про наміри від 28.01.19 р. При підписанні додаткової угоди ОСОБА_4 не була присутня та до її відома умови угоди не доводилась.

Позивач ОСОБА_3 звернулась 15.02.2019 р. до ФОП ОСОБА_4 з вимогами повернути за договором зберігання 1000 доларів США, але відповідач відмовилась, оскільки гроші за договором про наміри мали бути повернуті 3 особі- ОСОБА_5 .

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно частини першоі статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір зберігання коштів, за яким відповідач отримала від ОСОБА_3 на тимчасове зберегіання грошові кошти у розмірі 1000 доларів ( умовних одиниць) та зобов`язувалася їх повернути 15.02.2019 р.

Доводи відповідача про те, що у договорі зберігання не зазначено долари якої країни передані ОСОБА_3 є хибними, оскільки позначка умовні одиниці-долари, як зазначено у договорі, використовується в якості класифікатора іноземної валюти - саме доларів США. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_4 не заперечувала проти того, що отримала від позивача саме долари США. У договорі зберігання є посилання « до договору про наміри», який чітко встановлює отриману ОСОБА_3 від ОСОБА_5 суму, еквівалентну 1000 доларам США.

Відповідно до частини першої статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Вимогами частини першої статті 937 ЦК України передбачено, що договір зберігання укладається в письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Оскільки, за договором зберігання ОСОБА_4 не виконала свої зобов`язання та не повернула ОСОБА_3 в обумовлений строк 15.02.2019 р. суму у розмірі 1000 доларів США, кошти підлягають примусовому стягненню.

Посилання ОСОБА_4 на договір про наміри та необхідність повернення зазначеної суми ОСОБА_5 суд вважає необгрунтованими, враховуючи, що відповідач не була стороною за договором про наміри і укладала безпосередньо з позивачем окремий договір зберігання, за умовами якого саме ОСОБА_3 передала на тимчасове зберігання 1000 доларів -умовних одиниць ОСОБА_4 , а відповідач зобов`язалася повернути до 15.02.2019 р. вказану грошову суму.

Звертаючись до суду позивач також просила з посиланням на вимоги ст.ст. 536, 549 ЦК України стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у вигляді процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ за період з 16.02.2019 р. по 20.05.2019 р. в сумі 4080 грн. 32 коп.

Укладаючи договір зберігання сторони не обумовили можливість оплати штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, механізм та порядок її нарахування, як і оплату процентів за користування чужими грошима, тому як повернення грошей, які перебували на зберіганні не є засобом погашення боргу. Чинне законодавство не передбачає також встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти. З урахуванням викладеного, суд в цій частині вимог ОСОБА_3 вважаєза необхідне відмовити.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, які виникають між сторонами.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору зберігання, індексації не підлягає.

Нарахування 3% річних є мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов`язання і полягає в отриманні компенсації за користування грошовими коштами, тобто після спливу дії договору зберігання. Розрахунок 3 % річних зроблений позивачем виходячи з періоду прострочення виконання зобов`язання за договором , починаючи з 16.02.2019 р. по 16.07.2019 р., тобто за 149 днів ( в межах позовних вимог) і складає 12,25 доларів США ( по формулі 1000 (сума зобов`язання) х 149 (кількість днів прострочення) х 3 : 100 : 365), або в еквіваленті 303 грн. 67 коп. ( за курсом НБУ на день ухвалення рішення 24,79 грн. за 1 долар США).

Згідно ст. 15, 133, 137,141, 142 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи ( ч.4 ст. 137 ЦК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» , від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем додана копія Договору про надання юридичних ( адвокатських) послуг від 25.03.2019 р., копія звіту про виконані роботи від 21.06.2019 р., акт про надання послуг, копії платіжних доручень щодо сплати винагороди адвокату.

Як вбачається зі звіту, адвокатом виконані наступні дії: надання усної консультації, складання вимоги відповідачу, адвокатського запиту, в тому числі повторного, позовної заяви, участь у суді першої інстанції 17.09.2019, 19.11.2019, 06.02.2020.

Матеріали справи свідчать, що ці дії виконані адвокатським об`єднанням «Мазепа та партнери» в особі голови об`єднання, адвоката Мазепи Д.Г.

Позивачем сплачено АО «Мазепа та партнери» за договором від 25.03.2019 р. витрати на адвокатські послуги по квитанціям № 11 від 03.05.2019 р., № 12 від 20.05.2019 р., №13 від 07.06.2019 р., № 14 від 21.06.2019 р.-11000 грн.

Враховуючи обсяг робіт, які надано адвокатом під час підготовки позову до суду, складність справи, виходячи з принципів справедливості та співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 11000 грн. до 8000 грн.

За правилами ст. ст. 133, 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При пред`явленні позову ОСОБА_3 сплачено 768 грн.40 коп. Виходячи із задоволеної частини позовних вимог (85%) , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 653 грн. 14 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , третя особа- ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за договором зберігання 1000 ( одна тисяча) доларів США, 3% річних від простроченої суми за період з 16.02.2019 р. по 16.07.2019 р.- 303 грн. 67 коп.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по оплаті судового збору -653 грн. 14 коп., на професійну правничу допомогу-8000 грн., а всього 8653 ( вісім тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 14 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідач- фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( ІПН НОМЕР_2 , номер запису: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 );

3 особа- ОСОБА_5 ( ІПН НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 ).

СУДДЯ -