Рішення № 87469587, 07.02.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7351/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування наказу №15-5720/13-19-СГ від 29.10.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2019 року №15-6720/13-19-СГ, яким відмовлено від надання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.09.2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, що знаходиться поруч із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер: 5121483000:01:003:0368, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області або мотивовані відмові в наданні вказаного дозволу. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області було надано наказ №15-6720/13-19-СГ, яким відмовлено від надання такої земельної ділянки. В даному листі не містилося категоричної відмови від надання земельної ділянки, а лише роз`яснювальна інформація загального характеру не підтримана жодними нормами чинного законодавства України. У наказі було вказано, що бажана для відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, також, відсутні документи, що підтверджують повноваження представника. Разом з тим, на запит представника позивача від 23.09.2019 року, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано відповідь, що за інформацією, наданою Відділом у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області земельна ділянка загальною площею 75,22 га. яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0599, 5121483000:01:003:0527 земельна ділянка загальною площею 43,11 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номером 5121483000:01:002:0554, 5121483000:01:002:1214, 5121483000:01:002:0609, 5121483000:01:002:0596 розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарною сільськогосподарського виробництва. Дані земельні ділянки знаходяться в колективній власності КСП «Світанок», згідно державного акту на право колективної власності на землю серія ОД від 15.02.1996 року. Також на адвокатський запит представника позивача, 04.11.2019 року Дмитрівська сільська рада надала інформацію про запитувану земельну ділянку яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0554, 121438000:01:002:0596, 5121483000:01:002:1214, 5121483000:01:002:0609, та загальною площею 70 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням пасовища. Дана земельна ділянка не перебуває у комунальної власності громади, земля не розпайовувалась, державний акт не оформлявся. Стосовно ділянки яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0599, 5121438000:01:003:0527, та 5121438000:01:003:0368 відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даною земельною ділянкою розпоряджається Болградська районна державна адміністрація. Дана ділянка загальною площею 23 га кадастрового номера не має, та перебуває у оренді ООО «Агрофірма Дмитрівка». В подальшому 26.11.2019 року ТОВ «Агрофірма Дмитрівка» на адвокатський запит надало відповідь, що дана земельна ділянка не перебуває в оренді чи будь-якій іншій формі власності в ТОВ «Агрофірма Дмитрівка». Представник позивача вказує, що з урахуванням викладеного, з наказом відповідача погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними та додаткового тлумачення не потребують.

Представник позивача вважає, що спірна відмова прийнята з порушенням вимог ст.2 КАС України,

Від відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеської області 11.01.2020 року надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Відповідач зазначає, що На адресу Головного управління надійшло клопотання представника позивача (вх. Т-13794/0/36-19 від 24.10.2019) про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистих селянських господарств за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області. при розгляді клопотання встановлено, що бажана земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності. За інформацією Відділу у Боградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.01.2020 №17/406-20-0.290 відповідно до рішення сесії Дмитрівської сільської ради народних депутатів від 26 червня 1995 року №2-ХХІІ, колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» видано Державний акт на право колективної власності на землю на загальну площу 4589,8 га. Державний акт на право колективної власності на землю (серія ОД) зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №10 від 15 лютого 1996 року. На підставі вищезазначеного Державного акту Одеським науково - дослідним та проектним інститутом землеустрою розроблена Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Світанок». Несформована земельна ділянка яка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 5121483000:01:003:0368 відноситься до земель колишньої колективної власності, які надавалися громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель КСП «Світанок». З дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» 01.01.2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Враховуючи те, що Головне управління не розпоряджається бажаною до відведення земельною ділянкою, Позивачу надано обгрунтовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 29.10.2019 № 15- 6720/13-19-СГ.

Крім того, представник відповідача зазначає, що прийняття рішення відповідачем у спірних правовідносинах грунтуються на дискреційних повноваженнях, та вважає, що вимога позивача про зобов`язання Головне управління надати дозвіл Позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

Представником позивача, 14.01.2020 року надано відповідь на відзив, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові. Також представник позивача зазначив, що шляхом подачі запитів, встановлено, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вона не перебуває у комунальній власності громадян, не розпайовувалась, державний акт не оформлявся. При цьому представник позивача зазначає, що відповідач кожного разу надавав рішення та інформацію, котрі суперечать одне одному, та своїми діями здійснив грубе порушення земельного законодавства.

Ухвалою суду від 11.12.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням від 23.09.2019 року (вх. Т-13794/0/36-19 від 24.10.2019 року), в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. Разом із заявою позивачем було подано: копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія свідоцтва та ордеру на представництво інтересів. (а.с.29-31).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2019 року №15-6720/13-19-СГ, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав: згідно з наявними у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області матеріалами бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, також, відсутні документи, що підтверджують повноваження представника.

Не погоджуючись з вищезазначеним наказом відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

При цьому, з огляду на зміст пп."в" ч.3 ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 121 ЗК України передбачені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше. При цьому, при зверненні до відповідного органу із клопотанням про надання такої земельної ділянки, позивач має надати відповідні документи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, адвокатом О.М. Ковальчуком, від імені позивача ОСОБА_1 , до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області або мотивовану відмову в наданні вказаного дозволу. Разом із заявою позивачем було подано: копію паспорта громадянина України та копію ідентифікаційного коду; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія свідоцтва та ордеру на представництво інтересів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2019 року №15-6720/13-19-СГ, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав: згідно з наявними у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області матеріалами бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, також, відсутні документи, що підтверджують повноваження представника.

Разом з тим, відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № ПІ-462/0-442/0/63-19 від 30.09.2019 року «Про надання інформації», за інформацією, наданою Відділом у Болградському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області земельна ділянка загальною площею 75,22 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0599, 5121483000:01:003:0527 та земельна ділянка загальною площею 43,11 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0554, 5121483000:01:002:1214, 5121483000:01:002:0609, 5121483000:01:002:0596 розташовані на території Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області (за межами населених пунктів), відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дані земельні ділянки знаходяться в колективній власності КСП «Світанок», згідно державного акту на право колективної власності на землю серія ОД від 15.02.1996 року. (а.с. 13-15)

За інформацією, наданою Дмитрівською сільською радою Болградьского району Одеської області (вих. №458 від 14.11.2019 року), про запитувану земельну ділянку яка межує з земельною ділянкою з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0554, 5121483000:01:002:1214, 5121483000:01:002:0609, 5121483000:01:002:0596, та загальною площею 70 га відносяться до земель сільськогосподарського призначення пасовища. Дана земельна ділянка не перебуває у комунальній власності громадян, земля не розпайовувалась, державний акт не оформлявся. Стосовно ділянки яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5121483000:01:002:0599, 5121483000:01:003:0527 та 5121438000:001:003:0368 відносяться до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Даною земельною ділянкою розпоряджається Болградська районна державна адміністрація. Дана ділянка загальною площею 23 га кадастрового номера не має, та перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма Дмитрівка». (а.с. 16).

Відповідно до листа ТОВ «Агрофірма Дмитрівка» від 26.11.2019 року №б/н, ТОВ «Агрофірма Дмитрівка» повідомило, що зазначена земельна ділянка не перебуває в оренді чи будь-якій іншій формі власності в ТОВ «Агрофірма Дмитрівка». (а.с. 17)

Також, відповідно до інформації наданої Відділом Держгеокадастру в Одеській області (вих. №17/406-20-0.290 від 08.01.2020 року) відповідно до рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів від 26 червня 1995 року № 2-ХХІІ, колективному сільськогосподарському підприємству «Світанок» було видано Державний акт на право колективної власності на землю на загальну площу 4589,8 га. Державний акт на право колективної власності на землю (серія ОД) і зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №10 від 15 лютого 1996 року. На підставі згаданого Державного акту Одеським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою була розроблена Схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП «Світанок» (далі Схема). При виготовленні державних актів на право приватної власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянами, на підставі розробленої землевпорядної документації, були одержані правовстановлюючі документи майже на всі земельні ділянки, які були розподілені між ними. Виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку проходило на підставі розпоряджень Болградської районної державної адміністрації про надання згоди на виготовлення технічної документації із, землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності громадян на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського і виробництва. Несформована земельна ділянка яка межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 5121483000:01:003:0368 відноситься до земель колишньої колективної власності, які надавалися громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно матеріалів розподілу земельних часток (паїв), вона має належати певному володарю сертифікату на право на земельну частку (пай).

Таким чином, земельна ділянка, яка зазначена позивачем в клопотанні та позначена на земельній карті (графічний матеріал на бажану земельну ділянку) (а.с. 10), входить до земель, які були передані у колективну власність КСП «Світанок».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10 липня 2018 року

№ 2498-VIII, розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 21 наступного змісту: Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. (ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України).

З огляду на встановлені судом обставини, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не є належним розпорядником земельної ділянки, щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства якої звертався представник позивача.

Стосовно доводів представника позивача, що надана Дмитрівською сільською радою інформація спростовує інформацію ГУ Держгеокадастру в Одеській області суд зазначає, що зазначена інформація свідчить про те, що Дмитрівською сільською радою не вчинено дій щодо реєстрації земельної ділянки, яка була виділена КСП «Світанок», на підставі рішення Дмитрівської сільської ради народних депутатів від 26.06.1995 року №-2ХХІІ та виданий державний акт на право колективної власності. Проте, не спростовує того, що дана земельна ділянка не належить до земель державної власності, а належить до земель колективної власності.

Суд зазначає, що хоча підстави, за яких відповідачем відмовлено у задоволенні клопотання позивача, не передбачені ч.7 ст.118 ЗК України, проте ГУ Держгеокадастру в Одеській області правомірно відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільсьгосподарського призначення державної власності, оскільки не є належним розпорядником зазначеної в клопотання земельної ділянки.

Стосовно додатково зазначеної в оскаржуваному наказі підстави для відмови, що відсутні документи, що підтверджують повноваження представника, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до п. 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.

Так, до клопотання представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ковальчуком О.М. додано копію свідоцтва та ордеру на представництво інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, доданий до клопотання ордер завірений належним чином. Форма ордеру відповідає затвердженій Радою адвокатів України типовій формі ордера.

Таким чином, подані адвокатом документи на підтвердження його повноважень є належним доказом, що підтверджує повноваження представника.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку в даних спірних правовідносинах щодо відсутності підстав для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 29.10.2019 року №15-6720/13-19-СГ.

Разом з тим, оскільки позовна вимога про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Дмитрівської сільської ради Болградського району Одеської області є похідною, то в її задоволенні теж слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та судового збору, сплаченого позивачем за подання зустрічного адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Отже, оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, та з урахуванням зазначених приписів Кодексу адміністративного судочинства України, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, дійшов висновку що підстави для задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача судових витрат понесених позивачем під час розгляду даної справи - відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-244, 246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування наказу №15-5720/13-19-СГ від 29.10.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Суддя П.П. Марин

.